ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2017Справа №910/2031/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ"
До 1) Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ"
Про стягнення 10 550 185 455,20 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники сторін:
від позивача: Омельченко О.О. ( дов. №001-21.1216/1 від 21.12.2016)
від відповідача-1: Печена І.В. (дов.№101 від 12.07.2017)
від відповідача-2: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (надалі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (надалі відповідач-2) 5 035 588 600, 78 грн. основного боргу; 2 950 336 056, 36 грн. пені; 238 128 113, 35 грн. трьох відсотків річних; 2 326 132 684, 73 грн. інфляційного збільшення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» на користь ТОВ «Метінвест Холдинг» основний борг в сумі 5 191 526 432,65 грн., пеню в сумі 437 385 554,08 грн., 3 % річних в сумі 155 395 326,15 грн., судовий збір в сумі 111 676,11 грн.; стягнуто з ТОВ «Метінвест-СМЦ» на користь ТОВ «Метінвест Холдинг» основний борг в сумі 20 000, 00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016р. змінено постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р., викладено резолютивну частину в іншій редакції.
Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017р. постанову Вищого господарського суду України скасовано, справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України.
Верховним Судом України у постанові по даній справі зазначено про помилковість висновку Вищого господарського суду України щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, із можливістю здійснення перерахунку доларового еквівалента ціни товару лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, а також помилковість висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
За розглядом справи у Вищому господарському суді України 29.08.2017р. постанову від 28.07.2017р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 18.04.2017р. Господарського суду міста Києва у справі № 910/2031/16 скасовано в частині стягнення пені в сумі 437 385 554,08 грн., 3% річних в сумі 155 395 326,15 грн. і в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Предметом нового розгляду у даній справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів сум пені та 3%, зокрема, з урахуванням поданих в матеріали справи уточнень, за проведеними розрахунками штрафних санкцій в межах строків позовної давності (3 роки для 3% річних та 1 рік для пені) позивач просить стягнути пеню в сумі 2 468 773 770, 41 грн., 3% річних в сумі 232 481 129, 74 грн..
Згідно автоматизованого розподілу справ справа № 910/2031/16 була передана на новий розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 справу № 910/2031/16 прийнято до провадження та призначено розгляд на 20.09.2017.
18.09.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав письмові пояснення.
19.09.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача-1 подав письмові пояснення
В судове засідання, призначене на 20.09.2017, представник відповідача-1 з'явився, надав пояснення по справі.
В судове засідання, призначене на 20.09.2017, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання, призначене на 20.09.2017 представник відповідача-2 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 розгляд справи відкладено на 25.10.2017.
В судове засідання, призначене на 25.10.2017 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. Відповідач-2 представників для участі у розгляді справи до суду не направив, про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.
Відповідач-1 у наданих суду письмових поясненнях вважає обґрунтованими нарахування пені в сумі 437 385 554, 08 грн. та 3% річних 155 395 326, 15 грн., які ним обчислені у відношенні суми основного боргу в розмірі 2 565 675 769, 84 грн. виходячи з конкретної суми заборгованості вказаної у виставлених на оплату рахунках.
Також, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності в три роки до вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та подано до суду заяву про зменшення розміру пені, яку вимагає стягнути ТОВ «Метінвест Холдинг» на 70 відсотків.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
29.12.2010р. між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», як постачальником, та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»), як покупцем, укладено договір поставки № ГРД-01/10-5000, за умовами якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця залізорудний концентрат, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.
Специфікаціями №№ 8 - 18 до договору поставки сторони визначили зміст, ціну, загальну вартість, кількість товару, що підлягав поставці в спірні контрактні періоди (з 01.10.2012р. по 30.06.2015р.), умови та строки його поставки.
В межах даної справи судом прийнято рішення щодо стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 5 191 526 432,65 грн., з урахуванням обмежень по сумі відповідальності поручителя за договором поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р., а також стягнуто з відповідача-2 суму боргу в розмірі 20 000 грн. (в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017р.).
Під час розгляду спору судами встановлено факт порушення відповідачем ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, що в свою чергу є підставою для застосування відповідальності передбаченої законом (ст. 549, 625 ЦК України) та договором сторін (п. 8.3 договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р.).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суму 3% річних заявлену до стягнення з відповідача-1 у розмірі 232 481 129, 74 грн. позивачем обчислено за період прострочення у відношенні основної заборгованості з урахуванням курсової різниці, яка підлягає сплаті на умовах договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 (п. 6.1 - п. 6.6), тобто нарахування здійснено на суму основного боргу визначену виходячи з курсу долара на кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 6.2 договору оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому дню.
Розрахунок позивача проведений у відношенні заборгованості, що виникла за поставками, дата платежу по яким настала в періоді з 11.02.2013р. (за виставленими рахунками з 21.01.2013р.), до суду позивач звернувся 09.02.2016р..
Нарахування трьох відсотків річних в розмірі 232 481 129, 74 грн. здійснено в межах строку позовної давності - 3 роки за період з 11.02.2013р. по 19.01.2016р., в тому числі з урахуванням ч. 1 ст. 266 ЦК України та приписів п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», а відтак в суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності згідно поданої відповідачем-1 заяви.
Розрахунки відповідача-1 судом не можуть бути прийняті, оскільки такі здійснені виходячи з суми основного боргу 2 565 675 769, 84 грн. без врахування права позивача на отримання плати за товар у відповідності з погодженими умовами договору виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, сторони погодили у п. 8.3, яким зокрема встановили наступне:
«У випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 даного договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочки включно до фактичного моменту оплати.».
Умова договору погоджена сторонами у п. 8.3, а саме: щодо «нарахування пені за весь період прострочки включно до фактичного моменту оплати» свідчить про встановлення іншого строку за який нараховується пеня, що повністю узгоджується з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, а відповідний правовий висновок щодо застосування вказаної норми матеріального права, саме при погодженні в договорі сплати пені «по день фактичної оплати» вміщений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15 (910/6379/14), а також зроблений Верховним Судом України у даній справі у постанові від 21.06.2017р..
В силу положень ч. 3 ст. 82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
При цьому, в суду відсутні підстави відступати від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України по справі № 6-1009цс17 (на яку посилався відповідач-1), оскільки у постанові від 14.06.2017р. розглядались питання щодо застосування норм матеріального права, які не стосуються спірних відносин (ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки).
З огляду на наведені положення закону та договору сторін, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем пені у спірному періоді (з 09.02.2015р. по 19.01.2016р.) за відсутності доказів сплати суми заборгованості, що виникла по договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. та погодження сторонами в договорі іншого строку нарахування пені у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Саме такі висновки по застосуванню норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду України у справах №6-3006цс15 від 08.06.2016р., №6-1138цс15 від 25.05.2016р..
Нарахування пені у спірному періоді (09.02.2015р. по 19.01.2016р.) в розмірі 2 468 773 770, 41 грн. здійснено позивачем у межах строку позовної давності за основною вимогою, за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду, тобто відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і пункту 8.3 договору, з урахуванням положень ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Доводи відповідача-1 щодо необхідності проведення розрахунків виходячи із суми основного боргу без врахування курсової різниці суд відхиляє з огляду на встановлення судами при розгляді даної справи правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості яка підлягає сплаті на умовах договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010 (п. 6.1 - п. 6.6), виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті.
Клопотання відповідача-1 про зменшення пені судом відхиляється виходячи з наступного.
Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В даному випадку суд враховує, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого товару на умовах договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. в розмірі 2 468 773 770, 41 грн. не є «значно» чи «надмірно» великою, виходячи із загальної заборгованості по договору ( 5 191 546 432,65 грн.) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.
При цьому, твердження заявника про наявність претензій позивача по сумі господарських санкцій 5 417 143 663, 26 грн. (суми пені та 3% річних) не підтверджують факту перевищення розміру збитків, оскільки:
- в розумінні положень ст. 551 ЦК України має бути взято до уваги саме розмір неустойки, тоді як три проценти річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 (3-11гс10), ухвалі ВСУ від 26.01.2011 № 6-8583св10).
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Клопотання відповідача-1 про зменшення пені мотивоване тим, що за 2016 рік ним отримано збитки у розмірі 2 717 065 тис. грн., наявною є заборгованість з оплати праці, яка становить 120 974 тис. грн., в цілому підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, з березня по липень 2017 року ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» знаходилось в режимі «гарячої консервації» у зв'язку з відсутністю поставок металургійного коксу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат».
В свою чергу, судом беруться до уваги заперечення позивача щодо заявленого клопотання, виходячи з необхідності врахування також інтересів і іншої сторони договору - позивача, яким на захист своїх порушених прав заявлено позов, що розглядається судом у справі.
Так, зокрема, позивачем заявлено про наявність значних економічних збитків від систематичного невиконання відповідачем-1 його грошових зобов'язань, що в свою чергу, спричинило стійку неплатоспроможність. Крім того, зазначено, що підприємство втратило контроль над своїми активами на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вони були захоплені та перебувають під керуванням незаконних військових формувань, тобто позивач також перебуває у надто складному становищі.
Відповідно до встановлених при розгляді справи обставин заборгованість відповідача-1 за договором поставки № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. виникла ще в 2013 році, тобто до настання обставин 2017 року, якими відповідач-1 обґрунтовує клопотання, водночас суду не надано доказів вжиття усіх можливих заходів з метою вирішення питання по погашенню заборгованості перед позивачем.
Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем-1 поважності причин неналежного виконання перед позивачем грошових зобов'язань за договором поставки, враховуючи майновий стан обох сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» пені в сумі 2 468 773 770, 41 грн. та 3% річних в сумі 232 481 129, 74 грн..
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (ідент. код 05393043, 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна 18-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (ідент. код 34093721; 87534, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова буд. 116а) 2 468 773 770, 41 грн. (два мільярди чотириста шістдесят вісім мільйонів сімсот сімдесят три тисячі сімсот сімдесят гривень 41 копійку) пені обчисленої за період прострочення з 09.02.2015 по 19.01.2016 у відношенні заборгованості по договору № ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010; 232 481 129, 74 грн. (двісті тридцять два мільйони чотириста вісімдесят одну тисячу сто двадцять дев'ять гривень 74 копійки) 3 % річних обчислених за період прострочення з 10.02.2013 по 19.01.2016.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.11.2017
Суддя М.О. Лиськов
