ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №814/218/14
адміністративне провадження №К/9901/26237/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року (суддя Зуєва Л.Є.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Юг» (далі - ТОВ «Терра-Юг») до Головного управління юстиції в Миколаївської області, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Корабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанов, актів,
установив:
У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Терра-Юг» до Головного управління юстиції в Миколаївської області, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва, Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Корабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанов, актів.
Ухвалами Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 від 20 грудня 2017 року про відвід судді Біоносенко В.В. та залишено без розгляду заяви від 26 грудня 2017 року та від 27 грудня 2017 року про відвід судді Біоносенко В.В.
На зазначені ухвали ОСОБА_2 подала до Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянту без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання.
Не погодившись із зазначеною ухвалою апеляційного суду ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяви про відвід судді Біоносенко В.В.
Вважає, що повернувши її апеляційну скаргу без розгляду з підстави, визначеної підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), апеляційний суд відмовив їй у доступі до правосуддя.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судове рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що така подана із порушенням порядку її подання, оскільки до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 297 КАС апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, структура першого речення допускає множинне її тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, 6 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила будуть на них поширені. Цей принцип стосується усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).
Також, ЄСПЛ зауважував у своїй практиці, що в разі, коли законодавець припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
В контексті наведеного, колегія суддів КАС ВС вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (стаття 297 КАС, підпункт 15.5 пункту 15 розділу «Перехідні положення» КАС), які надають їй право як безпосереднього подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і через місцевий суд.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції відповідно до статті 297 КАС, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.
Натомість, повертаючи апеляційну скаргу позивача без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Відповідно до частини другої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, або для продовження розгляду (пункт 2).
Частиною першою статті 353 КАС визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року про повернення апеляційної скарги без розгляду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково
Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.А. Данилевич
