ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
"20" липня 2018 р. Cправа № 19/64/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу вих. № 05-1/07 від 05.07.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", м. Київ
до: Фермерського господарства "Ніколас І.Д.", с. Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область
про стягнення 24 823,75 грн
За участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В.
За участю представників:
позивача (скаржника): Грищенко Олександр Миколайович, довіреність № б/н від 18.08.16, паспорт НОМЕР_3, виданий Савранським РВ УМВС України в Одеській обл. 28.09.2001 р.
відповідача (боржника): не з'явився.
Козятинського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області: Лопатинська Наталія Михайлівна, довіреність № б/н від 19.07.2018 р., НОМЕР_1 виданий Козятинським РВ ГУМВС України у Вінницькій обл. 04.06.2009 р.
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "Бродецький цукровий завод" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Ніколас І.Д." про стягнення 24 823,75 грн.
Ухвалою суду від 27.09.2012 р. порушено провадження у справі № 19/64/2012/5003 та призначено її до розгляду на 11.10.2012 р.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.11.2012 р. (суддя Яремчук Ю.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Фермерського господарства "Ніколас І.Д." на користь Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" 24 823,75 грн заборгованості та 1609,50 грн витрат по сплаті судового збору.
03.12.2012 р. на виконання рішення суду по справі № 1964/2012/5003 було видано відповідний наказ.
Ухвалою суду від 10.12.2015 р. замінено сторону Стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бродецький цукровий завод" по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області у справі № 19/64/2012/5003 від 03.12.2012 р., на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс".
10.07.2018 р. до суду надійшла скарга № 05-1/07 від 05.07.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у виконавчому провадженні № 54182827 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Банаську О.О.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" передано на розгляд судді Банаську О.О.
Ухвалою від 16.07.2018 р. дану справу судом прийнято до свого провадження для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та призначено останню до розгляду на 20.07.2018 р.
19.07.2018 р. на адресу суду надійшли заперечення Козятинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області вих.№ 12280 від 19.07.2018 р. стосовно скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс".
Представник відповідача (боржника) в засідання суду 20.07.2018 р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином ухвалою, яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.
При цьому судом враховується, що неявка учасників справи та інших осіб (стягувача, боржника) не є перешкодою для для розгляду скарги (ч.2 ст.342 ГПК України).
Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 16.07.2018 р. судове засідання за участю представника позивача проведено в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області про що здійснено запис відеофонограми на диск DVD-R, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги викладені в скарзі підтримав та просив суд їх задовольнити з викладених в ній підстав.
Натомість представник відділу ДВС щодо скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу виданого 03.12.2012 р. Господарським судом Вінницької області у справі № 19/64/2012/5003 судом встановлено наступне.
Як вбачається із скарги на дії відділу ДВС остання мотивована передчасністю винесення постанови про повернення виконавчого документа, позаяк на думку скаржника державним виконавцем не було повністю виконано вимоги передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 21.06.2018 р. у справі № 19/64/2012/5003, в тому рахунку не зроблено всіх запитів, не витребувано інформації щодо наявності майна, не вжито заходів по обмеженню у виїзді за кордон керівника боржника тощо.
На підставі вказаного скаржник просить визнати дії Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області по винесенню постанови про повернення виконавчого документа від 21.06.2018 р. протиправними, визнати недійсною та скасувати вказану постанову, визнати за період з 30.01.2018 р. по 21.06.2018 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 в частині невжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів, майна та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій.
В письмовому запереченні на скаргу вих. № 12280 від 19.07.2018 р. Козятинський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області вважає подану скаргу необґрунтованою та просить в її задоволенні відмовити зазначаючи, що державним виконавцем проведено всі виконавчі дії відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" з метою повного та своєчасного виконання рішення, а саме накладено арешт на майно та рахунки боржника, з метою встановлення майна на яке можливо звернути стягнення надано запити до установ та організацій, що здійснюють реєстрацію права власності.
Із матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що 30.01.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Лопатинською Н.М. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003.
02.02.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області зроблено запити вих. № 1400, № 1395, № 1399 до Державної служби інтелектуальної власності, Міністерства доходів і зборів України, Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Управління статистики Вінницької області, ДП "Держреєстри України", Управління Держгеокадастру у Козятинському районі, Агентства по ідентифікації та реєстрації тварин, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Махнівської сільської ради, Державної авіаційної служби України стосовно наявності будь-якого майна, що зареєстровано за боржником.
05.02.2018 р. державним виконавцем сформовано платіжні вимоги на виконання до АБ "Укргазбанк", ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Універсалбанк", ПАТ "Кредіагрікольбанк".
Листом вих. № 01-16/377 від 06.02.2018 р. відділом статистики у Козятинському районі повідомлено про неможливість надання відповіді на запитувану державним виконавцем інформацію, оскільки первинні дані, отриманні органами статистики є конфіденційною інформацією.
13.02.2018 р. до відділу ДВС надійшла інформація відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вих. № 0-2-0.23-21/107-18 на запит відповідно до якої станом на 01.01.2013 р. дані Державного реєстру земель не містять відомостей про ФГ "Ніколас І.Д." аби прослідкувати наявність реєстрації земельних ділянок на території Козятинського району та міської ради, облікованих за вказаним суб'єктом.
15.02.2018 р. до відділу ДВС надійшов лист Махнівської сільської ради вих. № 127 від 08.02.2018 р. в якому на запит повідомлено, що сільська рада не володіє відомостями щодо наявності майна, яке зареєстроване за ФГ "Ніколас І.Д.".
20.02.2018 р. від ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" надійшла відповідь вих. № 133/11-11 від 14.02.2018 р. на запит державного виконавця, в якій повідомлено про відсутність в системі "Єдиний державний реєстр тварин" будь-якої інформації про наявність тварин у ФГ "Ніколас І.Д.", оскільки фермерське господарство не зареєстроване в Реєстрі тварин як власник тварин.
21.01.2018 р. на адресу відділу ДВС від ДП "Український інститут інтелектуальної власності" надійшла запитувана державним виконавцем інформація вих. № 350/2018 від 14.02.208 р. відповідно до якої за результатами пошуку в спеціалізованих базах даних об'єктів промислової власності, що належать боржнику не виявлено.
22.02.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області направлено на адресу Відділу ДРАЦС РС Козятинського МРУЮ запит з проханням повідомити про реєстрацію смерті гр.ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1
Крім того, 22.02.2018 р. до відділу ДВС надійшла запитувана інформація від ДП "Держреєстри України" вих. № 66 від 15.02.2018 р. відповідно до якої за даними основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 15.02.2018 р. ФГ "Ніколас І.Д." не зберігає зерно на зернових складах підключених до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання.
Відповідно до інформації Департаменту авіаційної служби України на запит відділу ДВС запропоновано останньому використовувати відомості з офіційних веб-порталів зазначених в даному листі, що дозволить оперативно отримувати відомості щодо наявності повітряних суден у фізичних та юридичних осіб.
06.03.2018 р. на адресу відділу ДВС надійшла відповідь Козятинського міськрайонного відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області на запит державного виконавця в якій повідомлено про те, що смерть гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована 13.08.2015 р. Махнівською сільською радою (колишньою Комсомольською) Козятинського району Вінницької області за актовим записом № 67.
12.03..2018 р. до відділу ДВС від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшла запитувана інформація вих. № 10/01/7174 від 06.03.2018 р. згідно якої станом на 31.12.2017 р. ФГ "Ніколас І.Д." серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу), відсутнє.
15.03.2018 р. до відділу ДВС надійшла відповідь Державної служби безпеки на транспорті на запит державного виконавця, в якій повідомляється про відсутність записів щодо суден, власником або судновласником яких є юридична особа вказана в запиті.
23.03.2018 р. державним виконавцем складено акт згідно якого при виході за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за даною адресою знаходиться житловий будинок, на території прилеглій до будинку будь-яких транспортних засобів чи іншого майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено, перевірити майновий стан в будинку не виявилось можливим, так як директор підприємства ОСОБА_4 помер.
26.03.2018 р. на адресу відділу ДВС надійшло клопотання ТОВ "Компанія "НОТАПС" вих. № 109-1/03 від 19.03.2018 р. про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54182827 щодо примусового виконання наказу суду від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003
Згідно інформаційної довідки № 119445428 від 03.04.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником (ФГ "Ніколас І.Д.") не зареєстровано прав на нерухоме майно.
03.04.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області зроблено запит до ТСЦ 0541 РСЦ МВС у Вінницькій області та Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області стосовно наявності будь-якого майна зареєстрованого за боржником.
Крім того, 03.04.2018 р. державним виконавцем здійснено запит до Державної фіскальної служби України стосовно номерів рахунків, відкритих боржником у відповідь на який отримано інформацію стосовно переліку рахунків боржника.
06.04.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.
Також, 06.04.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області зроблено запити вих. №№ 6218-6223 до ВФ ДП НАІС, Управління агропромислового розвитку Козятинської райдержадміністрації, Калинівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Міністерства інфраструктури України, Філії ЦТС "Ліски" ПАТ "Укрзалізниця", Філії Головного інформаційно-обчислювальний центр" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укрзалізниця", Державна прикордонна служба стосовно надання інформації видання боржником довіреностей на ім'я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить боржнику, інформації про зібраний боржником врожай 2016-2017 р.р. та проведення посівних робіт 2017-2018 р.р., інформації щодо перебування боржника серед платників земельного податку або інших зборів, котрі справляються за користування землею, інформації щодо копії податкового щоквартального звіту за 2016-2017 р.р. за формою 1-ДФ, щодо форми виплати доходів іншим відповідним суб'єктам в частині заробітної плати, дивідендів, іншим суб'єктам господарювання щодо оплати послуг оренди, іншим платежів, наявності боржника серед платників загальнодержавних та місцевих податків та зборів, інформації щодо наявності боржника серед власників на залізничний транспорт, інформації про факт перетинання керівником (ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) боржника державного кордону України.
10.04.2018 р. державним виконавцем направлено відповідь на клопотання ТОВ "Компанія "НОТАПС" щодо вчинення виконавчих дій під час примусового виконання наказу суду від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003.
Листом вих. № 4273/42/10-18 від 24.04.2018 р. Міністерство інфраструктури України повідомлено про неможливість задоволення запиту щодо наявності залізничного рухомого складу за боржником, оскільки міністерство не є розпорядником запитуваної інформації.
20.04.2018 р. до відділу ДВС надійшов лист ПАТ "Універсалбанк"вих. № 2871 ГО від 13.04.2018 р. яким повідомлено про неможливість виконання постанови про арешт коштів у зв'язку з тим, що банківські рахунки відкритті на ім'я боржника станом на 13.04.2018р. відсутні.
Цього ж дня, від Регіонального сервісного центру у Вінницькій області до відділу ДВС надійшла запитувана інформація згідно якої за боржником на території Вінницької області транспортні засоби не зареєстровані.
26.04.2018 р. на адресу відділу ДВС надійшов лист ПАТ АБ "Укргазбанк" вих. № БТ-1578 від 17.04.2018 р., в якому повідомлено, що постанова про арешт коштів боржника прийнята банком до виконання та вказано про недостатність коштів на рахунках зазначеного боржника станом на 13.04.2018 р.
Крім того, 26.04.2018 р. до відділу ДВС надійшла запитувана інформація вих. № 36/682 від 17.04.2018 р. згідно якої за боржником в АБД ПВ вантажні вагони не зареєстровані. Зазначене підприємство відсутнє в довіднику "Собственики грузовых вагонов государств-участников Содружества". В інформаційних базах відсутні відомості про зареєстровані локомотиви зазначеного підприємства. Філією "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця" не ведеться облік вантажних вагонів, локомотивів, які здійснюють виїзд на колії загального користування.
Також, 26.04.2018 р. надійшов лист Державної прикордонної служби вих. № 6223 від 06.04.2018 р. про неможливість надання запитуваної інформації щодо перетинання кордону ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки не зазначено громадянство цієї особи, що унеможливлює проведення її однозначної ідентифікації.
08.05.2018 р. до відділу ДВС надійшов лист ПАТ КБ "Приватбанк" вих. № 20.1.0.0.0/7-20180416/4104 від 17.04.2018 р., в якому повідомлено, що на рахунках відсутні кошти для виконання постанови від 06.04.2018 р.
Згідно відповіді ДП "Національні інформаційні системи" на запит державного виконавця про надання інформації про те на ім'я яких осіб видавались довіреності ФГ "Ніколас І.Д." повідомлено про відсутність правових підстав для задоволення даного запиту.
21.06.2018 р. Заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи, що виконавчі дії державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003 вчинялися після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., оцінка правомірності дій державного виконавця здійснюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Такими заявами в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" є: заява стягувача про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (ч. 5 ст. 5 Закону); заява сторони, а також заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону); заява стягувача про прийняття виконавцем рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень) (п. 11 ч. 2 ст.18 Закону); заяви про відвід виконавця (ст. 23 Закону); заява стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону); заяви учасника виконавчого провадження про порядок надсилання документів виконавчого провадження (ч.4 ст. 28 Закону); заяви про відкладення проведення виконавчих дій, заява сторони до державного виконавця про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ст.ст. 32, 33 Закону); заява стягувача про повернення виконавчого документа (ч. 1 ст.37 Закону); заява стягувача про зарахування стягнутих з боржника коштів (ст. 47 Закону); заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (ст. 59 Закону); заява стягувача про відновлення виконавчого провадження (ч. 6 ст. 67 Закону); заява стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 68 Закону); заява сторони виконавчого провадження про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних і чи арифметичних помилок (ч. 3 ст. 74 Закону); заяви стягувача або боржника повідомляти про розрахунок заборгованості у порядку ст.71 Закону.
Тобто, норми Закону передбачають подання заяв сторонами виконавчого провадження чи заінтересованими сторонами тільки на виконання заходів виконавчого провадження.
Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно із ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження" розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в контексті вимог цієї статті, державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними
Отже положеннями п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державним виконавцем.
Державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також не доведено безрезультатність здійснення заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.
Висновок щодо безрезультатності та неможливості розшуку майна чи встановлення (з'ясування) певних обставин є обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (виконання рішення суду).
При цьому із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не було дотримано періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження".
За таких обставин, державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003, не вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення іншого майна (майнові права) належного боржнику, у зв'язку із чим постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.06.2018 р. (ВП № 54182827) підлягає скасуванню, а дії відділу ДВС щодо примусового виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003 підлягають визнанню неправомірними.
В той же час слід зазначити, що ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В силу приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).
У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду".
Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008).
Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)
Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30.05.2013 р. в справі "Наталія Михайленко проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.
З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, враховуючи, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.06.2018 р. є такою, що прийнята передчасно та підлягає скасуванню, а дії відділу ДВС щодо примусового виконання рішення суду у справі підлягають визнанню передчасними та незаконними.
Вимоги скаржника про визнання за період з 30.01.2018 р. по 21.06.2018 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій задоволенню судом не підлягають, оскільки по своїй суті вони є тотожними та такими, що за своїм змістом входять до складу вимоги скаржника про визнання дій Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003 щодо винесення постанови від 03.10.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними.
Посилання позивача (скаржника) стосовно не вжиття державним виконавцем заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, не здійснення ним звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника та не здійснення останнім звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання рішення суду, судом не надається оцінка, оскільки, як слідує з матеріалів наявного в справі виконавчого провадження, зокрема з інформації Козятинського міськрайонного відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області на запит державного виконавця гр. ОСОБА_4 являється померлим.
Решта доводів відділу ДВС викладених у запереченнях стосовно скарги судом оцінюються критично, так як спростовуються вище встановленими судом обставинами в ході розгляду зазначено скарги позивача (стягувача).
До того ж на думку суду вказаний у прохальній частині скарги перелік вимог щодо надіслання органом ДВС запитів у різноманітні установи є переобтяженим та занадто деталізованим.
При цьому у поданій до суду скарзі скаржником не обґрунтовано, яким чином така кількість запитів у різноманітні установи при встановленні факту відсутності нерухомого майна, транспортних засобів, грошових коштів, смерті керівника господарства тощо дозволить встановити наявність майна у боржника з урахуванням того обсягу дій, які виконав державний виконавець у цьому напрямку.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вище встановлені обставини та наведені норми законодавства скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" підлягає задоволенню судом частково.
Крім того, скаржник просить суд покласти на Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом скарги в сумі 2 720 грн 00 коп.
Відповідно д о ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 20-02-2018 від 20.02.2018 р., укладений між ТОВ "Компанія "НОТАПС " та адвокатом Грищенко О.М., акт прийому - передачі документів від 20.02.2018 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04.07.2018 р. в якому вказано обсяг та перелік наданих послуг адвокатом за Договором загальна вартість яких складає 2 720 грн 00 коп. та банківські квитанції від 04.07.2018 р. та 12.04.2018 р. про оплату наданих адвокатських послуг за Договором № 20-02-2018 від 20.02.2018 р. на загальну суму 2 720 грн 00 коп.
Крім того додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. виданого Грищенко О.М., довідку банку вих. № 170714SU14050600 від 14.07.2017 р. про відкриття Грищенко О.М поточного рахунку, довідку № 325/26-50-18-05-22 від 18.02.2014 р. про взяття адвоката Грищенко О.М. на облік платника податків, повідомлення вих. № 368/26-50-18-05-12 від 19.03.2014 р. про взяття Грищенко О.М. на облік платника єдиного податку.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
Таким чином понесені скаржником (стягувачем) витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат скаржника (стягувача), на професійну правничу допомогу адвоката до суду відділом ДВС не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відділом ДВС в порядку, визначеному п. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на Козятинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в сумі заявленій скаржником.
Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у постанові № 907/357/16.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вих. № 05-1/07 від 05.07.2018 р. задовольнити частково.
2. Визнати дії Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні № 52182827 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/54/2012/5003 щодо винесення постанови від 21.06.2018 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" неправомірними.
3. Визнати недійсною постанову Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 03.10.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження.
4. У решті вимог скаргу відхилити.
5. Стягнути з Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, вул.Незалежності, 39, м. Козятин, Вінницька область, 22100, (ідентифікаційний код - 34939084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС", вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187, ( ідентифікаційний код - 38964292) 2 720 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
6. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
7. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.
9. Державному виконавцю Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Лопатинській Наталії Михайлівні повідомити про виконання даної ухвали суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
10. Примірник повного тексту ухвали надіслати учасникам справи та відділу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дата складання повного тексту ухвали 24.07.2018 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук . 5 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Ак.Глушкова, 40, корппус 5, офіс 526, м.Київ, 03187.
3 - відповідачу - вул. Шевченка, буд. 19, с.Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, 22133.
4, 5 - Козятинському МР ВДВС - вул. Червоноармійська, 39, м. Козятин, Вінницька область, 22100; вул.П.Орлика, 5, м. Козятин, Вінницька область, 22100.
