ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року
Справа № Б26/161-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.- головуючого
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову та ухвалу
від 25.11.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 господарського суду Дніпропетровської області
у справі
№ Б26/161-09 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
до боржника
відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про
банкрутство
ліквідатор
арбітражний керуючий Москаленко Т.О.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2009 порушено провадження у справі № Б26/161-09 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" (далі - Боржник, Завод) в порядку норм ст.53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013 Завод був визнаний банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Аксюк В.В. При цьому ухвалено подальшу процедуру банкрутства Боржника та ліквідаційну процедуру проводити відповідно та в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 - далі Закон про банкрутство) тощо.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Аксюк В.В., як ліквідатора Боржника, призначено ліквідатором Заводу арбітражного керуючого Москаленко Т.О.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 (суддя - Камша Н.М.) відхилено грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу до Боржника на суму 176 785 грн. 85 коп.
Не погодившись із ухвалою суду від 09.10.2014, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (далі - Фонд) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги Фонду до Боржника за липень-серпень 2014 року в сумі 176 785 грн. 85 коп.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 - без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та прийняти нову постанову, якою визнати поточні кредиторські вимоги Фонду до Боржника в сумі 176 785 грн. 85 коп.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст. 38 Закону про банкрутство (в редакції Закону України від 22.12.2011), ст.ст. 1, 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 12, п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій в ході розгляду заяви Фонду про визнання кредиторських вимог до Боржника встановлено, що ці вимоги складають заборгованість Боржника за липень-серпень 2014 року в сумі 176 785 грн. 85 коп. з відшкодування витрат по виплаті пільгових пенсій та їх доставці за списками № 1 та № 2, що були нараховані та визначені за період після визнання 21.03.2013 Боржника банкрутом, але капіталізація таких витрат нормами чинного законодавства, у тому числі Закону про банкрутство, не передбачена. При цьому, відмовляючи Фонду у задоволенні згаданих вимог, суди вказали, що після визнання Боржника банкрутом у останнього жодних нових зобов'язань не виникає, крім витрат у ліквідаційній процедурі.
Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначив, що заявлені вимоги є вимогами поточного кредитора, що складають фактичні витрати Фонду по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2, виникають постійно та підлягають відшкодуванню підприємствами згідно норм законодавства. За твердженням скаржника, органи Пенсійного фонду України мають право нараховувати такі фактичні витрати протягом ліквідаційної процедури та до повної ліквідації підприємства.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями Фонду, як такими, що наведені в порушення вимог діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума вимог була нарахована Фондом як невідшкодовані Боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), а також "пункту "а" цієї ж статті (список № 1). Відповідно до приписів п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Нормами ж п.2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм ст. 38, ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 та від 13.05.2014 у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 у справі № 6/108-09.
У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що відповідні витрати мають відраховуватись Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.
Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Фондом, заявлені останнім кредиторські вимоги в загальній сумі 176 785 грн. 85 коп. складають витрати по відшкодуванню сум пільгових пенсій та по доставці пільгових пенсій, нарахованих за період - липень-серпень 2014 року, тобто після визнання Заводу банкрутом постановою від 21.03.2013, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів про відхилення вказаних кредиторських вимог Фонду, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно - після визнання Боржника банкрутом та припинення перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника, а також припинення виникнення у останнього будь-яких нових зобов'язань, окрім тих, що пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедурі у справі про банкрутство.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог Фонду підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 20, п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 23, 38, 41, п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011) та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2014 у справі № Б26/161-09 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 12.02.2015
