ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2014 року
Справа № Б26/161-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.- головуючого
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу
Криворізької південної Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову та ухвалу
від 14.10.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р. господарського суду Дніпропетровської області
у справі
№ Б26/161-09 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою боржника
відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про
визнання банкрутом
ліквідатор
арбітражний керуючий Москаленко Т.О.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2009 року порушено провадження у справі № Б26/161-09 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" (далі - Боржник, Завод) в порядку норм ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013 року Завод був визнаний банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Аксюк В.В. При цьому ухвалено подальшу процедуру банкрутства Боржника та ліквідаційну процедуру проводити відповідно та в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року - далі Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року припинено повноваження арбітражного керуючого Аксюк В.В., як ліквідатора Боржника, та призначено ліквідатором Заводу арбітражного керуючого Москаленко Т.О.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року (суддя - Камша Н.М.) відхилені грошові вимоги Криворізької південної Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Інспекція) до Боржника на суму 282 555 грн. 31 коп.
Не погодившись із цією ухвалою суду, Криворізька південна Об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги Інспекції в повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 року - без змін.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду попередньої інстанції, Криворізька південна Об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову (в скарзі помилково вказано "ухвалу") Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити вимоги Інспекції в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами ст.ст. 19, 67 Конституції України, норм матеріального права, зокрема п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
При здійсненні касаційного провадження суд виходить з того, що предметом касаційного оскарження також є і залишена без змін оскаржуваною постановою апеляційного суду ухвала місцевого суду від 04.09.2014 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій в ході розгляду заяви Інспекції про визнання кредиторських вимог до Боржника встановлено, що ці вимоги складають податкові зобов'язання Боржника, що виникли в період з 01.04.2014 року по 14.07.2014 року, тобто після визнання Боржника банкрутом постановою від 21.03.2013 року та введення процедури ліквідації, у якій у останнього будь-яких нових зобов'язань не виникає. За цих підстав заявлені Інспекцією кредиторські вимоги були відхилені. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.
Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що спірна сума вимог виникла внаслідок самостійно задекларованих Боржником податкових зобов'язань, а отже визнана Боржником і відповідні вимоги є безспірними.
Однак суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями Інспекції, як такими, що наведені в порушення вимог діючого законодавства.
Як вказано Інспекцією та встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума вимог була визначена податковим органом, як самостійно задекларована Боржником, але не сплачена ним сума податкових зобов'язань по авансових внесках з податку на прибуток (266 270 грн. 76 коп.), а також в іншій частині вимог - сума самостійно задекларованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, а ліквідатор боржника повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, у зв'язку із чим припиняється нарахування, перерахування, виплати заробітної плати та формування фонду оплати праці працівників Боржника.
У зв'язку із викладеним та виходячи з приписів ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (щодо правових підстав визначення бази нарахування єдиного внеску), а також норм п. 15.1 ст. 15 та п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України (за якими відсутні підстави для сплати Товариством у 2014 році авансових внесків з податку на прибуток по результатах декларування доходів за другий -четвертий квартали 2013 року - період застосування до Боржника процедури ліквідації), є неправомірним обґрунтування Інспекцією з посиланням на подані Боржником за підписом ліквідатора Боржника податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за другий-четвертий квартали 2013 року, декларації та звіти стосовно нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (а.с. 6-18), оскільки не відповідає наведеним нормам законодавства. При цьому, виходячи з приписів ст.ст. 37, 38 та ч. 8 ст. 41 Закону про банкрутство, слід зазначити, що всі здійсненні у ліквідаційній процедурі виплати (оплата праці найманим ліквідатором працівникам тощо) та інші витрати, що виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.
У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції підтримує висновки судів в оскаржуваних рішеннях, що нарахування авансових платежів з податку на прибуток, а також зобов'язань по єдиному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування здійснюється Боржником лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Дійшовши такого висновку, та враховуючи, як встановлено судами та вказано Інспекцією, заявлені останнім кредиторські вимоги в загальній сумі 282 555 грн. 31 коп. складають податкові зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток (266 270 грн. 76 коп.), а також самостійно задекларовані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, нараховані та визначені за період з квітня по липень 2014 року, тобто за період після визнання Заводу банкрутом постановою від 21.03.2013 року, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів про відхилення вказаних кредиторських вимог Інспекції, як таких, нарахування яких відбулось безпідставно.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Криворізької південної Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій про відхилення зазначених вимог Інспекції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 37, 38, 41, п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р.), ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 15, 37 Податкового кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Криворізької південної Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 р. у справі № Б26/161-09 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є.Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 11.12.2014 року.
