ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2014 року Справа № Б26/161-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.
при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.
представники скаржника та інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014р. у справі № Б26/161-09
за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, м. Кривий Ріг
до боржника: Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування", м. Кривий Ріг
про визнання грошових вимог на суму 108 396,94грн., -
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № Б26/161-09 (суддя Камша Н.М.) відхилені грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на суму 108 396,94 грн.
Вищенаведена ухвала обґрунтована посиланням на ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № Б26/161-09 та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги скаржника до банкрута за квітень 2014р. у сумі 108 396,94 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки законодавством про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства боржника. Отже обов'язок боржника по покриттю фактичних витрат на виплату та доставку пенсій після відкриття ліквідаційної процедури не припиняється, вимоги скаржника є поточними грошовими вимогами та згідно з п. 9 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 14.08.2014 року.
Учасники провадження у справі, наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Скаржником до апеляційного суду факсимільним зв'язком надіслано клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що неявка представників учасників провадження у справі не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд обмежений п'ятнадцятиденним терміном на розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників провадження у справі, за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 12.06.2009р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування", м. Кривий Ріг (далі - боржник, банкрут).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2013р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Аксюк Вікторію Вікторівну.
Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" від 30.03.2013р.
13.05.2014р. Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу подано до господарського суду заяву про визнання поточних грошових вимог на суму 108396,94 грн., які становлять заборгованість банкрута з відшкодування пільгових пенсій за квітень 2014р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № Б26/161-09 грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого машинобудування" на суму 108 396,94 грн.- відхилені
Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 05.06.2014 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, виходячи з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом, заходи ліквідаційної процедури по даній справі повинні здійснюватись у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. (далі - Закон).
Частиною першою ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги на суму 108 396,94 грн., які заявлені кредитором, становлять заборгованість з відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 76 663,17 грн. та за списком № 2 у сумі 31 733,77 грн., виплачених кредитором за квітень 2014р., тобто не пов'язані з ліквідаційною процедурою.
Отже, з огляду на приписи абз. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, право пред'являти вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, в межах ліквідаційної процедури, що встановлено абз. 9 ч. 1 ст. 38 Закону, стосується лише вимог, що виникли до визнання боржника банкрутом, тобто зобов'язань, що виникли під час проведення інших процедур банкрутства, до введення процедури ліквідації. Відповідно заявлені скаржником спірні грошові вимоги не є поточними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів банкрута.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, спірна сума вимог була нарахована управлінням як невідшкодовані боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), а також "пункту "а" цієї ж статті (список № 1). Відповідно до приписів п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Натомість, п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм ст. 38, ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.
Також, відповідно до п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами, внесеними інформаційним листами Вищого господарського суду України від 07.08.13р. та 26.12.13р.), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у банкрута не виникають додаткові зобов'язання, у т.ч. зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових вимог зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
У зв'язку з цим здійснюється капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. № 765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі у встановлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.
Враховуючи те, що УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу заявлені вимоги по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за квітень 2014р. (тобто виплачених в період здійснення ліквідаційної процедури відносно боржника), господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання заявлених скаржником грошових вимог.
Колегія суддів, також враховує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним Законом, що регулює провадження у справах про банкрутство, в т.ч. і щодо визначення грошових зобов'язань боржника, підстав їх виникнення, строків виконання і погашення, а також порядку пред'явлення грошових вимог до боржника.
З врахуванням усього вищевикладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству. Отже підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014р. у справі № Б26/161-09 відсутні.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № Б26/161-09 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № Б26/161-09 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Повний текст постанови виготовлено та підписано15.08.2014 року.
