ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" листопада 2024 р. Справа №921/542/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Державної іпотечної установи б/н від 15.10.2024 (вх. №01-05/2918/24 від 16.10.2024)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 (суддя Руденко О.В., повний текст складено 04.10.2024)
у справі №921/542/20
за заявою боржника Фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участю представників:
від апелянта: Подольна О.М. представник (в режимі відеоконференції)
від боржника: не з`явився
арбітражний керуючий Стрельніков В.В. (в режимі відеоконференції)
Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 у справі №921/542/20 затверджено звіти №1-20/107 від 23.02.2024 та №1-20/117 від 20.03.2024 (з врахуванням уточненого) арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією за період з 01.10.2023 до 20.03.2024; стягнуто з Державної іпотечної установи на користь арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., грошову винагороду за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боржника за період з 01.10.2023 до 20.03.2024 в сумі 80 981,40 грн.; в решті в клопотанні арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди №1-20/93 від 02.10.2023 відмовлено; припинено повноваження арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. як керуючого реструктуризацією боржника Генсьорського С.Є.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна іпотечна установа (кредитор) звернулася до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 у справі №921/542/20 в частині задоволення витрат керуючого реструктуризацією Стрельнікова В.В. з Державної іпотечної установи в сумі 80981,40 грн. за період 01.10.2023 до 20.03.2024, покласти витрати керуючого реструктуризацією Стрельнікова В.В. на ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.10.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2023 поновлено Державній іпотечній установі строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 30.30.2024 у справі №921/542/20, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 20.11.2024, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 15.11.2024.
24.10.2024 на поштову адресу суду надійшов відзив арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржену ухвалу без змін.
15.11.2024 представник боржника адвокат Півторак В.М. подав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржену ухвалу без змін.
18.11.2024 апелянт подав суду клопотання, у якому просить вважати неподаним відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 20.11.2024 представник апелянта підтримала клопотання про те, щоби вважати неподаним відзив арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. на апеляційну скаргу, оскільки на електронну адресу кредитора було направлено не копію відзиву, а інший документ під назвою «скарга на протиправність дій ДВС», який не стосується цієї справи, окрім того такий відзив подано не через систему «Електронний суд».
Колегія суддів в судовому засіданні повідомила апелянта про те, що відзив арбітражного керуючого надійшов на поштову адресу суду в паперовій формі, містить підпис ОСОБА_2 , скріплений відтиском печатки арбітражного керуючого, до відзиву додано докази надсилання копії відзиву на електронну адресу кредитора. Відтак поданий відзив відповідає вимогам ч.4 ст.263 ГПК України.
Відповідно до ч.8 ст.6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Окрім того, норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають подання клопотання про те, щоби вважати заяву по суті спору не поданою. Водночас, підстав для повернення відзиву без розгляду, передбачених у ст.170 ГПК України, клопотання заявника не містить.
Відтак колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про те, щоби вважати неподаним відзив арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. на апеляційну скаргу.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким покласти витрати керуючого реструктуризацією на боржника.
Арбітражний керуючий проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, надав пояснення щодо фактичних обставин спору, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Боржник та його представник в судове засідання не з`явилися.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.09.2020 відкрито провадження у справі №921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Стрельнікова Сергія Євгеновича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №146 від 06.02.2013; вул. Окуневської, 4/10, м. Чернівці, 58001.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 визнано вимоги кредитора Державної іпотечної установи, в розмірі 602 862,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. про затвердження плану реструктуризації боргів та затверджено План реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 .
Керуючий реструктуризацією ОСОБА_2 подав на розгляд суду звіти №1-20/93 від 02.10.2023, №1-20/117 від 20.03.2024 та №1-20/107 від 23.02.2024 про здійснення нарахування та сплати основної грошової винагороди на 30 вересня 2024 року (з уточненнями, у яких просить стягнути основну грошову винагороду на користь арбітражного керуючого з єдиного кредитора боржника Державної іпотечної установи).
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, дійшов висновків про те, що клопотання №1-20/128 від 29.04.2024 (вх. №3566 від 03.05.2024) арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. слід задовольнити частково, затвердивши звіти №1-20/107 від 23.02.2024 та №1-20/117 від 20.03.2024 (з врахуванням уточнення) про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією за період з 01.10.2023 до 20.03.2024 справі №904/4391/21, а в частині затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди №1-20/93 від 02.10.2023 відмовити.
Узагальнені доводи апелянта та заперечення керуючого реструктуризацією та боржника.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано такими доводами:
- в п.13 плану реструктуризації передбачено, що участь керуючого реструктуризацією у виконанні плану реструктуризації боргів боржника, його повноваження та джерела виплати йому основної винагороди: не передбачено ні боржником, ні кредитором;
- оскільки, керуючий реструктуризацією з 2020 року по 2023 рік перешкоджав кредитору у визначені та затвердженні вимог кредитора, самоусунувся від виконання своїх посадових обов`язків при узгодженні проекту плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , то пункт 13 плану реструктуризації боргів боржника, був волевиявленням кредитора з боржником, де обоє погодились, що керуючий реструктуризацією додаткових коштів не потребує;
- в оскарженій ухвалі суд встановив, що ОСОБА_2 своїми не компетентними діями перешкоджав в задоволені вимог єдиного кредитора у справі, неодноразово відбувалися відкладення судових засідань у справі, оскільки звіти ОСОБА_2 не відповідали вимогам законодавства України, в подальшому керуючий реструктуризацією взагалі самоусунувся від підготовки та розробки плану реструктуризації боржника ОСОБА_1 ;
- з керуючим реструктуризацією не відбулося жодних зборів кредиторів, адже ОСОБА_2 жодного разу не з`явився за місцем іпотечного майна для проведення зборів кредиторів, будь які інші способи проведення зборів запропоновані кредитором ОСОБА_2 було проігноровано;
- суд не взяв до уваги те, що кредитор не отримував від ОСОБА_2 щомісячних звітів;
- співмірність розміру винагороди й обсягу наданих послуг керуючого реструктуризацією не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, тому сума в розмірі 80 981,40 грн. за період з 01.10.2023 до 20.03.2024 надто перевищена та незаконно покладена на кредитора;
- законодавець передбачив обов`язок для боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі у разі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності), оскільки після реструктуризації боргів заявник отримує пільги, які передбачені в інституті про неплатоспроможність (аналогічну правову позицію викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №910/5269/21);
Окрім того, оскаржувану ухвалу прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме:
- суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №910/5269/21;
- судом не врахував, що в порушення вимог ч.4 ст.61 КУзПБ, ОСОБА_2 не менш як один раз на місяць не подавав єдиному кредитору звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника та яку саме роботу він проводив;
- судом не врахував інформацію та докази надані кредитором щодо того, що навіть в плані реструктуризації в пункті 13 зазначено, що ОСОБА_2 не приймав участі в розробці та погодженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_3 ;
- суд не врахував, що боржник з дружиною отримують дохід, якого достатньо для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність і є гарантією законних очікувань кредиторів і арбітражного керуючого на відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи про неплатоспроможність;
- судом не врахував, що законодавець звільнив фізичну особу лише від обов`язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, КУзПБ не містить, таким чином саме боржник, який ініціював свою неплатоспроможність, не повинен перекладати витрати пов`язанні з задоволенням витрат керуючого реструктуризацією перекладати на кредитора;
- керуючий реструктуризацією не дослідив ознак неплатоспроможності та недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів та авансування своїх витрат;
- перекладення обов`язку зі сплати грошової винагороди арбітражного керуючого на кредитора ставить в край невигідне становище Державну іпотечну установу, оскільки відбулося й так зменшення заборгованості з 602 862,38 грн. до 345 857,76 грн. (згідно з планом реструктуризації), ще й покладено витрати керуючого реструктуризацією в розмірі 80 981,40 грн., що нівелює весь принцип інституту про неплатоспроможність фізичної особи;
- під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий не діяв добросовісно та розсудливо по відношенню до єдиного кредитора у справі, як це передбачено ст.12 КУзПБ.
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Стрельніков В.В. перелічує проведені ним у справі про неплатоспроможність фізичної особи заходи та просить залишити ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині без змін.
Представник боржника у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредитором не створювався, дії арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., кредитором не оскаржувалися, тому враховуючи неможливість здійснити оплату грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за рахунок наявних у боржника коштів, правильним є висновок суду про те, що вимога арбітражного керуючого про стягнення грошової винагороди з єдиного кредитора боржника є обґрунтованою.
Також представник боржника просить звернути увагу на те, що затверджено план реструктуризації, яким в порядку ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів та розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні, розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).
Сам план реструктуризації не передбачає додаткових фінансових витрат боржника пов`язаних з оплатою основної винагороди арбітражного керуючого оскільки така оплата суперечитиме ухвалі суду, що набрала законної сили.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Вирішуючи питання про стягнення з кредиторів оплати грошової винагороди арбітражного керуючого, судом враховується належність виконання арбітражним керуючим обов`язків, покладених на нього законодавством про банкрутство.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.12.2021 у справі № 902/626/20 та у постанові від 22.08.2023 у справі №903/160/22, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.
Слід зазначити, що відмінність боржників, яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладені в постановах від 24.04.2018 у справі №910/2923/15-г, від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 16.04.2019 у справі №914/2458/16, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 тощо.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15, якщо оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі, а отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого під час провадження діяльності у справі про банкрутство.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).
Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено статтею 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Положення статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом.
Кредитори, за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі подати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.
Кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
У справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 процедура реструктуризації боргів боржника тривала з 04.09.2020 (введена ухвалою про відкриття провадження у справі) до 02.07.2024 (ухвала про затвердження плану реструктуризації), повноваження керуючого реструктуризацією виконував арбітражний керуючий Стрельніков В.В.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття провадження про неплатоспроможність боржника арбітражним керуючим направлено до суду такі документи: заяву про надання доступу від 10.09.2020, повідомлення від 09.10.2020, звіт №1-20/55 від 23.10.2020, клопотання №1-20/58 від 31.10.2020 щодо основної грошової винагороди, №1-20/56 від 26.10.2020 щодо кандидатури експерта, пояснення №1-20/71 від 13.12.2020, пояснення №1-20/71 від 13.12.2020 та повідомлення №1-20/73 від 10.12.2020.
Окрім цього, арбітражним керуючим Стрельніковим В.В. протягом 2021 та 2022 років направлено до судів апеляційної та касаційної інстанцій відзив на апеляційну скаргу №1-20/3 від 18.01.2021 та відзив на касаційну скаргу №1-19/75 від 07.10.2022.
В подальшому, з жовтня 2023 року арбітражний керуючий подав до господарського суду звіт №1-20/93 від 02.10.2023 щодо основної грошової винагороди, клопотання №1-20/101 та №1-20/103 від 18.1.2023. 20.12.2023 від керуючого реструктуризацією надійшов план реструктуризації боргів боржника.
Ухвалами суду неодноразово відкладався розгляд справи для надання керуючому реструктуризацією часу, необхідного для затвердження плану реструктуризації боргів, який має відповідати вимогам статті 124 КУзПБ.
20.06.2024 до суду від керуючого реструктуризацією надійшла остання редакція плану реструктуризації боргів боржника. Ухвалою суду від 02.07.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. про затвердження плану реструктуризації боргів та затверджено План реструктуризації боргів.
Таким чином, активні дії арбітражним керуючим Стрельніковим В.В. фактично учинялися лише в період з жовтня 2023 року по червень 2024 року, а доказів здійснення інших заходів під час виконання повноважень керуючого реструктуризацією за період з 01.01.2021 по 01.10.2023 матеріали справи не містять.
В оскаржуваній ухвалі суд врахував вказані обставини та взяв до уваги, що сам лише факт призначення арбітражного керуючого керуючим реструктуризацією боргів не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, а також про якісне виконання останнім покладених на нього обов`язків, за здійснення яких встановлена грошова винагорода.
Також суд обґрунтовано зазначив, що вимога до кредитора додатково оплатити послуги арбітражного керуючого за період невиконання ним відповідних повноважень щодо виявлення активів боржника, зокрема коли справа перебувала у апеляційній та касаційних інстанціях, є несправедливою.
Під час процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 , окрім заставного нерухомого майна, яке є єдиним житлом сім`ї боржника, не виявлено іншого майна боржника.
Також, кредитор не створював фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства не створювався.
Разом з тим, у затвердженому Плані реструктуризації боргів боржника від 17.06.2024, прощення (списання) боргів повністю чи частково не передбачається (п.8).
Слід відхилити доводи апелянта про те, що арбітражний керуючий не брав участі у виготовленні проекту плану реструктуризації та його погодженні оскільки зі змісту протоколів, що оформлені за наслідками проведення зборів кредиторів у 2024 році, на яких були присутні боржник та керуючий реструктуризацією слідує, що саме арбітражний керуючий безпосередньо приймав у підготовці плану реструктуризації (внесення змін до нього та уточнень) з метою його подальшого затвердження.
Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №918/454/18 від 16.07.2020 року.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в тому, що клопотання арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. підлягає до задоволення частково, за період з 01.10.2023 до 20.03.2024.
Аргументи кредитора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 у справі №921/542/20 в оскарженій частині.
В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Державної іпотечної установи відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2024 у справі №921/542/20 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 02.12.2024.
Головуючий суддяЖелік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
