УХВАЛА
03 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 921/542/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника (Державної іпотечної установи): Подольна О. М., Тодосієнко В. М.
боржника ( ОСОБА_1 ): Півторак В. М. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021
у складі колегії суддів: Гриців В. М. (головуючої), Зварич О. В., Якімець Г. Г.
та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020
у складі судді Сидорук А. М.
у справі за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.09.2020 відкрито провадження у справі № 921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Стрельнікова Сергія Євгеновича.
2. Після оприлюднення 08.09.2020 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оголошення про відкриття справи № 921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 до Господарського суду Тернопільської області 13.10.2020 надійшла заява Державної Іпотечної установи про визнання грошових вимог відносно боржника в сумі 625 643,95 грн станом на 07.10.2020, у тому числі: 489 955,32 грн тіло кредиту, 85 124,13 грн відсотки, 20 000,00 грн пені; судовий збір в розмірі 9 337,18 грн; 13 860,44 грн 3 % річних простроченої суми за період з 21.01.2020 по 07.10.2020; 7 366,88 грн інфляційні втрати за період з січня 2020 року по серпень 2020 року та судовий збір в розмірі 4 204,00 грн.
3. 11.11.2020 на електронну адресу суду від Державної Іпотечної Установи надійшла уточнена заява № 4792/15 від 10.11.2020 про визнання грошових вимог в сумі 627 299,32 грн, у якій, крім наведеного, просить визнати грошові вимоги: донараховані 3 % (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) за період з 21.01.2020 по 01.09.2020 - 11 311,81 грн; донараховані інфляційні втрати (відповідно до статті 625 ЦК України) за період з січня 2020 року по серпень 2020 року - 7 366,88 грн, судовий збір за подання заяви про грошові вимоги - 4 204,00 грн.
4. Державна Іпотечна Установа в заяві про визнання грошових вимог відносно боржника зазначала, що станом на 04.09 2020 заборгованість по кредитному договору від 22.11.2005 № 6 Т/1 05-4.4 складає: 627 299,32 грн, з яких: заборгованість згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019 з врахуванням отриманих платежів в розмірі 27 398,67 грн від Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складає 604 416,63 грн; донараховані 3% річних (відповідно до статті 625 ЦК України) за період з 21.01.2020 по 01.09.2020 - 11 311,81 грн; донараховані інфляційні втрати (відповідно до статті 625 ЦК України) за період з січня 2020 року по серпень 2020 року - 7 366,88 грн; судовий збір за подання заяви про грошові вимоги - 4 204,00грн.
5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2005 ОСОБА_1 і Банк "Фінанси та кредит" уклали кредитний договір № 6 Т/1 05/-4.4, відповідно до умов якого банк надав позику ОСОБА_1 в сумі 29 900,00 доларів США для придбання однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
6. 25.05.2007 сторони за кредитним договором уклали іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку "Фінанси та кредит" однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
7. 11.02.2015 Державна іпотечна установа та Банк "Фінанси та кредит" уклали договір відступлення права вимоги № 17/4-В, згідно якого Банк передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за договором про іпотечний кредит. Договір відступлення права вимоги № 17/4-В набрав чинності 17.09.2015.
8. 21.12.2019 Тернопільський міськрайонний суд у справі № 607/18855/18 рішенням частково задовольнив позов Державної іпотечної установи; стягнув із ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 22.11.2005 № 6 Т/І 05-4.4 у розмірі 622 478,12 грн, з яких 489 955,32 грн основного боргу, 112 522,80 грн нарахованих відсотків за користування кредитом, 20 000,00 грн пеня. У решті позовних вимог відмовив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 9 337,18 грн сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог. Всього 631 815,30 грн. Рішення набрало законної сили 21.01.2020.
9. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна Іпотечна установа є кредитором по кредитному договору від 22.11.2005 № 6 Т/І 05-4.4 та іпотекодержателем за іпотечним договором від 25.05.2007 б/н відносно боржника ОСОБА_1 .
10. Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) за заявою Державної іпотечної установи постановою від 19.03.2020 відкрито виконавче провадження № 61588349 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 622 478,12 грн та судового збору 9 337,18 грн.
11. Державним виконавцем державної виконавчої служби за період з 08.05.2020 по 11.09.2020 з ОСОБА_1 утримано заборгованість в розмірі 27 398,67 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
12. Господарський суд Львівської області 11.11.2020 у справі № 921/542/20, серед іншого, ухвалив визнати вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів боржника: фізичної особи ОСОБА_1 : Державної іпотечної установи в сумі 584 416,63 грн. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: у сумі 4 204,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів), у сумі 584 416,63 грн - вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.
13. Суд дійшов висновку, що грошові вимоги забезпеченого кредитора підлягають до задоволення в розмірі 584 416,63 грн (за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019 за виключенням пені в розмірі 20 000,00 грн (в силу приписів абзацу шостого пункту 5 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)) та сплачених боржником платежів за рішенням суду в розмірі 27 398,67 грн. Суд відхилив грошові вимоги в частині нарахованих 3% річних, що становить 11 311,81 грн, оскільки кредитним договором встановлений інший розмір процентів від простроченої суми за весь час прострочення. Суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора в частині донарахованих інфляційних втрат не підлягають задоволенню з тих підстав, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Суд визнав вимоги Державної іпотечної установи в розмірі 584 416,63 грн, як такі, що забезпечені іпотекою фізичної особи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 залишено без задоволення апеляційну скаргу Державної іпотечної установи, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відхилення грошових вимог кредитора щодо пені в силу приписів абзацу шостого пункту 5 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ, а також в частині інфляційних втрат та 3 % річних.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
16. Не погодившись із наведеними судовими рішеннями Державна іпотечна установа звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою у справі № 921/542/20 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 з вимогою оскаржені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог кредитора щодо пені в розмірі 20 000,00 грн та нарахувань здійснених на підставі статті 625 ЦК України, а саме донараховані 3 % річних від простроченої суми - 11 311,81 грн та донараховані інфляційні втрати - 7 366,88, ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги кредитора Державної іпотечної установи в розмірі 38 678,69 грн.
17. В обґрунтування доводів касаційної скарги касант стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) посилаючись в контексті цієї підстави на застосування судами попередніх інстанції норм права без врахування висновків щодо застосування статті 625 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі № 523/8133/16-ц.
Підстави для передачі справи на розгляд палати
18. Проаналізувавши матеріали касаційної скарги Державної іпотечної установи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
19. Об`єктом касаційного перегляду у справі № 921/542/20 є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020, залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 в частині відмови в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про визнання грошових вимог до боржника щодо пені та нарахувань здійснених на підставі статті 625 ЦК України, а саме 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми.
20. Предметом судового розгляду є заява Державної іпотечної установи про визнання грошових вимог до боржника у сумі 38 678,69 грн, а саме щодо пені в сумі 20 000,00 грн, обґрунтовані наявністю рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019 у справі № 607/18855/18 та нарахувань здійснених на підставі статті 625 ЦК України, а саме 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми.
21. З урахуванням змісту оскаржених судових рішень, доводів касаційної скарги та додаткових пояснень, Верховний Суд у цій справі має вирішити питання чи підлягають визнанню грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо пені за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою квартири або житлового будинку, підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України.
22. У силу приписів частини першої статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
23. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
24. Відповідно до статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
25. Абзацом одинадцятим частини першої статті 1 КУзПБ визначено поняття "кредитор" у справі процедурі банкрутства.
26. Згідно з положеннями статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
27. Частиною шостою статті 45 КУзПБ встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
28. Відповідно до абзаців першого та шостого пункту 5 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
29. У справі, яка розглядається судами попередніх інстанцій визнано вимоги кредитора Державної іпотечної установи на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019 про стягнення заборгованості з боржника. Разом з тим, судом першої інстанції в силу приписів абзацу шостого пункту 5 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ відхилені вимоги кредитора щодо пені в розмірі 20 000,00 грн, яка стягнута з боржника відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019.
30. У контексті наведеного питання, колегія суддів зазначає про наявність протилежних висновків суду касаційної інстанції щодо визнання грошових вимог кредитора щодо пені за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою квартири або житлового будинку, підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України, а саме:
І) - у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 № 910/16926/19 колегія суддів касаційної інстанції погодилась із висновками суду другої інстанції про те, що з огляду на припинення строку кредитування відповідно до пункту 4.4 кредитного договору у зв`язку зі зверненням Банку до суду із позовом до позичальника (боржника) про дострокове стягнення кредитних грошових коштів, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню у даній справі про неплатоспроможність, є грошові вимоги Банку в сумі 110 973 доларів США, що станом на 18.02.2020 становить 2 687 671,49 грн за курсом Національного банку України 24,4456 грн за 1 долар США, в тому числі: 109 945 доларів США - основний борг та відсотки за січень-серпень 2009 року, 1 028 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків. При цьому, грошові вимоги, що складаються з пені в сумі 1 028 доларів США підлягають визнанню на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.09.2010 у справі № 2-2975-1/09, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України;
- у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 № 926/2987-б/20 зазначено, що апеляційний господарський суд, повно та всебічно встановивши обставини справи цієї справи, невірно застосував положення пункту 5 розділу ?Прикінцеві та Перехідні положення? КУзПБ та безпідставно відмовив у визнанні вимоги кредитора в розмірі 4 120,25 євро пені, яка підтверджена рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03.12.2013 у справі № 723/1964/13-ц, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. У зв`язку з наведеним, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог кредитора в частині пені та прийняття в цій частині нового рішення про визнання таких вимог до боржника;
- у постанові Верховного Суду від 11.05.2021 № 927/844/20 зазначено, що суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог, що складаються з пені в сумі 10 945,35 грн, нарахованої за період з 17.02.2015 до 05.10.2015, що підлягають визнанню на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2017, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України;
ІІ) - у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 № 915/864/20 за результатом розгляду касаційної скарги, поданої з огляду відхилення судами попередніх інстанцій на підставі пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ кредиторських вимоги на суму пені та штрафу, що стягнута згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що законодавець запровадив тимчасові (що застосовуються протягом встановленого законом обмеженого періоду часу) особливості процедури неплатоспроможності окремої категорії боржників - фізичних осіб, виходячи з особливостей підстав виникнення та складу його заборгованості перед кредитором та виходячи з особливостей його забезпечення за відповідними зобов`язаннями. Відповідні особливості полягають, зокрема, в порядку формування грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника, відповідно до якого (порядку) до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня, за тих умов, що вимоги забезпеченого кредитора ґрунтуються на кредитному договорі в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника. При цьому суд зазначив, що відповідні особливості визначення складу грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника - фізичної особи, із забороною включення до цих вимог штрафних санкцій та пені, мають самостійний характер застосування у межах цих відносин, а відповідна норма не є, зокрема, дублюючою чи відсилочною. У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини надання кредитором боржнику кредиту в іноземній валюті, забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором іпотекою квартири (пункти 4.1-4.10), яка є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, оскільки суди не встановили обставин наявності у власності боржника або членів його сім`ї (у розумінні пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КузПБ) іншого нерухомого майна (квартири, житлового будинку), придатного для проживання сім`ї боржника, що не спростовано ні скаржником, ні матеріалами справи (відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, деклараціями про майновий стан Боржника у справі про неплатоспроможність тощо), суд погодився з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника на відхилену судами суму пені та штрафу (нарахованих за прострочення та неналежне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором).
31. Наведене свідчить про існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різних підходів стосовно застосування абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ стосовно визнання/відхилення грошових вимог кредитора щодо пені за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою квартири або житлового будинку, підтвердженої судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України.
32. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
33. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
34. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
35. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
36. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
37. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
38. Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).
39. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.
40. Отже, за наявності різної судової практики щодо застосування абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ стосовно визнання/відхилення грошових вимог кредитора щодо пені за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою квартири або житлового будинку, підтвердженої судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до статті 1291 Конституції України колегія судів у цій справі вважає за необхідне для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 921/542/20 відповідно до вимог частини першої статті 302 ГПК України передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 286, 300, 301, 302, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Справу № 921/542/20 за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. І. Картере
