ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
05 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/542/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.,
розглянувши заяву № 251/15 від 20.01.2021 року Державної іпотечної установи, бульвар Лесі Українки, 34, м.Київ, 01133 про відвід судді
у справі за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /представник боржника адвокат Півторак Володимир Михайлович, АДРЕСА_2
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Представники сторін не викликалися.
Встановив: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /представник боржника адвокат Півторак Володимир Михайлович, АДРЕСА_2, введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Стрельнікова Сергія Євгеновича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 146 від 06.02.2013; АДРЕСА_3.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 року затверджено реєстр вимог кредиторів.
Супровідним листом № 921/542/20/608/2020 від 26.11.2020 року матеріали справи № 921/542/20 надіслано до Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поступленням апеляційних скарг Державної Іпотечної установи, м.Київ у справі № 921/542/20 на ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 04.09.2020 та на ухвалу господарського суду, прийняту за результатами проведення попереднього засідання від 11.11.2020 року.
27.01.2021 року на адресу суду від Державної іпотечної установи надійшла заява № 251/15 від 20.01.2021 року про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2021 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви № 251/15 від 20.01.2021 року (вх.№ 709 від 27.01.2021 року) Державної іпотечної установи про відвід судді відкладено до повернення справи № 921/542/20 із суду вищої інстанції на адресу господарського суду Тернопільської області.
28.07.2022 матеріали справи № 921/542/20 повернулись на адресу господарського суду Тернопільської області.
В обґрунтування заяви про відвід судді представник кредитора Державної іпотечної установи посилається на існування сумнівів в неупередженості та об`єктивності складу суду в особі судді Сидорук А.М. при вирішенні даної справи з огляду на наступне:
- Суд першої інстанції, не перевіривши наявність обов`язкових документів та відомостей, які відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, повинні бути надані разом із заявою про неплатоспроможність, незаконно відкрив провадження у справі про неплатоспроможність, чим порушив ч.1 ст.39 ГПК України;
- Суддя господарського суду ухваливши ухвалу від 11.11.2020, умисно зменшила вимоги кредитора та перевищила свої повноваження, що дає підстави сумніватися в її неупередженості;
- Державна іпотечна установа не погоджується з твердженням, що кредитором погоджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , оскільки протокол зборів кредиторів ДІУ не підписувався, таким чином Установа не надавала згоду на затвердження плану реструктуризації. Суддя не цікавиться думкою Комітету кредиторів Державної іпотечної установи, в якої засновником є Кабінет Міністрів України, тим самим порушує рівність сторін.
Суд, ознайомившись із заявою Державної іпотечної установи про відвід судді Сидорук А.М. від розгляду справи № 921/542/20, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статтями 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв`язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно із частиною 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справах "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 18.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Сидорук А.М. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді не вбачається.
Крім того, Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04 вересня 2020 року у справі № 921/542/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної іпотечної установи без задоволення.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року у справі № 921/542/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної іпотечної установи без задоволення.
Наведене виключає можливість визнання заяви Державної іпотечної установи про відвід судді Сидорук А.М. від розгляду справи № 921/542/20 обґрунтованою, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
На підставі викладено та керуючись статтями 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви представника Державної іпотечної установи Валерія Тодосієнко про відвід судді Сидорук А.М. у справі № 921/542/20 - відмовити.
2. Заяву Державної іпотечної установи про відвід судді Сидорук А.М. від розгляду справи № 921/542/20 передати для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
4. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
- представнику боржника адвокату Півтораку Володимиру Михайловичу, АДРЕСА_2;
- керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Стрельнікову Валерію Вікторовичу, АДРЕСА_3.
- Державній Іпотечній установі, бульвар Лесі Українки, 34, м.Київ, 01133.
Ухвалу підписано 05.09.2022.
Суддя А.М. Сидорук
