Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
08 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/542/20 Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
розглянувши: Заяву № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) Державної іпотечної установи, бульвар Лесі Українки, 34, м.Київ, 01133 про відвід судді
у справі за заявою боржника: фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /представник боржника адвокат Півторак Володимир Михайлович, 46000, м.Тернопіль, вул.Пирогова, 2а/
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Представники сторін не викликалися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 04.09.2020 відкрито провадження у справі № 921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /представник боржника адвокат Півторак Володимир Михайлович, 46000, м.Тернопіль, вул.Пирогова, 2а/, введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Стрельнікова Сергія Євгеновича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 146 від 06.02.2013; АДРЕСА_3.
Ухвалою суду від 11.11.2020 визнано вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів боржника: фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 :
- Державної Іпотечної установи, бульвар Лесі Українки, 34, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код 33304730 в сумі 584 416,63 грн.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
в сумі 4 204,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів).
в сумі 584 416,63 грн. - вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.
Супровідним листом № 921/542/20/608/2020 від 26.11.2020 матеріали справи № 921/542/20 надіслано до Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поступленням апеляційних скарг Державної Іпотечної установи, м.Київ у справі № 921/542/20 на ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 04.09.2020 та на ухвалу господарського суду, прийняту за результатами проведення попереднього засідання від 11.11.2020 року.
27.01.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшла Заява № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) від Державної іпотечної установи про відвід судді.
Ухвалою суду від 27.01.2021 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви № 251/15 від 20.01.2021 року (вх. № 709 від 27.01.2021 року) Державної іпотечної установи про відвід судді відкладено до повернення справи № 921/542/20 із суду вищої інстанції на адресу господарського суду Тернопільської області.
28.07.2022 матеріали справи № 921/542/20 повернулись на адресу господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою від 05.09.2022 у задоволенні заяви представника Державної іпотечної установи Валерія Тодосієнко про відвід судді Сидорук А.М. у справі № 921/542/20 відмовлено; Заяву Державної іпотечної установи про відвід судді Сидорук А.М. від розгляду справи № 921/542/20 передано для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст.39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3 ст. 39 ГПК України).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2022 року визначено суддю Хому С.О. для розгляду заяви про відвід судді Сидорук А.М. по справі № 921/542/20.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
В силу ч.8 ст.39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Розглянувши Заяву № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) представника Державної іпотечної установи про відвід судді Сидорук А.М. у справі № 921/542/20, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначається, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Як зазначено у п. 1.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як вбачається із поданої Заяви про відвід представник кредитора стверджує, зокрема, що суд першої інстанції не перевіривши наявність обов`язкових документів та відомостей, які відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства повинні бути надані разом в заяві про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкриває провадження по справі № 921/542/20, чим порушила ч. 1 ст. 39 ГПК України, в якій зазначено, що при перевірці обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час винесення ухвали Господарським судом Тернопільської області від 11.11.2020 року не було досліджено наступні обставини:
-суд проігнорував рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2019 р., та незаконно переглянув умови рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, яке набрало законної сили, та що вже було на виконанні в ДВС;
- Державна іпотечна установа мала право нараховувати згідно ст. 625 ЦК України донараховані 3 % за період з 21.01.2020 року по 01.09.2020 рік - 11 311,81 грн.
- Державна іпотечна установа мала право нараховувати згідно ст. 625 ЦК України донараховані інфляційні втрати за період з січня 2020 року по 01.09.2020 рік - 7366,88 грн.
- суд проігнорував встановлену судову практику, щодо обов`язкового виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, робимо висновок, що суддя Господарського суду Тернопільської області ухваливши ухвалу від 11.11.2020 р. по справі № 921/542/20 при цьому умисно зменшила вимоги кредитора та перевищила свої повноваження.
Державна іпотечна установа не погоджується з твердженням, що кредитором погоджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , оскільки протокол зборів кредиторів ДІУ не підписувався, таким чином Установа не надавала згоду на затвердження плану реструктуризації боргів по боржнику ОСОБА_1 .
Таким чином, суддею Сидорук А.М. не було досліджено всупереч вимогам ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів ОСОБА_1 отриманий від ОСОБА_2 , який відповідно до ухвали суду від 11.01.2021 р. долучено до матеріалів справи № 921/542/20.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.3 ст. 35 ГПК України).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
В пункті 28 рішення від 15.07.2010 у справі "Газета Україна-Центр проти України", Заява № 16695/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити,чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no.255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43) (п.29 рішення від 15.07.2010 у справі "Газета Україна-Центр проти України").
У п.31 рішення від 15.07.2010 у справі "Газета Україна-Центр проти України" зазначено, що у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"(Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі
та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelliand Santangelov. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).
Таким чином, правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.
Проте, суд вважає, що заявником у його заяві про відвід судді названої презумпції не спростовано.
Так, викладеною у ч.4 ст.35 ГПК України нормою чітко вказано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Згідно статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. У розумінні п. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, (п.п.1.2.1, п.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).
Як вбачається, в Заяві № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) кредитор вважає, що суддя Сидорук А.М. не може брати участі у розгляді справи №921/ 542/20 і підлягає відводу, в зв`язку з обставинами, які викликають сумніви в безсторонності, об`єктивності та неупередженості судді при розгляді заяви ОСОБА_1 про банкрутство.
Однак, що стосується незаконності відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, умисне зменшення вимог кредитора та перевищення повноважень в
Постанові Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 зазначено, що суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 04 вересня 2020 року у справі № 921/542/20 постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04 вересня 2020 року у справі № 921/542/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної іпотечної установи без задоволення.
Крім того, в Постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання грошових вимог забезпеченого кредитора Державної Іпотечної установи в розмірі 584 416,63 грн., що забезпечені переданим в іпотеку майном - однокімнатна квартира по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , а тому ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 року у справі № 921/542/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної іпотечної установи без задоволення.
А тому, можна зробити висновок, що ухвалу від 04.09.2020 про відкриття провадження у справі № 921/542/20 та ухвалу від 11.11.2020 у справі №921/542/20 постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується плану реструктуризації представник кредитора зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції від 11.01.2021 зазначено про відкладення судового засідання, через подачу апеляційних скарг ДІУ та про долучення до матеріалів справи начебто «погодженого» кредитором ДІУ плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 .
Також представник Державної іпотечної установи вказує, що установа не надавала згоду на затвердження плану реструктуризації боргів по боржнику ОСОБА_1 .
Ухвалою від 11.01.2021 відкладено засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі до повернення матеріалів справи № 921/542/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на адресу господарського суду Тернопільської області із суду вищої інстанції.
Разом з тим, в мотивувальній частині ухвали від 11.01.2021 зазначено про те, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.11.2020 року затверджено реєстр вимог кредиторів; призначено засідання господарського суду на 11 січня 2021 року, на якому в силу приписів ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Тобто, план реструктуризації боргів боржника в судовому засіданні 11.01.2021 не розглядався та не досліджувався на наявність підстав для відмови у його затвердженні та суддею Сидорук А.М. було лише відкладено судове засідання.
Враховуючи вищезазначене, на думку суду, подана Заява № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) представником Державної іпотечної установи, про відвід судді Сидорук А.М. ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не наведено жодної належної, обґрунтованої обставини для відводу судді в розумінні ст. 35 ГПК України, як і не подано доказів на її підтвердження, а відтак, суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити.
Частиною 11 статті 39 ГПК України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 73-80, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні Заяви № 251/15 від 20.01.2021 (вх. №709 від 27.01.2021) представника Державної іпотечної установи Валерія Тодосієнко про відвід судді Сидорук А.М. у справі №921/542/20 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу підписано: 08 вересня 2022 року.
Суддя С.О. Хома
