ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/830/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Погрібна С.О.,
Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - Чайкіна К.О.,
Компанії "BARLENCO LTD" - Слюта В.В.,
PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ Б.В.") - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 (суддя Зекунов Е.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (колегія суддів: Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.)
та касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (колегія суддів: Гребенюк Н.В., Слободін М.М., Шутенко І.А.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "АКХЗ"),
2) Компанії "BARLENCO LTD"
3) PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ Б.В.") (далі - Компанія "МЕТINVEST B.V.")
та співвідповідача ОСОБА_2
про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру на рівні подвійного розміру від 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію, стягнення солідарно суми компенсації в розмірі 3 946 843,98 грн, суми збитків за неотримані дивіденди в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн та відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
Суть спору
1. Компанія "BARLENCO LTD" (Республіка Кіпр), яка разом з Компанією "МЕТINVEST B.V." (Нідерланди) та ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" володіла домінуючим контрольним пакетом акцій ПрАТ "АКХЗ", примусово викупила акції цього товариства у міноритарного акціонера ОСОБА_1 . Викуп відбувся відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" (процедура сквіз-ауту).
2. В процесі викупу наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" визначила ринкову ціну однієї акції у 13,13 грн на підставі даних звіту про оцінку.
3. Водночас викуп було здійснено за ціною 15 грн за одну акцію (найвища ціна, за якою акції викуповувалися покупцем та афілійованими з ним особами на ринку протягом останніх 12 місяців).
4. ОСОБА_1 вважав таку ціну несправедливою, визначеною з порушенням вимог закону, і звернувся до суду з позовом до ПрАТ "АКХЗ" про визнання за ним права на отримання справедливої вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" та встановлення їх розміру на рівні подвійного розміру від 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію; стягнення солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 компенсації за примусово вилучені акції, збитків за неотримані дивіденди, відсотків за користування чужими грошовими коштами.
5. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: визнав за позивачем право на отримання вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію; стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії "МЕТINVEST B.V." суму компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 1 179 000 грн, заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .
6. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71 грн, нарахованих на суму компенсації за примусово вилучені акції; ухвалив у цій частині нове рішення, яким задовольнив ці позовні вимоги; здійснив перерозподіл судових витрат, змінив резолютивну частину рішення. Додатковою постановою суд апеляційної інстанції здійснив розподіл витрат зі сплати судового збору, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
7. З касаційними скаргами до Верховного Суду у цій справі звернулися як ПрАТ "АКХЗ" (на рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору), так і ОСОБА_1 (на рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору, та додаткову постанову суду апеляційної інстанції).
8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є належним способом захисту вимога про визнання права позивача на певний розмір справедливої компенсації за примусово вилучені акції, зокрема, з огляду на зміну законодавчого регулювання способу захисту міноритарних акціонерів (ст.95 Закону "Про акціонерні товариства");
- хто є належними відповідачами у спорах про стягнення компенсації за примусово продані акції з огляду на зміну законодавчого регулювання способу захисту міноритарних акціонерів (ст.95 Закону "Про акціонерні товариства");
- яким чином (способом) визначається ринкова (справедлива) вартість акцій;
- чи виникає в акціонера (колишнього акціонера) право на виплату дивідендів у разі його відсутності в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та чи правильно суди розглянули відповідну вимогу;
- чи правомірно суд апеляційної інстанції змінив нарахування у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст.1214 Цивільного кодексу України на нарахування 3% річних у відповідності до ч.2 ст.625 цього Кодексу;
- чи підлягають розгляду в порядку господарського судочинства позовні вимоги до кінцевого бенефіціарного власника;
- чи підлягає застосуванню санкція у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни на підставі п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС.
9. Верховний Суд касаційні скарги задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Статутний капітал ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 343 310 000 грн поділений на 195 062 500 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 1,76 грн.
11. 26.04.2018 Компанія "BARLENCO LTD" за договором купівлі-продажу акцій від №БВ20180426/02-АК набула у власність 550 000 шт. акцій ПрАТ "АКХЗ", що складає 0,11842% статутного капіталу товариства.
12. 27.04.2018 Компанія "МЕТINVEST B.V." (сторона 1), Приватне акціонерне товариство "Фірма верхнього одягу "Фея" (надалі - ПрАТ "Фея") (підприємство припинило діяльність 16.08.2019, номер запису в ЄДРПОУ 12741120021005130) (сторона 2) та Компанія "BARLENCO LTD" (сторона 3) уклали договір, за умовами якого:
- сторони є афілійованими особами в розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства", а саме ПрАТ "Фея" та Компанія "BARLENCO LTD" знаходяться під контролем Компанії "МЕТINVEST B.V." (п."А");
- Компанія "МЕТINVEST B.V." прямо володіє 94,60034% акцій ПрАТ "АКХЗ", ПрАТ "Фея" прямо володіє 0,11842% акцій товариства, Компанія "BARLENCO LTD" прямо володіє 0,28196% акцій товариства (пункти "В", "С", "D");
- сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності Компанії "МЕТINVEST B.V." (п."Е").
13. 27.04.2018 Компанія "МЕТINVEST B.V." звернулася на адресу ПрАТ "АКХЗ" з повідомленням про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "АКХЗ" від 27.04.2018, у якому зазначила про структуру власності МЕТINVEST B.V. та її афілійованих осіб, а також:
- у п.3 повідомлення вказала ціну, передбачену п.1 та пунктами 1, 2 ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства": найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15,0 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ "АКХЗ"; зауважено, що опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "АКХЗ" не відбувалось;
- дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "АКХЗ": 27.04.2018;
- повідомила (з додаванням копії) про укладений між Компанією "МЕТINVEST B.V.", ПрАТ "Фея" та Компанією "BARLENCO LTD" договір, відповідно до якого Компанія "BARLENCO LTD" виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" для заявника вимоги. Зазначено, що депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах Компанії "BARLENCO LTD", є ПАТ "ПУМБ".
14. 27.04.2018 відбулись річні загальні збори акціонерів ПрАТ "АКХЗ". Серед питань, включених до порядку денного загальних зборів, були питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи ПрАТ "АКХЗ" у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
15. Відповідно до п.6 протоколу річних загальних зборів акціонерів ПрАТ "АКХЗ" від 27.04.2018 №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону "Про акціонерні товариства" прийнято рішення:
- пп.6.1. "…. 2 300 000 000,0 грн направити на виплату дивідендів акціонерам ПрАТ "АКХЗ" (11,791092599 грн на 1 просту акцію)…";
- пп. 6.2. "Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює наглядова рада ПрАТ "АКХЗ"";
- пп. 6.3. "Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій ПрАТ "АКХЗ" повинна здійснюватися безпосередньо акціонерам ПрАТ "АКХЗ".
16. Відповідно до бюлетеня №7 Баскаков В.Є. проголосував "за" рішення про виплату дивідендів, однак голосував "проти" щодо попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (бюлетень №10) та інші питання (бюлетені №12, №11, №9).
17. 30.04.2018 наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" рішенням, оформленим протоколом засідання №209:
- обрала ТОВ "Оціночний Стандарт" оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018 у зв`язку з необхідністю проведення оцінки ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства станом на останній робочий день, що передує дню набуття домінуючого пакета акцій;
- надала дозвіл товариству на укладання з ТОВ "Оціночний Стандарт" договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, тощо.
18. 02.05.2018 директор ТОВ "Оціночний стандарт" Чепенко О.А. затвердив звіт про оцінку вартості 1 акції у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду (далі - Звіт), згідно з яким ринкова вартість 1 акції ПрАТ "АКХЗ" станом на 26.04.2018 становить 13,13 грн без податку на додану вартість.
19. 04.05.2018 ГО "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" надала рецензію на Звіт, у якій зробила висновок, що Звіт класифікується за другою ознакою п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1), як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
20. ПАТ "Українська біржа" направило на адресу ПрАТ "АКХЗ" інформацію щодо середнього біржового курсу акцій ПрАТ "АКХЗ" за період з 26.01.2018 до 26.04.2018, який становить 9,6723 грн.
21. 04.05.2018 наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" затвердила ринкову вартість 1 простої іменної акції у розмірі 13,13 грн (протокол засідання наглядової ради №211) та зазначила, що ринкова вартість акцій визначена як найвища з вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Оціночний стандарт" станом на 26.04.2018 (останній робочий день, що передує дню набуття Компанією "МЕТINVEST B.V." разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "АКХЗ"), та середнього біржового курсу, розрахованого ПАТ "Українська біржа" за період з 26.01.2018 до 26.04.2018 (останні три місяці обігу акцій ПрАТ "АКХЗ", що передують даті набуття Компанією "МЕТINVEST B.V." разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "АКХЗ").
22. 04.05.2018 ПрАТ "АКХЗ" надіслало повідомлення Компанії "BARLENCO LTD" про затвердження ринкової вартості акцій станом на 26.04.2018 у розмірі 13,13 грн на виконання вимог ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".
23. 05.05.2018 Компанія "BARLENCO LTD" звернулася до ПрАТ "АКХЗ" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій в усіх власників акцій акціонерного товариства (далі - Вимога), в якій, окрім іншого, вказані відомості про афілійованих осіб заявника вимоги. Цю вимогу ПрАТ "АКХЗ" отримало 07.05.2018.
24. Відповідно до п.4 Вимоги Компанії "BARLENCO LTD" ціна придбання акцій та порядок її визначення складає 15,0 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ "АКХЗ". Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" як найвища з таких:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ" включно з датою набуття (15,0 грн);
2) ринкова вартість акцій ПрАТ "АКХЗ", визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн);
3) середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ", визначений ПАТ "Українська біржа" (9,6723 грн).
25. 08.05.2018 Вимога Компанії "BARLENCO LTD" опублікована на веб-сайті https://akhz.metinvestholding.com/ua/about/info, а також в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (далі - НКЦПФР) https://stockmarket.gov.ua//.
26. 17.05.2018 ПАТ "ПУМБ", ПрАТ "АКХЗ" та Компанія "BARLENCO LTD" в акті приймання-передачі визначили списки осіб (у електронній та паперовій формах), у яких придбаваються акції ПрАТ "АКХЗ", із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються. Цей список осіб складений на підставі переліку акціонерів станом на 10.05.2018, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються.
27. Компанія "BARLENCO LTD" повідомила ПрАТ "АКХЗ" про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018 грошових коштів у сумі 146 275 680,0 грн за акції, що нею придбаваються.
28. Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) станом на 17.05.2018 ОСОБА_1 володів простими іменними акціями емітента в кількості 30 000 шт., що складало 0,0154% статутного капіталу товариства.
29. 17.05.2018 ОСОБА_1 отримав Вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" від 05.05.2018, направлену йому засобами поштового зв`язку.
30. Водночас ОСОБА_1 не отримував від Компанії "BARLENCO LTD" пропозицію (оферту) продати акції ПрАТ "АКХЗ" в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону "Про акціонерні товариства".
31. З інформації з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA) вбачається, що пропозиція (оферта) продати акції ПрАТ "АКХЗ" в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону "Про акціонерні товариства" нікому не пред`являлась.
32. 18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 в цінних паперах № НОМЕР_1 акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за НОМЕР_2 Компанії "BARLENCO LTD", відкритий в ПАТ "ПУМБ" відповідно до заявленої Компанією "BARLENCO LTD" Вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ".
33. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "ПУМБ" із заявою на видачу готівки №1597195 з рахунку ескроу у розмірі 450 000,0 грн та отримав зазначені кошти 23.07.2018.
34. Після списання акцій ПрАТ "АКХЗ" ОСОБА_1 отримав грошові кошти як компенсацію за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ".
35. З урахуванням того, що 18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 в цінних паперах були списані акції ПрАТ "АКХЗ", то дивіденди в сумі 30 000 шт х 11,791092599 грн = 353 732,78 грн він не отримав.
Короткий зміст позовних вимог
36. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, у якому просив (з урахуванням відповідних змін позовних вимог в редакції прохальної частини заяви про зміну предмета позову від 04.08.2023):
- визнати за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн 30 коп. із розрахунку на 1 акцію;
- стягнути солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності ПрАТ "АКХЗ" в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
37. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що:
- він як акціонер був примусово позбавлений своїх акцій і не погоджується із ціною викупу акцій ПрАТ "АКХЗ";
- наглядова рада заводу своїм рішенням затвердила ціну акцій іншу, ніж ту, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення порушує його права і позбавляє законної можливості отримати справедливу компенсацію за викуплені акції та дивіденди;
- Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) визнав звіт про оцінку майна (акцій відповідача) таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які вплинули на достовірність оцінки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
38. Господарський суд Донецької області рішенням від 04.09.2023 позов задовольнив частково:
1) визнав за ОСОБА_1 право на отримання вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію;
2) стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії "МЕТINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 1 179 000 грн;
3) стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії "МЕТINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат;
4) стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії "МЕТINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 23 491,40 грн;
5) у задоволенні решти позовних вимог відмовив;
6) закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
39. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- суд має враховувати висновки, викладені Верховним Судом у справі №905/671/19 у подібних правовідносинах, про те, що справедлива вартість однієї акції ПрАТ "АКХЗ" складає 54,30 грн, що виключає необхідність призначення експертизи, оскільки відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів);
- визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером);
- вимоги позивача як колишнього акціонера до фізичної особи ОСОБА_2 заявлені не як до акціонера, а як до кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, які приймали участь в процедурі сквіз-аут, що викликано неправильним визначенням наглядовою радою третьої особи вартості акцій в процедурі їх примусового викупу, тому в цьому випадку такий спір між позивачем та ОСОБА_2 не може вважатись корпоративним та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
- встановлені обставини справи свідчать, що належними відповідачами у цій справі є ПрАТ "АКХЗ" як емітент акцій, завдяки неправомірним діям наглядової ради якого була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, а також Компанії "BARLENCO LTD" та "METINVEST B.V." в порядку застосування доктрини "підняття корпоративної завіси";
- з огляду на приписи ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ"; загальна сума компенсації ОСОБА_1 за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" складає 1 179 000,00 грн;
- солідарне стягнення з покупця та мажоритарного акціонера 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму, яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, є безпідставним, оскільки станом на дату викупу вказані особи не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи;
- ПрАТ "АКХЗ" до 28.10.2018 мало здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 за 2017 рік, проте кошти не перерахувало, чим порушило свої зобов`язання і права позивача, який у спірний період був акціонером ПрАТ "АКХЗ" з кількістю акцій 30 000 штук; здійснивши власний розрахунок заборгованості зі сплати дивідендів, за результатами роботи ПрАТ "АКХЗ" у 2017 році ОСОБА_1 мав отримати дивіденди у сумі 353 732,78 грн; сума інфляційних втрат нарахованих на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн, за зазначений вище період, складає 205 799,71 грн;
- оскільки заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023) в порушення вимог ст.6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" не скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом, правові підстави для її розгляду по суті відсутні.
40. Східний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 у справі №905/830/21 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71 грн, нарахованих на суму компенсації за примусово вилучені акції; ухвалив у цій частині нове рішення, яким задовольнив вказані позовні вимоги; здійснив перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам. Змінив резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023, виклавши, зокрема, в такій редакції:
1) "Позов задовольнити частково.
2) Визнати за ОСОБА_1 право на отримання вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
3) Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "BARLENСO LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ Б.В." на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в розмірі 1 179 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71 грн.
4) Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "BARLENCO LTD" та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ Б.В." на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат.
5) У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6) Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК".
41. Суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:
1) щодо способу захисту прав:
- надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою третьої особи ставлять під обґрунтований сумнів сумлінне виконання обов`язків наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій, та не виключає суто формального ставлення наглядової ради до вказаної процедури;
- Компанія "BARLENCO LTD" могла бути використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером; схожі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 (пункти 5.22-5.23) та від 29.04.2022 у справі №905/830/21;
- враховуючи обов`язковість врахування висновків Верховного Суду, зважаючи на особливості звернення з позовами колишніми міноритарними акціонерами про визнання за ними права справедливої компенсації вилучених акцій, законність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, а також неухильне дотримання судом принципу верховенства права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновки про те, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,30 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ";
2) щодо належних відповідачів у цій справі:
- міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента; формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси";
- колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК, у зв`язку з тим, що відповідні вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а відповідний спір належить до юрисдикції цивільних судів; позивач не є учасником юридичної особи, не має на меті отримання акцій з метою участі в управлінні та діяльності юридичної особи, натомість його вимоги спрямовані до відповідачів в тому числі і до гр. ОСОБА_2 (кінцевий бенефіціарний власник) саме як до боржників у зобов`язальних відносинах; коло учасників процедури "сквіз-аут" визначено ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" (у відповідній редакції) і ОСОБА_2 до цих типів учасників не належить;
3) щодо суми компенсації за примусово вилучені акції:
- суд першої інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на суму компенсації інфляційних втрат та відсотків річних суд зазначив, що за змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання, а необхідним є також наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, наявність якого позивач не довів; суд апеляційної інстанції не погоджується з цим, оскільки ч.2 ст.625 ЦК передбачає нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов`язання;
- правовідношення, в якому у зв`язку із примусовим викупом в процедурі сквіз-ауту у міноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарного акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК;
- з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди;
- суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 39,30 грн (різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,30 грн та ціною викупу в 15,00 грн), тому загальна сума компенсації ОСОБА_1 за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" складає 1 179 000,00 грн (30 000 шт. х 39,30 грн); правильним є висновок суду першої інстанції щодо стягнення такої заборгованості з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD" та Компанії "METINVEST B.V.";
- з огляду на те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати вказані кошти позивач мав право, в тому числі, у день списання з його рахунку акцій товариства (18.05.2018), що є відліком моменту прострочення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а саме з наступного дня - з 19.05.2018; здійснивши відповідний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на вищенаведені правомірно заявлені суми компенсації позивачу вартості акцій за заявлені періоди прострочення (з 19.05.2018 до 01.08.2023), колегія суддів дійшла висновку про те, що стягненню з відповідачів підлягають інфляційні витрати у розмірі 782 582,95 та 3% річних в сумі 184 214,71 грн;
- колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимог про застосування до відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК, ч.10 ст.11 ГПК) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в частинами 6, 7 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", через те, що Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі та законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог закону при здійсненні процедури сквіз-аут;
4) щодо позовних вимог в частині стягнення дивідендів за 2017 рік та нарахованих інфляційних втрат:
- незважаючи на прийняте загальними зборами акціонерів ПрАТ "АКХЗ" рішення про на виплату дивідендів акціонерам, дивіденди в сумі 353 732,78 грн (30 000 шт. х 11,791092599 грн = 353 732,78 грн) ОСОБА_1 не виплачені; питання виплати дивідендів за 2017 рік вже досліджувалися Верховним Судом у господарській справі №905/1926/18 (постанова від 17.03.2021); ПрАТ "АвКХЗ" до 28.10.2018 мав здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 за 2017 рік, проте кошти не перерахував, чим порушив свої зобов`язання і права позивача; суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за результатами роботи ПрАТ "АКХЗ" у 2017 році ОСОБА_1 мав отримати дивіденди у сумі 353 732,78 грн, натомість відповідачами не було надано доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу;
- суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн за зазначений вище період, складає 205 799,71 грн; судова колегія, здійснивши власний розрахунок, дійшла висновку щодо арифметичної правильності здійсненого місцевим господарським судом розрахунку;
5) щодо розумності строку розгляду справи в суді першої інстанції:
- колегія суддів дійшла висновку про забезпечення судом першої інстанції розгляду справи у межах розумних строків в розрізі критеріїв Європейського суду з прав людини.
6) щодо залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу
- 01.09.2023 заява представника позивача про розподіл судових витрат надійшла на електронну пошту суду першої інстанції, проте не була скріплена КЕП (кваліфікаційним електронним підписом); суд першої інстанції правильно вказав, що правові підстави для розгляду такої заяви по суті відсутні;
- 15.09.2023 на електронну пошту суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, зі змісту якої вбачаються пояснення, що заява позивача від 31.08.2023 підписувалась, в підтвердження чого надані скрін-шоти направлення заяви до суду; в подальшому відповідна заява була призначена до розгляду та наразі розгляд її є зупиненим у зв`язку з перебуванням справи на стадії апеляційного перегляду, що свідчить про те, що право позивача на вирішення питання щодо розподілу судових витрат не є порушеним, а відповідне питання підлягає вирішенню в установленому процесуальним законом порядку.
42. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 04.06.2024 заяву ОСОБА_1 (від 20.05.2024) про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнив частково:
1) стягнув з ПрАТ "АКХЗ" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору за подання апеляційних скарг у цій справі в розмірі 826,49 грн;
2) стягнув з Компанії "BARLENСO LTD" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору за подання апеляційних скарг у цій справі в розмірі 826,49 грн;
3) стягнув з Компанії "METINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору за подання апеляційних скарг у цій справі в розмірі 826,49 грн;
4) у задоволенні інших вимог заяви відмовив.
43. Додаткова постанова мотивована, зокрема, тим, що:
- заява про ухвалення додаткової постанови з доданими до неї доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу подана 20.05.2024, тобто (з урахуванням вихідного дня) протягом п`ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції, однак за відсутності зробленої до закінчення судових дебатів заяви про те, що такі докази будуть подані у вказаний строк як необхідної умови для їх подання;
- подана позивачем заява не містить посилань та доказів на їх обґрунтування на підтвердження поважності причин, з яких він не міг до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат; заява також не містить клопотання про поновлення строку подання доказів та обґрунтування поважності причин його пропуску;
- заява позивача про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в частині долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат підлягає залишенню без розгляду, з урахуванням чого у задоволенні вимог заяви представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 58 000,00 грн необхідно відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю;
- за подання апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.02.2023 позивач сплатив 4 954,00 грн судового збору; враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до трьох відповідачів, судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційних скарг на ці судові рішення, відшкодовується відповідачами пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи
Касаційна скарга ПрАТ "АКХЗ"
44. 03.06.2024 ПрАТ "АКХЗ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024.
45. Верховний Суд ухвалою від 14.06.2024 касаційну скаргу залишив без руху. 21.06.2024 ПрАТ "АКХЗ" через систему Електронний суд подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої, зокрема, долучило уточнену редакцію касаційної скарги.
46. В уточненій касаційній скарзі ПрАТ "АКХЗ" просить:
1) скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права на отримання вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову;
2) скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD" та Компанії "METINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 суми компенсації з примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" розмірі 1 179 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову;
3) скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD" та Компанії "METINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову;
4) скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD" та Компанії "METINVEST B.V." заборгованості з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
47. ПрАТ "АКХЗ" в уточненій касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає:
- суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо розмежування деліктних та кондикційних правовідносин, помилково застосували до спірних (кондикційних) правовідносин положення ст.1190 ЦК; суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо неможливості існування солідарного обов`язку у кондикційних правовідносинах; суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 16, 541, 1190, 1212 ЦК, дійшли помилкового висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, від 09.08.2023 у справі №161/10117/21) (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);
- на момент формулювання позивачем остаточних позовних вимог та ухвалення оспорюваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій про визнання права позивача на певний розмір справедливої компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ", такий спосіб судового захисту вже був неналежним та неефективним; вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні немайнової вимоги (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19) (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);
- необхідно уточнити правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, в частині належних відповідачів у спорах про стягнення компенсації за примусово продані акції, а також в частині застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" до правовідносин зі стягнення компенсації з огляду на зміну законодавчого врегулювання способу захисту міноритарних акціонерів (п.2 ч.2 ст.287 ГПК);
- суди не врахували правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо визначення ринкової (справедливої) ціни акції на підставі трьох методів та щодо таких ознак статусу "технічної" юридичної особи як ліквідація або відсутність достатніх активів для погашення вимог позивача. Зокрема, суди не дослідили зібрані докази на підтвердження: 1) ринкової (справедливої) ціни акції ПрАТ "АКХЗ"; 2) статусу "технічної" юридичної особи у Компанії "BARLENCO LTD" (п.1 ч.2 ст.287 та п.1 ч.3 ст.310 ГПК);
- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 07.06.2022 у справі №910/10507/21, та не обґрунтував підстав для відступлення від такого висновку; внаслідок цього суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 612, 625 ЦК, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних; вимоги про стягнення суми 3% річних на підставі ст.625 ЦК позивач не заявляв; вихід суду апеляційної інстанції за межі заявлених позовних вимог є окремою підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);
- суди попередніх інстанцій під час прийняття рішення щодо дивідендів не врахували правові висновки Верховного Суду 1) щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок обрання неефективного способу захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20); 2) щодо наявності права на виплату дивідендів у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/18299/16, від 06.02.2018 у справі №910/18299/16); через допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права оскаржувані рішення в частині стягнення дивідендів і похідних від них вимог про стягнення у порядку ст.625 ЦК нарахованої суми інфляційних втрат підлягають скасуванню (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
48. 25.07.2024 через систему Електронний Суд надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПрАТ "АКХЗ", в якій просить відмовити у її задоволенні, та вказує, зокрема, таке:
1) щодо солідарного стягнення компенсаційних сум:
- можливість співіснування договірних та кондикційних, а також деліктних та кондикційних зобов`язань в одному правовідношенні прямо передбачена ч.3 ст.1212 ЦК; підстави солідарного стягнення компенсації в подібних правовідносинах визначені у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18;
- солідарний обов`язок ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 з виплати компенсації вартості акцій, примусово викуплених у позивача в процедурі обов`язкового продажу акцій ПрАТ "АКХЗ" (сквіз-аут), є неподільним, зумовлений спільними діями відповідачів щодо примусового викупу акцій за заниженою вартістю;
2) щодо ефективності обраного позивачем способу захисту:
- пропозиція ПрАТ "АКХЗ" застосувати до спірних вимог норми Закону №2465-IX від 27.07.2022 щодо належності способу захисту є некоректною;
- з урахуванням ст.16 ЦК, ст.20 ГК, частин 1, 2 ст.5 ГПК, а також релевантної практики Верховного Суду, такий спосіб захисту як визнання права існує, тому він є належним способом захисту;
3) щодо необхідності уточнити правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, в частині належних відповідачів у спорах про стягнення компенсації за примусово продані акції:
- ПрАТ "АКХЗ" нівелює висновки Верховного Суду щодо можливості застосування доктрини "підняття корпоративної вуалі", не доводить необхідності для відступу від висновків, не наводить докази відсутності зловживань з боку єдиної економічної групи - підприємств Холдінгової компанії Метінвест, доброчесності цих осіб, що дало б можливість оминути "підняття корпоративної вуалі" саме в цій та інших подібних справах;
4) щодо юрисдикції розгляду спору відносно гр. ОСОБА_2 : після подання касаційної скарги у цій справі №905/830/21, Верховний Суд 04.06.2024 ухвалив постанову у справі №910/18918/23, в якій зробив висновки стосовно юрисдикції при солідарному стягненні одночасно з юридичних та фізичних осіб та неможливості відокремлювати взаємопов`язані вимоги і розглядати за правилами різних юрисдикцій; ці висновки доводять, що вимоги відносно гр. ОСОБА_2 мають бути розглянуті у господарському судочинстві;
5) щодо висновків суду апеляційної інстанції про визначення розміру компенсації за примусове вилучені акції ПрАТ "АКХЗ": ПрАТ "АКХЗ" не довело наявності причин (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення, зміни суспільного контексту) для необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо розміру нижньої межі справедливої вартості акцій вказаного емітента при примусовому викупі акцій (54,3 грн), крім своєї незгоди;
6) щодо застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права, зокрема, статей 625, 1212 ЦК: враховуючи те, що зобов`язання з оплати на користь позивача справедливої вартості акцій є грошовим, у випадку його прострочення позивач відповідно до положень ст.625 ЦК має право нарахувати інфляційні втрати за весь період прострочення вказаного обов`язку та звернутися за їх стягненням до суду;
7) щодо стягнення на користь позивача дивідендів, нарахованих за результатами роботи ПрАТ "АКХЗ" за 2017 рік: позивач визначив стягнення дивідендів за 2017 рік як збитки, нанесені спільними діями відповідачів; наявні всі чотири складові цивільної відповідальності (шкода, неправомірна діяльність, причинно-наслідковий зв`язок, вина).
Касаційні скарги ОСОБА_1 .
49. 09.06.2024 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на 1) рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та 2) додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у яких просить:
1) скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 частково і ухвалити нове рішення у відповідній/змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд, а саме: стягнути солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності ПрАТ "АКХЗ" в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн;
2) скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції.
50. ОСОБА_1 у касаційній скарзі на рішення та постанову, якими розглянуто спір по суті, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає:
1) суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову із застосуванням норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 щодо належних відповідачів у спорах про правомірність проведених процедур обов`язкового продажу/примусового викупу акцій (сквіз-ауту);
2) відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права з питань:
1) юрисдикції судових спорів щодо стягнення з кінцевого бенефіціарного власника компенсаційних сум в процедурі сквіз-ауту (ст.20 ГПК);
2) можливості застосування санкції на підставі п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС.
51. Скаржник, зокрема, зазначає:
- суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо необхідності закриття провадження в частині позову до ОСОБА_2 , оскільки вимога до такого відповідача, як вважає суд, не стосується корпоративного спору, а є майновою, і спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства; позивач вважає, що його право власності грубо порушено узгодженими діями як учасників спірної процедури, так і вигодонабувачем; існують системні та систематичні порушення, які були допущені в інтересах однієї особи - кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "АКХЗ" (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.01.2024 у справі №910/268/23, від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо "підняття корпоративної вуалі");
- велика кількість подібних судових справ у процедурах сквіз-аутів підприємств, які відносяться до Холдінгової компанії Метінвест, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_2 , свідчать про системність проблеми, тобто спостерігається системне і систематичне зловживання цивільними правами на шкоду міноритарним акціонерам; такі узгоджені дії всіх учасників цієї процедури, що направлені на суттєву недоплату за примусово вилучені акції у міноритарних акціонерів, здійснювались в інтересах кінцевого бенефіціарного власника;
- такий вид деліктних відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виник не із земельних, трудових, сімейних, житлових та інших цивільних відносин, а з корпоративних відносин; спір, в якому "піднімають корпоративну вуаль" у відповідності до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України та ст.20 ГПК, має відноситися до юрисдикції господарських судів; безпідставними є твердження щодо пред`явлення позовних вимог до кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 в суд іншої юрисдикції;
- помилковими є твердження судів попередніх інстанцій про відмову застосувати до відповідачів санкцію, оскільки Директива ЄС щодо пропозиції про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС не є частиною національного законодавства, а спеціальним законодавством санкція не передбачена; Закон №1678-VII, яким вводилась норма щодо сквіз-ауту, був прийнятий в інтересах мажоритарного акціонера, закон є неякісним, що порушує принцип верховенства права та право власності; стягнення санкції прямо передбачено п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, яка має всі ознаки міжнародного договору та пріоритет у застосуванні перед національним законодавством;
- ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму Державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18); норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18); Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі №910/14972/17, від 04.07.2019 у справі №910/4947/18 застосовував Угоду про асоціацію як норми прямої дії; Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 застосував санкцію на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій, сприйняв санкції як компенсуючу виплату за порушення прав власності міноритарного акціонера;
- відсутні конкретні правові висновки Верховного Суду щодо можливості/неможливості застосування санкції на підставі п.27 Директиви щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, тому є необхідність у наданні таких правових висновків;
- суд апеляційної інстанції самостійно замінив нарахування у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК на нарахування у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК - 3% річних; оскільки суди попередніх інстанцій встановили факти безпідставного збагачення відповідачів ще з травня 2018 року за рахунок недоплати ОСОБА_1 , як міноритарному акціонеру, то позивач має право на нарахування відсотків за користування його грошовими коштами;
- суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції правомірно не розглянув заяву позивача про розподіл судових витрат у зв`язку з помилковим не виявленням судом електронного підпису заяви про розподіл судових витрат; заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат від 31.08.2023 була скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом представника позивача ОСОБА_3 , що було підставою для її розгляду у відповідності до ст.129 ГПК; зазначена заява про розподіл судових витрат залишилась не розглянутою в зв`язку з поданням апеляційної скарги;
- суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, порушили норми процесуального права відносно розумних строків розгляду справи, які затягувались за допомогою безпідставного зупинення провадження у справі.
52. У касаційній скарзі на додаткову постанову ОСОБА_1 зазначає, що додаткове рішення є похідним від основного рішення та його невід`ємною складовою; оскаржувана додаткова постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; з оскаржуваною додатковою постановою не погоджується з посиланням, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23.
53. У касаційній скарзі на додаткову постанову ОСОБА_1 вказує, зокрема, таке:
- в прохальній частині перших заяв по суті спору позивач висловлював намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; подав докази на підтвердження витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення постанов;
- помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач до закінчення судових дебатів не заявив про те, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані ним впродовж 5 днів;
- спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідачів, які також зловживали процесуальними правами та жодного разу не пропонували вирішити спір мирним шляхом.
54. 31.07.2024 надійшов відзив ПрАТ "АКХЗ" на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій, якими спір розглянутий по суті, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, та, зокрема, зазначає:
1) щодо правомірності закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК відносно відповідача фізичної особи:
- позивач посилається на наявність правових висновків Верховного Суду, а саме, у справах №908/137/18, №905/671/19, №905/1926/18, №905/1925/18, №906/453/19, 908/3492/19, з яких нібито випливає можливість розгляду в порядку господарського судочинства позовних вимог до фізичної особи кінцевого бенефіціарного власника, проте у жодній з вказаних справ доводами та вимогами касаційних скарг не було питання підсудності спорів за участі відповідача - фізичної особи кінцевого бенефіціарного власника;
- кінцевий бенефіціарний власник не є безпосереднім учасникам правовідносин з обов`язкового продажу акцій; аналогічна позиція викладена у листі НКЦФР №26/03/3883 від 08.02.2024;
- спір між позивачем та ОСОБА_2 не є корпоративним, так як не стосується створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи; ОСОБА_2 не є учасником правочину з обов`язкового продажу акцій ПрАТ "АКХЗ", так як за результатами такого продажу не набув у власність акції товариства та не зберіг грошових коштів; вимоги позивача до нього не викликані правочином з обов`язкового продажу акцій (направлення публічної безвідкличної вимоги), отже, спір між позивачем та ОСОБА_2 не стосується правочинів з акціями та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо юрисдикції спорів до фізичної особи щодо стягнення компенсації за примусово продані акції;
- корпоративна природа первинних правовідносин, які стали причиною виникнення спору сама по собі не може автоматично відносити будь-які спори, позовні вимоги у яких обґрунтовані посилання на відповідні корпоративні відносини, до корпоративних спорів, правочинів щодо акцій, що належать до юрисдикції господарських судів, без урахування суб`єктного складу спору та спрямованості позовних вимог (природи завищуваного права);
2) щодо доктрини "підняття корпоративної завіси":
- для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" недостатньо наявності "технічної" юридичної особи; важливо встановити контроль та змішання інтересів контролюючих осіб та контрольованої особи; також важливо встановити використання "технічної" юридичної особи саме для протиправних цілей; у цій справі суди обмежились дослідженням статусу Компанії "BARLENCO LTD", наявності у неї статусу "технічної" юридичної особи, проте залишили поза увагою чи наявний (відсутній) у Компанії "BARLENCO LTD" власний інтерес та самостійність, не встановили обставин використання Компанії "BARLENCO LTD" як "технічної особи" або "фасаду" для протиправної діяльності, не дослідили дії Компанії після завершення процедури обов`язкового продажу акцій;
- відсутність системного аналізу обставин справи на наявність вказаних критеріїв унеможливлює застосування доктрини "підняття корпоративної завіси"; це свідчить про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі;
- у разі дослідження обставин "зловживання" кінцевим бенефіціарним власником корпоративною структурою Компанії "BARLENCO LTD" та Компанії "METINVEST B.V." право України не підлягає застосуванню; у разі необхідності дослідження зловживань корпоративною структурою таких осіб судам необхідно було дослідити відповідні відносини із застосуванням права за особистим законом таких осіб (Кіпр та Нідерланди);
3) щодо непідсудності господарським судам спору в частині вимог до ОСОБА_2 : спір між позивачем та ОСОБА_2 не стосується здійснення господарської діяльності, а тому не підсудний господарським судам; протилежне тлумачення суперечить завданням господарського судочинства; це в свою чергу свідчить про непідсудність спору в частині вимог до ОСОБА_2 господарським судам;
4) щодо відсутності солідарного обов`язку:
- висновок щодо застосування норм ч.1 ст.1190 та ч.1 ст.1212 ЦК викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17;
- заявлені до кінцевого бенефіціарного власника вимоги ґрунтуються виключно на наявності, на думку позивача, відносин зі збереження майна, а отже у відповідачів не виникло солідарного обов`язку в кондикційних правовідносинах з огляду на відсутність відповідної прямої вказівки закону; не є релевантними посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справі №910/18918/23; вимоги між позивачем та ОСОБА_2 необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства;
5) щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду у справі №910/4210/20:
- у цій справі ПрАТ "АКХЗ", Компанія "BARLENCO LTD", Компанія "METINVEST B.V." не виконують функції держави, а тому помилково застосовувати до них доктрину "alter ego"; суди не дослідили обставини контролю над ПрАТ "АКХЗ", Компанії "METINVEST B.V.", Компанії "BARLENCO LTD"; при цьому, позивач не заперечує наявність неповного контролю з боку кінцевого бенефіціарного власника, що також виключає застосування доктрини "alter ego";
- позивач не довів, а суди не з`ясували зв`язок кінцевого бенефіціарного власника та Компанії "METINVEST B.V." з прийняттям рішень про проведення обов`язкового продажу акцій, що в свою чергу виключає застосування доктрин "підняття корпоративної завіси" і "alter ego";
- статус відповідачів, як єдиної економічної групи, не встановлений судовим рішенням, а також не встановлені інші обставини, для підняття "підняття корпоративної завіси" у відношенні кінцевого бенефіціарного власника;
6) щодо відсутності підстав для застосування санкції у подвійному розмірі ціни обов`язкового продажу акцій внаслідок заниження ціни продажу акцій:
- оскільки Директива №2004/25/ЄС не є "актом цивільного законодавства" України, її положення не можуть бути використані для застосування за аналогією відповідно до ст.8 ЦК; Закон "Про акціонерні товариства" не передбачає відповідальність у вигляді стягнення подвійної ціни вартості акцій за внаслідок заниження ціни продажу акцій;
- безпідставним є посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №910/12591/18, оскільки висновки, зазначені в цій постанові, зроблені щодо інших обставин проведення процедури обов`язкового продажу акцій;
7) щодо спростування доводів щодо наявності підстав для стягнення процентів за користуваннями чужими грошима на підставі ст.1214 ЦК:
- у спірних правовідносинах можливо говорити лише про те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений законом (ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства"), однак, до спірних правовідносин не може бути застосовано розмір процентів, визначений на підставі ст.1048 ЦК на рівні облікової ставки Національного банку України, адже обставинами справи не встановлено умов правомірного користування відповідачами належної позивачу суми компенсації за примусово вилучені акції, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині;
- договірні правовідносини позики між сторонами справи відсутні, а тому вказана норма не підлягає застосуванню ні як спеціальна норма, ні як загальна норма за аналогією, оскільки характер договірних та кондиційних (збереження майна без відповідної правової підстави) правовідносин є різним;
- спірні правовідносини щодо стягнення компенсації є правовідносинами, які регулюють правовідносини з небуття майна без відповідної правової підстави на підставі ст.1212 ЦК;
- відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, неможливим є одночасне застосування відсотків за ст.1048 ЦК та ст.625 ЦК, оскільки в першому випадку це регулятивна норма, в другому охоронна норма;
8) щодо до доводів про безпідставність відмови у розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час прийняття рішення: представник позивача, яка є адвокатом та має зареєстрований кабінет в сервісі "Електронний суд", направивши заяву на електронну пошту Господарського суду Донецької області, звернулася до суду з заявою про розподіл судових витрат у спосіб, який не передбачений чинним процесуальним законодавством, отже підстави для розгляду судом першої інстанції такої заяви були відсутні (послалося на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 та Верховного Суду від 22.10.2023 у справі №910/9714/22); доводи касаційної скарги цих обставин не спростовують.
55. 31.07.2024 надійшов відзив ПрАТ "АКХЗ" на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, та, зокрема, зазначає:
- в апеляційній скарзі (у першому по суті документі в суді апеляційної інстанції) позивач не зазначив про те, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у межах розгляду апеляційної скарги, не наводив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції, тобто не надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції в розумінні ч.1 ст.124 ГПК;
- заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі з доказами понесення позивачами витрат на правничу допомогу хоч і подана протягом п`ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення, але за відсутності зробленої до закінчення судових дебатів заяви про те, що такі докази будуть подані у вказаний строк, як необхідної умови їх подання у такий строк;
- у заяві позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не були зазначені поважні причин неподання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, що є окремою підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в частині долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат, як таких що надані за межами встановленого процесуального строку, без дотримання встановленого ч.8 ст.129 ГПК порядку (без зазначення позивачем до закінчення судових дебатів про те, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані ним впродовж 5 днів), за відсутності (незазначення позивачем) поважних причин пропуску строку надання відповідних доказів.
Рух касаційних скарг, розгляд заяв та клопотань
56. Верховний Суд ухвалою від 15.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , а ухвалою від 16.07.2024 - за касаційною скаргою ПрАТ "АКХЗ", розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 14.08.2024.
57. Верховний Суд ухвалою від 14.08.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.08.2024.
58. 16.08.2024 через систему Електронний суд від представника Компанії "МЕТINVEST B.V." адвоката Верещаги Т.В. надійшла заява про відвід судді Кібенко О.Р., подана 15.08.2024.
59. Верховний Суд ухвалою від 16.08.2024 відмовив у задоволенні заяви Компанії "МЕТINVEST B.V." про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №905/830/21.
60. 19.08.2024 через систему Електронний суд від представника Компанії "МЕТINVEST B.V." адвоката Верещаги Т.В. надійшла заява про відвід суддів Бакуліної С.В., Кібенко О.Р., Кролевець О.А., подана цього ж дня.
61. Верховний Суд ухвалою від 19.08.2024 відмовив у задоволенні заяви Компанії "МЕТINVEST B.V." про відвід суддів Бакуліної С.В., Кібенко О.Р., Кролевець О.А. від розгляду справи №905/830/21 та оголосив перерву у судовому засіданні до 29.08.2024.
62. У судовому засіданні 29.08.2024 представник Компанії "BARLENCO LTD" адвокат Слюта В.В., а також представник ПрАТ "АКХЗ" адвокат Чайкіна К.О. заявили відводи колегії суддів Кібенко О.Р., Бакуліна С.В., Кролевець О.А., у задоволенні яких Верховний Суд відмовив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Касаційна скарга ПрАТ "АКХЗ"
Щодо солідарної відповідальності
63. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо розмежування деліктних та кондикційних правовідносин, помилково застосували до спірних (кондикційних) правовідносин положення ст.1190 ЦК; суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо неможливості існування солідарного обов`язку у кондикційних правовідносинах; суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 16, 541, 1190, 1212 ЦК, дійшли помилкового висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, від 09.08.2023 у справі №161/10117/21) (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
64. Обґрунтовуючи відповідні доводи скаржник посилався на такі висновки Верховного Суду:
- обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17);
- при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (постанова Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20);
- для кондикційних зобов`язань (гл.83 ЦК) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання (постанова Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №161/10117/21);
- ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20).
65. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ "АКХЗ" про визнання за ним права на отримання справедливої вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" та встановлення їх розміру на рівні подвійного розміру від 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію; стягнення солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 компенсації за примусово вилучені акції, збитків за неотримані дивіденди, відсотків за користування чужими грошовими коштами.
66. Позивач вважав, що його порушене право власності може бути відновлено шляхом, зокрема, солідарного стягнення з відповідачів суми компенсації за примусово вилучені акції. Зазначав, що порушення його права власності є підставою для звернення до суду за захистом таких порушених з використанням способів захисту, передбачених в ст.16 ЦК, ст.20 ГК, та рекомендованих постановою Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19.
67. 07.08.2023 надійшла, зокрема, уточнена позовна заява про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за статтями 1212, 1214 ЦК.
68. На обґрунтування солідарної відповідальності відповідачів суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на висновки Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата), викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, у якій міноритарний акціонер звертався з позовом до ПрАТ "АКХЗ" про визнання недійсним рішення наглядової ради та визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ", акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн за одну акцію.
69. Так, у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Корпоративна палата дійшла висновку щодо можливості підняття корпоративної завіси щодо групи компаній, які знаходилися під домінуючим контролем фізичної особи. Корпоративна палата у цій справі сформулювала такі висновки:
"137. Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
138. Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.
139. Верховний Суд звертає увагу, що покупець акцій позивача - компанія Barlenco Ltd є нерезидентом.
140. У справі №905/830/21 було встановлено, що компанія Barlenco Ltd закрила офіс в Україні, не призначає представників для участі у судових процесах, просила направляти кореспонденцію за адресою на Кіпрі (див. постанову у від 29.04.2022 у справі №905/830/21).
141. Позивач також стверджує, що компанія Barlencо Ltd вже не є власником акцій ПрАТ "АКХЗ", а відчужила їх на користь компанії Metinvest B.V.
142. Вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd, яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут (т.1 а.с.89-90) була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V., яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".
143. Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
144. Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).
145. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".
70. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
71. Спір у справі №922/3412/17 стосувався стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, у справі №143/591/20 - переведення прав та обов`язків орендаря, у справі №214/7462/20 - відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої знищенням транспортного засобу, а у справі у справі №161/10117/21 - стягнення безпідставно збережених коштів за безпідставне користування земельною ділянкою.
72. Так, у справі №922/3412/17 предметом позову було стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
73. У справі №214/7462/20 фізична особа звернулася з позовом до іншої фізичної, а також юридичної особи про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа-відповідач був власником автомобіля, який перебував у користуванні юридичної особи-відповідача. Внаслідок загоряння вказаного автомобіля було пошкоджено автомобіль позивача, чим останньому заподіяно збитки. Висновків щодо застосування ст.1212 ЦК у цій постанові Верховний Суд не робив.
74. У справі №161/10117/21 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Луцької міської ради до двох фізичних осіб про стягнення безпідставно збережених коштів. Позов мотивовано тим, що земельна ділянка належить до комунальної власності і на ній знаходяться два об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать одному з відповідачів, а до того - належали іншому відповідачу; відповідачі протиправно не оформляли правовстановлюючі документи на земельну ділянку; до укладення договору оренди відповідачі безпідставно не сплачували орендні платежі.
75. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
76. У справах №922/3412/17 та №161/10117/21 застосовувалися положення ст.1212 ЦК, однак у справі №922/3412/17 не досліджувалася можливість існування солідарного обов`язку у таких правовідносинах, відповідачем у цій справі була лише одна особа - власник об`єктів нерухомого майна.
77. У справі №161/10117/21 Верховний Суд, зазначивши, що для кондикційних зобов`язань (гл.83 ЦК) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання, дійшов висновку, що суди зробили помилковий висновок про солідарне стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
78. Отже, з наведених скаржником постанов Верховного Суду питання щодо існування солідарного обов`язку у кондикційних відносинах досліджувалося лише у постанові від 09.08.2023 у справі №161/10117/21, тобто лише правовідносини у цій справі є релевантними за змістовим критерієм.
79. Однак, як було зазначено, у справі №161/10117/21 відповідачами були діючий та колишній власники нерухомого майна, яке знаходилося на належній громаді земельній ділянці.
80. Натомість у справі, що переглядається, наявний особливий зв`язок між відповідачами, які є пов`язаними особами, що входять до групи компаній, які знаходяться під домінуючим контролем фізичної особи. У зв`язку з цією обставиною, суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Корпоративної палати, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, про можливість підняття корпоративної завіси щодо таких осіб при оскарженні ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту, тобто, фактично, спеціальні висновки, які стосуються вузького кола правовідносин, релевантних до справи, що переглядається.
81. Відтак, правовідносини у жодній із наведених скаржником справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, постанови Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, від 09.08.2023 у справі №161/10117/21) не стосуються процедури примусового викупу акцій акціонерного товариства у міноритарного акціонера (сквіз-ауту), і у наведених постановах Верховний Суд не застосував доктрину підняття корпоративної завіси для обґрунтування солідарної відповідальності відповідачів, тому відповідні висновки не можуть вважатися релевантними до справи, що переглядається.
82. Доводи скаржника по суті зводяться до того, що Корпоративна палата у постанові у справі №905/671/19 зробила помилковий висновок про те, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента і про те, що формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси.
83. Втім, скаржник не посилається на п.2 ч.2 ст.287 ГПК і не наводить підстави для відступу від цього правового висновку Корпоративної палати.
84. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не знайшла свого підтвердження, у зв`язку із чим висновки судів попередніх інстанцій у цій частині (щодо солідарної відповідальності) Верховним Судом відхиляються.
Щодо такого способу захисту як визнання права позивача на певний розмір справедливої компенсації за примусово вилучені акції
85. ПрАТ "АКХЗ" стверджує, що на момент формулювання позивачем остаточних позовних вимог та ухвалення оспорюваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій про визнання права позивача на певний розмір справедливої компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ", такий спосіб судового захисту вже був неналежним та неефективним; вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні немайнової вимоги (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.02.2023 у справі №910/18214/19, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19) (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
86. Зазначає, зокрема, що на момент визначення позивачем остаточної редакції позовних вимог (04.08.2023) і, відповідно, на дату ухвалення місцевим судом рішення у ст.95 діючого Закону "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 №2465-IX належним способом судового захисту прав міноритарних акціонерів, які не згодні з ціною обов`язкового продажу акцій, законодавець визначив стягнення за позовом такого акціонера компенсації належної вартості акцій, що були придбані відповідно до вимоги; подібної законодавчої визначеності щодо способу судового захисту прав міноритарного акціонера не було на момент ухвалення Верховним Судом постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19.
87. У свою чергу, позивач переконаний, що пропозиція ПрАТ "АКХЗ" застосувати до спірних вимог норми Закону від 27.07.2022 №2465-IX щодо належності способу захисту є некоректною; з урахуванням ст.16 ЦК, ст.20 ГК, частин 1, 2 ст.5 ГПК, а також релевантної практики Верховного Суду, такий спосіб захисту як визнання права існує, тому він є належним способом захисту.
88. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника.
89. Обґрунтовуючи свої доводи скаржник посилається на такі висновки Верховного Суду:
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі способи мають бути доступними та ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18);
- категорії "належності" та "ефективності" способу судового захисту є взаємопов`язані, адже оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього суди мають враховувати його ефективність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19);
- якщо категорія "належності" способу судового захисту пов`язана здебільше з конкретною визначеністю встановленістю певного способу судового захисту, застосовного у розглядуваних правовідносинах, та категорія "ефективності" визначає спроможність забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №143/591/20);
- суд, розглядаючи справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
90. Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені скаржником висновки носять загальних характер і зроблені у справах з неподібними правовідносинами.
91. Так, у справі №143/591/20 досліджувалося питання належності способу захисту порушеного переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк (позов про визнання договору оренди недійсним чи про переведення прав та обов`язків наймача), у справі №610/1030/18 - питання юрисдикції спору та належності такого способу захисту як визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, у справі №910/18214/19 - питання відповідності закону обраного позивачем (акціонером неплатоспроможного банку, якого визнано пов`язаною з банком особою) способу захисту прав у вигляді вимоги про визнання недійсними правочинів придбання позивачем за кошти, розміщені на його рахунках, відкритих у банку, акцій додаткової емісії цього неплатоспроможного банку та з відчуження 100% акцій такого банку на користь держави у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави, а у справі №910/14224/20 вирішувалася виключна правова проблема щодо застосування ст.16 ЦК стосовно способів захисту цивільних прав та інтересів судом при вирішенні спорів про визнання припиненими договорів, договірних зобов`язань, договірних правовідносин (припинення договору, визнання припиненим договору, розірвання договору, припинення зобов`язання, визнання припиненим зобов`язання, визнання права, визнання відсутності права).
92. Натомість ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій врахували висновки Корпоративної Палати, що містяться у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, де Корпоративна палата зазначила, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером) (п.111). Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової/справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову) (п.113). Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надасть сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду (п.114). Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права (п.125).
93. Скаржник не просить відступити від таких висновків (щодо способу захисту) та не посилається на відсутність висновку щодо застосування норм права у зв`язку зі зміною законодавства (внесення змін до ч.21 ст.95 Закону "Про акціонерні товариства").
94. Таким чином, скаржник не навів висновків Верховного Суду на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, у зв`язку із чим висновки судів попередніх інстанцій у цій частині (щодо способу захисту) не переглядаються.
Щодо кола відповідачів
95. Скаржник зазначає, що необхідно уточнити правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, в частині належних відповідачів у спорах про стягнення компенсації за примусово продані акції, а також в частині застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" до правовідносин зі стягнення компенсації з огляду на зміну законодавчого врегулювання способу захисту міноритарних акціонерів (п.2 ч.2 ст.287 ГПК).
96. На думку скаржника висновки зі справи №905/671/19 не враховують положення ч.3 ст.96 ЦК та абз.2 ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" щодо заборони притягнення до відповідальності акціонера за протиправні дії акціонерного товариства чи іншого акціонера; такі висновки прийняті без врахування зміни (розвитку) права та закріплення законодавцем можливості стягнення компенсації виключно із заявника публічної безвідкличної вимоги. У цій справі належним відповідачем виступає заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій - Компанія "BARLENCO LTD". Проте, позов пред`явлений до іншої особи - Компанії "METINVEST B.V.", яка не є зобов`язаною особою у відносинах з обов`язкового продажу акцій. Законодавець у ст.95 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції Закону від 27.07.2022 №2465-IX) чітко передбачив, що вимога про стягнення компенсації може бути заявлена виключно до заявника публічної безвідкличної вимоги. Компанія "BARLENCO LTD" має достатньо коштів для задоволення вимог позивачів, а тому не може мати статусу "технічної юридичної особи", тобто немає підстав для "підняття корпоративної завіси". Чинне законодавство України не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав ("кондикція").
97. Тобто доводи скаржника фактично зводяться до того, що: 1) висновки Корпоративної палати не враховують положення ч.3 ст.96 ЦК, абз.2 ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" та зміни законодавства (ст.95 Закону "Про акціонерні товариства"); 2) Компанія "BARLENCO LTD" не є "технічною юридичною особою", тому відсутні підстави для "підняття корпоративної завіси"; 3) чинне законодавство не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав ("кондикція").
98. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника з таких міркувань.
99. У постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Корпоративна палата зазначила таке:
"112. Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та/або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК.
135. Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. Такі особи, як правило, є міноритарними акціонерами (у справі, що переглядається, компанія Barlenco Ltd (покупець) до набуття пакету акцій в процедурі сквіз-аут володіла 0,28196% акцій ПрАТ "АКХЗ", ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" володіло 0,118424%).
136. Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних/афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.
137. Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
138. Верховний Суд вважає, що обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав.
143. Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
144. Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).
145. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.
146. Відтак у цій справі позивач звернувся з позовом до ПрАТ "АКХЗ" - емітента акцій, яке Верховний Суд вважає належним відповідачем, адже, як стверджує позивач, саме завдяки неправомірним діям наглядової ради цього товариства була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, позивач просить скасувати рішення наглядової ради і визначити суму справедливої компенсації".
100. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що за загальним правилом чинне законодавство України встановлює принцип самостійної відповідальності учасника юридичної особи (власника корпоративних прав за своїми зобов`язаннями).
101. Відповідно до ч.3 ст.96 ЦК учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
102. Згідно з положеннями ч.2 ст.3 Закону "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. У разі вчинення акціонерами протиправних дій до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права, крім випадків, визначених законом.
103. Водночас, за останні роки Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, у яких визначав умови, коли юридична самостійність юридичної особи може бути проігнорована. Верховний Суд застосував у своїх рішеннях доктрину "підняття корпоративної завіси".
104. Механізм підняття корпоративної вуалі є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи з метою додержання справедливості та балансу інтересів усіх учасників цивільного обороту. Він полягає у відступі від принципів відокремленості та обмеженої відповідальності.
105. Українські суди широко використовують доктрину підняття корпоративної завіси у справах, де особа використовує складні корпоративні структури для уникнення відповідальності, де особа та її учасник по суті становлять єдине ціле, їх інтереси неможливо розмежувати, або з метою досягнення справедливого результату (застосування загальних засад цивільного права, передбачених ст.3 та ст.13 ЦК - розумності, справедливості, заборони зловживання правом). Підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов`язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов`язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб`єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб`єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, при цьому сама юридична особа не припиняє своє існування. Підставами для застосування доктрини підняття корпоративної завіси може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов`язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними (див. пункти 147, 153, 155 постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23 з урахуванням різниці у обставинах справи).
106. Доводи про законодавчі зміни (ст.95 Закону "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 №2465-IX) Верховний Суд відхиляє.
107. У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 зазначено, що до норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
108. При визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.
109. Посилаючись на зазначені висновки Верховний Суд враховує відмінності в обставинах справи №910/12930/18 та справи, що переглядається. Однак, спільним є те, що законодавство, яке регулює відповідні правовідносини в обох справах, є динамічними та зазнавало істотних змін, що дозволяє врахувати відповідні висновки зі справи №910/12930/18 при перегляді цієї справи.
110. Спірні відносини мали місце у 2018 році (позивач звернувся з позовом у 2021 році), тобто до набрання чинності новою редакцією Закону "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 №2465-IX, коло відповідачів у справі - ПрАТ "АКХЗ", Компаній "BARLENCO LTD" та "METINVEST B.V." позивач не змінював.
111. 04.08.2023 позивач у клопотанні просив залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , якого було залучено ухвалою суду від 10.08.2023. Разом з тим, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням, з чим погодився апеляційний господарський суд, провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрив на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК. Рішення про закриття провадження до співвідповідача ПрАТ "АКХЗ" не оскаржує, зокрема й в частині мотивів такого закриття.
112. Доводи про те, що чинне законодавство не передбачає правил "підняття корпоративної завіси" щодо вимог про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав є необґрунтованими, оскільки скаржник не наводить норми права, які б обмежували застосовування цієї доктрини у кондикційних відносинах, тобто не спростовує висновок, викладений у постанові Корпоративної палати (зокрема у п.112).
113. Отже, застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі, незалежно від наявності чи відсутності у Компанії "BARLENCO LTD" статусу "технічної" особи, фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Особливістю діяльності групи компаній є те, що один учасник цієї групи може діяти в інтересах інших учасників, а тому неможливо визначити, хто саме отримав вигоду від процедури примусового продажу акцій за заниженою ціною. Вигодонабувачем у такому випадку може бути будь-яка юридична особа, а відтак, кінцевим вигодонабувачем є кінцевий бенефіціарний власник, що вбачається навіть із визначення самого поняття "бенефіціар" (від фр. benefice - прибуток, користь) - це особа, яка одержує вигоди.
114. Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог.
115. Натомість визначення у ст.95 Закону "Про акціонерні товариства" відповідачем заявника вимоги не нівелює висновків Верховного Суду щодо необхідності застосування механізму підняття корпоративної завіси, який є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи.
116. Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, зокрема, шляхом їх уточнення.
Щодо способу визначення ринкової (справедливої) вартості акції
117. На думку скаржника суди не врахували правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо визначення ринкової (справедливої) ціни акції на підставі трьох методів та щодо таких ознак статусу "технічної" юридичної особи як ліквідація або відсутність достатніх активів для погашення вимог позивача. Зокрема, суди не дослідили зібрані докази на підтвердження: 1) ринкової (справедливої) ціни акції ПрАТ "АКХЗ"; 2) статусу "технічної" юридичної особи у Компанії "BARLENCO LTD" (п.1 ч.2 ст.287 та п.1 ч.3 ст.310 ГПК).
118. Вважає, що згідно наявних у справі доказів, а саме висновку судово-економічної експертизи Донецького НДІСЕ від 23.10.2020, висновку експерта №48473 від 07.02.2023 ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" ринкова вартість акції складає 13 грн; висновки наведених судових експертиз за стандартом "вірогідності доказів" переважають твердження та припущення суду про заниження ринкової вартості акції.
119. Натомість позивач стверджує, що ПрАТ "АКХЗ" не довело наявності причин (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення, зміни суспільного контексту) для необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо розміру нижньої межі справедливої вартості акцій вказаного емітента при примусовому викупі акцій (54,3 грн), крім своєї незгоди.
120. Верховний Суд частково погоджується з доводами позивача та відхиляє доводи ПрАТ "АКХЗ" з таких мотивів.
121. Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, на неврахування висновків із якої посилається скаржник, зазначив:
"172. Відповідно до п.38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
173. Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість, про що вказує і сам відповідач, і зазначають експерти ДНДІСЕ у висновку судової експертизи.
175. Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Палата вважає за необхідне уточнити правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
181. … позивачем у позовній заяві (т.1, а.с.3-4) та заяві про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.2-4) надано розрахунок ринкової вартості акцій за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.
183. У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
184. Формула, за якою проведено розрахунок позивачем, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 "Визначення вартості акцій за балансовим методом").
185. Як вже зазначалося вище, справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
186. Верховний Суд доходить до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою викладеною у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, і не спростованих відповідачем у цій справі.
187. Скаржник неодноразово стверджував, що ринкова вартість акцій, яка розрахована за майновим підходом (за формулою "балансова вартість чистих активів поділена на одну акцію") і яка базується на офіційній фінансовій звітності відповідача за 2017 рік, складеній за Міжнародними стандартами фінансової звітності і підтвердженій незалежним аудитором, становить найменшу справедливу суму компенсації (54,3 грн).
190. Також Верховний Суд виходить з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч.5 ст.41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".
191. Отже, як встановлено судами, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн, дохідним методом - 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 54,3 грн.
192. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
122. Тобто Верховний Суд дійшов висновку про можливість визначення вартості однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" на підставі розрахунків, зроблених за формулою, викладеною у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18.
123. У зв`язку із зазначеним необґрунтованими є доводи скаржника, що ринкова (справедлива) вартість акції визначається на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності або висновку експертизи, яких позивач не надав, натомість здійснивши власний розрахунок вартості акції на підставі формули "чистих активів" (вартість чистих активів підприємства поділена на загальну кількість акцій).
124. Доводи, що висновки судових експертиз (Донецького НДІСЕ від 23.10.2020, ННЦ "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса" від 07.02.2023 №48473) за стандартом "вірогідності доказів" переважають твердження та припущення суду про заниження ринкової вартості акції є також необґрунтованими та спростовуються висновками Корпоративної палати у справі №905/671/19:
"176. У висновку судової експертизи ДНДІСЕ, який був визнаний судами попередніх інстанцій належним та допустимим доказом та врахований під час ухвалення рішень, був застосований порівняльний метод (визначено вартість 13 грн.) та дохідний метод (визначено вартість 12,47 грн.).
177. Незастосування майнового методу було обґрунтовано у висновку судової експертизи ДНДІСЕ тим, що цей метод не враховує варіант найкращого і найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, не дозволяє оцінити економічну вигоду від володіння підприємством і синергетичний ефект від об`єднання активів підприємства і не дає уявлення про ринкову вартість капіталу, що припадає на учасників товариства. Власник міноритарного пакету не взмозі самостійно замістити об`єкт оцінки чи ініціювати ліквідацію підприємства (т.4, с.9).
178. Таке твердження експертів ДНДІСЕ суперечить положенням абз.2 п. 37 Національного стандарту №1, в якому закріплено, що неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу може бути лише пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації".
125. Верховний Суд також звертає увагу, що розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018, то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судових рішень суди керуються принципами правової визначеності та верховенства права і не можуть ухвалювати рішення всупереч відповідним висновкам Верховного Суду у справі №905/671/19. Зазначене відповідає висновкам Корпоративної палати, викладеним у пунктах 89-92 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19.
126. Аргумент щодо статусу "технічної" юридичної особи у Компанії "BARLENCO LTD" не стосуються способу визначення ринкової (справедливої) вартості акції та не спростовують висновків щодо цього питання.
127. Верховний Суд залишає без уваги доводи ОСОБА_1 щодо недоведеності причин для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 щодо розміру нижньої межі справедливої вартості акцій вказаного емітента при примусовому викупі акцій (54,3 грн), оскільки доводи щодо визначення ринкової (справедливої) ціни акції ПрАТ "АКХЗ" обґрунтовує із посиланням на п.1 ч.2 ст.287 ГПК, а не на п.2 цієї норми.
128. Таким чином, скаржник не довів помилковість висновків судів попередніх інстанцій у цій частині.
Щодо права на виплату дивідендів
129. Скаржник вказує, що право на виплату дивідендів у акціонера наявне тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/18299/16, від 06.02.2018 у справі №910/18299/16); через допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права оскаржувані рішення в частині стягнення дивідендів і похідних від них вимог про стягнення у порядку ст.625 ЦК нарахованої суми інфляційних втрат підлягають скасуванню (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
130. Натомість позивач вказує, що він визначив стягнення дивідендів за 2017 рік як збитки, нанесені спільними діями відповідачів; наявні всі чотири складові цивільної відповідальності (шкода, неправомірна діяльність, причинно-наслідковий зв`язок, вина).
131. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника.
132. Згідно з ч.1 ст.30 Закону "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
133. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абз.1 цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами (абзаци 1-3 ч.2 ст.30 Закону "Про акціонерні товариства").
134. У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами 1 та 2 цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абз.3 цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами 1 та 2 цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України (абз.4 ч.2 ст.30 Закону "Про акціонерні товариства").
135. Відповідно до ч.4 ст.30 Закону "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.
136. Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 та від 14.11.2018 у справі №910/18299/16, проаналізувавши положення Закону "Про акціонерні товариства", дійшов висновку, що право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
137. Як встановили суди попередніх інстанцій, 18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 в цінних паперах № НОМЕР_1 акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за НОМЕР_2 Компанії "BARLENCO LTD", відкритий в ПАТ "ПУМБ" відповідно до заявленої Компанією "BARLENCO LTD" Вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ".
138. Разом з тим, скаржник зазначає, що 04.07.2018 наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" прийняла рішення про виплату дивідендів; датою складення перелiку осiб, якi мають право на отримання дивiдендiв, визначено 19.07.2018, строк виплати дивідендів визначено з 23.07.2018 по 27.10.2018. Отже, визначення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та визначення строку їх виплати відбулося вже після відчуження акцій позивача. Правочин, на підставі якого відбувся продаж належних позивачу акцій, є чинним, не оскаржується та не скасований у встановленому законом порядку; позивач не вимагав застосування ст.216 ЦК та повернення у його власність відповідної кількості списаних у нього акцій.
139. Зазначені доводи скаржник наводив також у судах попередніх інстанцій.
140. Суди, зазначивши, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст.116 ЦК, ст.10 Закону "Про господарські товариства" і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача, які оформленні протоколом річних загальних зборів акціонерів ПрАТ "АКХЗ" від 27.04.2018 №25, а також що в матеріалах справи наявна копія "Повідомлення про виникнення особливої інформації емітента" від 05.07.2018 за підписом генерального директора ПрАТ "АКХЗ", зі змісту якого вбачається, що датою початку виплати дивідендів (на підставі протоколу від 27.04.2018 №25) є 23.07.2018, датою закінчення строку виплати дивідендів є 27.10.2018 (включно), дійшли висновку, що ПрАТ "АКХЗ" до 28.10.2018 мав здійснити виплату дивідендів позивачу за 2017 ріку, проте кошти не перерахував, чим порушив свої зобов`язання і права позивача, який у спірний період був акціонером ПрАТ "АКХЗ" з кількістю акцій 30 000 штук, на мирне володіння майном.
141. Як вбачається зі встановлених обставин, відповідно до протоколу річних загальних зборів акціонерів ПрАТ "АКХЗ" від 27.04.2018 №25 також прийнято рішення: "визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" (пп.6.2)".
142. З урахуванням висновків, викладених у справі №910/18299/16, враховуючи, що суди не встановили факту перебування позивача саме у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, висновки про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості з виплати дивідендів за 2017 рік (353 732,78 грн) та, відповідно, нарахованих на цю суму інфляційних втрат (205 799,71 грн) є помилковими.
143. Разом з тим, позивач в позовній заяві заявляв вимогу про стягнення дивідендів як збитків, а в уточненій позовній заяві посилається на ст.1212 ЦК. У відзиві ж зазначає, що визначив стягнення дивідендів за 2017 рік як збитки, нанесені спільними діями відповідачів і наявні всі чотири складові цивільної відповідальності.
144. На обставину одночасного висунення позивачем вимог про стягнення з збитків за неотриманні дивіденди та посилання на кондикційне зобов`язання відповідно до ст.1214 ЦК, що передбачає різні обов`язкові елементи доказування вказує ПрАТ "АКХЗ" у касаційній скарзі.
145. Натомість суди, застосувавши положення ст.116 ЦК, ст.10 Закону "Про господарські товариства", ст.30 Закону "Про акціонерні товариства" та розглянувши відповідну позовну вимогу як позов про виплату невиплачених дивідендів цього не врахували.
146. Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
147. Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
148. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
149. Положення ст.1212 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
150. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч.1 ст.1214 ЦК).
151. Однак суди цьому не надали оцінку та, фактично розглянувши відповідну вимогу як позов про виплату невиплачених дивідендів, дійшли передчасного висновку про її задоволення.
152. Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
153. Доводи ПрАТ "АКХЗ" у цій частині стосуються відсутності підстав для виплати невиплачених дивідендів на підставі, зокрема, ст.116 ЦК, ст.10 Закону "Про господарські товариства", ст.30 Закону "Про акціонерні товариства", однак не спростовують наявності підстав для стягнення дивідендів як безпідставно набутого майна (ст.1212 ЦК).
Щодо стягнення 3% річних з суми компенсації та із заборгованості з виплати дивідендів
154. Як вбачається з оскаржуваних рішень, позивач вважав (з урахуванням заяви про зміну предмета позову 04.08.2023), що його порушене право може бути відновлено шляхом:
1) визнання за позивачем права на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" та встановлення її розміру на рівні подвійного розміру від 54 грн 30 коп. із розрахунку на 1 акцію;
2) стягнення солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V.", ОСОБА_2 на користь позивача: а) суми компенсації за примусово вилучені акції в розмірі 3 946 843,98 грн; б) відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн; в) суми збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності ПрАТ "АКХЗ", 2017 року на загальну суму 562 909,12 грн.
155. Суд першої інстанції, зокрема, стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії "МЕТINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 :
1) суму компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 1 179 000 грн;
2) заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат.
156. Натомість суд апеляційної інстанції стягнув солідарно з ПрАТ "АКХЗ", Компанії "BARLENСO LTD" та Компанії з "МЕТINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 :
1) суму компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ "АКХЗ" в розмірі 1 179 000 грн, інфляційні втрати у розмірі 782 582,95 грн, 3% річних у розмірі 184 214,71 грн;
2) заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн та 205 799,71 грн інфляційних втрат.
157. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.06.2022 у справі №910/10507/21, та не обґрунтував підстав для відступлення від такого висновку; внаслідок цього суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 612, 625 ЦК, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних; вимоги про стягнення суми 3% річних на підставі ст.625 ЦК позивач не заявляв; вихід суду апеляційної інстанції за межі заявлених позовних вимог є окремою підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних (п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
158. Позивач у відзиві вказує, що враховуючи те, що зобов`язання з оплати на користь позивача справедливої вартості акцій є грошовим, у випадку його прострочення позивач відповідно до положень ст.625 ЦК має право нарахувати інфляційні втрати за весь період прострочення вказаного обов`язку та звернутися за їх стягненням до суду.
159. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника.
160. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення втрат від інфляції за ст.625 ЦК та відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК, нарахованих на суму яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, задоволенню не підлягають.
161. Суд першої інстанції такий висновок мотивував тим, що позивач не довів прострочення виконання грошового зобов`язання покупцем; солідарне стягнення з покупця та мажоритарного акціонера 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму, яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, є безпідставним, оскільки станом на дату викупу вказані особи не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи.
162. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції та зазначив, що правовідношення, в якому, у зв`язку із примусовим викупом в процедурі сквіз-ауту у міноритарних акціонерів належних їм акцій на користь мажоритарного акціонера за несправедливою ринковою вартістю виникло зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, з компенсації справедливої вартості таких акцій, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК.
163. Щодо визначення моменту прострочення апеляційний господарський суд вказав, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди. Грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникло між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. З огляду на те, що кошти є ціною товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту, то й отримати вказані кошти позивач мав право, в тому числі, у день списання з його рахунку акцій товариства (18.05.2018), що є відліком моменту прострочення грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а саме з наступного дня - 19.05.2018.
164. Скаржник посилається на неврахування такого висновку, викладеного у постанові від 07.06.2022 у справі №910/10507/21: "Верховний Суд виходить з того, що у даному випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедур сквіз-аут відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерне товариство" (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, не доведені) та окреме грошове зобов`язання...компенсація".
165. Як вже зазначалося, оскільки скаржник, наводячи зазначені обґрунтування, послався на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, то він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.
166. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
167. У справі №910/10507/21 Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення 91 875,62 грн, з яких: 26 717,73 грн - 3 % річних та 65 157,89 грн - інфляційні втрати.
168. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані тим, що в результаті проведення процедури обов`язкового продажу акцій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", позивача позбавлено права власності на такі акції за ціною, що не відповідала їх дійсній вартості, так як ціна придбання та обов`язкового продажу акцій визначені відповідачами з порушенням вимог, визначених статтями 8, 65-1, 65-2 Закону "Про акціонері товариства", а отримані позивачем з рахунку умовного зберігання (ескроу) грошові кошти (з розрахунку 488,14 грн за одну акцію - примітка суду) не забезпечили повну компенсацію дійсної ринкової вартості проданих в обов`язковому порядку акцій, тому відповідачі повинні сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Розмір суми боргу позивач визначає, виходячи з ціни, що визначена сторонами ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі №910/2483/18 про затвердження мирової угоди. Період прострочення позивач визначає з 01.06.2018 по 01.06.2021.
169. У п.29 постанови від 07.06.2022 у справі №910/10507/21 зазначено: "Верховний Суд виходить з того, що у даному випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерне товариство" (обставини недотримання строків сплати ціни відповідно до публічної безвідкличної вимоги у порядку, встановленому законом, не доведені) та окреме грошове зобов`язання, що виникло на підставі мирової угоди, як компенсація вартості акцій (3% та інфляційні втрати у такому разі нараховується, лише якщо прострочені строки, передбачені цією угодою. У даному випадку такі обставини також не встановлені). Умовами укладеної між сторонами мирової угоди не встановлено розміру грошового зобов`язання в процедурі сквіз-аут, а лише обумовлена виплата відповідачами справедливої компенсації позивачу з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та закриття провадження у справі до вирішення спору по суті".
170. Отже, наведена скаржником постанова Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/10507/21 не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій, оскільки у цій справі мали місце інші фактичні обставини, зокрема, у ній вирішувалось питання щодо нарахування 3% річних та інфляційних на суму компенсації вартості акцій, що були придбані за публічною вимогою в порядку обов`язкового продажу, передбаченого ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", якщо сума компенсації була визначена на підставі взаємних поступок шляхом укладання мирової угоди до винесення остаточного рішення по суті спору.
171. Разом з тим, як було зазначено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
172. Позивач просив стягнути відсотки за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК, однак суд апеляційної інстанції самостійно застосував ч.2 ст.625 ЦК, фактично не розглянувши вимогу позивача. Крім того, позивач не просив стягнули інфляційні втрати.
173. Отже, доводи ПрАТ "АКХЗ" у цій частині не доводять відсутності підстав для стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК. Однак, як було зазначено, суд апеляційної інстанції, всупереч позовним вимогам позивача, їх фактично не розглянув, тому при новому розгляді справи необхідно встановити, які саме нарахування на суми компенсації та заборгованості з виплати дивідендів просить стягнути позивач та, надавши оцінку обґрунтованості таких нарахувань, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення відповідних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог до кінцевого бенефіціарного власника
174. ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову із застосуванням норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 щодо належних відповідачів у спорах про правомірність проведених процедур обов`язкового продажу/примусового викупу акцій (сквіз-ауту).
175. Також вказує, що суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо необхідності закриття провадження в частині позову до ОСОБА_2 , оскільки вимога до такого відповідача, як вважає суд, не стосується корпоративного спору, а є майновою, і спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства; позивач вважає, що його право власності грубо порушено узгодженими діями як учасників спірної процедури, так і вигодонабувачем; існують системні та систематичні порушення, які були допущені в інтересах однієї особи - кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "АКХЗ" (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.01.2024 у справі №910/268/23, від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо "підняття корпоративної вуалі").
176. На думку скаржника такий вид деліктних відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виник не із земельних, трудових, сімейних, житлових та інших цивільних відносин, а з корпоративних відносин; спір, в якому "піднімають корпоративну вуаль" у відповідності до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України та ст.20 ГПК, має відноситися до юрисдикції господарських судів; безпідставними є твердження щодо пред`явлення позовних вимог до кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 в суд іншої юрисдикції; відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права з питань юрисдикції судових спорів щодо стягнення з кінцевого бенефіціарного власника компенсаційних сум в процедурі сквіз-ауту (ст.20 ГПК).
177. Верховний Суд погоджується із вказаними доводами позивача.
178. Так, Корпоративна палата у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначила:
"145. Отже, Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21".
179. Таким чином, Корпоративна палата зробила висновок, що позовні вимоги міноритарного акціонера про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди у справах щодо процедури сквіз-аут можуть бути адресовані, зокрема, до кінцевого бенефіціарного власника, оскільки у таких правовідносинах підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси".
180. Відповідно до п.30 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
181. Кінцевим бенефіціарним власником є:
- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
182. Чинне законодавство не містить норм загального характеру, які б регулювали "підняття корпоративної завіси" між учасником та юридичною особою (частково такі положення включені у спеціальне законодавство - Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кодекс України з процедур банкрутства). Отже, для визначення випадків, коли судом може застосовуватися ця доктрина необхідно звернутися до доктринальних джерел та судової практики.
183. В українських та закордонних доктринальних джерелах та судовій практиці (див. Махінчук В.М. Субсидіарна відповідальність кінцевих бенефіціарних власників (засновників, учасників, акціонерів) і посадових осіб за зобов`язаннями юридичної особи боржника: проблеми теорії і практики реалізації доктрини зняття корпоративної вуалі. Київ, 2020; Paul L. Davies and Sarah Worthington. Gower Principles of Modern Company Law. Tenth Edition. 2016, pp.197-206; Slutsker vs. Haron Investments Ltd (2012) EHWC 2539, (2013) EWCA Civ 430; M vs. M (2013) EWHC 2534 (Fam); Petrodel Resources Ltd vs. Prest (2013) UKSC 34; 3 WKR 1 etc; JSC BTA Bank v Solodchenko and Others; JSC BTA Bank v Ablyazov (no.10); постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/4210/20, від 10.01.2024 у справі №910/268/23) у якості підстав для підняття судом корпоративної завіси найчастіше називають такі випадки:
1) якщо юридична особа та учасник становлять єдине ціле (майно, діяльність, інтереси компанії та учасника настільки спільно пов`язані, переплетені між собою, становлять єдине ціле, що неможливо або немає сенсу юридично розмежовувати їх);
2) використання учасником юридичної особи як фасаду, схеми, оболонки (юридична особа не має самостійного бізнесу, органи управління створені лише номінально, фактично вона керується учасником, створена виключно для уникнення відповідальності перед кредиторами або легального обходу приписів закону);
3) якщо юридична особа фактично діяла як агент або володіла майном в інтересах учасника (коли компанія діє як агент чи номінальний власник майна учасника, суто в його інтересах як принципала чи бенефіціарного власника);
4) в інтересах справедливості (усі інші випадки, коли визнання за компанією самостійної правосуб`єктності призводить до очевидно несправедливого результату).
184. Як було зазначено, у цій справі застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі та кінцевий бенефіціарний власник фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог.
185. Обґрунтованими є доводи скаржника, що спір, в якому "піднімають корпоративну вуаль" у відповідності до ст.19 Цивільного процесуального кодексу України та ст.20 ГПК, має відноситися до юрисдикції господарських судів.
186. За змістом статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
187. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
188. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
189. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
190. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
191. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
192. У п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
193. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
194. Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо розгляду цивільних спорів та інших справ, визначених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК), з юрисдикцією та повноваженнями господарських судів, Верховний Суд у розрізі спірного в цій справі питання звертає увагу на таке.
195. Частина 1 ст.19 ЦПК встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
196. У свою чергу, юрисдикція та повноваження господарських судів, порядок здійснення судочинства у господарських судах визначаються ГПК (ст.1 Кодексу).
197. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачає вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що встановлює вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
198. Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у ст.20 ГПК.
199. Згідно з пунктами 3-5 ч.1 ст.20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.4); справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах (п.5).
200. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.82), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п.94), від 20.10.2021 у справі №9901/554/19 (п.19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (п.24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (п.5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (п.44).
201. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_2 (кінцевого бенефіціарного власника) в суд цивільної юрисдикції та, відповідно, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК.
202. В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень ч.2 ст.300 ГПК, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
203. Оскільки суди попередніх інстанцій не розглянули по суті позовну вимогу позивача до одного з відповідачів, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо застосування санкції на підставі п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС
204. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; вказана Директива не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі.
205. Із зазначеним висновком погодився суд апеляційної інстанції, при цьому пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18.
206. Натомість скаржник зазначає, що помилковими є висновки судів про відмову застосувати до відповідачів санкцію, оскільки Директива ЄС щодо пропозиції про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС не є частиною національного законодавства, а спеціальним законодавством санкція не передбачена; Закон №1678-VII, яким вводилась норма щодо сквіз-ауту, був прийнятий в інтересах мажоритарного акціонера, закон є неякісним, що порушує принцип верховенства права та право власності; стягнення санкції прямо передбачено п.27 Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, яка має всі ознаки міжнародного договору та пріоритет у застосуванні перед національним законодавством.
207. Також вказує, що ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму Державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18); норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18); Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі №910/14972/17, від 04.07.2019 у справі №910/4947/18 застосовував Угоду про асоціацію як норми прямої дії; Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 застосував санкцію на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій, сприйняв санкції як компенсуючу виплату за порушення прав власності міноритарного акціонера; відсутні конкретні правові висновки Верховного Суду щодо можливості/неможливості застосування санкції на підставі п.27 Директиви щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, тому є необхідність у наданні таких правових висновків.
208. Верховний Суд частково погоджується зі скаржником, виходячи з таких мотивів.
209. Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
210. Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон "Про міжнародні договори України", ст.19 якого передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
211. Верховний Суд зауважує, що директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов`язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.
212. Директива не є актом (інструментом) прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними. І лише якщо держава-член очевидно не виконує свої обов`язки із імплементації директив, то норми директиви можуть мати ефект прямої дії.
213. Оскільки Україна не є державою-членом ЄС її обов`язки з імплементації положень acquis ЄС, зокрема, й директив ЄС, до національного законодавства визначені міжнародними договорами (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №914/2579/19, від 03.11.2023 у справі №918/686/21).
214. 21.03.2014 підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).
215. Угода була ратифікована Законом від 16.09.2014 №1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства.
216. Відповідно до ст.480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною.
217. Додатком XXXIV до гл.13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розд.V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку, положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
218. Таким чином, Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання не є частиною національного законодавства або ж міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а тому не є актом цивільного законодавства, відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі, а законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону "Про акціонерні товариства" при здійсненні процедури сквіз-аут.
219. Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 погодився з розрахунком збитків, наведеним позивачем, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання дій ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", передбачених ст.65-1 Закону "Про акціонерні товариства", а також зважаючи, що у даному випадку подвійний розмір вартості акцій товариства має також компенсаційний характер з огляду на встановлені порушення прав позивача та серйозність втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном.
220. Тобто у справі №910/12591/18 було застосовано приписи закону, а не Директиви ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС.
221. Однак Верховний Суд погоджується з доводами про те, що норма щодо сквіз-ауту є неякісною, з таких міркувань.
222. Відповідно до ч.6 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов`язки, передбачені ст.65 або 65-1 цього Закону у разі придбання контрольного пакета акцій, ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;
2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій.
223. Згідно з ч.7 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов`язки, передбачені ст.65-1 цього Закону у разі придбання значного контрольного пакета акцій, ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;
2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги значного контрольного пакета акцій.
224. Стаття 65 Закону "Про акціонерні товариства" регулює придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій, ст.65-1 - придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій, а ст.65-2 - обов`язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.
225. Зазначені статті 65-1 та 65-2 та, зокрема, їх положення про подвійну ціну (вартість) включено до Закону "Про акціонерні товариства" на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" №1983-VIII.
226. У пояснювальній записці до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" №1983-VIII зазначено, що у національному законодавстві на даний час повністю відсутнє врегулювання права на squeeze-out та sell-out, а також механізмів їх застосування. Необхідність імплементації вимоги щодо існування в законодавстві України права на squeeze-out та sell-out, передбаченого Директивою 2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання, пов`язана, зокрема, з необхідністю виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
227. Як показує аналіз структури володіння акціонерним капіталом більшість громадян України, зокрема найменш захищені верства населення (пенсіонери, діти війни, малозабезпечені, інваліди, тощо), які в процесі приватизації набули права власності на цінні папери різних акціонерних товариств, як правило, володіють дрібними пакетами акцій, які складають близько 0,0001 - 0,01 відсотків статутних капіталів товариств. Такі особи не мають можливості користуватись правами, які надають цінні папери, та зобов`язані нести збитки від володіння такими цінними паперами. Враховуючи викладене, норми законопроекту, які передбачають введення механізмів реалізації права на squeeze-out та sell-out дозволять вирішити вищезазначені проблемні питання. Так, власники дрібного пакету акцій отримають можливість продати належні їм цінні папери за ринковою вартістю, та позбавляться обов`язку нести витрати за послуги депозитарних установ.
228. Отже, процедури squeeze-out та sell-out направлені на захист міноритарного акціонера, якому пропонується продати належні йому акцій за справедливою ціною. Враховуючи викладене, застосування збалансованого підходу шляхом одночасного введення до вітчизняного законодавства squeeze-out та sell-out, яке передбачене Законопроектом, дозволить досягнути цілей регулювання, на які він спрямований, а саме захисту прав акціонерів, зокрема міноритарних.
229. В той же час, запропоновані законопроектом норми надають особі (особам, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків акцій товариства право, а не обов`язковість, здійснювати примусовий викуп акцій у інших акціонерів товариства. Тобто мажоритарний акціонер може не скористатися цим правом. У такому випадку, мінорітарні акціонери матимуть можливість скористатись своїм правом на sell-out. Крім того, оскільки міжнародний досвід свідчить про можливість передбачення декількох порогових значень для застосування права обов`язкового викупу за справедливою ціною акцій міноритарних акціонерів, яке виникає за наслідками набуття контрольного пакету, доцільним є передбачення Законом України "Про акціонерні товариства" запровадження аналогічної до передбаченого статтею 65 при придбанні контрольного пакета акцій товариства обов`язковості здійснення зазначених дій також при набутті значного контрольного пакету (у розмірі 75 і більше відсотків простих акцій товариства) як додаткову проміжну ланку між розміром пакету, який надає право squeeze-out, який визначений у розмірі 95%, та існуючим у Законі "Про акціонерні товариства" правом міноритарного акціонера вимагати викупу у розмірі 50%.
230. В пояснювальній записці вказано, що законопроєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", зокрема, передбачає викладення у новій редакції ст.65 Закону "Про акціонерні товариства" з метою удосконалення механізму придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідком придбаного контрольного пакета акцій; доповнення Закону "Про акціонерні товариства" новими статтями 65-1 "Придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій", 65-2 "Обов`язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій", 65-3 "Обов`язкове придбання особою (особами, що діють спільно), яка є власником 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства акцій на вимогу акціонерів", 65-4 "Наслідки недотримання вимог щодо виконання обов`язків власником контрольного пакета акцій або значного контрольного пакету акцій або пакету акцій у розмірі 95 і більше відсотків акцій товариства" та 65-5 "Особливості придбання контрольного та домінуючого контрольного пакетів акцій в приватних акціонерних товариствах", тощо.
231. Пояснень щодо подвійного розміру справедливої ціни пояснювальна записка не містить. Відтак, можна погодитися із доводами скаржника про неналежну якість закону.
232. Скаржник, по суті, наполягає на застосуванні аналогії закону.
233. Відповідно до ст.8 ЦК якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
234. Можливість застосування аналогії закону передбачена в ч.10 ст.11 ГПК, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
235. Застосування закону за аналогією допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.
236. Отже, враховуючи відсутність пояснень законодавця з приводу відповідного правового регулювання, щодо застосування санкції на рівні подвійного розміру справедливої вартості примусово вилучених акцій у спірних правовідносинах за аналогією закону підлягає застосуванню положення частин 6, 7 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які регулюють подібні правовідносини.
237. Відтак, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про необхідність застосування санкції.
Щодо інших доводів
238. Також касаційна скарга ОСОБА_1 містить доводи про:
1) самостійну заміну судом апеляційної інстанції нарахування у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК на нарахування у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК - 3% річних;
2) помилкові висновки суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції правомірно не розглянув заяву позивача про розподіл судових витрат у зв`язку з помилковим не виявленням судом електронного підпису заяви про розподіл судових витрат;
3) порушення судами попередніх інстанцій норми процесуального права відносно розумних строків розгляду справи.
239. Скаржник у касаційній скарзі послався на підстави касаційного оскарження, передбачені, зокрема, пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК.
240. Отже, скаржник має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, або на відсутність висновків з обґрунтуванням необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо) із зазначенням, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, а не наводити власні міркування.
241. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).
242. Незгода скаржника з рішенням суду попередньої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчить про його незаконність.
243. Таким чином, Верховний Суд залишає без уваги зазначені доводи, оскільки вони не обґрунтовані жодною із підстав касаційного оскарження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову
244. Суд апеляційної інстанції додатковою постановою відмовив ОСОБА_1 у розподілі витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважав, що він не надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції в розумінні ч.1 ст.124 ГПК та не дотримався вимог, встановлених ч.8 ст.129 ГПК.
245. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на те, що він до закінчення судових дебатів не заявив про те, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані впродовж 5 днів; послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23.
246. Скаржник вказав, що він дотримався встановлених ГПК вимог: у перших заявах по суті спору висловив намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; подав докази на підтвердження витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення постанов.
247. ПрАТ "АКХЗ" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в частині долучення доказів понесених витрат, як таких, що надані за межами встановленого процесуального строку, без дотримання встановленого ч.8 ст.129 ГПК порядку, за відсутності (незазначення позивачем) поважних причин пропуску строку надання відповідних доказів.
248. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткової постанови з огляду на таке.
249. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 ст.244 ГПК).
250. Отже, із аналізу змісту ст.244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
251. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22).
252. У зв`язку із тим, що суд касаційної інстанції дійшов до висновку про скасування, зокрема, постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то додаткове до скасованої постанови судове рішення (додаткова постанова) також підлягає скасуванню.
253. Оскільки додаткова постанова підлягає скасуванню через наявність такої самостійної підстави як скасування первісного судового рішення, Верховний Суд залишає без уваги доводи касаційної скарги та відзиву на неї у частині, що стосується оскарження додаткової постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
254. За змістом ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
255. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
256. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
257. Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
258. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст.310 ГПК). Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).
259. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішення, постанови та додаткової постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
260. Під час нового розгляду суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, вирішити спір у справі.
Судові витрати
261. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.09.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №905/830/21 скасувати.
4. Справу №905/830/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець
