ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.09.2023р. Справа №905/830/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунов Е.В., за участі секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи:
за позовом ОСОБА_1 (ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (ел.пошта: akhz@metinvestholding.com)
відповідача 2 - Компанії "BARLENCO LTD" (Барленко ЛТД) (ел.пошта: barlenco@metinvestholding.com)
відповідача 3 - PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY МЕТINVEST B.V. (Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (ел.пошта: metinvest@metinvestholding.com)
та співвідповідача гр. ОСОБА_2 , м.Київ
про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру на рівні подвійного розміру від 54,30 грн із розрахунку на 1 акцію, стягнення солідарно суму компенсації в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
Представники сторін участь у судовому засіданні не приймали
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", відповідача 2 - Компанії "BARLENCO LTD" (далі - Барленко ЛТД), відповідача 3 - Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (Далі - Компанії "METINVEST B.V.", Метінвест Б.В. ) про:
-визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 30 000 шт. акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод";
-застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результати роботи Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" за 2017 рік, в розмірі 423 349,68 грн.;
-стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "BARLENCO LTD", Компанії "METINVEST B.V." на користь ОСОБА_1 збитків, спричиненні в зв`язку з недотриманням справедливої компенсації за акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 4 707 996,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/830/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.06.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.06.2021 відкладено підготовче засідання на 27.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.07.2021 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про зупинення провадження у справі відмовлено; заяву ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково; витребувано у Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод": копію Звіту від 02.05.2018 (з додатками) про оцінку вартості 1 акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 26.04.2018, затвердженого директором ТОВ «Оціночний стандарта» Чепенко О.А., та копію рецензії ТО «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» від 04.05.2018 на вказаний Звіт та протокол Наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 04.05.2018 №211 про затвердження ринкової вартості 1 простої іменної акції у розмірі 13,13 грн; продовжено строк розгляду справи №905/830/21 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 02.09.2021 року; відкладено підготовче засідання на 01.09.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 зупинено провадження у справі №905/830/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1926/18.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі №905/830/21 скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.09.2021 про зупинення провадження у справі №905/830/21, справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Донецької області.
03.01.2023 матеріали справи №905/830/21 повернуті до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.01.2023 призначено судове засідання у справі №905/830/21 на 20.02.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.02.2023 призначено у справі №905/830/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса"; зупинено провадження у справі №905/830/21.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №905/830/21 скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.02.2023; справу №905/830/21 повернути до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.07.2023 /суддя Зекунов Е.В./ заяву представника позивача адвоката Погребної С.О. про відвід судді Зекунова Е.В. у справі №905/830/21 визнано необґрунтованою, а справу №905/830/21 передано на автоматичний розподіл для розгляду заяви про відвід судді Зекунова Е.В. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.07.2023 /суддя Сковородіна О.М./ було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Погребної С.О. про відвід головуючого судді Зекунова Е.В. від розгляду справи №905/830/21.
16.08.2021 позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№17324/21). Вимогами викладеними у наступній редакції:
1. Визнати недійсним правочин щодо застосування до ОСОБА_1 процедури обов`язкового продажу належних йому на праві власності 30 000 шт. простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018.
2. Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Приватного акціонерного товариство «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 на користь ОСОБА_1 компенсацію не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 за 2017-2020 роки, в розмірі 962 550,98 (дев`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 98 коп.
3. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариство «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075, Компанії «BARLENCO LTD», реєстраційний номер: НЕ 221823, Компанії «МЕТINVEST B.V.», номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, на користь ОСОБА_1 збитки, спричинені в зв`язку з неотриманням справедливої компенсації за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 у розмірі 4 707 996 (чотири мільйони сімсот сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 48 коп.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.07.2023 прийняти справу №905/830/21 для подальшого розгляду, призначено підготовче засідання 14.08.2023 року об 11:30 год. зал судового засідання № 412.; прийнято заяву позивача від 16.08.2021 (вх.№17324/21). Розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням відповідних змін позовних вимог в редакції прохальної частини заяви про зміну предмета позову від 16.08.20221, а саме:
- Визнати недійсним правочин щодо застосування до ОСОБА_1 процедури обов`язкового продажу належних йому на праві власності 30 000 шт. простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018.
- Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Приватного акціонерного товариство «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 на користь ОСОБА_1 компенсацію не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 за 2017-2020 роки, в розмірі 962 550,98 (дев`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 98 коп.
- Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариство «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075, Компанії «BARLENCO LTD», реєстраційний номер: НЕ 221823, Компанії «МЕТINVEST B.V.», номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, на користь ОСОБА_1 збитки, спричинені в зв`язку з неотриманням справедливої компенсації за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», ЄДРПОУ 00191075 у розмірі 4 707 996 (чотири мільйони сімсот сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 48 коп.
Цією ж ухвалою було зобов`язано позивача у строк до 13.08.2023 надати суду докази сплати судового збору в розмірі 79 342,49 грн у встановленому законом порядку.
07.08.2023 до суду, через підсистему «Електронний суду» від представника позивача надійшла заява зі змісту якої вбачається, що заявник просить суд:
- залишити без розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 16.08.2021 (вх.№17324/21);
- прийняти до розгляду: заяву про залучення співвідповідача, заяву про зміну предмету позову, позовну заяву (уточнену) про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.ст.1212, 1214 ЦК України від 04.08.2023.
До вказаної заяви додані:
- позовна заява (уточнена) про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.ст.1212, 1214 ЦК України;
- заява про залучення співвідповідача;
- заява про зміну предмету позову;
- докази направлення процесуальних документів Відповідачам:
- квитанція про сплату судового збору у справі №905/830/21 у розмірі 60287,25грн.
Заявою Позивача від 04.08.2023 про зміну предмета позову, позовні вимоги викладені у наступній редакції:
1.Визнати за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
2.Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V.", гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 3 946 843,98 грн;
- відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895232,47 грн.
- суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 2017 року на загальну суму 562 909,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.08.2023 зобов`язано Позивача у строк до 13.08.2023 надати суду - докази сплати судового збору в розмірі 15 485,81 грн у встановленому законом порядку; - всі наявні у позивача докази направленням відповідачам заяви про зміну предмету позову; - докази направлення на адресу ОСОБА_2 (співвідповідача за заявою про його залучення) позовних матеріалів.
09.08.2023 на електронну пошту суду, з накладанням ЄЦП, від представника позивача надійшов запит щодо виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 08.08.2023 у справі №905/830/21 з додатками.
До вказаного запиту представником позивача надано:
- докази підтвердження (фіскальний чек «Укрпошти» від 04.08.2023, опис) направлення на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) позовної заяви (уточнена), заяви про залучення співвідповідача з додатками; заяви про зміну предмету позову;
- фіскальні чеки від 04.08.2023 про направлення листів на адресу відповідача-2 та відповідача-3; доказ неможливості направлення листів на адресу відповідача-1 м.Авдіївка.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2023:
- задоволено клопотання представника позивача - адвоката Погрібної С.О. від 04.08.2023 про залучення до участі у справі №905/830/21 співвідповідача гр. ОСОБА_2 ; залучено гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі №905/830/21 в якості співвідповідача.
- прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову від 04.08.2023.
Розгляд справи здійснювати з урахуванням відповідних змін позовних вимог в редакції прохальної частини заяви про зміну предмета позову від 04.08.2023, а саме:
"Визнати за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Barlenco LTD", Приватної компанія "Metinvest B.V.", гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в розмірі 3 946 843,98 грн, суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в 2017 році на загальну суму 562 909,12 грн, відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.".
Крім того, cуд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
Згідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строків проведення підготовчого засідання, встановлені ч.3 ст.177 ГПК України.
Ухвалою від 14.08.2023 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 04.09.2023.
Станом на 04.09.2023 до суду надійшли:
- заява представника позивача адвоката Погрібної С.О. від 26.08.2023 щодо необхідності врахування правових висновків ВС (вх.№01-35/4076 від 28.08.2023) (електронна пошта з ЄЦП);
- заява представника позивача адвоката Погрібної С.О. про розподіл судових витрат (8283/23 від 01.09.2029) (електронна пошта без накладання ЄЦП)
від ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (через підсистему «Електронний суд»):
- пояснення (вх.№07-10/3554/23 від 30.08.2023),
- заперечення ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод (вх.№07-10/3599/23 від 01.09.2023),
- заперечення на заяву про здійснення розподілу судових витрат (вх.№07-10/3619/23 від 01.09.2023)
- заява про роз`яснення ухвали від 20.02.2023 по справі №905/830/21 (вх.№07-10/3620/23 від 01.09.2023)
Судове засідання 04.09.2023 у режимі відеоконференції провести не вдалося, у зв`язку з повітряною тривогою. 04.09.2023, засідання відбулось без участі представників сторін.
Згідно із статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Частинами 1 та 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Необхідно зазначити, що господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи по суті був здійснений судом 04.09.2023 за наявними матеріалами справи без участі представників сторін.
Станом на 04.09.2023 від відповідачів Компанії "Barlenco LTD" та Компанії "Metinvest B.V.", а також співвідповідача Ахметова Р.Л. будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду не надходило. Про час і дату судового засідання сторони повідомлялись належним чином, зокрема за допомогою електронних засобів зв`язку, а також засобами поштового зв`язку. Своїх представників відповідачі у засідання суду не направили. При цьому судом враховано, що явка у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.
Електронні примірники ухвал були доставлені на електронні скриньки відповідачів згідно із відповідними довідками, сформованими в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду».
З метою повідомлення учасників про розгляд цієї справи, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про розгляд судом цієї справи.
Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи №905/830/21, а тому виходячи з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, додані сторонами додаткові документи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
ВСТАНОВИВ
Доводи позивача.
Загальна інформація щодо володіння акціями ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»:
Відповідно до загальнодоступної інформації щодо ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», статутний капітал Товариства в розмірі 343 310 000 грн. поділений на 195 062 500 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 1,76 грн..
Згідно з Випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) на 17.05.2018 позивач володів простими іменними акціями Емітента в кількості 30 000 шт., що складало 0,0154 % статутного капіталу Товариства.
18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах № НОМЕР_1 ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за № НОМЕР_2 Компанії «BARLENCO LTD» (надалі - Відповідач - 2, Барленко Лтд, Компанія), відкритий в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 (надалі - Вимога).
Я звернувся до ПАТ «ПУМБ» із заявою на видачу готівки №1597195 з рахунку ескроу у розмірі 450 000,0 грн., та отримав зазначені кошти 23.07.2018.
Після списання акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Позивач отримав грошові кошти в якості компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», однак він не погоджуються з розміром визначеної ціни, за якою у нього було примусово вилучені акції вказаного Емітента.
Хронологія подій, які відбувались до списання з рахунку позивача в цінних паперах акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» була наступна:
За Договором від 26.04.2018 №БВ20180426/02-АК купівлі - продажу акцій, Барленко ЛТД, яка є афілійованою особою Компанії «МЕТINVEST B.V.» (надалі - Відповідач - 3, Метінвест Б.В. ) набула у власність 550 000 шт. акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», що складає 0,11842% статутного капіталу Товариства.
27.04.2018 Метінвест Б. В. (сторона 1), Приватне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея» (надалі - ПрАТ «ФВО «Фея») (підприємство припинило діяльність 16.08.2019, номер запису в ЄДРПОУ 12741120021005130) (сторона 2) та Барленко ЛТД (сторона 3) уклали договір, за умовами п. «А» якого сторони є афілійованими особами в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства», а саме сторона 2 та сторона 3 знаходяться під контролем сторони 1. Сторона 1 прямо володіє 94,60034% акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», Сторона 2 прямо володіє 0,11842% акцій Товариства, Сторона 3 прямо володіє 0,28196% акцій Товариства (п. п. «В», «С», «D» договору). Згідно з п. «Е» договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності компанії Метінвест Б. В ..
27.04.2018 Метінвест Б. В. звернулася на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з повідомленням про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018, у якому зазначила про структуру власності Метінвест Б. В. та її афілійованих осіб. У п. 3 повідомлення вказано ціну, передбачену п. 1 та п. 2 ч. 5 ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства»: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15,0 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; зауважено, що опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій Товариства: 27.04.2018. Крім того, повідомлено (з додаванням копії) про укладений між Метінвест Б. В. , ПрАТ «ФВО «ФЕЯ» та Барленко ЛТД договір, відповідно до якого останній виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» для заявника вимоги. Зазначено, що депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах Барленко ЛТД, є ПАТ «ПУМБ».
Рішенням наглядової ради ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (протокол засідання від 30.04.2018 № 209) обрано ТОВ «Оціночний Стандарт» оцінювачем ринкової вартості акцій товариства станом на 26.04.2018 у зв`язку з необхідністю проведення оцінки ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства станом на останній робочий день, що передує дню набуття домінуючого пакета акцій; надано дозвіл товариству на укладання з ТОВ «Оціночний Стандарт» договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції товариства, у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, тощо.
02.05.2018 директор ТОВ «Оціночний стандарт» Чепенко О.А. затвердив звіт про оцінку вартості 1 акції у складі пакетів загальної кількістю 4,99928% від статутного фонду (далі - Звіт), згідно з яким ринкова вартість 1 акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 26.04.2018 становить 13,13 грн. без податку на додану вартість.
04.05.2018 ГО «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів» надала рецензію на цей Звіт, у якій зробила висновок, що Звіт про оцінку класифікується за другою ознакою п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1), як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
Від ПАТ «Українська біржа» на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надійшла інформація щодо середнього біржового курсу акцій Товариства за період з 26.01.2018 по 26.04.2018, який становить 9,6723 грн..
04.05.2018 наглядова рада ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» затвердила ринкову вартість 1 простої іменної акції у розмірі 13,13 грн. (протокол засідання наглядової ради № 211). У рішенні наглядової ради зазначено, що ринкова вартість акцій визначена як найвища з вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» станом на 26.04.2018 (останній робочий день, що передує дню набуття Метінвест Б.В. разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій Товариства), та середнього біржового курсу, розрахованого ПАТ «Українська біржа» за період з 26.01.2018 по 26.04.2018 (останні три місяці обігу акцій Товариства, що передують даті набуття Метінвест Б.В. разом з афілійованими особами домінуючого контрольного пакету акцій Товариства).
04.05.2018 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надіслало повідомлення Барленко ЛТД про затвердження ринкової вартості акцій станом на 26.04.2018 у розмірі 13,13 грн. на виконання вимог ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства».
05.05.2018 Барленко ЛТД звернулося до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з Публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій в усіх власників акцій акціонерного товариства, в якій, окрім іншого, вказані відомості про афілійованих осіб заявника вимоги. Відповідно до п.4 цієї вимоги, ціна придбання акцій та порядок її визначення складає 15,0 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч. 5 ст. 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» як найвища з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включно з датою набуття (15,0 грн.);
2) ринкова вартість акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн.);
3) середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», визначений ПАТ «Українська біржа» (9,6723 грн).
Зазначена Вимога отримана ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» 07.05.2018.
08.05.2018 Вимога опублікована на веб-сайті https://akhz.metinvestholding.com/ua/about/info, а також в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (далі - НКЦПФР) https://stockmarket.gov.ua//.
Актом приймання-передачі від 17.05.2018, підписаним ПАТ «ПУМБ», ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та Барленко ЛТД, визначено списки осіб (у електронній та паперовій формах), у яких придбаваються акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються. Вказаний список осіб складено на підставі переліку акціонерів станом на 10.05.2018, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються.
Барленко ЛТД повідомило Товариство про перерахування на рахунок умовного зберігання 17.05.2018 грошових коштів у сумі 146 275 680,0 грн. за акції, що нею придбаваються.
Інші фактичні обставини, що мають значення для справи:
27.04.2018 відбулись річні Загальні збори акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи Товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018 №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення:
- п.п.6.1. «…. 2 300 000 000,0 грн. направити на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод» (11,791092599 грн. на 1 просту акцію)…».
- п.п. 6.2. «Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»».
- п.п. 6.3. «Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Однак, з врахуванням того, що 18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах були списані акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», то дивіденди в сумі 30 000 шт. * 11,791092599 грн. = 353 732,78 грн. він не отримав.
У відповідності до бюлетеня №7 позивач проголосував «за» рішення про виплату дивідендів, однак голосував «проти» щодо попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (бюлетень №10) та інші питання (бюлетені №№12,11, 9).
По пошті позивач не отримував від Барленко ЛТД пропозицію (оферту) продати акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
Як свідчить Інформація з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA) пропозиція (оферта) продати акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в добровільному порядку у відповідності до ч.4 ст.65-1 Закону України «Про акціонерні товариства» нікому не пред`являлась.
По пошті позивач отримав Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018, яка була відправлена по пошті 17.05.2018.
Позивач стверджує, що у зв`язку з примусовим викупом у нього 30 000 шт. акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на підставі Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 було грубо порушено його право власності у вигляді: 1) недоотриманого повного відшкодування за примусово вилучені акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; 2) не отриманих дивідендів за результатами роботи ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за 2017 рік.
З огляду на зазначене, позивач вважає (заява про зміну предмета позову 04.08.2023) , що його порушене право власності може бути відновлено шляхом:
1.Визнання за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
2.Стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V.", гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 3 946 843,98 грн;
- відсотки за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
- суму збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 2017 року на загальну суму 562 909,12 грн;
Позивач пояснив, що наслідки порушення проведення процедури сквіз-ауту передбачені в ч.7 ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства», де зазначено, що якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов`язки, передбачені ст. 65-1 цього Закону у разі придбання значного контрольного пакета акцій, ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) подвійна ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;
2) подвійна ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства шляхом придбання акцій (паїв, часток) іншої юридичної особи, якій прямо або опосередковано належать акції цього товариства, протягом періоду часу, що минув з дати набуття значного контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст. 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги значного контрольного пакета акцій.
Отже наведеною нормою перебачений обов`язок заявника публічної безвідкличної вимоги виконати дії, передбачені ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». Однак, як свідчать фактичні обставини справи відповідачами не були вчинені дії, передбачені ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», що свідчить про те, що і ціна у Публічній безвідкличній вимозі від 05.05.2018 визначена не у відповідності до ч.7 ст. 65-2 Закону.
Аналогічні обставини щодо правильності проведення процедури примусового викупу акцій вже досліджувались Касаційним господарським судом Верховного Суду. Так, в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95567119) судді зробили наступні висновки: «Проте суди, зробивши такі висновки, залишили поза увагою та не застосували до спірних правовідносин положення абзаців 1 та 4 ч.4 ст.65-2 Закону, за змістом яких умовою надіслання до товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства є виконання власником домінуючого контрольного пакета акцій або уповноваженою особою (заявником публічної безвідкличної вимоги) дій, передбачених ст. 65 або ст.65-1 цього Закону. Отже наведеною нормою передбачений обов`язок заявника публічної безвідкличної вимоги виконати дії, передбачені ст.65-1 Закону України «Про акціонерні товариства».
Стосовно справедливості ціни примусового викупу акцій, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 із посиланням на положення Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначила, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, як вимагає Закон «Про акціонерні товариства», а й справедливою (п.п. 7.22, 7.24, 7.28, 7.35, 7.37). Велика Палата Верховного Суду також вказала, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, а міноритарний акціонер позбавлений можливості впливати на визначення ціни акцій. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на відсутність спеціального контролю з боку суду або НКЦПФР за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції.
Питання справедливості визначення ринкової ціни акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в процедурі примусового викупу акцій вже досліджувалися в господарській справі №905/1926/18. Про можливість застосування методу чистих активів зазначала і Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.
За результатами розгляду справ №905/671/19, №905/1926/19 було встановлено, що ціна за якою викупались акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за процедурою обов`язкового продажу акцій, не відповідала справедливій, та занижена щонайменше в 3,7 рази (згідно з фінансовою звітністю ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» станом на 31.12.2017 балансова вартість 1 акції складала 54,97 грн., викуп відбувався за ціною 15,0 грн.).
В остаточній постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, зокрема були зроблені наступні висновки:
- наглядова рада Товариства діяла недобросовісно, оскільки своїм рішенням від 04.05.2018 (протокол №211) «затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену ТОВ «Оціночний стандарт», як ринкову» (1.98. Постанови);
- Верховний Суд доходить до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн. за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою викладеною у розділі 3.6 «Визначення вартості акцій за балансовим методом» Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, її не спростованих відповідачем у цій справі (п.186 Постанови);
- враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн., що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (п.197 Постанови).
Також, оскільки 18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах були списані акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», то дивіденди в сумі 30 000 шт. * 11,791092599 грн. = 353 732,78 грн. він не отримав.
Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 встановлені преюдиційні факти, які свідчать про порушення ОСОБА_1 прав власності, захищених ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.321 ЦК України.
Це є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав власності з використанням способів захисту, передбачених в ст.16 ЦК України, ст.20 Господарського кодексу України, та рекомендованих постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19.
У ст.1212 ЦК України зазначено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимоги про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За своєю правовою природою проценти є винагородою за користування чужими грошовими коштами. Це випливає зі змісту ст. 536 ЦК України, а також зі змісту ст. 1048, 1054, 1058, 1070 ЦК України, в яких проценти визначені як плата за позику, кредит, банківський вклад та банківський рахунок.
Розмір процентів за користування чужими коштами визначений в ст.1048 ЦК України, а саме: позикодавець мас право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, у ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наразі існує судова практика про неможливість одночасного застосування відсотків за ст.1048 та ст.625 ЦК України, оскільки в першому випадку це регулятивна норма, в другому охоронна норма (Постанова Великої Палати ВС від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16). |
Згідно доводів позивача, Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 встановлені факти безпідставного збагачення відповідачів за рахунок недоплати ОСОБА_1 , як міноритарному акціонеру ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», тому розмір компенсації має бути розрахований з врахуванням втрат від інфляції, що передбачено статтею 625 ЦК України та відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК України.
Щодо передбаченої законодавством санкції у вигляді подвійного стягнення справедливої піни.
Механізм обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій (ст.65-2) був введений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII.
Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 1983-VIII. даний закон спрямований на імплементацію Директиви від 21.04.2004 2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Рали щодо пропозицій про поглинання в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств. усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку.
В п.27 Директиви від 21.04.2004 2004/2У/ЄС про пропозиції поглинання зазначено, що «Держави-члени повинні запровадити санкції проти будь-якого порушення національних законів, що замінюють цю Директиву».
Позивач стверджує, що довів порушення Відповідачами-1,2,3 (в інтересах Відповідача-4) проведеної процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) акцій
ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», тому згідно з Директивою Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 2004/25/СС має право па застосування до Відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено у частинах 6,7 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».
До позовної заяви (від 04.08.2023) позивач додав розрахунки компенсації для відшкодування шкоди з урахуванням санкції, індексів інфляції у відповідності до ст.625 ЦК України, та дивідендів. Розрахунок розміру компенсації, що підлягає відшкодуванню з врахуванням індексів інфляції у відповідності до ст.625 ЦК України:
1. Сума доплати із розрахунку за 1 акцію: 39,3 грн. (різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,3 грн. та ціною викупу в 15,0 грн.).
2. Санкція (у подвійному розмірі): 39,3 грн. х 2 = 78,6 грн.,
3 Наростаючий індекс інфляції за період з 18.05.2018 (дата списання акцій) по 01.08.2023 (дата подання уточненого позову), за 61 місяців - 167,381%.
4. Сума доплати із розрахунку на 1 акцію з урахуванням санкції та індексів інфляції: 78,6грн. х 167,3819% = 131,86 грн.
5. Загальна сума доплати: 30 000 шт. х 131,86 грн. = 3 946 843,98 грн.
Розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму боргу (без штрафної санкції) -30 000 шт. х 39,3 грн. = 1 179 000,0 грн.
Розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами проведений за період з 18.05.2018 по 01.08.2023 за ставками НБУ, що діяли у цей період.
Всього нараховано відсотків за користування чужими на суму 895 232,47 грн.
Дивіденди (збитки), що підлягають стягненню з врахуванням індексів інфляції у відповідності до ст.625 ЦК України:
1.Нараховані дивіденди за 2017 рік складають 11,791092599 грн. із розрахунку на одну акцію.
2. Наростаючий індекс інфляції за період з 01.01.2019 (дата сплати) до 01.08.2023 (дата подачі уточнюючого позову), 54 місяців -159,134%.
3. Сума збитків із розрахунку на 1 акцію з урахуванням індексів інфляції: 11.791092599 грн. х 159,134% = 18,76364 грн..
4. Загальна сума збитків: 30 000 шт. х 18,76364грн. = 562 909,12 грн.
Загальна сума донарахувань (ціна позову): 3 946 843,98 грн. + 562 909,12 грн.+ 895 232,47 грн. = 5 404 985,57 грн..
Доводи ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Зі змісту відзиву Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» від 22.07.2021 (вх.№15891/21 від 26.07.2021) на первісну позовну заяву вбачається, що відповідач-1 проти позову заперечує з наступних підстав:
- щодо необґрунтованості вимоги про визнання правочину недійсним.
Позивачем не доведено порушення вимог законодавства в частині наявності попереднього відшкодування при обов`язковому продажі акцій Позивача, що є підставою для відмови позову у цій частині. Крім того, Позивач визнає, що отримав компенсацію у розмірі 450 000 грн. за продані акції у кількості 30 000 штук. Вказане спростовує доводи Позивача про відсутність компенсації за відчужені акції.
Вважає, що обов`язковий продаж акцій ПрАТ «АКХЗ» проведено з дотриманням вимог закону, в тому числі ч.4 ст.65 2 Закону України «Про акціонерні товариства», що свідчить про необґрунтованість заявленої Позивачем вимоги.
- щодо необґрунтованості вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення несплачених дивідендів.
Позивачем заявлена вимога про застосування наслідків недійсності правочину з обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ» шляхом стягнення збитків у вигляді дивідендів, які нараховані на акції та не сплачені.
Вважає, що правочин з обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ» вчинений у відповідності до вимог чинного законодавства, вимога про визнання правочину недійсним є необґрунтованою.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (абз.2 ч.1 ст.173 ГПК України).
З огляду на необґрунтованість основної вимоги про визнання правочину недійсним, не підлягає задоволенню похідна вимога про застосування наслідків недійсності правочину.
- Щодо необґрунтованості вимоги про стягнення збитків у зв`язку з не отриманням повного відшкодування за відчужені акції.
Позивач просить суд стягнути збитки у зв`язку з не отриманням повного відшкодування за відчуження належних йому акцій. Як зазначено в позовній заяві, належні Позивачу акції відчужено за ціною 15 грн. за одну акцію, натомість «справедлива» ринкова вартість акцій складає 71,83 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи ТОВ «Ес енд Ді» та Постановою Верховного Суду у справі №905/1926/18 від 17.02.2021р.
Підставою для відшкодування шкоди (збитків) є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода (збитки); протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою (збитками) та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду (збитки), звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди (збитків) заподіяно не з її вини (ст.22, 1166 Цивільного кодексу України).
Для стягнення збитків внаслідок не отримання повного відшкодування за відчужені акції Позивач повинен довести наявність усіх елементів цивільного правопорушення:
- наявність протиправної поведінки у вигляді заниження ціни відчуження акцій;
- наявність збитків у вигляді різниці між ціною відчуження акцій та сумою повного відшкодування;
- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;
- вина заподіювачів шкоди.
Позивачем не доведено наявність протиправної поведінки (порушення законодавства) під час визначення ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» та визначення ціни продажу акцій для цілей обов`язкового продажу.
Позивач зазначає, що відшкодування за відчужені акції ПрАТ «АКХЗ» повинно здійснюватися за ціною 71,83 грн. за одну акцію, що відповідає ринковій вартості акції. На підтвердження своєї позиції Позивач посилається на висновок експертів ТОВ «Ес енд Ді» №1041/34601-К від 28.11.2019р.
Разом з тим експертами «Ес енд Ді» при проведенні експертного дослідження експертами застосований лише доходний підхід для визначення ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» наданий висновок є таким, що зробленим на підставі застосування неповної сукупності методів розрахунку вартості акції. Вказане підтверджується Постановою Східного АГС у справі №905/671/19 (Позивач ОСОБА_4 , Відповідач ПрАТ «АКХЗ») від 18.05.2021р., яка у відповідності до ч.4 ст.75 є обов`язковою для врахування у цій справі (преюдиціальною).
Крім того, об`єктом експертизи ТОВ «Ес енд Ді» є одна акція у складі пакету 100% акцій. В той же час обов`язковий продаж акцій проведено відносно міноритарного пакета 4,999928% акцій ПрАТ «АКХЗ».
Пакети 100% та 4,99928% надають різний обсяг повноважень для їх власників, а тому надають різні права контролю. Вартість однієї акції у 100% пакеті акцій та в міноритарному пакеті акцій може суттєво відрізнятися.
За таких підстав, Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності збитків під час обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ».
Позивач зазначає про існування причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками внаслідок неповного відшкодування за відчужені акції.
Проте, враховуючи відсутність протиправної поведінки та збитків, відсутній також причинно-наслідковий зв`язок між ними.
При затвердженні вартості акції на підставі звіту про оцінку Наглядова рада Товариства володіла документами, які підтверджують достовірність такого звіту. Крім того, законодавством не встановлено вимог до членів наглядової ради акціонерного товариства щодо наявності економічної освіти, спеціальних знань у сфері оцінки або статуса оцінювача. Таким чином, у членів наглядової ради ПрАТ «АКХЗ» відсутнє психологічне ставлення («вина») при визначенні ринкової вартості акції Товариства.
Посилання позивача на Постанову Верховного Суду у справі №905/1926/18 від 17.02.2021р, якою не встановлено незаконність обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ» або заниження ринкової вартості акції Товариства, а лише надано не обов`язкову правову оцінку обставинам справи, які відрізняються від фактичних обставин у цій справі.
За таких підстав, Позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин завдання йому збитків, що є підставою для відмови у позові.
Позивач просить стягнути збитки солідарно з ПрАТ «АКХЗ», Компанії Barlenco LTD, Metinvest B.V. Разом з тим, Позивачем не надано належних та допустимих доказів та пояснень, що Відповідачі діяли спільно та внаслідок їх узгодженої поведінки Позивачу завдано збитків. За таких підстав, у задоволенні позову необхідно відмовити.
- Щодо суперечливості позовних вимог
Позивач заявив дві вимоги - вимогу про визнання недійсним правочину з обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ» із застосуванням наслідків недійсності правочину та вимогу про стягнення збитків у зв`язку з не отриманням повного відшкодування за відчужені акції.
Згідно абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Задоволення вимоги про визнання недійсним правочину з обов`язкового продажу акцій із застосуванням наслідків недійсності правочину призведе до повернення Позивачу належних йому акцій. В такому разі продаж акцій фактично не відбувся, збитки Позивачу не завдані, підстави для стягнення збитків відсутні.
Таким чином, задоволення однієї із позовних вимог виключає задоволення іншої вимоги. Наявність двох позовних вимог, які суперечать одна одній позбавляє суд можливості визначити зміст позовних вимог та спосіб захисту прав та інтересів, який позивач просить суд визначити у рішенні. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
- Щодо необґрунтованості заявленого Позивачем розміру судових витрат
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Позивача складає 1000 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги. Детальний розрахунок до позовної заяви не додано.
При цьому, згідно ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Наданий Позивачем «розрахунок» не містить переліку наданої адвокатом допомоги та кількість витраченого адвокатом часу. За таких підстав, у задоволенні заявлених Позивачем судових витрат необхідно відмовити.
Крім того, відповідач-1 вважає (пояснення вх.№07-10/3554/23 від 30.08.2023), що Верховний Суд не встановлював преюдиційних обставин дійсної ринкової вартості акції ПрАТ «АКХЗ» при розгляді справи №905/671/19 та відповідно не міг встановити справедливу вартість акцій ПрАТ "АКХЗ" для всіх акціонерів.
Відповідач-1 пояснив, що висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах:№905/671/19, №905/1926/18, не існували на дату продажу акцій Позивача, учасники продажу (заявник вимоги) не могли передбачити наявність таких висновків при обранні можливої правової поведінки.
Ретроспективне застосування правових висновків ускладнює, якщо не унеможливлює в окремих ситуаціях, можливість сторонам передбачити наслідки обраної моделі поведінки в певних відносинах. Застосування правових позицій Верховного Суду, сформованих у 2020-2021 році, до спору, який виник у 2018 році, може призвести до порушення основоположного принципу, який забезпечує верховенство права, - принципу правової визначеності. Аналогічна правова позиція міститься в Ухвалі Верховного Суду від 19.05.2022р. у справі №522/22473/15-ц.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Тотожна правова позиція міститься в Постанові СП КАС ВС від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.
Ринкова вартість акцій ПрАТ «АКХЗ» у розмірі 13 грн. підтверджується результатами висновком експерта № 48473 від 07.02.2023 р. ННЦ «Інститут судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса» за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 905/1926/18 (додається).
Таким чином, висновки наведених судових експертиз про ринкову вартість акції Товариства у розмірі 13 грн. за стандартом «вірогідності доказів» переважує твердження та припущення Позивача про заниження ринкової вартості акції.
Враховуючи відсутність преюдиційних обставин або належних та допустимих доказів заниження (справедливої) ринкової вартості акцій Товариства в рамках обов`язкового продажу акцій, Позивачем не доведено факту порушення своїх прав та інтересів. Вказане свідчить про необхідність відмовити в задоволенні позову.
Отримана за допомогою використаної Позивачем формули вартість не є вартістю, за якою доцільно придбавати акції на ринку, тобто є балансовою, а не ринковою вартістю акції. При цьому, така балансова вартість може бути вищою або нижчою за ринкову вартість.
Між тим, обов`язковий продаж акцій ПрАТ «АКХЗ» проведено на підставі ч.5 ст.652 ЗУ «Про акціонерні товариства» (тут та в подальшому в редакції станом на дату існування спірних відносин з продажу), згідно якої у якості ціни обов`язкового продажу акцій може бути обрана ринкова вартість акцій товариства.
Ціною обов`язкового продажу акцій може бути лише ринкова, а не балансова вартість акції.
Отримана Позивачем за формулою «вартості чистих активів» балансова вартість не може спростовувати чи підтверджувати обставини заниження ціни обов`язкового продажу акцій, так як не є ринковою вартістю акцій.
Члени Наглядової ради ПрАТ «АКХЗ» не здійснюють повноваження з управління поточною господарською діяльністю Товариства, а контролюють діяльність генерального директора.
Враховуючи викладене, члени Наглядової ради Товариства не зобов`язані володіти інформацією щодо ринкової вартості акції Товариства станом на певну дату.
Крім того, чинним законодавством та Статутом ПрАТ «АКХЗ» не передбачено будь- яких вимог до членів наглядової ради приватного акціонерного товариства, наприклад щодо наявності економічної освіти, свідоцтва суб`єкта оціночної діяльності або спеціальних знань у сфері оцінки майна - лише встановлено вимоги про те, що членом наглядової ради може бути лише фізична особа; вимоги щодо несумісності (член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства) (ч.2 ст.53 ЗУ «Про акціонерні товариства»).
Відповідач-1 стверджує, що у цій справі доведено:
відсутність порушенням вимог законодавства при визначенні та затвердженні ринкової вартості акції Товариства;
недоведення факту завдання збитків Позивачу внаслідок використання ним формул «нерозподіленого прибутку» та «чистої вартості активів», які не відповідають положенням національних стандартів з оцінки;
відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями ПрАТ «АКХЗ», інших Відповідачів та завданням збитків Позивачам;
відсутності умислу («вини») членів Наглядової ради щодо затвердження заниженої ринкової вартості акції Товариства.
Таким чином, Позивачем не доведено наявність жодного із елементів цивільного правопорушення в діях Товариства та інших учасників процедури обов`язкового продажу акцій, що виключає можливість стягнення збитків.
Позивач просить стягнути дивіденди, які нараховані та виплачені згідно рішення Наглядової Ради строк виплати дивідендів с 23.07.2018 по 27.10.2018 р. Разом з тим, обов`язковий продаж акцій Товариства завершено у травні 2018 року.
Позивач просить стягнути дивіденди, щодо яких визначення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів та визначення строку їх виплати відбулося вже після відчуження акцій Позивача. При цьому, правочин, на підставі якого відбувся продаж належних Позивачу акцій, є чинним, не оскаржується та не скасований у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, Позивач не мав та не має права на отримання дивідендів, а тому невиплата їм дивідендів не являє собою порушення прав та інтересів.
Відповідач-1 вважає, що враховуючи позовні вимоги (визнання права на отримання компенсацію у вигляді доплати за продані акції), відсутність у Позивача акцій станом на дату визначення строку прийняття рішення про виплату дивідендів, вимоги про стягнення збитків у вигляді дивідендів є необґрунтованими.
Частинами 6, 7 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено відповідальність за проведення обов`язкового продажу акцій за відсутності виконання обов`язків згідно статей 65 та 651 Закону в разі придбання контрольного та значного контрольного пакета акцій відповідно.
Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що домінуючий контрольний пакет акцій Товариства набутий до набрання чинності Законом №1983- VIII та введення в дію статей 65 та 65-1. Таким чином, відсутні підстави для застосування відповідальності згідно вказаних положень Закону.
Крім того, частинами 6 та 7 передбачено встановлення вищої ціни обов`язкового продажу акцій. Як зазначено вище, обов`язок зі сплати ціни обов`язкового продажу акцій покладається на заявника публічної безвідкличної вимоги. Отже, частина 6 та 7 статті 652 Закону застосовуються до заявника публічної безвідкличної вимоги - Компанії Barlenco LTD.
Також слід звернутися до загального принципу «nulla poena sine lege» - немає покарання без закону, який його передбачає. Відповідальність за заниження ціни акцій у вигляді подвійної ціни продажу акцій повинна бути прямо передбачена законом.
Разом з тим, чинним законодавством не встановлено спеціальну відповідальність підприємства-емітента та мажоритарного акціонера за заниження ціни обов`язкового продажу акцій. З урахуванням принципу «nulla poena sine lege», до Відповідачів не може бути застосовано міру відповідальності, яка не передбачена законом.
Відповідач-1 пояснив, що згідно доводів позивача, що внаслідок заниження ринкової вартості акції та ціни обов`язкового продажу акцій, Відповідачі не здійснили доплату за акції та, відповідно, зберегли грошові кошти (доплату) без достатніх правових підстав. Отже, застосуванню можуть підлягати лише положення статті 625 ЦК України.
За таких підстав, нарахування процентів у відповідності до положень ст.1048 ЦК України є необґрунтованим, у цій частині позову слід відмовити.
Натомість, посилаючись на положення ст.1048 ЦК України Позивачі фактично стверджують, що Відповідачі користувалися чужими грошовими коштами правомірно. Вказане означає, що права та інтереси Позивачів не були порушені.
У спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений законом.
У даному випадку існує два окремих грошових зобов`язання: грошове зобов`язання, що існувало в процедурі сквіз-аут відповідно до статті 65-2 Закон України «Про акціонерні товариства» та окреме грошове зобов`язання, як визначення судом справедливої вартості акцій.
Недоведення позивачем наявності у відповідачів простроченого грошового зобов`язання унеможливлює нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за статтею 625 Цивільного кодексу України.
Навіть у разі визначення судом за результатами розгляду справі справедливої вартості акцій не буде являтися новою ціною акцій, викуплених в процедурі «сквіз- ауту», але можуть розглядатися лише як визначена сторонами компенсація, яка відновлює на принципах справедливості майновий стан позивача.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.06.2022 по справі № 910/10507/21.
Відповідач-1 вважає, що, з урахуванням правової природи грошових вимог позивача, про визнання права на отримання яких він просить в своїй позовній заяві, вимоги позивача про визнання його права на отримання 3% річних та суми інфляційного збільшення боргу є необґрунтованими.
Згідно доводів відповідача-1, у цій справі належним відповідачем виступає заявник публічної безвідкличної вимоги про обов`язковий продаж акцій Товариства - Компанія BARLENCO LTD. Проте, позов пред`явлений до інших осіб ПрАТ «АКХЗ», Компанії MENINVEST B.V. та його кінцевого бенефіціарного власника, які не є зобов`язаними особами та належними відповідачами.
Чинним законодавством прямо передбачено, що учасники (засновники) юридичної особи відповідають за її зобов`язаннями тільки у випадках передбачених законом або договором. При цьому, Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає можливості і прямо забороняє відповідальність акціонерів за дії товариства або інших акціонерів.
Таким чином, законодавство виключає можливість звернення з позовом до акціонера чи кінцевого бенефіціарного власника за дії інших акціонерів або акціонерного товариства. За таких підстав, між Позивачем та Відповідачами- 1, Відповідачем-3, Відповідачем -4 відсутній предмет спору з огляду на виключення відповідальності Відповідачів. Тому просить відмовити у задоволенні позову у цій справі, так як він пред`явлений до неналежних відповідачів.
Крім того, відповідач-1 зазначив, що Відповідач-4 не є учасником правочину з обов`язкового продажу акцій ПрАТ «АКХЗ», так як за результатами такого продажу не набув у власність акції Товариства та не зберіг грошових коштів.
Вимоги Позивача заявлені до кінцевого бенефіціарного як третьої особи та не викликані правочином з обов`язкового продажу акцій (направлення публічної безвідкличної вимоги). Отже, спір між Позивачем та кінцевим бенефіціарним власником не стосується правочинів з акціями.
Спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем-4 не є предметом розгляду господарських судів з огляду на відсутність прямої вказівки у Господарському процесуальному кодексу України. За таких підстав, спір Позивача та Відповідача-4 підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Спір між Позивачем та Відповідачем-4 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому ПрАТ «АКХЗ» просив провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
У запереченнях ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод (вх.№07-10/3599/23 від 01.09.2023) просить відмовити у задоволенні позову, з посиланням на наступне.
У відповідності до п.6 Протоколу зборів вирішено визначити, що дата складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати встановлює Наглядова рада Товариства.
04 липня 2018 року Наглядовою радою прийнято рішення виплатити дивіденди. Датою складення перелiку осiб, якi мають право на отримання дивiдендiв визначено 19 липня 2018 року.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 належні йому акції відчужені (списані) 18 травня 2018 року, тобто до дати складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів. За результатами продажу акцій Позивач звернувся до банку із вимогою отримати кошти за продані акції з рахунку ескроу.
Згідно з ч.1 ст.30 ЗУ «Про акціонерні товариства» (тут і далі станом на дату виникнення спірних правовідносин) дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Відповідно до ч.4 ст.30 ЗУ «Про акціонерні товариства» для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати.
Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.
У відповідності до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про депозитарну систему України» реєстр власників іменних цінних паперів складається у разі отримання розпорядження від емітента або іншої особи, яка має право на отримання реєстру власників іменних цінних паперів, а також в інших установлених Комісією випадках.
Емітент або інша особа, яка має право на отримання реєстру власників іменних цінних паперів, дає в установлених Комісією випадках визначеній особі розпорядження щодо надання реєстру власників іменних цінних паперів та зазначає дату, станом на яку необхідний такий реєстр.
Для проведення загальних зборів акціонерного товариства реєстр власників іменних цінних паперів, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому Комісією.
Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/18299/16, від 06.02.2018р. у справі №910/18299/16.
Наглядовою радою Товариства визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, яка не збігається із датою прийняття рішення про виплату дивідендів, що відповідає рішенню загальних зборів та положенням закону.
Разом з тим, ОСОБА_1 станом на дату складення такого переліку не був акціонером, не володів акціями, а отже не має права на отримання дивідендів.
З огляду на викладене, у Позивача відсутнє порушене право, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Також Позивач самостійно звернувся до ПАТ «ПУМБ» із вимогою виплатити кошти за відчужені акції, чим погодився із фактом відчуження належних йому акцій та, відповідно втратою статусу акціонерів. Вимоги про відміну відчуження акцій Позивач також не надавав.
Позов ОСОБА_1 направлений (спрямований) на отримання доплати за відчужені акції, а не на відновлення його прав та статусу акціонера. У цій справі вимога про стягнення дивідендів не спрямована на отримання доплати за відчужені акції Позивача, а відтак є неефективним способом захисту. Також в позові об`єднано вимоги про стягнення дивідендів і доплати, що не пов`язані між собою, не можуть бути об`єднані в порушення ст.173 ГПК України, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення дивідендів, а також інфляційних витрат та трьох процентів річних, нарахованих на них.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних виникають із існування основного грошового зобов`язання, яке прострочується. Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму дивідендів, є похідними від основної вимоги про стягнення дивідендів. З огляду на відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення дивідендів, у задоволенні похідної вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних необхідно також відмовити.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Частиною 4 ст.236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 ст.315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у господарському суді Донецької області розглядалася справа №905/671/19 за позовом фізичної особи до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
Постановою Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справи щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 р. у справі № 905/671/19, зокрема, позов фізичної особи до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" від 04.05.2018, оформленого протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" від 04.05.2018 №211, про затвердження ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 13,13 грн та визнання права позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", акції у розмірі з розрахунку 71,83 грн за одну акцію задоволено частково.
Цією ж постановою, визнано право позивача на отримання компенсації за примусово вилучені, на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", акції у розмірі з розрахунку 54,3 грн за одну акцію.
Таким чином, під час розгляду справи №905/671/19 судом було встановлено справедливу ціну однієї акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 54,3 грн, які примусово вилучалися на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод.
У цій же постанові, Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад).
Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).
Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211), то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.
Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.
Під час розгляду справи №905/671/19 Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 зроблено наступні висновки:
- Наглядова рада Товариства діяла недобросовісно, оскільки своїм рішенням від 04.05.2018 р. ( протокол № 211) затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену ТОВ «Оціночний стандарт», як ринкову ( п.98 Постанова)
- Позивач має право на отримання компенсації на 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100 % від статутного капіталу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний комбінат» ( п.192 Постанови).
Про те, справедлива вартість однієї акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» вже була встановлена при розгляді справи №905/671/19.
Як зазначалося вище, розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій.
Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.
З огляду на наведене, призначення по справі № 905/830/21 експертизи для вирішення питання щодо визначення ринкової (справедливої) ціни однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" є недоцільним, оскільки у справі № 905/671/19 Верховним Судом зроблено висновок, який має бути врахований судом першої інстанції при розгляді справи № 905/830/21, що справедлива вартість однієї акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» складає 54,3 грн. (висновки мотивувальної частини Постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 905/830/21).
З огляду на зазначене, висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, на підставі приписів ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК враховуються судом при виборі і застосуванні норм права при вирішенні спору у справі № 905/830/21.
У судовому засіданні встановлено та також підтверджується обставинами встановленими у Постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, наступне:
ПрАТ "АКХЗ" є юридичною особою приватного права. Статутний капітал ПрАТ "АКХЗ" становить 343 310 000,00 грн та поділений на 195 062 500 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1,76 грн.
За договором від 26.04.2018 №БВ20180426/02-АК купівлі - продажу акцій компанія Barlenсo Ltd набула у власність 550 000 акцій (0,11842%) ПрАТ "АКХЗ".
27.04.2018 компанія Metinvest B.V (Сторона 1), ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" (Сторона 2) та компанія Barlenсo Ltd (Сторона 3) уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 94,60034%, 0,28196%, 0,11842% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки сторони 2 і 3 договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V.
30.04.2018 ПрАТ "АКХЗ" отримало повідомлення від компанії Barlenсo Ltd, датоване 27.04.2018, про таке:
- компанія Barlenсo Ltd разом з афілійованими особами компанією Metinvest B.V та ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" 27.04.2018 року стали власниками домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "АКХЗ";
- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття, складає 15 грн за одну просту іменну акцію ПрАТ "АКХЗ";
- опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "АКХЗ" згідно з вимогами п.2 ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" не відбувалось;
- датою набуття домінуючого контрольного пакету акцій є 27.04.2018.
02.05.2018 ПрАТ "АКХЗ" розмістило на своєму офіційному веб-сайті повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій та офіційне його оприлюднення у загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).
30.04.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол №209), на якому було вирішено:
- обрати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" (далі - ТОВ "Оціночний стандарт", оцінювач) оцінювачем ринкової вартості акцій ПрАТ "АКХЗ" станом на 26.04.2018;
- надати дозвіл ПрАТ "АКХЗ" на укладення з ТОВ "Оціночний стандарт" договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", у складі пакетів загальною кількістю 4,99928% від статутного фонду станом на 26.04.2018 з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимоги особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, та надання рецензії незалежного оцінювача на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ";
- уповноважити генерального директора ПрАТ "АКХЗ" або особу, яка виконує його обов`язки, укласти і підписати вищевказаний договір про надання послуг.
04.05.2018 Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" надала рецензію на звіт "Оцінка ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", складений ТОВ "Оціночний стандарт" (далі - звіт про оцінку), відповідно до якої під час проведення оцінки, методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до вимог нормативно - правових актів з оцінки майна, майнових прав та бізнесу, зазначений звіт в цілому відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
04.05.2018 відбулося засідання наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" (протокол №211), під час якого затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 13,13 грн.
07.05.2018 ПрАТ "АКХЗ" отримало від компанії Barlenco Ltd публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх власників акцій заводу. У вимозі визначена ціна придбання акції на рівні 15 грн за одну просту іменну акцію. Відповідно до п.4 вимоги ціна придбання акцій визначена відповідно до ч.5 ст.10, ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" як найвища з таких:
- найвища ціна акції, за якої заявник вимоги та/або його афілійована особи придбавали акції ПрАТ "АКХЗ" протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ" включно з датою набуття (15 грн);
- ринкова вартість акцій ПрАТ "АКХЗ", визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 грн);
- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "АКХЗ", визначений ПАТ "Українська біржа" (9,6723 грн).
08.05.2018 ПрАТ "АКХЗ" розмістило копію публічної безвідкличної вимоги на своєму офіційному сайті та у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР, а також направило копію вимоги на адресу Центрального депозитарію цінних паперів.
17.05.2018 ПрАТ "АКХЗ" направило компанії Barlenco Ltd повідомлення №11/09/414 про надсилання 16.05.2018 кожному акціонеру заводу копії публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" (простими листами відповідно до переліку акціонерів, складеного Центральним депозитарієм цінних паперів станом на 10.05.2018).
18.05.2018 цінні папери з рахунку позивача були переведені на рахунок заявника вимоги (виписка про операції з цінними паперами з 18.05.2018 по 18.05.2018).
24.07.2018 заступником начальника управління Центрального апарату Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) складено рецензію на звіт про ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "АКХЗ", відповідно до якого:
- оцінювач у звіті не встановив зв`язок між оціночною та ринковою вартістю; аналіз зовнішніх факторів та ринку подібного майна потребує актуалізації, враховуючи, що огляд ринку цінних паперів приведений станом на 2015 рік та частково 9 місяців 2016 року;
- звіт класифікований за ознакою абз.4 п.67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1), як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V.", гр. ОСОБА_2 про:
1.Визнання за ОСОБА_1 право на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 54 (п`ятдесят чотири) грн. 30 коп із розрахунку на 1 акцію.
2.Стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V.", гр. ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
- суми компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 3 946 843,98 грн;
- суми збитків за неотримані дивіденди, нараховані за результатами діяльності Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 2017 року на загальну суму 562 909,12 грн;
- відсотків за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 895 232,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він, як акціонер, був примусово позбавлений своїх акцій і не погоджується із ціною викупу акцій ПрАТ "АКХЗ". Позивач вважав, що наглядова рада заводу своїм рішенням затвердила ціну акцій іншу, ніж ту, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення порушує його права і позбавляє законної можливості отримати справедливу компенсацію за викуплені акції та дивіденди. Позивач також звертав увагу на те, що ФДМУ визнав звіт про оцінку майна (акцій відповідача) таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які вплинули на достовірність оцінки.
Короткий зміст заперечень проти позову
ПрАТ «АКХЗ» вважає, що позивач не довів порушення вимог законодавства при обов`язковому продажі акцій Позивача, що є підставою для відмови позову і цій частині. Позивач отримав компенсацію у розмірі 450 000 грн. за продані акції у кількості 30 000 штук, що спростовує його доводи про наявність у нього права на отримання з 18.05.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції ПрАТ.
Обов`язковий продаж акцій ПрАТ «АКХЗ» проведено з дотриманням вимог закону, в тому числі ч.4 ст.652 Закону України «Про акціонерні товариства». З огляду на необґрунтованість основної вимоги про визнання правочину недійсним, не підлягає задоволенню похідна вимога про застосування наслідків недійсності правочину.
Позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин завдання йому збитків, що є підставою для відмови у позові.
Спірні відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про акціонерні товариства".
Щодо встановленої законом процедури визначення ринкової вартості акцій при здійсненні їх примусового викупу.
У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-ауту) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (ч.4 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства").
У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов`язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.
Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.
Згідно зі ст.8 Закону "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).
Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб`єктом оціночної діяльності:
1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;
у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;
3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування п.2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3 ст.8 Закону "Про акціонерні товариства").
Згідно з абз.2 ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
Щодо обов`язків наглядової ради в процедурі сквіз-аут.
Відповідно до ч.1 ст.51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Згідно з ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст.3 та інших статтях ЦК, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.
Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
Відповідно до ст.53 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі - представники акціонерів), та / або незалежні директори.
Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 №955, рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:
- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;
- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів - власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п.2.8);
- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);
- з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п.3.1.12).
У коментарях до п.2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.
Верховний Суд (у постанові від 15.06.2022 по справі №905/671/19) звернув увагу, що затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.
Дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", має істотне значення для вирішення цього спору, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова ВС від 24.11.2020 у справі №908/137/18).
Щодо законності та обґрунтованості рішення наглядової ради ПрАТ "АКХЗ".
Відповідач-1 вважає, що позивачем не доведена незаконність ухваленого наглядовою радою відповідача рішення наглядової ради від 04.05.2018 №211 про затвердження ринкової вартості акцій товариства на рівні 13,13 грн, в умовах, встановлених законодавством, право наглядової ради приймати рішення щодо ринкової вартості із коливання у визначені ціни в межах 10% (ч.3 ст.8 Закону) та відсутності порушених таким рішенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
При цьому, позивач стверджує, що висновок щодо законності ухвалення рішення наглядової ради ПрАТ "АКХЗ" від 04.05.2018 (протокол №211) був зроблений у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, яка стосувалася навіть не подібних, а тих самих фактичних обставин справи (спір виник через примусовий викуп акцій ПрАТ "АКХЗ" у процедурі сквіз-аут).
У цій постанові (у справі №905/1926/18) Верховний Суд зазначив таке:
"5.31. ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" є приватним акціонерним товариством, відповідно на нього не поширюється вимога мати незалежних директорів у складі наглядової ради, передбачена ст. 53-1 Закону "Про акціонерні товариства".
5.32. Втім, те, що особа - член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.
5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд грн (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн на акцію.
5.35. Таким чином, затверджена наглядовою радою Товариства ринкова вартість однієї акції у 13,13 грн є вочевидь несправедливою, заниженою. Суди не надали належну правову оцінку аргументації позивача про несправедливість затвердженої відповідачем 1 оцінки і безпідставно відмовили позивачу у клопотанні про призначення експертизи для визначення справедливої (ринкової) вартості акцій, право власності на які перейшло від позивача до компанії "Барленко ЛТД" внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.
5.36. Суди посилалися також на те, що при проведенні процедури сквіз-аут покупцем для розрахунків з акціонерами була обрана інша ціна, аніж ринкова вартість акцій, затверджена рішенням наглядової ради (13,13 грн). Так, компанія "Барленко ЛТД" звернулася до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" з публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій усіх власників акцій акціонерного товариства за ціною 15 грн за акцію (найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття). Але це відбулося саме через те, що наглядова рада знехтувала своїми обов`язками і затвердила вочевидь несправедливу ціну, визначену оцінювачем, як ринкову вартість акцій."
Суд апеляційної інстанції (у постанові від 18.05.2021 у справі №905/671/19), обґрунтовуючи відмінність власних висновків щодо законності рішення наглядової ради від висновків Верховного Суду, вказав, що позиція суду касаційної інстанції у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 щодо неправомірності встановлення наглядовою радою ПрАТ "АКХЗ" ціни викупу акцій у процедурі примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 13,13 грн є правовою оцінкою суду, зробленою на підставі наявної в матеріалах справи №905/1926/18 доказової бази. У зв`язку з чим постанова Верховного суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 не підлягає врахуванню судом як преюдиціальне рішення згідно з положеннями ч.7 ст.75 ГПК.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 не погодився з такими висновками, та зазначив, що дійсно, факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/1926/18, для цієї справи не є преюдиціальними. Проте, керуючись принципами правової визначеності та верховенства права суд апеляційної інстанції мав врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, в тому числі і щодо правової оцінки рішення наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211) і не ухвалювати рішення врозріз з відповідними висновками. (Апеляційний розгляд справи №905/671/19 відбувся після того, як було ухвалене рішення Верховного Суду у справі №905/1926/18).
Верховний Суд вказав, що чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад).
Втім, відсутність преюдиції не означає можливість встановлення судом у кожній справі правомірності чи неправомірності рішення наглядової ради, чи індивідуальної справедливої ціни для кожного акціонера (залежно від наданих сторонами доводів та доказів).
Розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів (доводи яких є майже ідентичними, різняться лише позовні вимоги), суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018 (протокол №211), то суд апеляційної інстанції у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства.
Ухвалення судами у подібних справах щодо одного й того самого питання судових рішень із діаметрально протилежними правовими висновками (правовою оцінкою фактів) є неприпустимим у правовій державі.
Відтак Верховний Суд у справі №905/671/19 погодився з доводами скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що містяться у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18.
Верховний Суд (у справі №905/671/19) також звернув увагу на надзвичайно стислі строки проведення оцінки ТОВ "Оціночний стандарт" та її затвердження наглядовою радою відповідача. Судами було встановлено, що договір з оцінювачем був підписаний товариством 30.04.2018, вже 02.05.2018 оцінювачем був затверджений звіт, 04.05.2018 Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" була надана рецензія на цей звіт. У цей же день наглядова рада ухвалила рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
Така надзвичайна швидкість визначення ринкової вартості акцій (7 календарних днів з дати звернення компанії Barlenco Ltd з вимогою) не була зумовлена вимогами закону, адже ч.3 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" надає наглядовій раді строк у 25 робочих днів на організацію проведення оцінки та затвердження ринкової вартості акцій.
Верховний Суд вважає це додатковим аргументом, який підтверджує несумлінне, поверхневе і суто формальне ставлення наглядової ради до процедури встановлення ринкової вартості акцій.
Верховний Суд вказав, що звіт ТОВ "Оціночний стандарт" визнаний таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (рецензія ФДМУ від 24.07.2018; висновок ДНДІСЕ від 23.10.2020 №3914/3915/3945/3946).
Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку, що рішенням від 04.05.2018 (протокол №211) наглядова рада ПрАТ "АКХЗ" затвердила вочевидь несправедливу вартість акцій, визначену ТОВ "Оціночний стандарт", як ринкову.
У цій справі (№905/830/21) позивач, обґрунтовуючи первісні вимоги, просив суд визнати право на отримання ним компенсації із розрахунку справедливій вартості акцій.
Позивач вважає, що має право на отримання справедливої компенсації у розмірі 54,30 грн, тоді як відповідач-1 стверджує, що справедлива вартість акцій складає 13 грн (відповідно до експертного висновку).
Щодо визнання права позивача на отримання компенсації за примусово вилучені акції (як способу захисту).
Однією із вимог позивача у цій справі (№905/830/21) є визнання права на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції. Саме це він розглядає як спосіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.20 ГК, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Аналогічні положення містяться у ст.16 ЦК, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем, прямо передбачений ст.20 ГК та ст.16 ЦК.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 звертала увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема, ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.
Враховуючи це, визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК.
Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової / справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову).
Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надасть сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду (постанова ВС від 15.06.2022 у справі №905/671/19).
У судовому засіданні встановлено, що акціонер - ОСОБА_1 втратив право власності на акції 18.05.2018, коли його акції були перераховані на рахунок у цінних паперах покупця. Відтак з 2018 року питання щодо справедливої компенсації не вирішено.
Акція є об`єктом права власності (ст.177 ЦК, ч.1 ст.4 Закону "Про акціонерні товариства", ст.6 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до ч.5 ст.41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Аналогічне положення міститься у ч.3 ст.321 ЦК (примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що при примусовому вилученні майна надзвичайно важливим є отримання справедливої компенсації до моменту такого вилучення. У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше ст.1 Протоколу першого до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов`язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать ст.1 Протоколу першого Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97). ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Протоколу першого, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.
Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05). Навіть якщо в той час, коли суд розглядає справу, частина компенсації вже була виплачена, затримка у виплаті компенсації в повному обсязі залишається проблематичною ("Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND, від 13.07.2010, п.62, заява №16651/05)).
Отже, якщо акціонер вважає, що його права були порушені (він не отримав такої справедливої компенсації), то суд має сприяти поновленню відповідного права в максимально короткі строки.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що акціонер є слабкою стороною у відносинах, які виникають при реалізації процедури сквіз-аут. Відмова акціонеру у задоволенні вимог і вирішення спору по суті через обрання ним неправильного способу захисту була б надмірним формалізмом та штучним звуженням існуючих способів захисту порушеного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (з урахуванням різниці у обставинах справ див. рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" (WALCHLI v. FRANCE), від 26.07.2007, п.29, заява №35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (PEREZ de RADA CAVANILLES v. SPAIN, від 28.10.1998, заява №28090/95).
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного спірного питання і суд, у свою чергу, не повинен чинити правових чи практичних перешкод для реалізації цього права (постанова ВС від 15.06.2022 у справі №905/671/19).
Щодо належного відповідача.
ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" стверджувало, що належним відповідачем за вимогою «визнання права на справедливу компенсацію» є не емітент, а покупець акцій, оскільки саме він визначав ціну у безвідкличній пропозиції про викуп акцій, акції перейшли до нього у власність, на ньому лежить обов`язок з оплати акцій.
Проте, такий висновок помилковим, оскільки в процедурі сквіз-аут покупець (заявник публічної пропозиції) не визначає ціну, за якою викупляються акції. Ця ціна формується з об`єктивних показників (ціни, за якою вчинялися правочини з акціями емітента протягом останніх 12 місяців) та оцінки ринкової вартості акцій, яка затверджується наглядовою радою. Відтак саме емітент та його наглядова рада відіграють ключову роль у визначенні ціни, за якою примусово викупляються акції у міноритарних акціонерів.
Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Верховний Суд також звертає увагу, що мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут.
У цій справі та справі №905/671/19 суди встановили, що 27.04.2018 компанія Metinvest B.V., ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" та компанії Barlenсo LTD уклали договір, у якому сторони визначили, що вони прямо володіють акціями ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 94,60034%, 0,11842%, 0,28196% відповідно, та є афілійованими особами у розумінні п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки дві зі сторін договору перебувають під контролем компанії Metinvest B.V. Разом ці компанії володіли 95,00072% акцій ПрАТ "АКХЗ", що становило домінуючий контрольний пакет.
Домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (п.3-1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). Афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи) - це юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи (п.1 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства"). Саме ця обставина - наявність домінуючого контрольного пакету акцій у групи осіб,що діяли на підставі договору, як раз і надала компанії Barlenco Ltd можливість провести процедуру сквіз-ауту. Після примусового викупу акцій у міноритарних акціонерів покупець та його афілійовані особи володіли 100% акцій відповідача. Відтак у справі, що переглядається, покупцем виступив не акціонер з пакетом акцій більше 94%, а міноритарій, пакет акцій якого становив 0,28196%.
Чинне законодавство України дозволяє виступати покупцем акцій у процедурі сквіз-аут не лише особі, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, але й її афілійованим особам або уповноваженим особам, які не є афілійованими, а діють на підставі угоди. Такі особи, як правило, є міноритарними акціонерами (у справі, що переглядається, компанія Barlenco Ltd (покупець) до набуття пакету акцій в процедурі сквіз-аут володіла 0,28196% акцій ПрАТ "АКХЗ", ПрАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" володіло 0,118424%).
Тому відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних / афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.
Більше того, оскільки законодавство передбачає можливість викупу акцій у процедурі сквіз-аут мажоритарним акціонером разом із групою міноритарних акціонерів (афілійованих з ним осіб чи таких, що діють на підставі угоди), то така можливість створює потенційне підґрунтя для зловживань. Адже покупцем акцій може виступити номінальна особа, яка не має значних активів, чи "технічна" юридична особа (спеціально створена чи придбана для участі у процедурі), які потім будуть ліквідовані чи не матимуть достатніх активів для того, щоб відповідати за зобов`язаннями.
Обмеження міноритарного акціонера у праві звертатися з позовом про визначення суми компенсації виключно до покупця акцій істотно обмежить можливості захисту ним своїх прав. Верховний Суд звернув увагу, що покупець акцій позивача - компанія Barlenco Ltd є нерезидентом.
У справі №905/830/21 було встановлено, що компанія Barlenco Ltd закрила офіс в Україні, не призначає представників для участі у судових процесах, просила направляти кореспонденцію за адресою на Кіпрі (див. постанову у від 29.04.2022 у справі №905/830/21).
Позивач також стверджує, що компанія Barlencо Ltd вже не є власником акцій ПрАТ "АКХЗ", а відчужила їх на користь компанії Metinvest B.V.
Вказане дає суду достатні підстави вважати, що компанія Barlenco Ltd, яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут (т.1 а.с.89-90) була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V., яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".
Підняття корпоративної завіси щодо емітента та акціонерів разом з їх афілійованими особами та особами, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволить суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритарних акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах з емітентом та мажоритарним акціонером.
Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).
Верховний Суд у справі №905/671/19 відхилив аргументи відповідача про те, що позовні вимоги мають бути адресовані саме покупцю, тобто компанії Barlenco Ltd. Верховний Суд вважає, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина "підняття корпоративної завіси". Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21(постанова ВС від 15.06.2022 у справі №905/671/19)..
Відтак у цій справі позивач - ОСОБА_5 звернувся з позовом до ПрАТ "АКХЗ" - емітента акцій, яке господарський вважає належним відповідачем, адже, як стверджує позивач, саме завдяки неправомірним діям наглядової ради цього товариства була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, тому позивач просить визначити суму справедливої компенсації.
З огляду на приписи вищевикладених правових норм та встановлених обставини справи, господарський також вважає належними відповідачами у цій справі Компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V.".
Щодо позову до громадянина ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону.
Відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у редакції Закону № 2147-VIII), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, згідно з пунктами 1 та 3 частини першої якої до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
Наведені висновки вказані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц та від 04.09.2019 у справі № 927/90/19.
Вимоги позивача - колишнього акціонера, до відповідача 4 - фізичної особи ОСОБА_2 заявлені не як до акціонера, а як до кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб, які приймали участь в процедурі сквіз-аут, що викликано невірним визначенням наглядовою радою третьої особи вартості акцій в процедурі їх примусового викупу, у зв`язку з чим позивачами не була отримана в повному обсязі справедлива компенсація за викуп їх акцій.
За таких обставин, спір між позивачем (фізичною особою) та фізичною особою- ОСОБА_2 не може вважатись корпоративним та не підлягає вирішення в порядку господарського судочинства.
Вказаний спір віднесений до юрисдикції зального суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо вимог до відповідача 4 - ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо визначення справедливої вартості акцій (суми компенсації).
Співвідношення понять ринкова вартість та справедлива вартість
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, як вимагає Закон "Про акціонерні товариства", а й справедливою (пункти 7.22, 7.24, 7.28, 7.35, 7.37 постанови від 24.11.2020 у справі №908/137/18). Втім, у цій постанові Велика Палата не визначила, як співідносяться поняття ринкової та справедливої ціни.
Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 уточнив висновки, зроблені у прийнятих раніше постановах Верховного Суду, і зазначив, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
Як вже зазначалося вище, порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій визначений у ч.5 ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до ст.8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Тобто при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою. (Постанова Верховний Суд від 15.06.2022 у справі №905/671/19)
Щодо методів оцінки.
Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18 щодо необхідності обов`язкового застосування майнового методу та щодо необхідності оцінки однієї акції у пакеті акцій 100%, а не у міноритарному пакеті, та у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 - щодо права позивача на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
Верховний Суд у справі №905/671/19 зазначив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мали врахувати висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, правовідносини у якій є подібними до правовідносин справи №905/671/19.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що у постанові Великої Палати ВС від 24.11.2020 у справі №908/137/18 вказано, що при проведенні процедури примусового викупу акцій, належних міноритарним акціонерам (сквіз-ауту), останні перебувають у менш захищеному стані. Тому наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
У випадку проведення сквіз-ауту мажоритарний акціонер купує по суті не дрібні пакети акцій у окремих міноритарних акціонерів, які на ринку мають низьку ціну, можуть бути неліквідними, нецікавими для інших інвесторів (через відсутність будь-якого контролю, впливу на справи товариства, тривалу невиплату дивідендів), але мають значну вартість для мажоритарного акціонера, який шляхом сквіз-ауту швидким та зручним для себе способом викупає акції у всіх міноритаріїв без необхідності шукати кожного окремого власника і домовлятися з ним щодо умов індивідуальної угоди, на що звертає увагу скаржник у поясненнях.
Відтак в силу специфіки процедури сквіз-аут, мажоритарний акціонер фактично купує не міноритарний пакет акцій як такий, а контроль над товариством в цілому (право на витискання міноритаріїв незалежно від їх волі та згоди), тому оцінці для визначення справедливої вартості 1 акції підлягає 100% пакет акцій акціонерного товариства, а не міноритарний пакет.
У Національному стандарті №3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.
Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій. При чому розрахунки різними методами можуть давати різну ринкову вартість, про що вказує і сам відповідач, і зазначають експерти ДНДІСЕ у висновку судової експертизи.
Національний стандарт №1 передбачає можливість застосування контрольної знижки. Контрольна знижка - зменшення вартості об`єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об`єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі. У зв`язку з тим, що справедливою вважається найбільша ціна, а оцінка акції має здійснюватися у 100% пакеті, Верховний Суд доходить висновку, що контрольна знижка не підлягає застосуванню. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 уточнив правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті,
- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт №3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов`язвково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
Щодо визначення розміру компенсації.
ПрАТ «АКХЗ» вважає належним та допустимим доказом висновок судової експертизи ДНДІСЕ у якому був застосований порівняльний метод (визначено вартість 13 грн) та дохідний метод (визначено вартість 12,47 грн). Також відповідач-1 звертав увагу на те, що жоден з експертних висновків, наявних у справі, включно з висновком, наданим позивачем, не містить розрахунок вартості акцій за майновим методом, застосування якого є обов`язковим відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду.
Позивач пояснює відсутність відповідних розрахунків в наданому ним експертному висновку ТОВ "Експертна група "ЕС енд ДІ", відсутністю доступу експертів позивача як міноритарного акціонера до документів товариства.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 визнав належним та допустимим доказом розрахунок ринкової вартості акцій ПрАТ «АКХЗ» за майновим методом (методом балансової вартості чистих активів), відповідно до якого ринкову (справедливу) вартість акцій визначено позивачем у розмірі 54,3 грн за одну акцію.
Позивач у цій справі (905/830/21) також неодноразово (у позові, поясненнях та заявах) стверджував, що вважає таку вартість справедливою.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 звернув увагу, що у Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.
Формула, за якою позивачем у справі №905/671/19 проведено розрахунок, також передбачена Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18 (розділ 3.6 "Визначення вартості акцій за балансовим методом"). Справедлива вартість акцій означає визначення найвищої вартості акцій за існуючими процедурами та методиками оцінки.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 дійшов до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою викладеною у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18.
Верховний Суд врахував те, що в Україні з 24.02.2022 оголошено воєнний стан, ПрАТ "АКХЗ" знаходиться на території м. Авдіївка, у зоні воєнних дій, що може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю.
Також Верховний Суд виходив з того, що у справі №905/671/19 суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч.3 ст.321 ЦК, ст.1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства".
Отже, ринкова вартість акцій розрахована порівняльним методом, становить 13,00 грн, дохідним методом - 12,47 грн, позивач надав розрахунок вартості акцій, проведений майновим методом (методом балансової вартості чистих активів) - 54,3 грн.
Враховуючи викладене, Верховний Суд у справі №905/671/19 дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
З огляду на приписи ч.2 ст.315, ч.4 ст.236 ГПК, господарський суд при виборі і застосуванні норм права при вирішенні спору у справі № 905/830/21 враховує висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19, та вважає, що позивач - ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 1 акцію у розмірі 54,3 грн, що дорівнює справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ "АКХЗ".
Щодо застосування до Відповідачів за аналогією закону (ст.8 ЦК України, ч.10 ст.11 ГПК України) санкції у вигляді стягнення подвійної справедливої ціни, як це передбачено в ч.ч.6,7 ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".
За змістом статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
В той же час, Директива ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС не може вважатись ані частиною національного законодавства, ані міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Отже, вказана Директива не є актом цивільного законодавства, а відтак врегулювання відносин в цій справі в частині стягнення подвійної справедливої ціни не може бути здійснено на її підставі.
Крім того, законодавством України не встановлена відповідальність у виді стягнення подвійної справедливої ціни акцій за неналежне виконання учасниками вимог Закону України "Про акціонерні товариства" чи Закону 1983-VIII при здійсненні процедури сквіз-аут.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог в цій частині.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права на отримання справедливої вартості за примусово вилучені акції на рівні подвійного підлягає частковому задоволенню.
Тому, правомірним та обґрунтованим є визнання за ОСОБА_1 права на отримання вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
Як встановлено судом, згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) на 17.05.2018 ОСОБА_1 володів простими іменними акціями Емітента у кількості 30 000 шт., що складало 0,0154 % статутного капіталу Товариства.
18.05.2018 з рахунку ОСОБА_1 в цінних паперах № НОМЕР_1 ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за № НОМЕР_2 Компанії «BARLENCO LTD» (надалі - Відповідач - 2, Барленко Лтд, Компанія), відкритий в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 .
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ПУМБ» із заявою на видачу готівки №1597195 з рахунку ескроу у розмірі 450 000,0 грн. та отримав зазначені кошти 23.07.2018.
Приймаючи до уваги висновки суду в цій частині, сума доплати із розрахунку за 1 акцію складає 39,3 грн.(різниця між балансовою вартістю 1 акції в 54,3 грн. та ціною викупу в 15,0 грн.).
Отже, загальна сума компенсації ОСОБА_1 за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» складає 30 000 шт. х 39,3 грн. = 1 179 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення компенсації з врахуванням втрат від інфляції за статтею 625 ЦК України та відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК України.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимоги про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Розмір процентів за користування чужими коштами визначений в ст.1048 ЦК України, а саме: позикодавець мас право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, у ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У спірних правовідносинах боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений законом.
Розмір грошового зобов`язання покупця в процедурі сквіз-аут був визначений саме третьою особою внаслідок прийняття рішення про затвердження ринкової вартості однієї акції, виходячи з висновків, які були викладені у звіті про оцінку вартості акції.
Позивачем не доведено прострочення виконання цього грошового зобов`язання покупцем.
Солідарне стягнення з покупця та мажоритарного акціонера 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, є безпідставним, оскільки станом на дату викупу вказані особи не могли передбачити як наявність спору щодо розміру вартості акції, так і будь-який інший розмір вартості акції, ніж той, який був затверджений рішенням третьої особи.
Таке стягнення може свідчити про порушення принципу правової визначеності для покупця акцій, оскільки розмір його грошового зобов`язання перед міноритарними акціонерами міг виникнути лише виходячи з ціни акції, затвердженою емітентом.
Таким чином, вимоги щодо стягнення втрат від інфляції за статтею 625 ЦК України та відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі ст.1214 ЦК України, нарахованих на суму яка визначена як різниця між фактично виплаченою сумою позивачам та справедливою компенсацією за акції, що встановлена цим рішенням, задоволенню не підлягають.
Тому, позовна вимога про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD" та Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 суми компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 179 000,00 грн.
Щодо стягнення дивідендів за 2017 рік.
Статутний капітал ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 343 310 000 грн. поділений на 195 062 500 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 1,76 грн.
Згідно з Випискою про стан рахунку в цінних паперах (по одному емітенту) на 17.05.2018 позивач володів простими іменними акціями Емітента в кількості 30 000 шт., що складало 0,0154 % статутного капіталу Товариства.
27.04.2018 відбулись річні Загальні збори акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Серед питань, включених до порядку денного Загальних зборів, значились питання щодо розподілу прибутку за результатами роботи Товариства у 2017 році (п.6) та попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (п.8).
У відповідності до п.6 Протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018 №25 простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у річних Загальних зборах ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та є власниками голосуючих з цього питання акцій, згідно з ст.42 Закону України «Про акціонерні товариства» прийнято рішення:
- п.п.6.1. «…. 2 300 000 000,0 грн. направити на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод» (11,791092599 грн. на 1 просту акцію)…».
- п.п. 6.2. «Визначити, що дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, порядок (у тому числі, валюту виплати дивідендів акціонерам-нерезидентам) та строк їх виплати встановлює Наглядова рада ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»».
- п.п. 6.3. «Встановити, що виплата дивідендів щодо всього випуску акцій Товариства повинна здійснюватись безпосередньо акціонерам ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
У відповідності до бюлетеня №7 позивач проголосував «за» рішення про виплату дивідендів, однак голосував «проти» щодо попереднього надання згоди на вчинення значних правочинів, в тому числі щодо яких є заінтересованість (бюлетень №10) та інші питання (бюлетені №№12,11, 9).
18.05.2018 з рахунку позивача в цінних паперах № НОМЕР_1 акції у кількості в кількості 30 000 шт були списані та переведені на рахунок в цінних паперах за № НОМЕР_2 Компанії «BARLENCO LTD» (надалі - Відповідач - 2, Барленко Лтд, Компанія), відкритий в ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») відповідно до заявленої Компанією Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 05.05.2018 (надалі - Вимога).
Незважаючи на прийняте Загальними зборами акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» рішення про на виплату дивідендів акціонерам «Авдіївський коксохімічний завод», дивіденди в сумі 353 732,78 грн. ( 30 000 шт. * 11,791092599 грн. = 353 732,78 грн.) ОСОБА_1 станом на час вирішення спору, не виплачені. Іншого відповідачами не доведено.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 , як акціонера ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» до відповідачів про стягнення дивідендів за 2017 рік та інфляційних втрат.
Питання справедливості визначення ринкової ціни акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» в процедурі примусового викупу акцій та факту виплати дивідендів за 2017 рік вже досліджувалися Верховним Судом у господарській справі №905/1926/18 (постанова від 17.03.2021), в якій суд, зокрема, встановив наступні обставини:
« 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн., члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь-якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості.
5.34. Наглядова рада Товариства знала, що відповідно до даних річної фінансової звітності Товариства за 2017 рік (а. с. 22-31, т. 1) його власний капітал (чисті активи) складав більше 24 млрд. грн. (що за розрахунком позивача становить 54,97 грн із розрахунку на одну акцію), нерозподілений прибуток - більше 7 млрд. грн. (36,41 грн - на одну акцію). Більш того, ці дані про активи Товариства містилися у Звіті про оцінку, з яким були ознайомлені члени наглядової ради перед затвердженням ринкової вартості акцій Товариства. За твердженням позивача, не спростованим відповідачем 1, лише дивіденди за 2017 рік, які були виплачені у 2018 році через декілька місяців після викупу його акцій, склали 11,79 грн. на акцію…»
Відносини між товариством і його учасниками (акціонерами) щодо виконання ними своїх обов`язків врегульовані насамперед Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства" і внутрішніми (корпоративними) локальними нормами статутів конкретних товариств. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
За приписами статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.
Статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 28.11.2019 у справі № 910/4040/19.
Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання було прийнято рішення загальними зборами відповідача, які оформленні протоколом річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 27.04.2018 №25.
У матеріалах справи наявна копія «Повідомлення про виникнення особливої інформації емітента» від 05.07.2018 за підписом генерального директора ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» ОСОБА_6 , зі змісту якого вбачається, що датою початку виплати дивідендів (на підставі протоколу №25 від 27.04.2018) є 23.07.2018, датою закінчення строку виплати дивідендів є 27.10.2018 (включно).
Отже, ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» до 28.10.2018 мав здійснити виплату дивідендів ОСОБА_1 за 2017 ріку, проте кошти не перерахував, чим порушив свої зобов`язання і права позивача, який у спірний період був акціонером ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з кількістю акцій 30 000 штук, на мирне володіння майном.
Здійснивши розрахунок заборгованості (30 000 шт. * 11,791092599 грн. = 353 732,78 грн.), суд дійшов висновку що за результатами роботи ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у 2017 році ОСОБА_1 мав отримати дивіденди у сумі 353 732,78 грн.
Доводи позивача в цій частині відповідачами не спростовані.
Матеріали справи не містять доказів про повне чи часткове перерахування вказаних коштів позивачу, тому підлягає до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн.
Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат нарахованих на суму неотриманих дивідендів.
За змістом ст. ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів.
Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книга 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
В силу ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.
Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому до цих правовідносин мають застосовуватися положення ст. 625 ЦК України.
Згідно розрахунку позивач просить стягнути з відповідачів дивіденди (збитки), з врахуванням індексів інфляції у відповідності до ст.625 ЦК України:
1.Нараховані дивіденди за 2017 рік складають 11,791092599 грн. із розрахунку на одну акцію.
2. Наростаючий індекс інфляції за період з 01.01.2019 (дата сплати) до 01.08.2023
(дата подачі уточнюючого позову), 54 місяців -159,134%.
3. Сума збитків із розрахунку на 1 акцію з урахуванням індексів інфляції:
11.791092599 грн.х 159,134% = 18,76364 грн..
4. Загальна сума збитків: 30 000 шт. х 18,76364грн. = 562 909,12 грн..
Перевіривши розрахунок судом встановлено, що сума інфляційних втрат нарахованих на заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн., за зазначений вище період, складає 205 799,71 грн.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що підлягає до стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Компанії "Barlenco LTD", Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн. та 205 799,71 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, доводам та запереченням сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
01 вересня 2023 року на електронну пошту господарського суду Донецької області надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023), яка не підписана кваліфікаційним електронним підписом, про що складено відповідну довідку.
Частиною 8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Положеннями пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
За змістом частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Суд зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою власноручно або з урахуванням частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, з скріпленням документу кваліфікованим електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Тобто, у разі звернення до суду з клопотанням електронною поштою обов`язковим є підписання документу кваліфікаційним електронним цифровим підписом.
Оскільки заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх.№8283/23 від 01.09.2023) в порушення вимог ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не скріплена кваліфікованим електронним цифровим підписом, правові підстави для її розгляду по суті відсутні.
У разі надходження до суду заяви про розподіл судових витрат, підписаної належним чином та поданої відповідно до положень ст.129 ГПК України, заява буде розглянута у порядку встановленому ст.244 ГПК України.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 236-238, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право на отримання вартості за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі з розрахунку 54,30 грн за одну акцію.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр , Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Gustav Mahlerplein 74 B, 1082 MA, AMSTERDAM, Koninkrijk der Nederlanden (Густава Малера площа 74 Б, 1082 МА, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) суму компенсації за примусово вилучені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» в розмірі 1 179 000 грн.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр , Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Gustav Mahlerplein 74 B, 1082 MA, AMSTERDAM, Koninkrijk der Nederlanden (Густава Малера площа 74 Б, 1082 МА, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) заборгованість з виплати дивідендів за 2017 рік у розмірі 353 732,78 грн. та 205 799,71 грн. інфляційних втрат.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ЄДРПОУ 00191075; 86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1), Компанії "Barlenko LTD" (1066, Nicosia, Cyprus, Themistokli Dervi, 3 Julia House) (1066, Нікосія Кіпр , Фемістоклі Дерві, 3 Джулія Хаус , реєстраційний номер: НЕ 221823) та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.» (номер в торговельному реєстрі Торгової палати Нідерландів: 24321697, місцезнаходження: Gustav Mahlerplein 74 B, 1082 MA, AMSTERDAM, Koninkrijk der Nederlanden (Густава Малера площа 74 Б, 1082 МА, Амстердам, Королівство Нідерланди) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 23 491,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до гр. ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023.
Суддя Е.В. Зекунов
