Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 490/1087/21
н\п 2/490/32/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Твердохліб К.В.,
за участі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, у якому позивач просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_3 забрав дитину та проживає окремо від неї. Позивач позбавлена можливості спілкуватися з дитиною, піклуватися про неї, дбати. До позивачки відповідач відноситься агресивно, між ними виникають лайки. Позивач зазначає, що мати має нерозривний зв`язок із дитиною. Вона як мати піклувалася про нього та забезпечувала усім необхідним.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування. Зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради надати висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
За результатами апеляційного провадження, постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року та ухвалено рішення про забезпечення позову.
Від ОСОБА_3 26 травня 2021 року надійшов відзив на позов ОСОБА_1 .
До суду 26 травня 2021 року надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, про визначення його місця проживання разом із батьком.
До суду 24 червня 2021 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 разом із батьком ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом, позивач вказує на те, що він забезпечив сину усі необхідні умови для проживання та його розвитку.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2021 року визнано явку представників Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування обов`язковою. Повторно зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування надати у строк до 01 жовтня 2021 року висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Цією ж ухвалою у прийнятті до розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_7 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 - відмовлено. Повернуто матеріали позовної заяви ОСОБА_7 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , заявнику. Прийнято до спільного розгляду та об`єднати в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_7 20 листопада 2014 року з батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_7 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року ця ухвала суду залишена без змін.
До Центрального районного суду м. Миколаєва 30 вересня 2021 року надійшов висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 разом із батьком та недоцільність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2021 року Клопотання представника ОСОБА_2 задоволено. Витребувано у Виконавчого комітету Миколаївської міської ради належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких органом опіки складено висновок від 30 вересня 2021 року про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_7 з його батьком ОСОБА_3 та недоцільність визначення місця проживання дитини з його матір`ю ОСОБА_1 . Клопотання представника ОСОБА_4 задоволено. Витребувано у Головного управління ДПС в Миколаївській області інформацію щодо сум і джерел прибутків, грошових надходжень, виплачених винагород тощо, утриманих податків та витрат ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за 2020 та 2021 роки. Повернуто Виконавчому комітету Миколаївської міської ради, як органу опіки та піклування, копію заяви ОСОБА_9 та копію посвідчення цієї особи, які були направлені до суду 08 жовтня 2021 року.
Постановою Верховного Суду від 23 червня 2022 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_7 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 . Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2021 року у частині відмови у прийнятті до розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_7 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 скасовано. Справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2021 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2021 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 , від імені якого діє ОСОБА_3 .
У судове засідання з`явилися предстанвик ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) та ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції).
У судовому засідання предстанвик ОСОБА_2 підтримав позов ОСОБА_1 та просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 разом із матір`ю.
ОСОБА_3 та його представники підтримали зустрічний позов ОСОБА_3 та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та просили визначити місце проживання з батьком.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів та показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення порядку виховання та утримання дитини ОСОБА_7 .
У рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2021 року у справі № 490/2911/21 за заявою ОСОБА_3 про застосування обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_13 судом встановлено що станом на час розгляду цієї справи між сторонами існував спір про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Отже, починаючи з початку 2021 року між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (9 років), який сторони не можуть вирішити за взаємною згодою. Зазначене підтверджується численними зверненнями сторін до органів поліції, органів, які здійснюють діяльність щодо захисту прав дитини. В справі наявний Афідевід, з якого слідує, що ОСОБА_1 направляла на адресу ОСОБА_3 смс-повідомлення негативного змісту з використанням нецензурної лайки.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із такого.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Із наведеної норми слідує, що спір про місце проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років вирішується у суді.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 ЦК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Аналіз викладеного вказує на те, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини передусім мають значення інтереси дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно із частиною третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера ФОП ОСОБА_14 (наказ від 09 лютого 2021 року) з окладом у 9500 грн (довідка ФОП ОСОБА_14 від 16 березня 2021 року № 1).
Відповідно до довідки ТОВ «Холлеман Україна» від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року до 18 листопада 2020 року отримала дохід у 394 919 грн 30 коп.
Місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
За клопотанням представника ОСОБА_2 судом допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , які надали пояснення, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо визначення місця проживання дитини. Дитина починаючи з 2021 року проживає разом із батьком, мати дитину не бачить.
В обгрунтування свого зустрічного позову та позову третьої особи, ОСОБА_3 надав суду висновок ДНДЕКЦ МВС України віл 17 серпня 2021 року № СЕ-19-21/22759-ПС, яким встановлено, що дитина бажає проживати з батьком, а ставлення до матері - негативне. Такі ж висновки зроблені і судовим експертом МНДЕКЦ МВС України Тріщук Г.М. від 22 липня 2022 року № СЕ-19/115-22/5230-ПС.
За результатами обстеження фахівця, практикуючого психолога, кандидата психологічних наук психолога вищої категорії ОСОБА_16 від 25 лютого 2021 року встановлено, що ОСОБА_7 має тісну, надійну прив`язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об`єктом і якого він чітко пов`язує з відчуттям захищеності та безпеки, та дещо уникаючу прив`язаність до матері. Встановлено, що ОСОБА_7 проживаючи з батьком знаходиться у безпечному середовищі, яке є для нього комфортним для проживання та психологічного розвитку. Відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині значної психологічної шкоди.
12 квітня 2021 року професором кафедри психології ОСОБА_17 складено висновок, відповідно до якого фахівець дійшов висновку, що примусове здійснення зутрічей культивуватиме в дитині почуття власної неповноцінності та спричинить страждання, патологічні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах. У разі визначення графіку зустрічей дитини з матірю рекомендовано здійснювати такі зустрічі в присутності батька.
За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 КУ «Інклюзивно-ресурсний центр №1» встановлено, що піклування про дитину бере на себе батько. Дитина волею дорослих поставлена в ситуацію дуже важкого вибору між дорогими для неї людьми: батьком і матір`ю. Вона стала предметом суперечок між батьками. Це накладе відбиток на її психічне здоров`я та розвиток. В цій ситуації дитина має значну прихильність до батька, який намагається виконувати по відношенню дитини роль і матері і батька.
Відповідно до довідки ТОВ «Холлеман Україна» від 27 квітня 2021 року № 7 ОСОБА_3 обіймає посаду директора цього товариства, посадовий оклад 31 056 грн 00 коп. За період з листопада 2020 року до квітня 2021 року дохід ОСОБА_3 становив 2 615 630 грн 36 коп.
Відповідно до наданої характеристики з ОСББ «Чкалова 78», СТ «Вознесенськ» ОСОБА_3 характеризується позитивно. До кримінальної відповідальності станом на 22 лютого 2021 року не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має. Був притягнутий до адміністративної відповідальності за статею 122 КУпАП.
Висновком психологічного обстеження дитини від 04 червня 2021 року, складеним фахівцем ОСОБА_18 , не рекомендовано змінювати місце проживання ОСОБА_19 , оскільки це призведе до розвитку складної форми тривожно-депресивного розладу (з суїцидальними тенденціями).
Під час розгляду справи судом з`ясовано думку дитини ОСОБА_7 щодо того, з ким він бажає проживати. ОСОБА_7 пояснив суду, що бажає проживати з батьком. Також в матеріалах справи наявний відеозапис із ОСОБА_20 , де він також висловлює бажання проживати разом із батьком.
Службою у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради здійснено обстеження умов проживання дитини за адресами: АДРЕСА_2 (орендоване житло).
Також здійснено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .
За вказаними адресами створені задовільні умови для проживання, навчання та розвитку дитини, яка забезпечена одягом, взуттям та всіх необхідним.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, яким є виконавчий комітет Миколаївської міської ради, від 30 вересня 2021 року вказаний орган вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 разом із батьком ОСОБА_3 . Також визнано недоцільним визначення місця проживання дитини разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи обставини, що мають істотне значення (прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, ставлення батьків до батьківських обов`язків) суд дійшов висновку, про необхідність задоволення зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Місце проживання дитини ОСОБА_7 слід визначити із батьком ОСОБА_3 . На думку суд це відповідатиме інтересам дитини.
Щодо позову ОСОБА_1 , то його задоволенні слід відмовити з огляду на недоведеність належними та допустими доказами того, що проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Доводи первинного позову щодо наявності між сторонами справи суперечки щодо виховання дитини не можу бути підставою для задоволення позову та визначення місця проживання дитини з матір`ю. Щодо інших доводів первинного позову, то під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини суд керуються закріпленим принципом рівності прав та обов`язків обох батьків щодо своєї дитини та виходить із найкращих інтересів дитини.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні первинного позову, то судові витрати понесені ОСОБА_1 покладаються на її рахунок.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у сумі 908 грн 00 коп .
Керуючись статтями 12, 13, 79-81, 14, 259-265, 273 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_21 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_22 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , до ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із його батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору, сплаченого за подачу позову до суду у розмірі 908 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Шолох
