490/1087/21
н\п 4-с/490/5/2023
У Х В А Л А
27 березня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі : головуючого судді Чулуп О.С.,
при секретарі Ребрина Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мороз В.А про повернення виконавчого документу стягувачу, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою в якій просить:
1) визнати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мороз В.А. від 04.10.2021 року № ВП 66420824 про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчого листа № 490/1087/21 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва неправомірною та скасувати її;
2) зобов`язати старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мороз В.А. невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 490/1087/21 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва.
В обгрунтування скарги скаржник зазначає, що постановою головного державного виконавця Мороз В.А. повернуто виконавчий лист № 490/1087/21 стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з перешкоджанням стягувачем виконанню рішення суду. Скаржник вважає дану постанову незаконною, оскільки перешкоджання виконанню рішення відбувалось саме боржником, який ухилявся від виконання рішення суду, не з`являвся в призначений час для його побачень з сином, в той час як скаржник приймала активну участь у виконанні рішення суду, з`являлась в призначені дні та час для зустрічі з сином. Скаржник вказує, що державним виконавцем з невідомих причин було складено акт від 02.10.2021 року, за змістом якого скаржник своєю неявкою перешкоджає виконанню рішення суду, при цьому про час та місце зустрічі з сином державний виконавець не повідомляла. Враховуючи вищевикладене скаржник просить визнати вищевказану постанову неправомірною, скасувати її та зобов`язати державного виконавця здійснити заходи примусового виконання рішення суду.
Скаржник надала заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
Державний виконавець в судове засідання не з`явився, надав заперечення в яких просив відмовити в задоволенні скарги з підстав наведених у відзиві.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей адміністрації Центрального району м. Миколаєва надав заяву в якій просить розглядати скаргу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено виконавчий лист виданий 04.08.2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 10:00 години до 13:00 години у присутності батька.
Судом досліджено постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві від 09.08.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66420824 з виконання виконавчого листа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року.
Судом досліджено акт державного виконавця від 14.08.2021 року згідно якого при примусовому виконанні виконавчого документа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року встановлено, що виходом на адресу встановлену сторонами для побачення стягувача з малолітнім сином виконавцем встановлено, що рішення суду не виконано, побачення не здійснилось, дитина відмовляється спілкуватись із стягувачем. Акт містить зауваження ОСОБА_1 згідно якого остання зазначила, що державний виконавець не забезпечила їй спілкування та побачення з дитиною в цей день. Посилання в акті на відмову дитини в спілкуванні є безпідставними, тому що такої відмови не було.
Судом досліджено вимогу державного виконавця від 18.08.2021 року щодо визначення місцем побаченням стягувача ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 21.08.2021 о 10 год. 00 хв. та 11.09.2021 року о 10 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , біля каси).
Судом досліджено акт державного виконавця від 11.09.2021 року згідно якого при примусовому виконанні виконавчого документа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року встановлено, що виходом на адресу визначену виконавцем для побачення стягувача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 встановлено невиконання боржником ОСОБА_4 рішення суду, а саме неявка на місце побачення в установлену дату і час.
Судом досліджено лист відділення поліції № 2 Миколаївського районного управління поліції від 25.08.2021 року згідно якого повідомлено, що в ході перевірки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , 21.08.2021 року ОСОБА_2 не виконував рішення апеляційного суду щодо надання безперешкодного спілкування з сином ОСОБА_3 , 2014 року народження.
Судом досліджено заяви ОСОБА_1 від 28.08.2021 року та від 04.09.2021 року до Миколаївського районного управління поліції в Миколаївській області про кримінальне правопорушення передбачене ст. 382 КК України вчинене ОСОБА_2 , яке полягає у невиконанні останнім ухвали Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2021 року про зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливості безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної суботи місяця з 10.00 год до 13.00 год у присутності батька.
Судом досліджено виклик державного виконавця від 13.09.2021 року яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до виконавця 20.09.2021 року о 14 год. 00 хв. щодо визначення місця проведення побачення ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 у суботу 25 вересня 2021 року.
Судом досліджено акт державного виконавця від 20.09.2021 року згідно якого при примусовому виконанні виконавчого документа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року встановлено, що боржник у встановлений виконавцем час і дату на виклик не з`явився. Місце побачення встановлено з урахування побажань стягувача 25.09.2021 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Миколаїв, вул. Леонтовича, буд. 1 (Миколаївський зоопарк, біля каси).
Судом досліджено акт державного виконавця від 25.09.2021 року згідно якого при примусовому виконанні виконавчого документа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року встановлено, що боржник у встановлені виконавцем дату та час побачення не з`явився, рішення суду не виконано. У строк, достатній для перенесення виконавчих дій сторони та виконавця не попередив.
Судом досліджено акт головного державного виконавця від 27.09.2021 року згідно якого встановлено, що в ході телефонної розмови, виконавцем було повідомлено про необхідність стягувачу прибути до виконавця 29.09.2021 року о 15 год. 30 хв. з метою визначення місця побачення стягувача з сином 02.10.2021 року о 10 год. 00 хв.
Судом досліджено акт державного виконавця від 02.10.2021 року згідно якого при примусовому виконанні виконавчого документа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року встановлено, що 02.10.2021 року за адресою місця проживання дитини з якою встановлено побачення: АДРЕСА_2 , стягувач у призначений рішенням суду час 10:00 не з`явилась. У телефонній розмові повідомила, що виклики не отримувала. На телефонні дзвінки державного виконавця протягом 28.09.2021 року 04.10.2021 року не відповідала, чим перешкоджала рішенню суду.
Судом досліджено постанову головного державного виконавця Мороз В.А. від 04.10.2021 року згідно якого виконавчий документ № 490/1087/21 виданий 04.08.2021 року повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (перешкоджання стягувачем виконанню рішення суду).
В силу ст. ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обовязкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).
ЄСПЛ зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ зазначив, що обов`язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція без необґрунтованих затримок). Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.
Відповідно до п.4 ч.1ст.37Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 04.10.2021 року) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбаченестаттею 43цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Так з матеріалів справи вбачається, що стягувач постійно з`являлась на місце зустрічі з дитиною, проте такі не відбувались через неявку боржника. Згідно акту державного виконавця від 02.10.2022 року стягувач не з`явилась на зустріч з дитиною 02.10.2022 року, проте державним виконавцем не надано доказів, що стягувач повідомлялась ним про необхідність з`явитись в цей день для зустрічі з дитиною. Зокрема не надано доказів відправки на адресу стягувача викликів державного виконавця, а також отримання останньою таких. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що державний виконавець попереджав стягувача про повернення виконавчого документа.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 04.10.2021 року є неправомірною та її слід скасувати.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 447-452 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
Скаргу задоволити.
Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мороз В.А. від 04.10.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчого листа № 490/1087/21 у виконавчому провадженні № 66420824 - скасувати та зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мороз В.А. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 490/1087/21 виданого 04.08.2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.273 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя
