07.08.23
22-ц/812/747/23
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1087/21
Провадження №22-ц/812/747/23
Постанова
Іменем України
07 серпня 2023 року м. Миколаїв справа № 490/1087/21
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Калашник А.О.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні того ж суду, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої його представником - адвокатом Якименко Миколою Миколайовичем, про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом третьої особи - ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , про визнання місця проживання дитини,
встановив :
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа №490/1087/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом третьої особи - ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , про визнання місця проживання дитини.
18 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів у порядку статті 116 ЦПК України шляхом безпосереднього огляду судом у судовому засіданні висновку психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підписом ОСОБА_5 від 25 лютого 2021 року; висновку психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підписом ОСОБА_6 від 12 квітня 2021 року; висновку практичного психолога Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Н.Нехай за результатами психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 квітня 2021 року та висновку психологічного обстеження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підписом ОСОБА_7 від 04 червня 2021 року та надати оцінку наданим доказам за результатами їх дослідження.
Заява мотивована тим, що Європейський суд з прав людини надаючи особливе значення висновкам психологів, одночасно наголошує, що раптове примусове відібрання дитини є шкідливим для дитини без підготовчих заходів.
Відповідно до Закону Укради «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» (стаття 17) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі N.T.S та інші проти Грузії (заява № 71776/12, рішення від 02.02.2016р.) (п.83) Європейський суд з прав людини констатує: «Суд надає особливого значення повідомленням різних психологів, які протягом усього розвитку посилалися на потенційну небезпеку для психологічного здоров`я хлопчиків в разі їх примусового повернення до G.B. (див. пункти 14-15 і 29 вище). В таких обставинах розпорядження про таку радикальну міру без урахування належного переходу і підготовчих заходів, спрямованих на надання допомоги хлопчикам і їх відчуженому батькові і відновленні їхніх стосунків, мабуть суперечить їх найкращим інтересам (див. ZJ, процитоване вище, §§ 99 і 103, порівняйте також з Plaza Plaza, §86, Hokkanen, § 61, і М. and М. § 186, все процитовані вище».
Враховуючи викладене, підкреслюється вагоме значення висновків психологів для об`єктивного розгляду справи, спираючись на практику Європейського суду з прав людини.
Тому, сприяючи здійсненню неупередженого, якісного та ефективного правосуддя, доцільним є оглянути вказані висновки експертів саме як засіб забезпечення доказів.
Представник зазначав, що докази, які заявник просить забезпечити шляхом їх огляду, мають бути описані судом про те, що ними встановлено та які надані висновки (рекомендації) експертами, а процесуальний закон покладає на суд обов`язок дослідити всі письмові докази, що подані сторонами у встановленому порядку,надати їм оцінку, і для суду визначено прямий обов`язок їх дослідити (не можливість чи право, а виключно обов`язок) мотивувати в судовому рішенні відхилення або врахування таких доказів.
Тому вважав, що докази мають бути забезпечені у спосіб огляду оригіналів вказаних висновків у судовому засіданні із дослідженням та наданням оцінки вказаним висновкам.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року (з урахуванням ухвали того ж суду від 25 травня 2023 року про виправлення описки) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом огляду висновків експертів, наданих за зверненням ОСОБА_1 , у порядку, визначеному статтею 116 ЦПК України.
Судове рішення мотивоване тим, що заявником не доведено, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, оскільки оригінали зазначених висновків наявні у розпорядженні ОСОБА_1 . Предметом спору у вказаній справі є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 . За такого, огляд оригіналів документів має проводитися під час слухання цієї справи. Порядок забезпечення доказів, передбачених статтею 116 ЦПК України, у даному випадку не може бути застосований.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 діючи через свого представника - адвоката Якименка М.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про забезпечення доказів.
В апеляційній скарзі зазначає, що зроблений судом першої інстанції висновок не відповідає обставинам справи і суд прийшов до нього порушивши статтю 2, 116, 214 ЦПК України.
Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Частиною першою статті 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливім чи утрудненим.
«Втрату засобу доказування» не можна тлумачити вузько, розуміючи під цим лише фізичну втрату як знищення чи пошкодження. Таке вузьке тлумачення можна застосовувати до речових доказів.
Однак, такі засоби доказування як письмові докази, що опосередковують експертне дослідження, тобто здійснення дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, містять дані (інформацію) про обставини справи, що перебуває у провадженні суду та підлягає з`ясуванню у кожному конкретному спорі, й результати яких відображаються у висновках експертів. Властивістю даних (інформації) є актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні. Актуальність може бути втрачена із часом, з появою свіжішої, сучаснішої інформації та даних. Актуальність може втрачатися поступово, частинами, або в певних випадках - разово і повністю.
З огляду на викладене, вказує, що можливість втрати актуальності є можливістю втрати в розумінні частини першої статті 116 ЦПК України як підстави для забезпечення доказів.
Висновки психологів засвідчують обставини психоемоційного стану дитини, відношення дитини до батька та матері, прив`язаності, впливу дій батька та матері щодо дитини, тощо на момент їх складення.
В той же час, розгляд справи триває з 2021 року. Станом на 09 червня 2023 року справа розглядається у підготовчому провадженні, невідомо коли суд першої інстанції перейде до розгляду справи по суті та до етапу дослідження доказів, невідомо коли вищевказані докази будуть досліджені судом. На той час висновки експертів, які заявник просить забезпечити, вже втратять свою актуальність. Важливим є їх дослідження саме в даний момент, але послідовність стадій цивільного процесу та процесуальних дій судді та інших учасників справи, які вчиняються на відповідній стадії, не дозволяють зробити це в іншому порядку, окрім як у спосіб забезпечення доказів.
Отже, для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, з дотриманням вимог щодо своєчасного розгляду, необхідно оглянути та надати оцінку таким доказам саме в порядку забезпечення доказів передбаченому ст.116 ЦПК України, щоб запобігти втраті їх актуальності.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалась.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у забезпеченні доказів, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, оскільки оригінали висновків наявні у розпорядженні ОСОБА_1 .
Огляд оригіналів документів має проводитися під час слухання цієї справи, розгляд якої був призначений на 21 липня 2023 року. Тому порядок забезпечення доказів, передбачених ст. 116 ЦПК України, у даному випадку не може бути застосований. За такого, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у порядку статті 116 ЦПК України слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника, колегія суддів вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх огляду, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Як убачається з матеріалів справи оригінали висновку психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_5 від 25 лютого 2021 року; висновку психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_6 від 12 квітня 2021 року; висновку практичного психолога Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Н.Нехай за результатами психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_4 від 22 квітня 2021 року та висновку психологічного обстеження дитини ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_7 від 04 червня 2021 року знаходяться у заявника ОСОБА_1 та на ризик їх реальної втрати чи фізичного знищення з зазначенням реальних обставин, які про це свідчать, заявник не посилається.
З заявою про забезпечення доказів заявник звернувся до суду 18 травня 2023 року. Разом з заявою про забезпечення доказів заявником надано суду копії зазначених висновків.
Як зазначено в апеляційній скарзі станом на 09 червня 2023 року справа ще розглядається у підготовчому провадженні. Отже, у заявника є реальна можливість долучити зазначені вище докази і в оригіналах до матеріалів справи аби забезпечити їх дослідження у сукупності з іншими доказами у справі під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог та ухвалення остаточного рішення у справі за правилами ст. ст. 263-265 ЦПК України та ст. 89 ЦПК України, згідно якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При цьому суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід також зазначити, що відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як убачається зі змісту заяви про забезпечення доказів, заявлені в ній заявником вимоги фактично направлені не на збереження доказів, а на їх дослідження судом та надання їм оцінки на даній стадії процесу, а не під час ухвалення остаточного рішення у справі у сукупності з іншими доказами у справі.
Про це свідчать і доводи апеляційної скарги, в якій заявник посилається, що «Втрату засобу доказування» не можна тлумачити вузько, розуміючи під цим лише фізичну втрату як знищення чи пошкодження, що властивістю письмових докази, що опосередковують діяльність психологів, кінцевим результатом, яких є психологічний діагноз, який відображається у висновках психологів та які містять дані (інформацію) про обставини справи, що перебуває у провадженні суду та підлягає з`ясуванню у кожному конкретному спорі, є їх актуальність, яка може бути повністю або частково втрачена із часом, тому саме через можливість втрати актуальності вказаних доказів на час коли суд перейде до розгляду справи по суті та до етапу дослідження доказів, заявник і вимагає їх дослідження та оцінки на даній стадії цивільного процесу у сукупності з іншими засобами доказування з метою відображення такої оцінки та висновків у мотивувальній частині рішення, яке суд буде приймати в подальшому, що суперечить принципу оцінки доказів, передбаченому ст. 89 ЦПК України, та положенням ст. 265 ЦПК України, відповідно до частини четвертої якої, суд саме в мотивувальній частині остаточного рішення, постановленого за результатами розгляду справи на підставі оцінки за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів, зазначає фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; тощо.
Завданнями підготовчого провадження згідно статті 189 ЦПК України є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 197 ЦПК України суд у підготовчому засіданні, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; направляє судові доручення; тощо.
Отже в підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження, що передбачає випадки їх знаходження поза межами цивільної справи, а також вирішує питання про призначення експертизи, виклик саме у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Проте закон не передбачає дослідження цих доказів на даній стадії процесу у сукупності з іншими засобами доказування з наданням за наслідками дослідження оцінки вказаним висновкам у сукупності з іншими засобами доказування, з метою відображення такої оцінки та висновків у мотивувальній частині судового рішення за результатами розгляду справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення заявником як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 07 серпня 2023 року.
