Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 523/3138/16-ц
Провадження №2/523/1523/24
У Х В А Л А
"07" червня 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Далеко К.О.,
за участі секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючої - судді Далеко К.О. від розгляду цивільної справи №523/3138/16ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа №523/3138/16ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси Далеко К.О. від 26 лютого 2021 року було прийнято до свого провадження цивільну справу № 523/3138/16-ц та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 11 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
30.05.2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід головуючої - судді Далеко К.О. від розгляду цивільної справи №523/3138/16ц, оскільки є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. В обгрунтування заяви зазначено наступне: 1) суддею під-час проведення підготовчого судового засідання, а також під-час розгляду справи по суті, порушувалися основні засади судочинства, такі як змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. У заявника вникає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді. Своє ставлення та позицію у справі суддя виклала вже у підготовчому судовому засіданні - 11.05.2021 року, коли пристала на позицію сторони відповідача, шляхом задавання питань позивачу, які на його думку не відносяться до предмета спору, та взагалі не йому повинні бути адресовані; у судовому засіданні 27.04.2023 року суддя знову пристала на позицію представника відповідача, коли почала задавати питання позивачу, які на його думку не мають значення для справи. У судовому засіданні 15.06.2023 року суддя почала оглядати документи, надані позивачем, однак потім різко припинила їх огляд. Роз`яснюючи порядок доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються, суддя виразила прохання до представника відповідача - адвоката Левіта В.В., з приводу надання ним вартості спадкового майна. Саме в такому стилі, на думку заявника, проводилися усі судові засідання, внаслідок чого у позивача з судом склалися особисті вкрай неприязні відносини. У заявника також склалося стійке переконання, що суддя де факто захищає зустрічний позов відповідача, шляхом здійснення змагального процесу із позивачем, оскільки є неупередженою та об`єктивною. Як наслідок, на думку заявника, змагальний процес відбувався між суддею та позивачем. Відбулася суттєва трансформація позиції судді, після оголошення пояснень відповідача щодо зустрічного позову, якими повністю спростовані погляди та підхід судді у справі, що суд взагалі не повинен розглядати по суті зустрічний позов, у разі відсутності порушень прав заявника такого позову. Зараз вимоги зустрічного позову взагалі не згадуються, вся увага направлена на те, щоб вартість успадкованого майна, у межах якої безумовно має бути задоволено позов, слід звести до мінімуму. В ухвалі суду від 20.03.2024 року про витребування доказів суддя посилається на лист щодо вартості успадкованого майна, проте цей лист, як доказ фактично нульової вартості частини гаражу, судом не досліджувався. 2) заявник зазначає, що у нього є докази тому, що суддя між засіданнями в залі суду спілкується, зокрема з адвокатом у справі, обговорює її суть, дає поради та рекомендації, заявляє що у такому вигляді справи має відмовити, дає поради як змінити позов шляхом зміни предмета або підстав, називає суму за позовом, яку може повернути позивачу. У подальшому, іншій особі, пропонує: що по суті, давайте поговоримо, оглядає справу, обговорює її сумісно із присутнім учасником, відбувається все це під сміх. 3) позивач зміг ознайомитися з ухвалою суду від 03.06.2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову лише 05.06.2024 року, після отримання від CourtID повідомлення про надходження цією ухвали до електронного кабінету позивача, зі змісту якої вбачається, що де факто продовжився змагальний процес між позивачем та суддею, проте вже у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що її слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу(самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно ч.4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Надаючи правову оцінку доводам позивача ОСОБА_1 , викладеним у заяві про відвід, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Згідно практики Європейського суду з прав людини ( рішення у справі «Хаушильд проти Данії», рішення у справі «Газета «Україна-центр» проти України»), потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.
Як вже зазначалось раніше, в обґрунтування вимог заяви про відвід судді, позивачем ОСОБА_1 зазначено зокрема про те, що суддею порушувалися основні засади судочинства, такі як змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. На думку заявника, своє ставлення та позицію у справі суддя виклала вже у підготовчому судовому засіданні, а також під час розгляду справи по суті, коли задавала позивачу питання, які на його думку не відносяться до предмета спору, та взагалі не йому повинні бути адресовані. Роз`яснюючи порядок доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються, суддя виразила прохання до представника відповідача - адвоката Левіта В.В., з приводу надання ним вартості спадкового майна. Як наслідок, на думку заявника, змагальний процес відбувається між суддею та позивачем.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже, з урахуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.
Відповідно до ч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
- керує ходом цивільного процесу;
- сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
- роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій;
- сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом;
- запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що ставити запитання стороні чи його представнику є правом суду.
Змагальність сторін не означає пасивної позиції суду, що розглядає справу. Саме суд остаточно визначає коло обставин, які слід встановити по справі (предмет доказування), визначає які обставини кожна із сторін повинна довести, пропонує сторонам подати докази, якщо їх недостатньо, а також витребовує ці докази.
З огляду на викладене, доводи заяви про відвід, в частині наведення переліку питань, які на думку позивача ОСОБА_1 , суд взагалі не міг задавати у судовому засіданні, у тому числі і йому, є фактично суб`єктивним сприйняттям ним ситуації, містить ознаки наміру вказувати суду, що саме йому робити, та не має жодного відношення до принципу змагальності процесу. Це також підтверджується висновками позивача ОСОБА_1 у заяві про відвід про те, що суд взагалі не повинен розглядати по суті зустрічний позов, у разі відсутності порушень прав заявника такого позову, тим самим позивач фактично робить вказівки суду, як саме він повинен вести судовий процес в частині розгляду зустрічного позову.
Зазначеним підтверджується, що позивачем ОСОБА_1 фактично невірно трактується такий принцип цивільного судочинства, як змагальність сторін, і як наслідок робиться необґрунтований висновок щодо порушення суддею принципу змагальності судового процесу.
Щодо доводів заявника ОСОБА_1 про те, що з ухвалою суду від 03.06.2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, він зміг ознайомитися лише 05.06.2024 року, після отримання від CourtID повідомлення про надходження цієї ухвали до електронного кабінету позивача, зі змісту якої вбачається, що де факто продовжився змагальний процес між суддею та позивачем, проте вже у письмовому провадженні, суд зазначає наступне.
Суд в рамках даної справи дійсно постановив ухвалу від 03.06.2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка будчи підписаною за допомогою електронно-цифрового підпису, атоматично була скерована до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 . Довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінета ОСОБА_1 підтверджується, що він був доставлений 04.06.2024 року (08:15:10).
В свою чергу, наведені заявником ОСОБА_1 доводи лише додатково підтверджують попередні висновки суду про те, що позивач змагальність судового процесу зводить фактично до не згоди з процесуальними рішеннями судді, у тому числі зі змістом ухвали суду від 03.06.2024 року.
Суд окремо акцентує увагу на тому, що цивільна справа перебуває у провадженні судді Далеко К.О. з 26.02.2021 року.
У той же час, лише зараз позивач ОСОБА_1 зазначає про необ`єктивність судді, порушення нею принципів змагальності судового процесу, які на його думку мали місце 11.05.2021 року (тобто три роки тому), 27.04.2023 року (тобто більше року тому), 16.03.2023 року (тобто більше року тому), 29.11.2023 року (більше пів року тому).
Раніше заявник ОСОБА_1 по даній справі не заявляв судді Далеко К.О. відводів.
Суд зауважує, що відвід судді Далеко К.О. заявлений позивачем ОСОБА_4 після того, як ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси від 22.03.2024 року та від 03.06.2024 року йому було відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позову.
З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 по суті є його незгодою з процесуальним рішенням та діями головуючої судді, які, на його думку, були вчинені не на його користь. Однак, такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях та суб`єктивному ставленні особи, яка подала заяву про відвід, до процесуальних рішень головуючої судді під час розгляду цивільної справи.
Незгода сторони із прийнятими головуючим суддею у даній цивільній справі процесуальними рішеннями або діями суду, не може бути підставою для недовіри останньому.
Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії").
Суд констатує, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.
Стосовно доводів заявника ОСОБА_1 про те, що у нього є докази тому, що суддя між засіданнями в залі суду спілкується, зокрема з адвокатом у справі, обговорює її суть, дає поради та рекомендації, заявляє що у такому вигляді справи має відмовити, дає поради як змінити позов шляхом зміни предмета або підстав, називає суму за позовом, яку може повернути позивачу, у подальшому, іншій особі, пропонує: що по суті, давайте поговоримо, оглядає справу, обговорює її сумісно із присутнім учасником, відбувається все це під сміх, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні під-час заслуховування відводу судді Далеко К.О., який оголошувався ОСОБА_1 , суддя задала запитання, чи наявні на аудіо записі розмови, які стосуються саме розгляду даної справи. На запитання судді позивач ОСОБА_1 зазначив, що йде мова про розмови судді по іншим справам, які не мають відношення до даної справи.
З огляду на викладене, суд констатує, що будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Далеко К.О. у результаті розгляду даної справи № 523 /3138/16-ц, або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Необхідно врахувати, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
З огляду на викладене, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що суддя Далеко К.О. може мати аналогічні поза процесуальні взаємовідносини із протилежною стороною, що, на його думку, ставить під сумнів неупередженість всього судового розгляду вказаної справи, не приймаються до уваги, оскільки ґрунтуються на його припущеннях та не підтверджені жодними мотивованими доводами, або доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України.
У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституцій Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року зазначив, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч. 1 ст. 5 Закону № 2135-XII. Відповідно до ч. 2 вказаної статті проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у ч. 1 цієї статті, заборонено.
Верховний Суд у постанові від 15 червня 2021 року в кримінальній справі №305/2022/14-к вказав, що речі та документи, отримані з порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, в результаті вчинення фізичною особою цілеспрямованих дій щодо збирання і фіксації фактичних даних (доказів) із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених законом, є недопустимими доказами.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Однак, зазначене не свідчить про те, що суддя має право на зловживання правом на самовідвід та на свавільність його заявляти. Кожен випадок самовідводу у справах, які тривало знаходяться на розгляді у судді, повинен бути оцінений з точки зору зловживання правом на самовідвід та його обґрунтованості.
Отже, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід головуючої - судді Далеко К.О. від розгляду цивільної справи №523/3138/16-ц являється необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями: 2, 10, 11, 12, 13, 34-41, 260, 261, 263 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої - судді Далеко К.О. від розгляду цивільної справи №523/3138/16ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений 12.06.2024 року.
Суддя:
