ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5208/23 Справа № 201/9127/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Доповідач - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , фізична особа-підприємець ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про захист права власності шляхом стягнення грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, який він придбав в автосалоні за 1 132 020 грн. 22 липня 2014 року даний транспортний засіб було зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В подальшому внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом проти волі власника, автомобіль декілька разів переоформлювався на підставі фіктивних правочинів. Відповідно до довідки рахунку серія ААЕ № 293358 від 23 липня 2015 року виданої ТОВ «Автопровайдер» автомобіль було переоформлено на ОСОБА_6 та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Згодом відповідно до довідки рахунку серія ААЕ № 415436 від 15 вересня 2015 року виданої ФОП ОСОБА_8 у ТЦС № 1202 РЦС МВС в Дніпропетровській області транспортний засіб було переоформлено на ОСОБА_3 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Так, за заявою ОСОБА_2 та інших потерпілих СУ ГУНП було відкрито кримінальне провадження № 12016040000000664 за ознаками ч. 2 ст. 189 КК України. Допитана в якості свідка ОСОБА_3 в кримінальному провадженні підтвердила відсутність у неї самої волі на придбання транспортного засобу і його фіктивне оформлення на своє ім`я за проханням сина- ОСОБА_4 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, колір чорний , номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 та зобов`язано його передати ОСОБА_2 19 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду залишено без змін це рішення суду, а також 19 травня 2021 року було ухвалено Верховним Судом постанову, якою залишено без змін рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого2020 року.
На виконання рішення суду було видано виконавчий лист по справі № 201/ 12569/16, який з 02 квітня 2018 року по 24 лютого 2020 року перебував на примусовому виконанні в Соборному ВДВС у м. Дніпрі де було відкрито виконавче провадження № 56079335. 24 лютого 2020 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 1ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». З 25 лютого 2020 року по 13 травня 2021 рік виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця де було відкрито виконавче провадження № 61393107. У виконавчому проваджені вживалися всі визначені законом заходи примусового виконання визначені Законом України «Про виконавче провадження» проте вони не призвели до виконання судового рішення. Боржник ОСОБА_3 за викликом до приватного виконавця не з`являлась та транспортний засіб не повернула. Натомість з метою перешкоди виконанню судового рішення умисно передала його своєму синові ОСОБА_4 чим свідомо порушила заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, окрім того на ОСОБА_3 було накладено штраф через умисне не виконання судового рішення.
18 травня 2020 року Дніпропетровським окружним судом було розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А., третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61393107, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. 13 липня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного суду від 18 травня 2020 року скасовано провадження закрито. Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року скасовано постанову Третього апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасовано справу направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. 22 грудня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного суду від 18 травня 2020 року залишено без змін.
01 липня 2020 року Дніпровським відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12020040030001335 за ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання ОСОБА_3 рішення суду.
12 травня 2020 року приватним виконавцем Приходько А.А. у виконавчому провадженні № 61393107 винесено постанову про розшук майна боржника та оголошено у розшук транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, колір чорний, номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 .
15 травня 2021 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Враховуючи зазначене, з урахуванням зменшених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 1 796 120 грн. та зобов`язати ОСОБА_3 утриматися від дій які могли б порушити права позивача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2022 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 796 120 грн.; вирішено питання стосовно судових витрат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення судумотивовано тим,що транспортнийзасіб вибувз володінняпозивача позайого волею,наразі місцезнаходження транспортногозасобу невідомо,тобто відповідачне маєможливості внатурі повернутибезпідставно набутемайно,а томусуд вважавза необхіднестягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 середню ринковуціну автомобілямарки TOYOTALANDCRUISER44661,2014року випуску,що відповіднодо висновкусудово транспортної експертизи№ 244-22від 24березня 2022року становить1796120грн.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 : витрати на проведення експертизи в розмірі 6 864 грн.; на відправлення поштової кореспонденції на загальну суму 3 147 грн. 60 коп.; на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 04 липня 2014 року позивач відповідно до договору купівлі продажу в автосалоні за 1 132 020 грн придбав транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску (т. 1 а.с. 7-7-9), який 22 липня 2014 року було зареєстровано за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У подальшому вищевказаний автомобіль було зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 у ВРЕВ-6 УДАІ у місті Києві на підставі довідки-рахунку № 293358 від 23 липня 2015 року, яка була видана ТОВ «Автопровайдер» та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .
Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 21 липня 2017 року № 31/4-2582 03 вересня 2015 року автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 4461, 2014 року випуску, номер двигуна НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_8 , знятий з обліку для реалізації у Дніпропетровському ВРЕР-2.
На даний час власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , довідкою рахунком № НОМЕР_10 виданої 15 вересня 2015 року ПП «ОСОБА_5М.», а також договором про надання послуг по виписці довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ..
Дані обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у справі 201/12569/16, а тому відповідно до ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ТОВ «Автопровайдер», ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області про визнання недійсним договорів , визнання права власності , витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, колір чорний , номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 та зобов`язано його передати ОСОБА_2 (т. 1 а.с.24-27)
19 лютого 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 28-32).
19 травня 2021 року Постановою Верховного Суду залишено без змін рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого2020 року (т. 1 а.с.33-42).
На виконання рішення суду було видано виконавчий лист по справі № 201/ 12569/16, який з 02 квітня 2018 року по 24 лютого 2020 року перебував на примусовому виконанні в Соборному ВДВС у м. Дніпрі де було відкрито виконавче провадження № 56079335. 24 лютого 2020 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 1ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
З 25 лютого 2020 року по 13 травня 2021 рік виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця де було відкрито виконавче провадження № 61393107 (т. 1 а.с. 47).
У виконавчому проваджені вживалися всі визначені законом заходи примусового виконання визначені Законом України «Про виконавче провадження» проте вони не призвели до виконання судового рішення. Боржник ОСОБА_3 за викликом до приватного виконавця не з`являлась та транспортний засіб не повернула. Натомість з метою перешкоди виконанню судового рішення умисно передала його своєму синові ОСОБА_4 чим свідомо порушила заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, окрім того на ОСОБА_3 було накладено штраф через умисне не виконання судового рішення (т. 1 а.с. 50-51).
18 травня 2020 року Дніпропетровським окружним судом було розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А., третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61393107, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. 13 липня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Дніпропетровського окружного суду від 18 травня 2020 року скасовано провадження закрито. Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року скасовано постанову Третього апеляційного суду від 13 липня 2020 року скасовано справу направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. 22 грудня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного суду від 18 травня 2020 року залишено без змін (т. 1 а.с.55-81).
01 липня 2020 року Дніпровським відділом поліції ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12020040030001335 за ч. 1 ст. 382 КК України за умисне невиконання ОСОБА_3 рішення суду (т. 1 а.с. 82).
12 травня 2020 року приватним виконавцем Приходько А.А. у виконавчому провадженні № 61393107 винесено постанову про розшук майна боржника та оголошено у розшук транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, колір чорний, номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 52-).
13 травня 2021 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку (т. 1 а.с. 53-54).
Оскільки рішення суду про витребування транспортного засобу не виконане відповідачем, місце знаходження транспортного засобу не відомо, тому позивач пославшись на вимоги ст. ст. 1212, 1213 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 1 796 120 грн. та зобов`язати ОСОБА_3 утриматися від дій які могли б порушити права позивача. (т. 1а.с. 1-5, т. 2 а.с.108, 146).
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що транспортний засіб вибув з володіння позивача поза його волею, наразі місце знаходження транспортного засобу невідомо, тобто відповідач не має можливості в натурі повернути безпідставно набуте майно, а тому суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 середню ринкову ціну автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 44661, 2014 року випуску, що відповідно до висновку судово транспортної експертизи № 244-22 від 24 березня 2022 року становить 1 7906 120 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц (провадження № 61-46496св18).
Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 917/739/17.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до помилкового висновку про часткове задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено неможливість повернення майна в натурі, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявна постанова приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А.А. від 13 травня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Вірно встановивши,що транспортний засіб вибув з володіння позивача поза його волею, наразі місце знаходження транспортного засобу невідомо, тобто відповідач не має можливості в натурі повернути безпідставно набуте майно, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача середню ринкову ціну автомобіля, з висновком якого погоджується й апеляційний суд.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від22листопада 2022року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко
