ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"17" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/414/18
за позовом Першого заступника прокурора Київської області (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
до Козинської селищної ради (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Партизанська, 2),
та до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б),
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ),
5. Приватне акціонерне товариство Київська пересувна механізована колона-2 (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б),
про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
Суддя В.М. Бабкіна
секретар судового засідання: Демідова А.А.
Представники сторін:
прокурор: Івашин О.Є. (посвідчення № 031867);
від позивача: не з`явився;
від відповідача 1: не з`явився;
від відповідача 2: Карпухін Я.В. (свідоцтво адвоката № 4522 від 31.05.2011 р.; довіреність б/н від 02.04.2019 р.)
від третіх осіб 1-5: не з`явились.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Козинської селищної ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Приватне акціонерне товариство Київська пересувна механізована колона-2, про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
При поданні позову у даній справі № 911/414/18 Першим заступником прокурора Київської області заявлені вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 р. № 9/1 Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання Київліс земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 р. № 6/4 Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 р. № 5/3 Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання Київліс земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 р. № 6/1 Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ Сосновий бір в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників Сосновий бір Назаренку Павлу Михайловичу площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 площею 0,4500 га (ділянка № 61); витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ земельну ділянку площею 1,0527 га з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 вартістю 27574,52 грн., яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району. Обґрунтовуючи підстави подання прокурором такого позову, останній наголошує, що звернувся до суду з метою захисту інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який на даний час є розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення, з підстав порушення органом місцевого самоврядування положень ст.ст. 13, 14, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.ст. 3, 4. 6, 11, 16, 42 Лісового кодексу України, ст.ст. 1, 2, 9, 17, 19 Земельного кодексу України під час розпорядження спірними земельними ділянками.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2019 р. провадження у даній справі № 911/414/18 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2020 р. було поновлено провадження у справі № 911/414/18, судове засідання з розгляду даної справи по суті призначено на 03.09.2020 р.
19.08.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.), за змістом якого ТОВ ТРЕЙДОМ просить суд залишити позов у даній справі без розгляду з огляду на те, що прокурором не вказано, на переконання відповідача 2, причин, з яких Кабінет Міністрів України, маючи повну процесуальну правоздатність та дієздатність, не може реалізувати самостійно своє право на судовий захист. Окрім того, відповідач 2 вважає, що прокурором не надано доказів звернення до Кабінету Міністрів України в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, з метою надання останньому можливості вчинення дій, спрямованих на захист законних інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокуратурою та вчинення відповідних дій за наслідками такої перевірки.
З огляду на викладене, ТОВ ТРЕЙДОМ стверджує, що, на його переконання, прокурором не надані докази, які б підтверджували наявність підстав для представництва останнім позивача у даній справі, відповідно до приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру, а відтак, позов підлягає залишенню судом без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.09.2020 р. представник відповідача 2 підтримував подане клопотання б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.) про залишення позову без розгляду з мотивів ненадання прокурором доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва останнім позивача у даній справі відповідно до приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру; прокурор проти задоволення вказаного клопотання відповідача 2 заперечувала. Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1-5 у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2020 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.09.2020 р.
17.09.2020 р. до господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення б/н, б/д (вх. № 19837/20 від 17.09.2020 р.), відповідно до яких прокурор вважає, що клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду є безпідставним і таким, що за приписами ст.ст. 43, 176, 195 Господарського процесуального кодексу України містить ознаки зловживання процесуальними правами та направлене на затягування визначеного процесуальним законом строку розгляду справи, оскільки з аналогічних міркувань відповідачем 2 подавалось клопотання про повернення позовної заяви, яке ухвалою суду від 06.05.2020 р. було залишено без задоволення. Прокурор зазначав, що з моменту прийняття оскаржуваних у даній справі рішень і до моменту подання позовної заяви прокурором у 2018 році Кабінетом Міністрів України не здійснено дій щодо захисту інтересів держави шляхом самостійного оскарження незаконних рішень селищної ради до суду чи вирішення даного суспільно-важливого питання в інший спосіб. Крім того, у даній справі Кабінетом Міністрів України неодноразово у наданих суду поясненнях висловлювалась позиція про підтримання поданого прокурором позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 17.09.2020 р. представник відповідача 2 підтримував клопотання б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.) про залишення даного позову без розгляду; прокурор проти даного клопотання заперечував з підстав, викладених у поясненнях б/н, б/д (вх. № 19837/20 від 17.09.2020 р.). Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб у судове засідання не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Суд, розглянувши подане відповідачем 2 клопотання б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.), зазначає наступне.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 р. у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 р. у справі № 912/2529/18).
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Матеріали справи свідчать, що прокурор, звернувшись у 2018 році з даним позовом до суду, наголошував, що відповідний орган виконавчої влади, а саме Кабінет Міністрів України, у даній справі фактично позбавлений можливості належним чином здійснювати захист інтересів держави, в першу чергу - в силу відсутності законодавчо визначеної можливості та процедури проведення відповідних перевірок дотримання вимог законодавства.
Дослідивши позиції учасників процесу щодо наявності/відсутності у прокурора у даній справі законодавчо передбачених підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, врахувавши позицію останнього щодо підтримання закладеного прокурором позову, суд дійшов висновку, що прокурор у даному випадку належним чином звернувся до суду з даним позовом та вживає заходи щодо представництва інтересів держави в суді.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.) про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙДОМ б/н від 10.08.2020 р. (вх. № 18621/20 від 19.08.2020 р.) про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
2. Ухвалу направити учасникам процесу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 15.10.2020 р.
Суддя В.М. Бабкіна
