КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2018 р. Справа№ 911/414/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.06.2018 року
розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 про повернення позовної заяви
у справі №911/414/18 (суддя - Бабкіна В.М.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до 1) Козинської селищної ради
2) товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ"
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_4
4) ОСОБА_5
5) приватне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2"
про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння
в с т а н о в и в:
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18 позовну заяву Першого заступника прокурора Київської області та додані до неї документи повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Разом з апеляційною скаргою Першим заступником прокурора Київської області заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18 залишено без руху та надано апелянту час для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником надано докази усунення недоліків, а саме - про сплату судового збору в розмірі 1 762 грн. за подання апеляційної скарги за реквізитами Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 поновлено Першому заступнику прокурора Київської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2018, запропоновано учасникам справи до 17.05.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 розгляд справи відкладено на 29.05.2018.
29.05.2018 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
При цьому, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами, а також перебування судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, судове засідання, призначене на 29.05.2018, не відбулося. Після виходу головуючого судді Тищенко О.В. та судді Тарасенко К.В. з відпустки, ухвалою від 30.05.2018 справу №911/414/18 призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" вважає апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Відповідач-2 просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 року по справі № 911/414/18 скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Представники Кабінету Міністрів України, Козинської селищної ради, ТОВ "ТРЕЙДОМ" та третіх осіб у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, учасники процесу про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників сторін, що не з'явилися, у судовому засіданні 05.06.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд, зокрема:
1. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об'єднання "Київліс" земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва;
2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників";
3. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об'єднання "Київліс" земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва;
4. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ "Сосновий бір" в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників "Сосновий бір" ОСОБА_2 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_2) та ОСОБА_5 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_3);
5. Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" земельну ділянку площею 1,0527 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 27574,52 грн., яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району.
Також прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та приватне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2".
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі №911/414/18 позовну заяву Першого заступника прокурора Київської області та додані до неї документи повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Повертаючи позовну заяву місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором в порушення ст. ст. 20, 21, 173 Господарського процесуального кодексу України об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спір в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель товариства індивідуальних забудовників «Сосновий бір» ОСОБА_2 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_2) та ОСОБА_5 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_3) виник у цивільних правовідносинах органу місцевого самоврядування та громадян щодо передачі земельних ділянок у власність, а тому належить до юрисдикції загальних судів, і, відповідно, прокурором у позовній заяві об'єднані позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Однак, повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що крім зазначеної вище позовної вимоги, прокурором заявлені й інші вимоги про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради та про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" земельні ділянки.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» земельні ділянки в кварталі 38 виділах 2, 3, 5, 8, 9, 11 та 24 Козинського лісництва загальною площею 6,5 га та зараховано вилучені ділянки до земель запасу селищної ради.
Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради» вилучено із землекористування Київського державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» земельні ділянки в кварталі 38 виділах 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 та 24 Козинського лісництва загальною площею 16 га та зараховано вилучені ділянки до земель запасу селищної ради.
На підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 за № 6/4 «Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників» за рахунок вказаних вище земель ЗАТ «Київська пересувна механізована колона-2» (правонаступник - ПАТ «Київська пересувна механізована колона-2») надано земельну ділянку площею 22,5 га під розміщення товариства індивідуальних забудовників «Сосновий Бір».
В подальшому, частину цієї землі рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 безкоштовно передано у приватну власність членам товариства для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, зокрема: ОСОБА_2 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_2), ОСОБА_4 площею 0,4764 га (ділянка № 60) та ОСОБА_5 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_3).
Після цього, 13.12.2001 на підставі договорів купівлі-продажу № № 4646, 4642 і 4638 ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відчужено ділянки № НОМЕР_2, № 60 і № НОМЕР_3, у зв'язку з чим остання отримала державний акт на право власності на вказані земельні ділянки серії ІУ-КВ № 027271 які об'єднала в одну, та в подальшому на підставі заяви № 1649 здійснила поділ останньої на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:003:0040 площею 0,4500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (яка складається з ділянки № 60) і НОМЕР_1 площею 1,0527 га для ведення особистого селянського господарства (яка складається з ділянки № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2).
Управлінням Держкомзему в Обухівському районі 26.01.2012 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,0527 га серії ЯМ № 400346.
В подальшому, 24.12.2015 на підставі договору міни № 3251 ОСОБА_3 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на користь ТОВ «ТРЕЙДОМ».
Отже, як на час звернення Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради та товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ" про визнання недійсними рішень виконавчого комітету селищної ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (ділянка № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3) згідно договору міни від 24.12.2015 за № 3251 являється ТОВ «ТРЕЙДОМ».
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку що, спір в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 виник у цивільних правовідносинах органу місцевого самоврядування та громадянина щодо передачі земельної ділянки.
Вказані висновки спростовуються тим, що зазначена вище позовна вимога в частині скасування рішення органу місцевого самоврядування стосується виключно юридичної особи, оскільки оспорюване рішення на думку прокурора прийнято з порушенням земельного та лісового законодавства саме юридичною особою - органом місцевого самоврядування. В той час як, громадяни - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яким відводились спірні ділянки (ділянка № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3) у власність не є її власниками на даний час, у зв'язку з чим вказані особи правомірно вказані прокурором у якості третіх осіб. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у даному позові позовні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прокурором не заявляються. Тобто, позовні вимоги прокурора стосуються саме визнання недійсними рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради, як юридичної особи, на підставі яких відбулося безоплатне виділення спірних земельних ділянок та витребування земельної ділянки у останнього власника, яким являється юридична особа - ТОВ «Трейдом».
З огляду на викладене, висновки господарського суду Київської області щодо порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог та вимог ст. 20 Господарського процесуального кодексу України є помилковими та суперечать вимогам чинного законодавства.
При цьому, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності на момент прийняття.
За таких обставин висновки суду щодо необхідності розгляду позовної вимоги про визнання недійсним вказаного вище рішення селищної ради виключно в порядку цивільного судочинства не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Таким чином, на переконання колегії суддів, у даному позові відповідно до ст. 173 ГПК України об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами. Зокрема, спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі двох рішень виконавчого комітету однієї і тієї ж селищної ради вилучена та на підставі одного рішення відведена у власність третіх осіб і в подальшому перейшла у приватну власність саме юридичної особи. Отже, позовні вимоги нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна - спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до ст. ст. 20, 24, 30 і 173 Господарського процесуального кодексу України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одному провадженні в порядку господарського судочинства.
Таким чином, висновки господарського суду Київської області щодо порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог та вимог ст. 173 Господарського процесуального кодексу України є помилковими та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому ухвала господарського суду Київської області від 05.03.2018 у справі № 911/414/18 підлягає скасуванню, а позовні матеріали направленню на розгляд до господарського суду Київської області.
У відповідності до 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки, судом першої інстанції прийнято помилково та необґрунтовано ухвалу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Київської області від 05.03.2018 про повернення позовної заяви у справі № 911/414/18 скасуванню, а матеріали позовної заяви - передачі для розгляду до господарського суду Київської області.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 255 269, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 по справі № 911/414/18 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 05.03.2018 по справі № 911/414/18 скасувати.
3. Позовні матеріали № 911/414/18 передати на розгляд до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
Дата складання повного тексту постанови 19.06.2018 року
