У х в а л а
1 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 368/561/19
Провадження № 14-118цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Дарницького районного суду м. Києва (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди
за касаційною скаргою відповідача на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року та
в с т а н о в и л а :
у травні 2019 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила:
- скасувати наказ № 32-ОС/К керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року про звільнення позивачки з посади помічника судді Дарницького районного суду м. Києва (далі - наказ про звільнення);
- поновити позивачку на посаді помічника судді Дарницького районного суду м. Києва, допустивши негайне виконання рішення суду у цій частині;
- стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши негайне виконання рішення суду у частині стягнення вказаного платежу за один місяць;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 3 000 грн як відшкодування моральної шкоди.
Мотивувала позов такими обставинами:
- з 8 травня 2015 року за поданням судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 позивачка призначена тимчасово (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 ) помічником цього судді, про що керівник апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 12 травня 2015 року видав наказ № 51-ОС/К;
- 28 вересня 2018 року за наказом № 97-ОС/К в. о. керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 позивачку перевели з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_2 на постійну посаду;
- згідно з наказом в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 25 березня 2019 року № 30-В суддя ОСОБА_2 , за яким вона закріплена, з 2 до 24 квітня 2019 року перебував у щорічній відпустці;
- 11 квітня 2019 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 1124/0/15-19 про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 із займаної ним посади;
- 11, 12 і 15 квітня 2019 року позивачка повний робочий день до 18:00 перебувала на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-А, каб. 115, та виконувала покладені на неї обов`язки, що підтверджує витяг з журналу виходу на роботу, порядок ведення якого затверджений пунктом 6 розпорядження № 51 керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року;
- 15 квітня 2019 року приблизно о 17:40 в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 викликала позивачку до кабінету № 207 і в присутності кількох осіб, зокрема і керівника апарату цього суду ОСОБА_7 , без будь-яких пояснень сказала поставити підпис про ознайомлення з документом про звільнення з посади;
- позивачка цей документ не підписала, оскільки не була ознайомлена з його текстом, а крім того, станом на 15 квітня 2019 року її безпосередній керівник - суддя ОСОБА_2 - продовжував перебувати у відпустці, тобто перебував у штаті Дарницького районного суду м. Києва;
- помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді, а станом на 15 квітня 2019 року не було подання судді ОСОБА_2 щодо звільнення позивачки з посади його помічника;
- 15 квітня 2019 року з метою збереження безперервного трудового стажу в майбутньому (після виходу судді ОСОБА_2 з відпустки та припинення з ним трудових відносин) та за згодою судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_8 позивачка зареєструвала у загальній канцелярії цього суду заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника зазначеного судді та відповідне його подання (вх. № 22594/19);
- в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 письмово відмовила у задоволенні вказаного подання (лист № 1/166/2019-Вих.), оскільки позивачка ще не припинила трудові відносини з її безпосереднім керівником. Крім того, у листі зазначено, що 12 квітня 2019 року в. о. голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 видала наказ № 11-ОС «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_2 ». Отже, суддя ОСОБА_2 за умови його відрахування зі штату відповідача ще 12 квітня 2019 року не міг бути безпосереднім керівником позивачки 15 квітня 2019 року;
- з текстом зазначеної відмови, а також із прикріпленою до неї копією наказу про звільнення позивачка ознайомилась 25 квітня 2019 року - у перший день приходу до Дарницького районного суду м. Києва після закінчення періоду тимчасової непрацездатності;
- того ж дня позивачка зареєструвала у загальній канцелярії Дарницького районного суду м. Києва заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника судді цього суду ОСОБА_8 , а останній зареєстрував відповідне подання. Проте станом на день звернення з позовом до суду відповіді на заяву та подання не було;
- 25 квітня 2019 року керівник апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 зобов`язала позивачку передати до канцелярії цього суду справи, які були у провадженні судді ОСОБА_2, для подальшого їх перерозподілу. Тому до 8 травня 2019 року позивачка як помічник судді виконувала роботу з підготовки вказаних справ для їх передання до канцелярій.
12 червня 2019 року Кагарлицький районний суд Київської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
20 грудня 2019 року цей же суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі, вказавши, що спір належить до юрисдикції Шостого апеляційного адміністративного суду.Мотивував ухвалу так:
- особа, яка обіймає посаду помічника судді, підпадає під визначення особи, яка перебуває на публічній службі;
- на спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з цієї служби поширюється юрисдикція адміністративних судів, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17.
26 лютого 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу позивачки задовольнив: ухвалу суду першої інстанції скасував і направив справу для продовженнярозгляду до цього ж суду. Мотивував постанову так:
- на час виникнення спірних правовідносин посада помічника (додаткового помічника) судді належала до патронатної, а не державної служби. Тому на ці відносини поширювалися не приписи Закону України «Про державну службу», а гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України. З огляду на це спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, що відповідає висновку, висловленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17;
- суд першої інстанції порушив право позивачки на захист, передбачене статтею 55 Конституції України, та право на розгляд справи у розумний строк, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не розглянув справу в розумний строк і закрив у ній провадження.
У березні 2020 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивує так:
- суд першої інстанції врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, і правильно виснував, що спір не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, а суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням норм процесуального права, зокрема частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
- висновок апеляційного суду про те, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», є помилковим і не спростовує вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду про поширення на такі правовідносини юрисдикції адміністративних судів;
- крім того, у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що суди під час вирішення аналогічних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду.
16 квітня 2020 року суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
17 червня 2020 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою призначила справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15 липня 2020 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду, а також через наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Мотивувала ухвалу так:
- суди першої й апеляційної інстанцій ухвалили протилежні судові рішення, врахувавши висновки з різних постановВеликої Палати Верховного Суду (суд першої інстанції - з постанови від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17 (аналогічний висновок висловлений і в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 640/293/19), а апеляційний суд - з постанови від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17);
- задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від висновків Верховного Суду, аби забезпечити єдність судової практики. Інститут судової юрисдикції є фундаментальним для забезпечення доступу до правосуддя, рівних можливостей у здійсненні права на судовий захист прав, свобод чи інтересів, а також рівності перед судом. Тому належне визначення виду судочинства, за правилами якого слід вирішувати спір, потрібне для забезпечення справедливого судового розгляду;
- у справі є виключна правова проблема, оскільки для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень необхідне формування єдиної правозастосовної практики щодо юрисдикції суду для розгляду спорів про скасування наказу про звільнення з посади помічника судді, поновлення на цій посаді, стягнення з суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «C. G. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, § 39 та від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), заява № 17862/91, § 31, 32 та від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65).
Оскільки колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування приписів процесуального закону, які регламентують визначення юрисдикції суду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, частиною першою статті 402, частиною четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди за касаційною скаргою Дарницького районного суду м. Києва на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 29 вересня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівВ. В. Пророк В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич О. Г. Яновська
