Ухвала
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 368/561/19-ц
провадження № 61-6194св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дарницький районний суд м. Києва,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дарницького районного суду м. Києва на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила: скасувати наказ Керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва Реверук В. С. від 15 квітня 2019 року № 32-ОС/К про звільнення її з посади помічника судді Дарницького районного суду м. Києва; поновити її на посаді помічника судді Дарницького районного суду м. Києва, допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині; стягнути з Дарницького районного суду м. Києва на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення вказаного платежу за один місяць; стягнути з Дарницького районного суду м. Києва на її користь 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Закаблука О. В. провадження у справі № 368/561/19, провадження № 2/368/397/19, за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва, третя особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу про звільнення, повновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз`яснено ОСОБА_1 , що: у разі вступу в законну силу цієї ухвали про закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; цей спір відноситься до юрисдикції Шостого апеляційного адміністративного суду, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус № 30.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, підпадає під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, провадження № 11-909апп19.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на час виникнення спірних правовідносин посада помічника (додаткового помічника) судді відносилася до патронатної служби й не належала до державної служби, тому на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про державну службу», а поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України й позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, провадження № 14-555цс18.
Також апеляційний суд зазначив, що районним судом порушено право ОСОБА_1 на розгляд її позовної заяви по суті і на звернення до суду за захистом наданих їй законом процесуальних прав та інтересів, передбачених статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки порушено розгляд справи у розумні строки, а у подальшому закрито провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року Дарницький районний суд м. Києва подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 368/561/19-ц з Кагарлицького районного суду Київської області.
Відмовлено у задоволенні клопотання Дарницького районного суду м. Києва про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
12 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема частини четвертої статті 263 ЦПК України, тому його слід скасувати та залишити в силі ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області, оскільки суд першої інстанції вірно вважав, що цей спір не може розглядатись у порядку, передбаченому ЦПК України, а провадження по справі підлягає закриттю, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, провадження № 11-909апп19.
Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про те, що на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є помилковим та не спростовує вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду про поширення юрисдикції адміністративних судів на такі правовідносини.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17-ц, провадження № 14-435цс18, роз`яснено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 08 травня 2015 року за поданням судді Дарницького районного суду м. Києва Вовка Є. І. призначена тимчасово (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 ) його помічником, про що видано наказ Керівника Дарницького районного суду м. Києва Медвєдєва О. М. від 12 травня 2015 року № 51 - ОС/К.
28 вересня 2018 року наказом в. о. Керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва Реверук B. C. № 97-ОС/К її переведено з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_2 на постійну посаду.
Згідно з наказом в. о. Голови Дарницького районного суду м. Києва Щасної Т. В. від 25 березня 2019 року № 30-В суддя Вовк Є. І., за яким вона закріплена, з 02 квітня 2019 року до 24 квітня 2019 року перебував у щорічній відпустці.
11 квітня 2019 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1124/0/15-19 про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва Вовка Є. І. із займаної ним посади.
11 квітня 2019 pоку, 12 квітня 2019 року та 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 повний робочий день до 18:00 год. перебувала на своєму робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а, каб. 115 та виконувала покладені на неї обов`язки, що підтверджується витягом з журналу виходу на роботу, порядок ведення якого затверджено пунктом 6 розпорядження Керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року № 51.
Згідно з наказом Керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва Реверук В. С. від 15 квітня 2019 року № 32-ОС/К ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Дарницького районного суду м. Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
Суд першої інстанції послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, провадження № 11-909апп19, згідно з яким за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника судді, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюватися юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 640/293/19, провадження № 11-654апп19.
При цьому апеляційний суд дійшов протилежного висновку, пославшись на іншу постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року, у справі № 308/4431/17, провадження № 14-555цс18 й зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як станом на час звільнення позивача 01 березня 2017 року посада помічника (додаткового помічника) судді відносилася до патронатної служби, не належала до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», у той же час поширювалися гарантії, передбачені КЗпП України.
Тобто суди першої і апеляційної інстанцій ухвалили протилежні судові рішення, пославшись при цьому на різні постановиВеликої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Судумає відступати від висновків Верховного Суду задля забезпечення єдності судової практики. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З огляду на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду її висновки, сформульовані у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17-ц, провадження № 14-555цс18 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1594/17, провадження № 11-909апп19,слід конкретизувати.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення
не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ,
від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається
в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11,
§ 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2013 року).
Оскільки інститут судової юрисдикції є фундаментальним з точки зору забезпечення доступності правосуддя у цивільних справах та реалізації повноти судової влади, яка відображається в забезпеченні кожному рівних можливостей у здійсненні права на судових захист своїх невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод чи інтересів, а також рівності перед судом, тому належне визначення виду судочинства, за яким вирішується спір, має визначальне значення для забезпечення справедливого судового розгляду (статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При цьому питання судової юрисдикції пов`язані з легітимаційною складовою права на справедливий судовий розгляд, зокрема, з принципом правової визначеності.
Тому колегія суддів вважає, що необхідне формування єдиної правозастосовчої практики щодо юрисдикції подібних справ для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись статтями 260, 403, 404 Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 368/561/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Дарницького районного суду м. Києва на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
