КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 368/561/19 Головуючий у 1 інстанції: Закаблук О.В.
провадження № 22-ц/824/4167/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року про закриття провадження у складі судді Закаблука О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в :
У травні 2019 року на ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила скасувати наказ Керівника апарату Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_4 №32-ОС/К від 15.04.2019 року про звільнення її - помічника судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1, поновити її - ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника судді Дарницького районного суду місті Києва. допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині, стягнути з Дарницького районного суду м.Києва на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення вказаного платежу за один місяць, а також стягнути з Дарницького районного суду м.Києва на користь ОСОБА_1 3 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року закрито провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не може бути вирішено в порядку, передбаченому ЦПК України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду і апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона - ОСОБА_1 від 08.05.2015 року за поданням судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 призначена тимчасово (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 ) його помічником, про що видано Наказ керівника Дарницького районного суду м. Києва Медвєдєва О .М . № 51 - ОС/К від 12.05.2015 року.
Зазначала, що 28.09.2018 року наказом в.о. Керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_4 № 97-ОС/К її переведено з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_2 на постійну посаду.
Пунктами 3 та 4 Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 (далі Положення), визначено, що помічник судді є працівником апарату суду. Суддя є його безпосереднім керівником.
Відповідно до п.8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.
Згідно наказу в.о.Голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 №30-В від 25.03.2019 року суддя ОСОБА_2, за яким закріплена позивачка, від 02.04.2019 року до 24.04.2019 року перебував у щорічній відпустці.
Вказувала, що 11.04.2019 року Вищою Радою Правосуддя було прийнято рішення №1124/0/15-19 про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 із займаної ним посади.
Відповідно до ч.4 ст.116 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
Згідно зі ст.125 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
11 квітня 2019 pоку, 12 квітня 2019 року та 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 повний робочий день до 18:00 перебувала на своєму робочому місці за адресою: м.Київ, вулиця Кошиця, 5-А, кабінет №115 та виконувала покладені на неї обов`язки, що підтверджується витягом з журналу приходу та уходу з роботи, правила відміток в якому затверджено п.6 розпорядження №51 Керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва від 21.02.2019 року.
15 квітня 2019 pоку, приблизно о 17:40, в.о.Голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 викликала її до кабінету №207, де в присутності керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_4 , начальника відділу інформаційного забезпечення ОСОБА_9 та помічника судді ОСОБА_10 без будь-яких пояснень сказала поставити свій підпис про ознайомлення з документом щодо її звільнення, текст якого позивачці не був відомий і для ознайомлення не надавався.
Оскільки з текстом вказаного документа ОСОБА_1 не була ознайомлена, відповідно, про ознайомлення з ним свій підпис не поставила, адже, станом на 15квітня 2019 року її безпосередній керівник - суддя ОСОБА_2 продовжував перебувати у відпустці, а тому перебував у штаті Дарницького районного суду міста Києва.
Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.157 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді, проте, станом на 15 квітня 2019 року подання судді ОСОБА_2 щодо звільнення її з посади, як помічника, відсутнє.
Згідно позиції Верховного Суду, зазначеної в п.43 своєї постанови від 13 березня 2019 року по справі №308/4431/17 (провадження №14-555цс18), якщо суддя не виносив подання про звільнення помічника, то звільнення помічника без такого подання є неправомірним.
Крім того, 15 квітня 2019 року з метою збереження безперервного трудового стажу в майбутньому (після виходу судді ОСОБА_2 з відпустки та припинення з ним трудових відносин), за взаємною згодою з суддею Дарницького районного суду м. Києва Колесником О.М., в загальній канцелярії Дарницького районного суду м. Києва було зареєстровано її заяву з вимогою щодо покладення на неї обов`язків додаткового помічника Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М., та відповідне подання ОСОБА_11 про покладення на неї обов`язків додаткового помічника (вхідний №22594/19).
Згідно з п.11 розділу II вказаного Положення, у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді із займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Також, на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.
Проте, в.о. Голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3, без законних на те підстав та повноважень, оскільки, відповідно до п.9 Положення відмовити судді в задоволенні подання про призначення на посаду помічника судді може тільки керівник апарату, у випадках, передбачених цією статтею, а не Голова суду чи в.о. Голови суду, письмово - 15.04.2019 року о 18:24 (№1/166/2019 Вих.15.04.2019 року) було відмовлено у задоволенні вказаного подання судді Дарницького районного суду м.Києва Колесника О.М. з посиланням на «неможливість задоволення клопотання», оскільки вона ще не припинила трудові відносини зі своїм безпосереднім керівником - ОСОБА_2 .
При цьому, у вказаному листі в.о. голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 від 15.04.2019 року (№1/166/2019 Вих. 15.04.2019 року), адресованому судді Дарницького районного суду м.Києва Колеснику О.М., зокрема констатується, що помічник судді Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_2 - ОСОБА_1 повинна припинити трудові відносини з її безпосереднім керівником - ОСОБА_2 .
Тобто, згідно з вказаним твердженням ОСОБА_3 , зазначеному в вищевказаному листі від 15.04.2019 року така подія має відбутися у майбутньому, а не вже відбулася у минулому.
Крім того, одночасно у відмові було зазначено, що 12.04.2019 року в.о. Голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 було видано наказ №11-ОС «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_2 ».
Проте, вочевидь, за таких обставин, суддя ОСОБА_2 не міг би 15.04.2019 року бути її безпосереднім керівником за умови його відрахування зі штату Дарницького районного суду м. Києва ще 12.04.2019 року.
Про вказану відмову в.о. Голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 їй стало відомо по телефону від судді Колесника О.М., якому відмова безпосередньо була адресована, оскільки її було зареєстровано загальною канцелярією Дарницького районного суду м.Києва за вхідним №22599/19 від 15.04.2019 року о 18:24 год. - вже в позаробочий час, що можна перевірити шляхом здійснення витягу з судової бази Д-3.
Після ознайомлення з вказаною відмовою, 16.04.2019 року суддею Колесником О.М. було повторно зареєстровано в загальній канцелярії Дарницького районного суду м. Києва подання про покладення на позивачку повноважень та обов`язків додаткового помічника.
Враховуючи те, що декілька останніх днів ОСОБА_1 себе погано почувала та через надмірне хвилювання з перелічених подій її стан ближче до ранку 16.04.2019 року погіршився, то вона була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні №18.
Згодом, колегою, їй на телефон було надіслано фотознімок журналу приходу та уходу, в якому, починаючи від 16 квітня 2019 року було зроблено помітки про її звільнення.
17 квітня 2019 року, знову ж таки, всупереч нормам п..8 та п.9 Положення, в.о. Голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_3 було надано відмову (Вх.№23261 о 16:36) в задоволенні подання судді Колесника О.М. від 16 квітня 2019 року, в якій вона доводить до відому, що до виконання повноважень додаткового помічника судді можуть бути залучені виключно працівники патронатної служби зі штату суду, якою ОСОБА_1 на даний час не є, оскільки, згідно наказу №32-ОС/К від 15.04.2019 року відрахована зі штату суду.
З текстом вказаної відмови та прикріпленою до неї копією наказу Керівника апарату Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_4 №32 - ОС/К від 15 квітня 2019 року про її звільнення вона ознайомилась 25 квітня 2019 року (в перший день приходу до Дарницького районного суду м.Києва після закінчення лікарняного).
Цього ж дня, 25 травня 2019 року позивачкою та суддею Дарницького районного суду м.Києва Колесником О.М. в загальній канцелярії Дарницького районного суду м.Києва було зареєстровано її заяву з вимогою щодо покладення на неї обов`язків додаткового помічника Дарницького районного суду м.Києва Колесника О.М., та відповідне подання ОСОБА_11 про покладення на неї обов`язків додаткового помічника.
Проте, станом на сьогоднішній день, відповідь на заяву та подання ні їй ні судді Колеснику О.М. не надано.
Більше того, 25 квітня 2019 року керівником апарату Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_14 було поставлено питання про необхідність передачі нею до канцелярії Дарницького районного суду м. Києва справ, що знаходились в провадженні судді ОСОБА_2 , для подальшого їх перерозподілу.
У зв`язку з чим, аж до 08 травня 2019 року позивачкою, як помічником судді ОСОБА_2 виконувалася робота по підготовці вказаних справ для їх передачі до канцелярій.
Згідно складених та підписаних (нею в тому числі, як помічником судді ОСОБА_2 ) актів прийому - передачі від 08 травня 2019 pоку, вказані справи було передано до канцелярій.
Зазначала, що будь-яких посилань на її звільнення чи наявність наказу про її звільнення з вказаної відмови в.о. Голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 від 15.04.2019 року (№1/166/2019 Вих.15.04.2019 року) не вбачається, а навпаки, зазначено, що вона ще не припинила трудові відносини з суддею ОСОБА_2 , що дає підстави вважати, що наказ про її звільнення №32-ОС/К від 15.04.2019 року та наказ про відрахування зі штату судді ОСОБА_2 №11-ОС від 12.04.2019 року були винесені вже після 15.04.2019 pоку, тобто заднім числом.
При цьому, від визначення фактичної дати винесення наказу № 11-ОС від 12.04.2019 року, а саме в строк після 15 квітня 2019 року, частково залежить і встановлення неправомірності її звільнення від 15 квітня 2019 року.
Також, звертала увагу суду на те, що з вказаних письмових відмов в.о. Голови Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_3 від 15.04.2019 року та від 17.04.2019 року вбачаються розбіжності у визначенні моменту закінчення її повноваження помічника судді ОСОБА_2 , адже, як зазначено у відмові №1/166/2019 (вих.15.04.2019 року від 15.04.2019 року, зареєстрованою о 18:24) - станом на цей час вона ще перебувала у трудових відносинах з безпосереднім керівником - суддею ОСОБА_2, та як нею вже зазначено, відпрацювала повний робочий день до 18:00, що підтверджується її підписом у витязі з журналу приходу та уходу з роботи (правила відміток в якому затверджено п.6 розпорядження №51 Керівника апарату Дарницького районного суду м.Києва від 21.02.2019 pоку). Проте, згідно відмови від 17 квітня 2019 pоку, від 15.04.2019 року вона відрахована зі штату, а отже, її трудові відносини з суддею ОСОБА_2 ще з 15.04.2019 року припинилися.
Відповідно до п.11 розділу II вказаного Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді із займаної посади. припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Проте, керівником апарату суду їй не було запропоновано перевестись на будь-яку іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Крім того, посилання ОСОБА_3 на те, що до виконання повноважень додаткового помічника суді можуть бути залучені виключно працівники патронатної служби зі штату суду, є незаконними, оскільки, в п.7, 8 розділу II Положення та ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» зазначено, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду, при цьому, ніякого посилання на те, що помічника суддя обирає собі зі штату вже наявних працівників суду - не міститься.
Згідно позиції, викладеної у рішенні XIV позачергового з`їзду суддів України від 15 березня 2017 року (пункт 17), Положення не містить поняття «тимчасовий помічник», натомість визначає можливість тимчасового виконання обов`язків додаткового помічника судді особою, яка займає посаду помічника судді на момент звільнення відповідного судді (за яким такий помічник закріплений) із займаної посади у встановленому законом порядку, або припинення повноважень відповідного судді зі здійснення правосуддя. Під поняттям «додатковий помічник» норми положення розуміють помічника судді, який у випадку припинення повноважень або звільнення з посади відповідного судді, до якого такий помічник судді прикріплений, прикріплюється до іншого судді, в якого вже є призначений раніше помічник судді, за поданням цього судді та заявою помічника.
Радою суддів України у рішенні від 15 вересня 2016 року №56 про внесення зміни до Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року №14 (зі змінами), висловлена позиція щодо необхідності збереження посад помічників суддів у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною тощо), а також у період з моменту припинення повноважень судді зі здійснення правосуддя або з моменту звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку.
Листом від 23 вересня 2016 року №16-6871/16 Державна судова адміністрація України, до повноважень якої, зокрема, належить забезпечення належних умов діяльності судів, вивчення кадрових питань апарату суду, рекомендувала місцевим, апеляційним судам та ТУ ДСА України в якості тимчасового заходу, до моменту зайняття у встановленому чинним законодавством порядку вакантної посади судді, помічникам, які були підзвітні звільненим суддям, тимчасово виконувати обов`язки помічника або додаткового помічника іншого судді в цьому ж суді.
За п.9 Положення відмова Керівника апарату у задоволенні подання про призначення на посаду помічника судді можлива тільки у тому випадку, коли претендент не відповідає вимогам, установленим частиною другою статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також у випадках, коли претендент на посаду помічника судді:
- в установленому законом порядку визнаний недієздатним або дієздатність якого обмежена;
- має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
- відповідно до рішення суду позбавлений права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
- має не погашене адміністративне стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення; має громадянство іншої держави.
Не допускається призначення на посаду помічника судді особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення цієї вимоги, відповідні особи, близькі їм особи зобов`язані невідкладно повідомити про це керівника апарату суду та вжити заходів до усунення таких обставин у 15-денний строк.
Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не усунуто, та за відсутності подання іншого судді про призначення помічника на посаду, що виключає пряме підпорядкування, такий помічник судді підлягає звільненню із займаної посади.
Не зважаючи на відсутність вищезазначених підстав для відмови та на наявність подань судді Колесника О.М. її було незаконно звільнено.
Відповідно до п.12 розділу III Типового положення про апарат суду, прийнятого Вищою Радою Правосуддя від 17.01.2019 року №140/0/15-19, призначення на посаду та звільнення з посади помічника голови суду, помічника заступника голови суду, помічника секретаря судової палати, помічника судді-члена Ради суддів України, помічника судді здійснюється відповідно до Положення про помічника (помічників) судді.
Пунктом 12 розділу II вказаного Положення визначено, що помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі у зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.
Зазначала, що безумовно, мова йде ще й про дискримінацію, оскільки всіх інших помічників суддів Дарницького районного суду, суддів яких звільнено або відсторонено від повноважень, забезпечено робочими місцями додаткових помічників, в більшій кількості за ідентичними її у поданню поданнями суддів.
Згідно зі ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
Згідно положень ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Крім того, позивачка вказувала, що на сайті Дарницького районного суду м.Києва, без надання її згоди, було опубліковане повідомлення про її звільнення із зазначенням в ньому конфіденційної інформації, а саме, її персональних даних: її прізвища, імені, по батькові та її адреси реєстрації та електронної пошти (що навіть заборонено відображати в щорічних електронних деклараціях).
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За ст.14 ЗУ «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
При цьому, публікація вказаного повідомлення на офіційному сайті суду не передбачена нормами чинного законодавства, є незаконною та такою, що завдає їй моральних страждань, оскільки опублікована для широкого загалу у вільному доступі, що може призвести до негативних наслідків, адже під час роботи помічником судді їй щоденно доводилось мати розмови зі сторонами, які внаслідок незадоволення результатами судових рішень дозволяли собі агресивне спілкуванням з натяками на погрози, дзвінки нецензурного змісту та відповідно, яким тепер, в наслідок вказаної публікації, стала відома її адреса реєстрації, яка ще є і адресою фактичного проживання її батьків та бабусі, що завдає їй ще більших хвилювань та моральних страждань.
Відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За п.1 ч.1 статті 5 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Посада помічника (додаткового помічника) судді відноситься до патронатної служби та відповідно до п.18 ч.3 ст.3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб, а отже, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказана позиція також викладена в п.36-39 постанови Великої палати Верховного суду від 13.03.2019 року у подібній справі №308/4431/17 (провадження №14-555цд18).
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.28 ЦПК України, позови що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Позивачка підтверджувала, що нею не подано іншого позову до Дарницького районного суду міста Києва про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заперечувала.
Суд першої інстанції вважав, що даний спір не може бути продовжений в порядку, передбаченому ЦПК України, а провадження по справі підлягає закриттю, з огляду на постанову ВП/ВС від 02.10.2019 року №815/1594/17, в якій зазначено, що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, до яких відноситься посада помічника судді, який виник у період, коли від 01 травня 2016 року посада помічника судді за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність помічника судді - до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Проте, ухвала суду від 20.12.2019 року грунтується лише на позиції, відображеній в постанові ВП/ВС №815/1594/17 від 02.10.2019 року без врахування наступних норм процесуального права.
Так, положеннями ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
01.05.2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-УІІІ «Про державну службу», преамбула якого визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Вказаний Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
За ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених ч.1 ст.1 цього Закону.
Пунктом 18 ч.3 ст.3 Закону України «Про державну службу» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.
Згідно з частинами 1-3 ст.92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах. У той же час ч.4 зазначеної вище статті передбачає, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 391, 41-431, 492 КЗпП України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, в тому числі працівників про поновлення на роботінезалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Отже, станом на час - 15.04.2019 року посада помічника (додаткового помічника) судді відносилася до патронатної служби, не належала до державної служби, а тому на спірні правовідносини не поширювалася дія Закону України «Про державну службу», у той же час поширювалася дія гарантій, передбачених КЗпП України.
Вказана позиція також відображена в Постанові ВУ/ПВС №308/4431/17 від 13.03. 2019 року по ідентичній справі, згідно якої відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
Суд нагадує, що трудові спори потребують особливої ретельності.
Відповідно до ст.127 Конституції України правосуддя здійснюють виключно судді. Делегування чи поділ їхніх повноважень законом заборонено.
Помічник судді не допомагає судді виконувати його повноваження, не приймає участі у вирішенні і розгляді судових справ.
Помічник судді не є державним службовцем, займає посаду працівника патронатної служби та відповідно до положень ст.66 ЦПК України забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу, тому посада помічника судді не може відноситися до публічної сфери діяльності правосуддя.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина, а також не повинен допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.
Судом порушено право позивачки на розгляд її позовної заяви по суті і порушено право на звернення до суду за захистом наданих їй законом процесуальних прав та інтересів, передбачених ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки затягнено розгляд справи і в наступному закрито провадження у справі.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року про закриття провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року про закриття провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
