ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 серпня 2020 року м. Харків
Справа № 641/762/14-ц
Провадження № 22-ц/818/2883/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Маміної О.В., Котелевець А.В.,
секретаря Каплоух Н.Б.,
Учасники справи :
Заявник (відповідач, позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,
Позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
Відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 березня 2020 року, постановлену суддею Григор`євим Б.П.,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним правочином та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, скасування реєстрації місця проживання,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 такими, що позбавлені права користування квартирою. Скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
В межах розгляду справи ухвалою Комінтернівського районного суду від 4 лютого 2014 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено у частині виселення без надання житлового приміщення ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , в частині визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 такими, що позбавлені права користування кв. АДРЕСА_1 у частині скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - скасовано, у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення судового збору скасовано. Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 243, 60 грн у рівних частках з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2016 року у частині задоволення зустрічного позову про виселення скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод шляхом виселення відмовлено.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про скасування ухвали про забезпечення позову, у якій просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2014 року у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було відмовлено повністю, справу переглянуто Верховним Судом, судове рішення набрало законної сили.
Відповідач ОСОБА_5 проти заяви не заперечував.
Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , який був накладений ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2014 року по справі №641/762/14-ц.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов був забезпечений за заявою позивачів і на даний час по справі ухвалено рішення, яке набрало законної сили є остаточним і оскарженню не підлягає. Таким чином, суд дійшов до висновку, що у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили, обставини які слугували підставою для забезпечення позову відпали, враховуючи диспозитивність прав відповідача щодо подачі заяви про скасування заходів забезпечення позову та наявність останніх перешкоджає ОСОБА_1 в реалізації її суб`єктивних прав, а тому заяву про скасування заходів забезпечення позову суд вважав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду та залишити арешт накладений на квартиру АДРЕСА_3 ухвалою від 4 лютого 2014 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він тривалий час проживав у спірній квартирі, у якій знаходяться його грошові кошти та численне майно. У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 з невідомими особами повідомили, що будуть спільно проживати з ним в квартирі та за час відсутності ОСОБА_6 у ній, змінили замки на вхідних дверях, встановили сигналізацію та виставили квартиру на продаж в мережі Інтернет. За наведених обставин вказує, що доступ до квартири та своїх речей втратив, майно вибуло з його володіння та знаходиться у незаконному володінні відповідача, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, який наразі не розглянутий. Зазначає, що спірна ухвала унеможливлює розгляд його позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що ОСОБА_6 не наведено підстав для скасування ухвали у справі, де рішення набрало законної сили, а твердження про неможливість його позову не заслуговують на увагу, оскільки він не позбавлений можливості ініціювати питання про вжиття заходів забезпечення позову у тій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 також просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду - без змін, оскільки ОСОБА_1 та її представник як власники майна, а саме спірної квартири, звернулися до суду з правомірними вимогами, оскільки право власності є непорушним. Вважає, що ОСОБА_6 зловживає своїми процесуальними правами, вводить суд в оману та намагається уникнути цивільно-правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є тимчасові обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК України).
Пунктом 10 цієї Постанови встановлено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Судом встановлено, що позов та зустрічний позов у справі №641/762/14 пройшли всі етапи оскарження та розглянуті Верховним Судом, яким ухвалено судове рішення, що є остаточним та набрало законної сили. Зі змісту судових рішень вбачається, що у задоволенні позову, виконання саме якого забезпечувалося шляхом накладення арешту на квартиру, відмовлено. З огляду на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх скасування, оскільки обставини, які слугували підставою для забезпечення позову відпали.
Щодо доводів ОСОБА_6 про унеможливлення розгляду його позову про витребування майна з чужого незаконного володіння у іншій справі №641/1820/20, де предметом є це ж саме майно, то вони не мають правового значення для розгляду заяви про скасування заходів забезпечення у даній справі, оскільки він як позивач не позбавлений можливості заявити клопотання у іншій справі про забезпечення його позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді О.В. Маміна
А.В. Котелевець
повний текст постанови
складено 11 серпня 2020 року
