ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2020 року
м. Черкаси
справа № 697/2951/19 провадження № 22-ц/821/1168/20 категорія 311000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
секретар: Анкудінов О.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Потієнко Тетяна Миколаївна;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»;
представник відповідача - адвокат Помазкін Артем Євгенович
розглянув в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Тетяни Миколаївни та апеляційну скаргу ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна Артема Євгеновича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому було уточнено до ТОВ «АТБ-Маркет» про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 червня 2019 року позивача було звільнено з займаної посади керуючого магазином структурного підрозділу магазин «Продукти-889» ТОВ «АТБ-Маркет» за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення вважає безпідставним, необґрунтованим та незаконним, яке здійснено з порушенням чинного законодавства.
Починаючи з 14 травня 2019 року і до дня його звільнення магазин відвідували внутрішні перевіряючи. Всі перевірки за вказаний час були відмінними від тих, які щоквартально відбувалися за останні 11 років його роботи на підприємстві, так як були демонстративно-показовими, знаходились та фіксувались неіснуючі порушення, частина порушень були сфабриковані, зазначались порушення, які мали місце під час його довготривалої відсутності на робочому місці, пояснення змушували писати під диктовку.
25 травня 2019 року ОСОБА_2 , яка є регіональним директором з торгівлі, видано наказ про заборону йому, як керуючому магазином, у доступі до сейфу магазину, який протирічив його посадовій інструкції.
07 червня 2019 року йому було оголошено догану, після чого 08 червня 2019 року позивач звернувся до свого безпосереднього керівника Тютюнник Н.В., з проханням надати копії документів, на підставі яких оголошено догану, але отримав відмову. Вважає, що написані ним та іншими працівниками пояснення не мають юридичної сили, оскільки написані під тиском керівництва. Акти перевірки посадових обов`язків мали складатися безпосередньо в магазині, в його присутності та свідків, з визначенням порушень посадової інструкції та зазначенням того, що він погоджується з невиконанням пунктів переліку власних посадових обов`язків, з письмовим відображенням зазначеного та особистим підписом, чого зроблено не було.
У отриманій позивачем копії витягу про оголошенню догани не зазначено обставин, за яких було вчинено порушення, в чому полягає його грубість та яку завдано шкоду. Лише перерахунок документів. Директор з персоналу ТОВ «АТБ-Маркет» ОСОБА_3 перш ніж прийняти рішення про оголошення догани мав переконатися у наявності підстав для оголошення дисциплінарного стягнення.
25 червня 2019 року ОСОБА_1 вручено під підпис трудову книжку та надано для підпису витяг з наказу про звільнення, який не був підписаний начальником відділу кадрів.
Сам наказ про звільнення позивач не підписував та не отримував. Зазначений факт свідчить про те, що документально його звільнення не було оформлене та дооформлялося вже після вчинення безпосереднього звільнення.
Позивач вважає, що звільняючи його за п. 3 ст. 40 КЗпП України роботодавець не мав доказів порушення ним трудового договору, догана була оголошена незаконно, до того ж, дисциплінарні стягнення, які не були вчасно доведені до відома працівника, не можуть враховуватися при звільненні, а роз`яснень щодо оголошення догани він не отримував та не знав, за що саме вона була оголошена та відповідно за що його було звільнено. Доказів вчинення фактів порушення та завданої ним шкоди підприємство немає.
Поважність пропуску строку звернення до суду з позовом та його поновлення позивач мотивував тим, що оскаржуючи рішення про його звільнення 05 липня 2019 року він звернувся з письмовим повідомленням до керівництва та членів наглядової ради Корпорації «АТБ», після чого йому була призначена зустріч у центральному офісі підприємства в м. Дніпро 08 липня 2019 року.
Відповідь від керівництва ТОВ «АТБ-Маркет» про неможливість поновлення його на роботі позивач отримав лише 24 липня 2019 року. Копії витягів наказів про оголошення догани та звільнення йому направлено листом, який ОСОБА_1 особисто отримав 09 вересня 2019 року, самі накази він не отримував і не підписував.
Вважає, що фактично з 24 липня 2019 року, моменту отримання відповіді від керівництва ТОВ «АТБ-Маркет» він дізнався про порушення своїх прав через неможливість вирішити проблему в досудовому порядку.
Крім того, зазначив, що відповідачем йому також заподіяно моральної шкоди, оскільки внаслідок незаконного звільнення, він втратив право на працю, роботодавці не хочуть працевлаштовувати працівників, яких звільнили за відповідною статтею, завдано шкоди його здоров`ю, він втратив можливість сплачувати аліменти, виплачувати боргові зобов`язання, йому безпідставно не виплачено преміальну частину заробітної плати за червень 2019 року в розмірі 10 000 грн. Розмір компенсації за завдану йому фізичну, матеріальну та моральну шкоду оцінює в розмірі 300 000 грн.
Просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, анулювати та визнати недійсним наказ про винесення догани № 99-к від 07 червня 2019 року; зобов`язати ТОВ «АТБ-Маркет» здійснити перерахунок заробітної плати за червень 2019 року та виплатити преміальну частину заробітної плати в повному обсязі в розмірі 10 000 грн.; поновити на посаді керуючого магазином структурного підрозділу магазин «Продукти-889» ТОВ «АТБ-Маркет»; зобов`язати ТОВ «АТБ-Маркет» здійснити відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що права позивача ОСОБА_1 були дійсно порушені притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності у виді догани та подальшого звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, але враховуючи, що строк звернення позивача до суду сплив, суд відмовив в задоволенні позову саме з цих підстав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 та ТОВ «АТБ-Маркет» в особі свого представника ОСОБА_5 оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Потієнко Т.М. просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «АТБ-Маркет» - адвокат Помазкін А.Є. просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року в частині мотивів, з яких було відмовлено в задоволенні позову. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог та стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою ТОВ «АТБ-Маркет» судового збору за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АТБ-Маркет».
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Т.М. мотивована тим, що при вирішенні спору, суд першої інстанції помилково не врахував позицію Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 в якій визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляд справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не зупиняються і не перериваються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку».
Причинами пропуску строку звернення до суду позивач зазначав неотримання копії наказу про звільнення (витяг з наказу не містить підписів посадових осіб, не оформлений належним чином), стану здоров`я позивача та юридичну необізнаність позивача.
Головною причиною позивач зазначив його стан здоров`я, в підтвердження чого до суду надано докази, що в період з 18 липня 2019 року по 28 жовтня 2019 року він постійно перебував на амбулаторному лікування.
Отже, районний суд помилково дійшов висновку, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк для звернення до суду.
З огляду на сукупність встановлених обставин, пропуск строку звернення до суду відбулося через обставини, які позивач змінити не міг (розвиток хвороби) та не з його вини (незнання законодавства), тобто з поважних причин.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга представника ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна А.Є. мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини у справі та відмовив в позові з підстав пропуску строку позивача на звернення з позовом за захистом своїх прав, не взявши до уваги необгрунтоність заявлених вимог. Разом з тим, ТОВ «АТБ-Маркет» повністю погоджується з мотивами суду в частині того, що позивачем дійсно пропущено строк звернення за захистом своїх прав.
Визнаючи недійсним наказ про оголошення догани № 99-к від 07 червня 2019 року, суд дійшов такого висновку з підстав не надання відповідачем доказів порушення позивачем посадової інструкції, за які до нього було застосовано заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, а також, позивача не було ознайомлено із вищевказаним наказом.
Суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що підставою для складання наказу № 99-к від 07 червня 2019 року про оголошення позивачеві догани стали акт про порушення ним посадової інструкції від 14 травня 2019 року; акт про порушення ним інструкції від 27 травня 2019 року; письмові пояснення позивача від 14 травня 2019 року та від 27 травня 2019 року; письмові пояснення інших працівників магазину «Продукти-889».
Представник ТОВ «АТБ-Маркет» - адвокат Помазкін А.Є. зазначив, що складання акту про порушення посадової інструкції є, по суті, єдиним способом фіксації вчинення позивачем дисциплінарного проступку і для його складання підставою може бути тільки сам факт дисциплінарного проступку, а не пояснення осіб.
Надані до акту від 14 травня 2019 року письмові пояснення продавця-консультанта ОСОБА_6 від 14 травня 2019 року є доказом вчинення продажу продавцем-консультантом ОСОБА_6 14 травня 2019 року алкогольного напою без марки акцизного податку.
При цьому, актом від 14 травня 2019 року було зафіксовано й інші порушення позивачем вимог посадової інструкції, до яких письмові пояснення продавця-консультанта ОСОБА_6 від 14 травня 2019 року не мають відношення. Зокрема актом від 14 травня 2019 року було зафіксовано порушення щодо контролю і аналізу економічних показників роботи магазину; контролю норми списання; контролю за проведенням індексації відповідно до затвердженої інструкції; порушення коректного ведення касової дисципліни та дотримання правил ведення касової дисципліни; порушення забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей магазину; порушення контролю виконання правил приймання та відвантаження товарів та тари.
За приписами ч. 1 ст. 149 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення, а не до складання акту про порушення.
До застосування заходу дисциплінарного стягнення, тобто до складання наказу про оголошення догани № 99-к від 07 червня 2019 року, позивач власноручно надав письмові пояснення з приводу порушень, які зафіксовані актом про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року, у яких позивачем відображено визнання цих порушень, а також зазначено, що вони відбулися з його вини.
Посилання позивача на те, що порушення відбулося також з вини інших працівників магазину є безпідставними, оскільки саме на позивача, як на керуючого магазином, було покладено обов`язок з управління діяльністю персоналу магазину, а метою діяльності керуючого магазином є організація і керування торгово-технологічним процесом магазину. Тобто, керуючий магазину відповідав за дії та бездіяльність будь-якого працівника магазину.
Відповідно до посадової інструкції керуючого магазином мало стати забезпечення дотримання всіма працівниками магазину правил та вимог діючого законодавства у сфері роздрібної торгівлі, зокрема і в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Твердження позивача про тиск на нього під час написання пояснень нічим не підтверджено, зокрема показаннями свідків, аудіо, відео доказами, а базуються виключно за заяві самого позивача.
Всі пояснення з приводу порушень були написані позивачем власноручно, а самі порушення були визнані та перелічені ним, що підтверджує обставину неналежного виконання своїх посадових обов`язків.
Крім того, представником ТОВ «АТБ-Маркет» в апеляційній скарзі зазначено, що 14 травня 2019 року, після виявлення зазначених порушень було складено тільки акт про порушення посадової інструкції і до ОСОБА_1 не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення. Лише після виявлення 27 травня 2019 року нових порушень, було прийнято рішення про оголошення позивачеві догани, оскільки складання акту про порушення посадової інструкції та бесіда із позивачем, як метод переконання, не призвели до позитивних наслідків, а саме до належного ставлення позивачем до своїх посадових обов`язків.
Також, зазначено, що на вимогу суду відповідачем були надані оригінали наказу № 99-к від 07 червня 2019 року та наказу № 110-к від 25 червня 2019 року, які ідентичні за своїм змістом з витягами з зазначених наказів, що були видані ОСОБА_1 .
Підставою для звільнення позивача в наказі № 110-к від 25 червня 2019 року зазначено: наказ № 99-к від 07 червня 2019 року про оголошення ОСОБА_1 догани; акт перевірки виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків від 11 червня 2019 року; письмові пояснення позивача від 11 червня 2019 року; письмові пояснення інших працівників магазину «Продукти-889».
Суд першої інстанції не зазначив в оскаржуваному рішенні чи були доведені порушення, які вказано в акті про порушення від 11 червня 2019 року.
Районний суд не врахував, що не зазначення у наказі про застосування заходів стягнення, у чому полягало порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача; даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним, і що раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, не є підставою для визнання звільнення незаконним, якщо в такому наказі є посилання на акти перевірок та/або попередні накази (про оголошення догани).
Тому, враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «АТБ-Маркет» в апеляційній скарзі зазначив, що відповідач не порушив порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, встановлений статтями 147-149 КЗпП України, у тому числі через звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, через що мотиви оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягають зміні та прийняття висновку про необґрунтованості позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Т.М., остання зазначила, що доводи апеляційної скарги представника ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна А.Є. є безпідставними.
Вказала, що предметом спору є оскарження дисциплінарних стягнень: у вигляді догани та у вигляді звільнення.
Порядок накладення адміністративних стягнень визначений у ст. 149 КЗпП України.
Із аналізу даної норми працівник має право оскаржити не акт, яким зафіксоване порушення, а саме дисциплінарне стягнення - розпорядчий документ. В даному випадку накази роботодавця.
Згідно акту від 14 травня 2019 року позивачем було порушено ряд пунктів посадової інструкції. Крім того, із аналізу змісту акту від 14 травня 2019 року роботодавець вважає порушенням дисципліни реалізацію працівником, який безпосередньо не підпорядковується позивачу, товару без акцизної марки, тоді як сам працівник вказує на невинуватість позивача.
Будь-які інші порушення відсутні, а перелічені порушені пункти інструкції зазначені безпідставно, оскільки суду не надані акти ревізії каси та сейфів, тоді як дані документи є обов`язковими для доведення вини позивача.
Відповідно до положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148 складається акт відповідної форми. Результати інвентаризації каси необхідно задокументувати. Для цього використовують акт про результати інвентаризації наявних коштів. Фактичний залишок грошових коштів та інших цінностей визначаються за результатами інвентаризації, яку проведено не було.
У акті від 27 травня 2019 року не зазначено коли відбулося порушення (дата та час), позивач мав визначений графік роботи, тоді як магазин працює цілодобово, на період відсутності керуючого, його обов`язки виконували заступники.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що в діях позивача була відсутня вина.
Крім того, відповідно до наказу № 110-к від 25 червня 2019 року позивача було звільнено за систематичне невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Представник ОСОБА_1 звертає увагу на те, що наказ складено і підписано не повноважною особою, не зазначено частину норми Закону, як підстави звільнення та в діях позивача були відсутні ознаки системності.
Також, у наказі зазначено порушення, які позивач не вчиняв. Акт від 11 червня 2019 року не містить суті порушення, не відомо за які саме дії перелічено 12 пунктів посадової інструкції.
Роботодавець не надав суду затвердженого порядку прийняття товару та переліку відповідальних осіб, не надав суду локальних нормативних актів, що встановлюють процедуру уцінки, списання товарів та процедуру контролю керуючим за вітринами магазинів. Більше того, порушення не конкретизовані та не зазначено точний час вчинення порушення.
З огляду на вищевикладене, роботодавець не довів суду правомірності прийнятого рішення та не надав суду письмових доказів щодо порушень позивача, а тому такі порушення є надуманими.
Враховуючи зазначені обставини, представник ОСОБА_1 - адвокат Потієнко Т.М. вважає доводи апеляційної скарги представника ТОВ «АТБ-Маркет» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 останній також вказав, що доводи апеляційної скарги представника ТОВ «АТБ-Маркет» є безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження законності вчинених дій щодо позивача.
Зазначив, що за 11 років праці на підприємстві зарекомендував себе як відповідальний працівник і за вказаний час до нього жодного разу не застосовувалися дисциплінарні стягнення. Пункт 3 статті 40 КЗпП України дає право власнику розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни за п. 3 ст. 40 КЗпП України, роботодавцю слід було дотриматися багатьох умов, а саме встановити, що працівник учинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків; щоб невиконання трудових обов`язків або неналежне виконання обов`язків було протиправним та мало систематичний характер; щоб за попередні порушення трудової дисципліни до працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення з додержанням порядку їх застосування, який передбачено ст. 147 КЗпП України.
Цих умов роботодавцем дотримано не було, тому звільнення є незаконним, а тому доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і задоволенню не підлягають.
Всі інші доводи відзиву на апеляційну скаргу, приведені ОСОБА_1 фактично зводяться до спростування висновків суду щодо непоновлення строку для звернення позивача за захистом прав та відповідно підстави відмови в задоволенні позову та підтвердження доводів своєї позовної заяви щодо права позивача на невиплату заробітної плати, компенсації за час вимушеного прогулу та завдання моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна А.Є., останній зазначив, що доводи апеляційної скарги представника позивача - адвоката Потієнко Т.М. є недостатніми для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Представником ТОВ «АТБ-Маркет» зазначено, що в якості підстави для скасування рішення суду, стороною позивача зазначено фактично одну обставину - стан здоров`я, оскільки інша підстава «юридична необізнаність» не може вважатися такою, так як в Україні діє інститут безоплатної правової допомоги.
Неможливість своєчасного звернення позивача до суду через стан його здоров`я спростовується діями самого позивача. Суд першої інстанції в своєму рішенні правильно зазначив, що перебування на амбулаторному лікуванні не перешкоджало позивачу звертатися до головного управління держпраці у Дніпропетровській області 12 вересня 2019 року з питань додержання відповідачем законодавства про працю. Крім того, амбулаторне лікування дозволяло ОСОБА_1 звертатися з письмовим зверненням до членів наглядової ради Корпорації «АТБ» а також до правоохоронних органів зі скаргами на дії відповідача, про що не заперечувалося позивачем.
Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 сам підтвердив факт прибуття 08 липня 2019 року до м. Дніпро для зустрічі з керівництвом ТОВ «АТБ-Маркет».
Тому, такі дії ОСОБА_1 свідчать про те, що стан його здоров`я не міг бути поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.
Крім того, заперечуючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачеві не надано вчасно копій наказів як на підставу дотримання строків звернення до суду, представник ТОВ «АТБ-Маркет» зазначив, що ні позивач, ні його представник не заперечували того факту, що ОСОБА_1 трудова книжка була вручена у день звільнення, тобто 25 червня 2019 року, тому саме з цього дня почався перебіг місячного строку звернення до суду і навіть та обставина, що у день звільнення позивачем отримано лише витяг із наказу про звільнення не змінює обставини його обізнаності про звільнення.
З огляду на вищевикладене, представник ТОВ «АТБ-Маркет» вважає апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 необгрунтованою і підстав для її задоволення не вбачає.
Відповідь на відзив
У відповіді на відзив, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Т.М. зазначено, що представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу вказано про можливість ОСОБА_1 подати позов, скориставшись правом на вторинну правову допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» право на таку допомогу мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 26 червня 2015 року № 160 розмір доходу визначається за останні шість місяців, що підтверджується довідкою про доходи.
Отже, позивач мав право скористатись безоплатною вторинною правовою допомогою тільки після шести місяців з моменту звільнення.
Крім того, стан здоров`я позивача різко погіршився саме після поїздки до дирекції роботодавця у м. Дніпро 08 липня 2019 року. Вже 18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу і продовжував лікуватися до 28 жовтня 2019 року.
Саме через вказану обставину, строк на звернення до суду за захистом своїх прав було пропущено з поважної причини.
З урахуванням вищевикладеного, представник ОСОБА_1 - адвокат Потієнко Т.М. вважає, що обґрунтування, приведені у відзиві представника відповідача є такими, що не спростовують доводів апеляційної скарги сторони позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30 серпня 2002 року (а.с. 47-49 Т.1), останній з 25 червня 2008 року прийнятий на посаду заступника керуючого магазином ТОВ «АТБ-Маркет» м. Дніпропетровськ, з 27 листопада 2008 року переведений на посаду керуючого магазину, а в подальшому звільнений 25 червня 2019 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України. Запис у трудову книжку внесено на підставі наказу відповідача № 110-к від 25 червня 2019 року.
З копії витягу з наказу ТОВ «АТБ-Маркет» № 99-к від 07 червня 2019 року за підписом директора персоналу ОСОБА_8 (а.с. 56 Т.1) вбачається, що позивачу ОСОБА_1 , керуючому магазином підрозділу «Продукти 889» за порушення трудової дисципліни оголошено догану. Підставою наказу зазначено: Акти про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року № 14/05/2019; письмове пояснення продавця-консультанта ОСОБА_6 від 14 травня 2019 року; письмове пояснення ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року; Акт про порушення посадової інструкції від 27 травня 2019 року № 27/05/2019; письмове пояснення ОСОБА_1 від 27 травня 2019 року; письмове пояснення заступника керуючого магазином ОСОБА_9 від 14 травня 2019 року; письмове пояснення заступника керуючого магазином ОСОБА_7 від 27 травня 2019 року.
З копії витягу з наказу ТОВ «АТБ-Маркет» № 110-к від 25 червня 2019 року за підписом начальника відділу кадрів ОСОБА_11 (а.с. 57 Т.1) вбачається, що ОСОБА_1 , керуючого магазином підрозділу «Продукти 889» 25 червня 2019 року звільнено за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП України). Вирішено виплатити грошову компенсацію за 24 невикористаних днів щорічної основної відпустки за період з 25 червня 2018 року по 25 червня 2019 року. Підставою наказу зазначено?: службова записка регіонального заступника директора з торгівлі ОСОБА_10; Наказ № 99-к від 07 червня 2019 року про оголошення догани; акт перевірки посадових обов`язків від 11 червня 2019 року; письмове пояснення ОСОБА_1 ; пояснення інших працівників магазину.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача ОСОБА_1 були дійсно порушені притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності у виді догани та подальшого звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Але, оскільки ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду без поважних причин, судом було відмовлено в задоволенні позову з цих підстав.
Аналізуючи наявні матеріали справи та надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов до слідуючих висновків.
Щодо висновків суду про порушення прав позивача притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності у виді догани та подальшого звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до розділу 8 Посадової інструкції керуючого магазином ТОВ «АТБ-Маркет», затвердженої в.о. генерального директора ТОВ «АТБ-Маркет» від 06 жовтня 2017 року (а.с. 38-48 Т.3), з якою ОСОБА_1 ознайомлений 05 січня 2018 року вбачається, що керуючий магазином несе відповідальність у порядку, передбаченому діючим законодавством України за несвоєчасне та неякісне виконання своїх обов`язків, передбачених діючою посадовою інструкцією, в тому числі за:
П. 8.1 - неналежне виконання або невиконання своїх функцій та посадових обов`язків, передбачених діючою Посадовою інструкцією, шляхом несумлінного відношення до них - у межах, визначених діючим законодавством.
Розділ 4 Посадової інструкції, який містить в собі п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 та про порушення позивачем яких зазначено в акті від 14 травня 2019 року носить назву «Основні цілі та задачі».
Розділи 5 та 6 Посадової інструкції є «Основні функції» та «Основні обов`язки», відповідальність за порушення яких і передбачено розділом 8 Посадової інструкції.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив та зазначив ту обставину, що відповідачем у вищезазначеному акті про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року помилково зазначено, що неналежне виконання п. 4.2.1 та 4.2.2 тягне за собою відповідальність за розділом 8 Посадової інструкції, оскільки вказані пункти відносяться до розділу «основні цілі та задачі» і не передбачають відповідальності передбаченої Розділом 8.
Крім того є вірним висновок суду про те, що порушення позивачем п. 6.14 Посадової інструкції, який передбачає контролювання дотримання правил ведення касової дисципліни передбачає складення акту про результати інвентаризації наявних коштів.
Аналізуючи акт від 14 травня 2019 року, суд правильно встановив, що такий акт відсутній, що дає підстави вважати суду про те, що він не складався.
Стороною відповідача такий висновок не був спростований доводами апеляційної скарги і акт про результати інвентаризації не був наданий ні районному суду ні суду апеляційної інстанції.
Також, з матеріалів справи вбачається, що в іншому акті від 27 травня 2019 року є посилання на акт про результати інвентаризації наявних коштів від 27 травня 2019 року, проте такого акту матеріали справи не містять. Отже, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано суду підтверджуючих доказів факту проведення інвентаризації ні 14 травня 2019 року, ні 27 травня 2019 року.
Крім того, відповідно до п. 5.1.3 посадової інструкції керуючий магазином проводить вибірково інвентаризацію ТМЦ та виконує контроль прийому товару та ТМЦ.
В своїх доводах в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач зазначав порушення позивачем пунктів 6.4 та 6.9 інструкції, а саме: збереження товарно-матеріальних цінностей магазину та контроль виконання правил приймання та відвантаження товарів та тари.
Однак, досліджуючи такі доводи, суд першої інстанції правильно зазначив, що доказів неналежного забезпечення збереження ТМЦ та відсутності контролю правил приймання товарів відповідачем не надано. Поясненням ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року зазначено, що такі порушення мали місце в березні 2019 року. Саме в цей час позивач перебував у відпустці, тому такі порушення були допущені не ним та не з його вини.
З доводів апеляційної скарги фактично вбачається, що єдиною підставою для складання провідним фахівцем з охорони регіонів акту про порушення посадової інструкції від 14 травня 2019 року стало пояснення продавця ОСОБА_6 від 14 травня 2019 року, яке було відібрано у зв`язку з реалізацією останнього алкогольного напою без акцизної марки. Однак, із вказаного пояснення вбачається, що продавець ОСОБА_6 попереджалася керуючим магазину про недопустимість таких порушень. Крім того, при розгляді справи, суд першої інстанції правильно врахував та зазначив, що відповідно до пункту 1.4 посадової інструкції не передбачено безпосереднє підпорядкування продавця-консультанта керуючому магазином. Оскільки ОСОБА_1 було попереджено продавця про недопустимість таких порушень, тому керуючий магазином діяв у відповідності до своєї посадової інструкції і порушень з його боку в цьому випадку суд не вбачає.
Після оголошення догани позивачу ОСОБА_1 , повний текст наказу йому вручено не було. Дану обставину не заперечили ні позивач, ні відповідач. Сторони підтвердили ту обставину, що ОСОБА_1 було видано лише витяг з наказу № 99-к від 07 червня 2019 року. Районний суд в своєму рішенні зазначив, що при дослідженні зазначеного витягу та повного тексту наказу, судом було виявлено порушення в його оформленні.
Так, нормативно-правовими актами не передбачено видання розпорядчих документів у кількох примірниках. За необхідності кадрова служба чи служба діловодства (відповідно до розділу функцій, визначених у локальних нормативних актах організації) оформлює у встановленому порядку копії наказів чи витягів з наказів для зацікавлених структурних підрозділів чи інших юридичних та фізичних осіб.
Витяг із наказу чи розпорядження - це засвідчена копія частини відповідного розпорядчого документа.
При оформленні витягів з наказів необхідно дотримуватися уніфікованої форми.
Витяг із наказу має бути оформлений з відтворенням обов`язкових реквізитів: назва підприємства; назва виду документа (витяг з наказу); дату документа; реєстраційний індекс документа; місце складання або видання документа; заголовок до тексту документа; текст документа та його порядковий номер; відмітка про наявність підстави для видання наказу; підпис керівника підприємства; відмітка про засвідчення копії. Під час оформлення та засвідчення витягу з кадрового наказу слід звертати увагу на те, що реквізит «Підпис» оформлюють особливим чином: із оригіналу наказу до витягу переносять назву посади керівника, його ініціал(и) та прізвище. Сам керівник підприємства особисто підписувати витяг з наказу не повинен; відмітка про засвідчення витягу з наказу є обов`язковим реквізитом цього документа, саме вона надає йому юридичної сили; підпис особи, яка оформила відмітку про засвідчення витягу з наказу має бути засвідчений відбитком простої круглої печатки підприємства (як правило, печатки кадрової служби).
Сам наказ про оголошення догани та витяг з наказу повинні містити порушення, за які притягується особа до відповідальності у вигляді догани.
Однак, ні витяг з наказу № 99-к від 07 червня 2019 року ні сам наказ не містять посилання на порушені ОСОБА_1 пункти його посадової інструкції, тому висновок районного суду про те, що такий наказ є недійсним є правильним.
Вирішуючи позовні вимоги в частині поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушення чинного законодавства про працю, оскільки наказ про оголошення догани, який передував наказу про звільнення є безпідставним, так як не містить фактичних і конкретних даних щодо допущених порушень, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив в роботі позивач, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вини та саме головне, умислу в діях позивача, в повній мірі не взято до уваги пояснення позивача, що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання ОСОБА_1 , як працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Перевіряючи обґрунтованість рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Ч. 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього дисциплінарного стягнення та в який час.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:
-порушення має стосуватися тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
-невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;
-враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
-з моменту виявлення порушення до звільнення у дисциплінарному порядку може минути не більше місяця.
За такими підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Дослідуючи копію наказу ТОВ «АТБ-Маркет» № 110-к від 25 червня 2019 року про звільнення позивача, районний суд встановив, що даний наказ підписано директором з персоналу ОСОБА_3 , тоді як витяг з цього наказу, який направлено ОСОБА_1 підписано начальником відділу кадрів ОСОБА_11 (а.с. 17 Т.3) без належного посвідчення підпису керівника.
Крім того, перевіряючи доводи апеляційних скарг сторін з цього приводу, суд апеляційної інстанції враховує ще й ту обставину, що відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Посадової інструкції керуючого магазину передбачено, що дана посада відноситься до категорії керівників, є штатною одиницею магазину служби управління регіонами ТОВ «АТБ-Маркет». Призначення, переміщення або відсторонення від займаної посади керуючого магазином здійснюється наказом Генерального директора ТОВ «АТБ-Маркет».
Тому, враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає правильним висновок районного суду про те, що відповідач в наказі № 110-к від 25 червня 2019 року про звільнення позивача не зазначив, у чому полягало порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, не навів даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним. Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «АТБ-Маркет» не спростовують встановлених обставин справи та правильності висновків районного суду в цій частині.
Встановивши, що відповідачем було порушено трудові права позивача при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було пропущено без поважних причин строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в своїх апеляційних скаргах, зазначили, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково не взяв до уваги обставину поважності причин пропуску строків до суду з позовом. В обгрунтування доводів апеляційних скарг з цього приводу зазначено дві причини: юридична необізнаність позивача та погіршення стану здоров`я.
Підстава юридичної необізнаності не може бути визнана апеляційним судом як підстава для поновлення строку для звернення до суду за захистом своїх прав і є безпідставною, оскільки кожна особа, яка має правоздатність та дієздатність наділена певними правами та обов`язками, яких зобов`язана дотримуватися та виконувати.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
При цьому, норми Кзпп України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, слід кваліфікувати такі, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Юридична необізнаність не може кваліфікуватись судом причиною, яка об`єктивно перешкоджала стороні реалізувати своє право на захист.
У разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду про вирішення трудового спору, суд з`ясовує не лише причину пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.
У випадку пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.
Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 541/73/18 та від 17 червня 2020 року в справі № 481/1030/17.
Отже, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
За своєю сутністю позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на судовий захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Крім юридичної необізнаності, ще однією обставиною пропуску строку на звернення до суду позивачем було заявлено погіршення стану його здоров`я.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції здійснив огляд медичних документів, що були надані позивачем та надав в своєму рішенні їм оцінку.
Так, районним судом було встановлено, що ОСОБА_1 звертався до лікарів у період з 18 липня 2019 року по 28 жовтня 2019 року. Такі обставини є підтверджені випискою з медичної картки ОСОБА_1 (а.с. 97-106 Т.1).
Суд встановив, що період амбулаторного лікування ОСОБА_1 неодноразово переривався.
Так, 18 липня 2019 року ОСОБА_1 звертався до хірурга, після чого йому було призначено лікування терміном два тижні (а.с. 98 Т. 1).
31 липня 2019 року звертався до лікаря невропатолога та лікувався 10 днів, після чого 12 серпня 2019 року повторно звертався до лікаря, де йому призначено лікування, але не зазначено його терміни.
Наступне звернення до Канівської ЦРЛ позивачем ОСОБА_1 вже мало місце 02 вересня 2019 року та 10 вересня 2019 року, позивачу призначено лікування терміном на 5 та 10 днів (а.с. 102-103 Т.1), після чого повторне звернення до невропатолога позивачем було здійснене лише 11 жовтня 2019 року. Останнє звернення до Канівської ЦРЛ, що передувало зверненню до суду з позовом датовано 28 жовтня 2019 року.
Вирішуючи питання поважності пропуску строку, суд першої інстанції врахував та зазначив про це в своєму рішенні, що перебування на амбулаторному лікуванні не перешкоджало позивачу звертатися до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області 12 вересня 2019 року з питань додержання відповідачем законодавства про працю, про що ним отримано лист-відповідь № Ж-1070-11/09 від 24 вересня 2019 року (а.с. 160 Т.1). З тексту вказаного листа також вбачається, що мало місце попереднього звернення позивача а саме від 12 серпня 2019 року, на яке йому надано відповідь № Ж-908-10/14.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що амбулаторне лікування позивача дозволяло йому звертатися з письмовим зверненням до членів наглядової ради Корпорації «АТБ» (а.с. 89-93 Т.1), а також до правоохоронних органів зі скаргами на дії відповідача.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини районний суд дійшов висновку, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, що амбулаторне лікування позивача не перешкоджало йому звертатися в різні органи та установами з відповідними скаргами та листами і не було перешкодою для звернення його до суду з даним позовом.
Тому, висновок районного суду в частині відмови в задоволенні позову саме з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду є правильним. Постановляючи такий висновок, суд проаналізував всі наявні матеріали справи в сукупності із конкретними встановленими обставинами, дав їм належну оцінку та вірно кваліфікував обставину перебування позивача на амбулаторному лікуванні такою, що об`єктивно перешкоджала йому своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейськи й суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі.
Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимоги частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Потієнко Тетяни Миколаївни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна Артема Євгеновича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про визнання наказу недійсним, перерахунок заробітної плати, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України (з урахуванням змін внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ).
Повний текст виготовлено 22 липня 2020 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.В. Нерушак
