Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
16 липня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/378/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши заяву адвоката Верещаки О.М., подану у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК"
про банкрутство,
за участю
- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
- учасників справи:
від ОСОБА_2 , - особисто ОСОБА_2 та його представника Верещаки О.М.,
від ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі Шаповал Д.В.,
від ОСОБА_3 особисто ОСОБА_3 та представника Трощака Є.В.,
від боржника ліквідатора арбітражного керуючого Котенка Д.С.,
у с т а н о в и в:
У судовому засіданні 16.07.2020 представником учасника справи ОСОБА_2 адвокатом Верещакою О.М. подана заява про відвід судді.
Так, на думку заявника, суддя є упередженим до вказаного кредитора, а тому підлягає відводу, оскільки:
1)він не був допущений до судового засідання, яке відбулося 06.04.2020, хоча безпосередньо неявка визнана судом необґрунтованою,
2)при призначенні поданої ОСОБА_2 скарги на дії та бездіяльність ліквідатора суддею не враховано процесуальні строки її розгляду, хоча клопотання голови комітету кредиторів призначене на 16.07.2020.
Вирішуючи подану заяву по суті суд зазначає, що у відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 39 ГПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Безпосередньо підстави для відводу судді наведені у статті 35 ГПК України. Так, за змістом цієї статті «суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: … 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; … 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді».
У зв`язку з наведеним, обов`язком заявника є доведення вказаних підстав для відводу, а також наявності очевидних обставин та фактів, які б стверджували, або вказували на упередженість або необ`єктивність судді при розгляді справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що суддя при розгляді справи є безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного, а обов`язок подачі таких доказів лежить на заявникові у відповідності до положень частини 1 статті 74 ГПК України.
Здійснюючи аналіз викладеним підставам для відводу в контексті кожного з них, суд зазначає, що діючий Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення критеріїв або безпосереднього поняття неупередженості та об`єктивності, але вони наявні у нормах права, у тому числі міжнародних, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 2 ГПК України встановлено, що «завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів …» (частина 1), а тому апріорі встановлено законодавчу вимогу про обов`язок суду при розгляді справи діяти справедливо, неупереджено та своєчасно з метою досягнення завдань судочинства, наведених у частині 3 вказаної статті. Водночас, протилежне є підставою для тверджень про упередженість та необ`єктивність суду при розгляді справи.
Суд наголошує, що у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України «суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права».
Так, за змістом частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення …».
За пунктами 49 та 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 Європейським судом зроблений висновок, що: «Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ... У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ... Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного …».
Суд також зазначає, що судові рішення з огляду на верховенство права за своїм змістом повинні утверджувати справедливість і права людини, укріплювати довіру суспільства до судової влади. В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об`єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов`язання захистити інтереси громадянина та суспільства.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Отже, довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включають в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об`єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.
За результатами аналізу вказаних правових положень суд приходить до висновку, що:
- забезпечення загальної безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи, а також забезпечення судом при розгляді даної справи відсутності сумнівів у сторін у такій неупередженості, є обов`язком суду з метою укріплення довіри суспільства до судової влади,
- моральна складова суддівської етики, частиною якої є забезпечення процесуальних прав сторін та учасників процесу, вимагає від судді дотримання правил поведінки, які здатні викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу в неупереджених результатах розгляду справи.
Надаючи оцінку кожному з аргументів заявника стосовно заявленого відводу суд зазначає наступне.
Стосовно аргументу про недопущення заявника до судового засідання, яке відбулося 06.04.2020
Відповідно до ухвали від 06.04.2020 судом було вирішене подане представником кредитора ОСОБА_2 адвокатом Веращакою О.М. клопотання про відкладення розгляду справи.
При його вирішенні та відхилені судом наведені мотиви та підстави для таких дій, а саме зазначено, що:
«Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020.
Зокрема, за змістом статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Положеннями статті 32 цього ж Закону зазначено, що обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
На території України та безпосередньо у м. Херсоні введені заходи для протидії поширенню коронавірусу, а саме обмежно роботу установ, організацій та транспорту загального користування.
Отже, на даний час дійсно введені обмежувальні заходи, які впливають на здійснення роботи усіх установ та організацій.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за частиною 1 статті 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.
Таким чином, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов`язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених частиною 3 статті 2 ГПК України.
Разом з тим, дотримання строків судочинства не є самоціллю судового розгляду, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні, а тому у випадку мотивованої неможливості прийняття участі у судовому розгляді суд не зможе досягти вказаного завдання та забезпечити дотримання принципів судочинства.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
За частиною 1 статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я.
Отже, у випадку наявності введеного карантину обов`язком суду є здійснення судочинства, з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров`я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.
У даному випадку в Господарському суді Херсонської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину, у тому числі проведення судових засідань з використанням працівниками суду та представниками сторін засобів індивідуального захисту, а тому неявка учасників справи та їх представників не є поважною, оскільки наявність введеного карантину не означає, що сам по собі цей факт є підставою для неприбуття у судове засідання, так як для такого неприбуття потребується надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню неявку у судове засідання.
Поряд з цим, суд зазначає, що ліквідатор Акопян Г.Г., адвокат Верещака О.М. та представник податкової служби територіально здійснюють свою діяльність на території м. Херсона, їх місця роботи наближені до будівлі Господарського суду Херсонської області, а тому вони мали можливість прибути у судове засідання для представлення власних інтересів.
Зокрема, у клопотанні ліквідатор не вказав конкретну причину, яка унеможливлює його прибуття у судове засідання, а здійснив лише перелічування заходів, вжитих державою у зв`язку з веденням карантину, а тому суд констатує факт ненадання ним доказів впливу карантинних заходів на обмеження його у праві на участь у судовому засіданні.
Поряд з цим, стосовно неприбуття у засідання адвоката Верещаки .М. суд зазначає, що у відповідності до Правил адвокатської етики у межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта, а отже пріоритетним є забезпечення адвокатом представництва у суді свого довірителя перед власними побоюваннями стосовно наявних карантинних заходів та обмежень, які по своїй суті впливають на роботу адвоката лише у випадку безпосередньої дії таких заходів або наслідків на адвоката.
У даному контексті суд також зазначає, що розміщене на інтернет-сайті Господарського суду Херсонської області оголошення від 20.03.2020 про рішення Зборів суддів Господарського суду Херсонської області № 19 від 17.03.2020, в якому «припинено допуск осіб до приміщення суду», не стосується представників сторін та учасників справи, не обмежує їх право на участь та допуск до судових засідань, а тому не може бути підставою для неприбуття у судове засідання. Підтвердженням цьому є безперешкодний допуск до судового засідання представників, які з`явилися у судове засідання при розгляді цієї справи.
Суд вважає за необхідне також вказати, що безперервність судочинства у даній справі (яка за своїм предметом є значимою для її учасників, а також через тривалість її розгляду, у тому числі встановлених скорочених строків на розгляд заяви про заміну ліквідатора) необхідна для дотримання балансу між правом сторін на справедливий суд та застосування принципу пропорційності судочинства.
Підсумовуючи наведене, суд виходить із наявності факту забезпечення судом (як установою) безпечного розгляду даної справи, у тому числі для представників сторін, а тому повторна неявка ліквідатора та представників учасників справи не є поважною, у зв`язку з чим розгляд справи проведений без їх участі».
Отже, судом були наведені достатні підстави для відхилення поданого клопотання.
Водночас, суд вважає за необхідне з метою роз`яснення всім учасникам справи правових підстав для судового розгляду в період карантину та безпосередньо мотивів суду при проведенні такого розгляду 06.04.2020 зазначити наступне.
Так, на час проведення судового засідання положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» з 12.03.2020 до 24.04.2020 на всій території України введено карантин.
Підпунктом 2 пункту 2 вказаної Постанови заборонено з 17.03.2020 до 24.04.2020 проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, у зв`язку із карантином заборонено проведення заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, але на заходи, які здійснюються державними органами та необхідні для забезпечення їх роботи, такі обмеження не розповсюджуються.
У даному випадку проведення судових засідань, розгляд справ, здійснення судочинства є заходами, які направлені на забезпечення роботи суду як державного органу, а тому обмежувальні заходи щодо проведення «масових заходів» не можуть розповсюджуватися на проведення судових засідань. Натомість забезпечення виконання всіх інших положень Постанови є неухильним обов`язком суду (як установи) та судді при проведенні судових засідань, у тому числі безпечного здійснення розгляду справ в умовах карантину, а саме проведення судових засідань з використанням працівниками суду та представниками сторін засобів індивідуального захисту та дистанції.
Зокрема, під час судового засідання 06.04.2020 судом забезпечено безпечний розгляд справи, всі присутні у залі судового засідання використовували засоби індивідуального захисту (медичні маски, гумові рукавички) та знаходилися на відповідній відстані одне від одного.
16.03.2020 Радою суддів України направлено до судів листа за вих. № 9рс-186/20, в якому надано рекомендації серед іншого щодо «роз`яснення громадянам можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції», «обмеження допуску в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань», «обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань», «зменшення кількості судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня» та «здійснення судового розгляду справ без участі сторін, в порядку письмового провадження».
17.03.2020 Радою суддів України прийняте рішення № 19, яким затверджено «Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань …», за змістом яких вони фактично відтворюють викладені у листі за вих. № 9рс-186/20 рекомендації та є ідентичними.
Отже, з викладеного листа та Рекомендацій вбачається, що Рада суддів України не обмежувала здійснення суддями судочинства, не надавала вказівок на непроведення судових засідань в період карантину та не забороняла допуску представників сторін до судових засідань, оскільки такі обмеження стосувалися лише осіб, які не є учасниками справ.
Крім того, на офіційній веб-сторінці Верховного Суду від 20.03.2020 було розміщене повідомлення, за змістом якого Верховний Суд повідомив про підтримку Комітетом Верховної Ради України прийнятих рішеннями Ради суддів України заходів щодо функціонування органів правосуддя на період карантину. Зокрема, в ньому зазначено, що «під час карантину суди повинні працювати, забезпечувати громадянам доступ до правосуддя; водночас мають бути вжиті заходи для нерозповсюдження небезпечної хвороби під час відправлення правосуддя». Разом з тим, в повідомленні вказано, що Комітет «звернув увагу на те, що заходи, запропоновані Радою суддів України та зборами суддів, зокрема прохання до громадян, які є учасниками судових процесів, утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін, носять рекомендаційний характер…».
18.03.2020 головою Господарського суду Херсонської області Литвиновою В.В. був виданий наказ № 01.02-04/16 «Про впровадження протиепідемічних заходів та забезпечення роботи суду в умовах ускладнення епідеміологічної ситуації», за пунктом 4 якого «обмежено допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань», а відповідно до пункту 6 наказано «суддям по можливості зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня, та здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін в порядку письмового провадження».
Водночас, 20.03.2020 на зборах суддів Господарського суду Херсонської області вирішено:
- «припинити допуск осіб до приміщення Господарського суду Херсонської області, крім працівників суду, представників підрозділу військової частини №3056 Національної гвардії України, працівників правоохоронних, аварійно-рятувальних органів та медичних закладів при виконанні ними професійних обов`язків на час дії карантинних заходів»
- «суддям вжити заходів щодо розгляду справ у порядку письмового провадження відповідно до Господарського процесуального кодексу України або відкладення судових засідань».
Таким чином, рішенням зборів суддів № 2 від 20.03.2020 з цієї дати фактично обмежено здійснення правосуддя у Господарському суді Херсонської області шляхом проведення судових засідань за участі представників сторін, оскільки вхід до будівлі суду їм був заборонений.
Проте, таке рішення виходило за межі діючого законодавства та наданих рекомендацій, оскільки навіть якщо в Україні і був би запроваджений надзвичайний стан, права громадян на звернення до суду, отримання правничої допомоги не могли б бути обмеженими, так як це є порушенням положень статей 55 та 64 Конституції України, за якими не можуть обмежуватися права і свободи людини і громадянина, які захищаються судом, а саме доступ до правосуддя.
Вказане рішення зборів не підлягало прийняттю до уваги судом при організації роботи по здійсненню правосуддя, у тому числі при розгляді даної справи, оскільки воно не відповідало й іншим положенням діючого законодавства.
Зокрема, у відповідності до частини 3 статті 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до питань внутрішньої діяльності судів серед іншого належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів. Так, згідно з пунктом 1 частини 5 статті 128 того ж Закону збори суддів «обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників апарату цього суду».
Отже, до компетенції зборів суддів належить виключно обговорення та прийняття рішення з питання внутрішньої діяльності суду або судді, а не процесуального порядку здійснення судочинства конкретним суддею, у тому числі вирішення питання про недопущення до зали судового засідання та приміщення суду учасників процесу. Відповідні процесуальні функції віднесені до повноважень судді у конкретній справі.
Рішення зборів суддів не відповідало положенням статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтям 8 і 42 Господарського процесуального кодексу України, за якими судочинство здійснюється гласно та відкрито (у судовому засіданні мають бути присутніми будь-які особи; учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях), у зв`язку з чим воно не може являтися підставою для позбавлення сторін права на участь у розгляді справ.
Статтею 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Отже, у випадку наявності введеного карантину обов`язком суду є здійснення судочинства, з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров`я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів протиепідеміологічного характеру щодо безпечного розгляду справ (здійснення судочинства), а не вжиття заходів по недопущенню представників до зали судового засідання та унеможливлення конкретним суддею здійснювати розгляд справ.
Більш того, вжиття заходів протиепідеміологічного характеру щодо безпечного розгляду справ покладено на голову суду, як керівника установи, та керівника апарату суду, а тому не може бути покладено або привласнено зборами суддів, до компетенції яких такі повноваження не віднесені.
Наявність компетенції лише у голови суду, керівника апарату та його заступника стосовно забезпечення безперервної діяльності суду у випадку епідемії слідує з положень наказу Державної судової адміністрації № 93 від 29.01.2019 «Про затвердження Типового плану забезпечення безперервної діяльності суду та Методичних рекомендацій щодо безпеки в надзвичайних ситуаціях (брошури)».
Так, основними положеннями Типового плану, які впливають на визначення такої компетенції є наступні:
- «Цей план розроблений спеціально на випадок спалаху епідемії грипу і має наступні цілі:
продовжити виконання судом важливих функцій і робіт;
забезпечити функціонування процесів прийняття рішень, включаючи призначення відповідальних осіб;
зменшити або звести до мінімуму порушення звичайного режиму роботи;
відновити звичайний режим роботи;
забезпечити готовність до виконання заходів, передбачених планом, шляхом реалізації програми тестування, навчання і практичної підготовки» (Розділ 5),
- «Особами, що відповідають за прийняття рішень у суді, є: голова суду (або особа, яка виконує його повноваження), керівник апарату суду (або особа, яка виконує його повноваження), заступник керівника апарату суду» (Розділ 5),
- «Цей план передбачає наступні 4 рівня небезпеки:
Рівень небезпеки 1 - санітарна просвіта і профілактика,
Рівень небезпеки 2 - скорочений режим роботи суду через нестачу персоналу,
Рівень небезпеки 3 - значно скорочений режим роботи суду через необхідність забезпечення захисту здоров`я працівників і суддів, а також з метою захисту здоров`я громадян,
Рівень небезпеки 4 - закриття приміщень суду через нестачу персоналу або відповідно до вказівки Уряду» (Розділ 5),
- «Критерії для оголошення кожного рівня небезпеки:
Рівень небезпеки 1 оповіщення населення, відповідальні особи за прийняття рішень голова суду, керівник апарату,
Рівень небезпеки 2 - рівень неявки на роботу від 25% до 35%, відповідальні особи за прийняття рішень голова суду, керівник апарату,
Рівень небезпеки 3 - рівень неявки на роботу від 35% до 50%, відповідальні особи за прийняття рішень голова суду, керівник апарату,
Рівень небезпеки 4 - рівень неявки на роботу більше 50 %, відповідальні особи за прийняття рішень голова суду, керівник апарату» (Розділ 5).
Отже, за наведеними положеннями:
- обов`язком керівництва суду в особі голови та керівника апарату є планування забезпечення безперервної діяльності суду на випадок епідемії, а також вжиття відповідних заходів для забезпечення можливості продовжувати виконання своїх основних функцій у випадку порушення звичайного режиму роботи суду,
- метою плану та заходів є продовження виконання важливих функцій судочинства, зведення до мінімуму ризиків для здоров`я і безпеки громадян, працівників і суддів,
- особами, які відповідають за прийняття рішень у суді, є: голова суду, керівник апарату суду, заступник керівника апарату,
- закриття будівлі суду для його відвідувачів можливе лише у випадку небезпеки 4 рівня,
- рівень небезпеки 4 рівня наявний у випадку, коли неявка на роботу працівників суду через епідемію складає більше 50 %.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що у Господарському суді Херсонської області не було наявного 4 рівня небезпеки, у зазначений період не захворіло жодної особи, навіть на респіраторне захворювання (у тому числі на грип), а тому прийняття зборами суддів рішення № 2 від 20.03.2020 не тільки не відповідало положенням наказу ДСА України № 93 від 29.01.2019, але й виходило за межі власних повноважень самих зборів як органу суддівського самоврядування щодо організації роботи в період епідемії.
Згідно з частиною 7 статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акти вищої юридичної сили.
Так, рішення зборів № 2 від 20.03.2020 не відповідало названим вище правовим положенням, а тому не було прийняте судом до уваги при розгляді цієї справи та забезпеченню судочинства у ній.
Суд також звертає увагу й на те, що здійснення судочинства у період карантину узгоджується і з позицію Верховного Суду. Зокрема, в мережі Інтернет є загальний доступ до листа Верховного суду за вих. № 932/0/2-20 від 08.04.2020, адресованого Професійній спілці «Українська незалежна фундація правників», за змістом якого Верховний Суд інформував, що «учасники судових засідань проходять у приміщення Верховного Суду температурний скринінг і використовують медичні маски й дезінфікуючі засоби …».
Аналогічне сприйняття обов`язку суду в період карантину мають й інші органи суддівського врядування.
Так, на веб-сторінці Вищої ради правосуддя наявне повідомлення від 27.03.2020 під назвою «ВРП надала судам рекомендації щодо забезпечення стабільної роботи в умовах карантину», за змістом якого судам належить:
- безперервно здійснювати судочинство у невідкладних справах, які визначені процесуальними кодексами та судами (суддями), з дотриманням балансу між правом на безпечне довкілля для суддів, сторін у справах та правом доступу до правосуддя;
- за можливості проводити судові засідання в режимі реального часу через Інтернет;
- на час терміну дії карантину організувати гнучкий графік роботи суддів та працівників апаратів судів, зборам суддів встановити чергування суддів для вирішення невідкладних процесуальних питань та невідкладних справ в особливих видах проваджень;
- обмежити доступ у судові засідання осіб, які не є учасниками проваджень;
- судові засідання проводити з використанням суддями та сторонами у справах засобів індивідуального захисту;
- перейти на опрацювання електронної кореспонденції;
- за наявності технічної можливості забезпечити працівникам апарату суду умови для виконання посадових обов`язків дистанційно;
- довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.
Поряд з цим, аналогічний підхід у сприйнятті обов`язку суду в період карантину наявний у Консультативному висновку Вищої ради правосуддя № 1550/0/15-20 від 26.05.2020 щодо законопроекту № 3495, в пункті 2 якого зазначено, що:
- « … жоден суд не припинив виконувати свої функції в умовах карантину. Судова влада запровадила особливий режим роботи судів та суди здійснюють розгляд справ, у тому числі тих, що пов`язані чи виникли у зв`язку з порушенням правил карантину … Не припинено судами й розгляд невідкладних справ …».
У рішенні Ради суддів України № 21 від 24.04.2020 також вказано, що:
- «… вкотре змушені наголосити на тому, що суддівська спільнота в Україні є соціально відповідальною, адже у період карантину жоден суд в країні не припинив виконувати свою роботу. Органи судової влади продовжують здійснювати розгляд справ, у тому числі тих, що пов`язані з порушеннями правил карантину …».
Таким чином, судом надане правомірне тлумачення нормам діючого законодавства щодо проведення судового розгляду даної справи в період карантину, оскільки вона за своїм предметом судового розгляду була невідкладною, розглядалася тривалий час та стосувалася вирішення процедурних питань ліквідації боржника.
Стосовно аргументів заявника про недопущення його до судового розгляду 06.04.2020 безпосередньо судом (суддею Закуріним М.К.), суд зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки будь-яких дій стосовно недопущення адвоката Верещаки О. М. до судового засідання суддею не вчинялось.
Навпаки, з метою розгляду всіх невідкладних справ суддею було організовано роботу підлеглих працівників стосовно забезпечення безперешкодного доступу учасників справ до судових засідань, у тому числі і у цій справі, шляхом надання вказівок помічнику судді та секретарю судового засідання забезпечити безперешкодний прохід до зали судового засідання представників сторін, які будуть прибувати для розгляду кожної справи. Такі вказівки були організовані таким чином, що вказані особи виконували їх шляхом особистої зустрічі всіх хто бажав прибути у судові засідання при вході до суду та подальшого безперешкодного пропуску через охорону суду із роз`ясненням про правомірність таких дій.
Безпосередньо 06.04.2020 на вході до суду перед судовим засіданням заявник не був присутнім (підтвердженням чому є також клопотання про відкладення розгляду справи, яке подане раніше), а особи, які з`явилися безперешкодно охороною суду були допущені до судової зали.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що посилання заявника, як на доказ упередженості судді при проведенні судового засідання 06.04.2020, на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, винесену за результатами оскарження ухвали від 06.04.2020, та якою вона скасована через відсутність представників у судовому засіданні, не вказують на упередженість судді, оскільки у відповідності до частини 3 статті 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення у зв`язку з порушення норм процесуального права є (серед інших підстав) «розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду».
Проте, у даному випадку учасники справи, у тому числі Філін М.І., були належним чином повідомлені про судовий розгляд, а причини їх відсутності визнанні неповажними, у зв`язку з чим скасування ухвали не вказує на допущену судом упередженість, як при судовому розгляді, який відбувся 06.04.2020, так і при вирішенні справи у подальшому.
Стосовно аргументу про призначення скарги на дії та бездіяльність ліквідатора із пропуском процесуальних строків її розгляду та призначення розгляду клопотання голови комітету кредиторів про затвердження фонду авансування
09.07.2020 до суду надійшли клопотання голови комітету кредиторів Ісаєнка Д.М. про затвердження створення фонду авансування та скарга кредитора Філіна М.І. на дії (бездіяльність) ліквідатора.
Ці процесуальні заяви підлягали розгляду у судовому засіданні, а тому ухвалами від 10.07.2020 вони прийняті до розгляду. При цьому при визначенні дати судового розгляду кожної із заяв судом враховувався об`єм їх судового розгляду, необхідність надання часу учасникам справи на підготовку до судового розгляду, а також період відпустки судді.
Зокрема, відповідні об`єми та час для підготовки за кожною з них різняться, а саме для розгляду скарги, у тому числі підготовки до розгляду, потребується більше часу, а тому, з урахуванням періоду відпустки судді (з 20.07.2020 по 07.08.2020), вона призначена на 12.08.2020 (третій робочий день після закінчення відпустки та день, який за графіком судових засідань вільний від інших судових розглядів).
Натомість клопотання було призначене на 16.07.2020, оскільки за своїм об`ємом та часом судового розгляду воно не є значним, а також судом враховано, що на цю дату вже було призначене засідання у справі ухвалою від 02.07.2020, що забезпечило раціональне використання як ресурсів суду, так і учасників справи на судовий розгляд.
За таких обставин, судом при призначенні процесуальних заяв до розгляду на різні дати не допущено процесуальних порушень, які могли б вказувати на упередженість судді.
Висновки за результатами розгляду заяви про відвід
Підсумовуючи викладені обставини та враховуючи вказані правові положення суд приходить до висновку, що:
- відповідно до ухвали від 06.04.2020 судом вирішене подане представником кредитора ОСОБА_2 адвокатом Веращакою О.М. клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням мотивів та підстав для таких дій,
- зміст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 не вказує на упередженість судді, оскільки нею хоча і вказано про розгляд справи у судовому засіданні 06.04.2020 без участі представників сторін як порушення процесуальних норм, але учасники справи, у тому числі Філін М.І., були належним чином повідомлені про судовий розгляд,
- рішення зборів суддів Господарського суду Херсонської області № 2 від 20.03.2020 не відповідало правовим положенням, а тому не було прийняте судом до уваги при розгляді цієї справи та забезпеченню судочинства у ній у період карантину,
- судом надане правомірне тлумачення нормам діючого законодавства щодо проведення судового розгляду даної справи в період карантину, оскільки вона за своїм предметом судового розгляду була невідкладною, розглядалася тривалий час та стосувалася вирішення процедурних питань ліквідації боржника,
- твердження заявника про недопущення його до судового розгляду 06.04.2020 безпосередньо судом (суддею Закуріним М.К.) не відповідає дійсності, оскільки будь-яких дій стосовно недопущення адвоката Верещаки О. М. до судового засідання суддею не вчинялось,
- при визначенні дати судового розгляду клопотання про затвердження створення фонду авансування та скарги на дії ліквідатора судом враховувався об`єм їх судового розгляду, необхідність надання часу учасникам справи на підготовку до судового розгляду, а також період відпустки судді,
- відповідні об`єми та час для підготовки за кожним із процесуальних звернень різняться, а саме для розгляду скарги, у тому числі підготовки до розгляду, потребується більше часу, а тому, з урахуванням періоду відпустки судді, вона призначена на 12.08.2020, а клопотання було призначене на 16.07.2020, оскільки за своїм об`ємом та часом судового розгляду воно не є значним, а також судом враховано, що на цю дату вже було призначене засідання у справі ухвалою від 02.07.2020, що забезпечило раціональне використання як ресурсів суду, так і учасників справи на судовий розгляд.
Отже, наявність вказаних обставин та зроблених судом висновків не вказує на незабезпечення судом загальної безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи, незабезпечення судом відсутності сумнівів у сторін у такій неупередженості, а також недотримання суддею правил поведінки стосовно учасників справи, а тому заява про відвід є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 39, 232 ГПК України,
у х в а л и в:
У задоволенні заяви про відвід відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя М.К. Закурін
