ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2018 року
м. Одеса
Справа № 923/378/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: В.В. Лашина
суддів О.Ю. Аленіна
Л.В. Лавриненко
При секретарі А.В. Безпалюку
За участю представників сторін:
Розпорядник майна - ОСОБА_2
Від ТОВ "Вік" - Білецький О.В.,
Філін М.І.
Від ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_5- особисто
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК"
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017
по справі №923/378/17
за заявою: ОСОБА_8
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК"
про визнання банкрутом
суддя суду першої інстанції: Пригуза П.Д.
час та місце прийняття судового рішення: 14.12.2017 р., м. Херсон, вул. Театральна 18, господарський суд Херсонської області
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.12.2017
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.05.2017 р. за заявою гр. ОСОБА_8 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» (у наступному за текстом - ТОВ «Фірма «ВІК») на загальних підставах, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в подальшому - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна боржника.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.05.2017 р. оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство ТОВ «Фірма «ВІК».
Після публікації до господарського суду надійшли заяви від кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Так, 15 червня 2017 року до господарського суду надійшла заява ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) про грошові вимоги до ТОВ «Фірма «ВІК» на загальну суму, з урахуванням уточнення, 13 759 726,03 грн., які виникли у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань щодо виплати ринкової вартості частини майна пропорційно його внеску в статутний капітал ТОВ «Фірма «ВІК» внаслідок виходу 18.12.2012 р. зі складу учасників товариства.
Розпорядником майна 09.10.2017 р. подано для затвердження реєстр вимог кредиторів до якого включені вимоги й гр. ОСОБА_5 в сумі 2 265 375,36 грн. із віднесенням їх до 6 черги.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14 грудня 2017 року (суддя Пригуза П.Д.) затверджений реєстр вимоги кредиторів ТОВ «Фірма «ВІК» серед яких визнані кредиторські вимоги гр. ОСОБА_5 в сумі 2 265 375,36 грн. з відсонням їх до четвертої черги.
Не погоджуючись з цією ухвалою в частині визнання грошових вимог гр. ОСОБА_5 у розмірі 2 265 375,36 грн. і включенням їх до 4 черги, ТОВ «Фірма «ВІК» в апеляційній скарзі просить її скасувати у цій частині та постановити судове рішення, яким у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин справи та на порушення норм матеріального права, оскільки судом не враховано існування грошових зобов'язань гр. ОСОБА_5 перед ТОВ «Фірма «ВІК» в розмірі 702 286,96 грн., а тому, враховуючи заяву боржника від 15.02.2016 р. про зарахування однорідних грошових вимог, заборгованість складає 598 793,04 грн.
Водночас, скаржник зазначає, що заява гр. ОСОБА_5 про вихід з числа учасників товариства подана 18.12.2012 р., а тому строк позовної давності за його вимогами розпочався 18.12.2013 р. і закінчився 18.12.2016 р., що, враховуючи заяву боржника про застосування позовної давності, вказує на відсутність підстав для задоволення його заяви.
Крім цього, скаржник вказує на помилковість визначення черговості вимог гр. ОСОБА_5 у реєстрі вимог кредиторів, тому що його вимоги у розумінні статті 1 Закону про банкрутство не мають характеру грошового зобов'язання та відносяться до 6 черги.
У доповненнях до апеляційної скарги ТОВ «Фірма «ВІК» також просить скасувати ухвалу в частині невизнання грошових вимог ОСОБА_10 у розмірі 175 221,44 грн., Філіна М.І. у розмірі 465 060,94 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати ці вимоги із віднесенням їх до 4 черги.
Відповідно до приписів частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Отже скористатися таким правом на подачу доповнень чи будь-яких змін до апеляційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, поновлення якого Законом не передбачено, та суд апеляційної інстанції не уповноважений під час розгляду апеляційної скарги змінювати такий строк.
За вказаних обставин, подані скаржником доповнення до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, та не розглядаються.
В відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна боржника арбітражний керуючий ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу в частині визнання вимог кредиторів без змін.
Також з апеляційною скаргою не погоджується гр. ОСОБА_5, який у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні та залишити ухвалу господарського суду без змін як законну та обгрунтовану.
Також до апеляційного суду надійшли письмові пояснення Філіна М.І. в яких останній зазначає що вважає апеляційну скаргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Відподідно до ст. 269 суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: - розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; - розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; - дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; - дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_5 був учасником ТОВ «Фірма «ВІК» з розміром частки в сумі 1 480 790,09 грн., що складало 37,68 % статутного капіталу зазначеного товариства.
18 грудня 2012 року гр. ОСОБА_5 подав заяву про вихід з числа учасників ТОВ «Фірма «ВІК» з пропозицією виплати вартості частки у статутному капіталі за ціною 5 млн.грн.
Неодноразові вимоги гр. ОСОБА_5 від 16.12.2013 р., від 24.12.2013 р. про здійснення розрахунку внаслідок його виходу зі складу учасника товариства залишені ТОВ «Фірма «ВІК» без задоволення.
29 серпня 2014 року ТОВ «Фірма «ВІК», враховуючи наявність заборгованості гр. ОСОБА_5 перед товариством в сумі 702 286,96 грн. у відповідності до договору позики від 21.06.2012 р. і рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 30.04.2013 р., заявило про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оцінивши частку гр. ОСОБА_5 в розмірі 633 800 грн., з чим останній не погодився /т.3, а.с. 31/.
15 лютого 2016 року ТОВ «Фірма «ВІК» знову заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог та про припинення зобов'язань гр. ОСОБА_5 перед товариством в сумі 702 286,96 грн. /т.3, а.с. 33/.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.05.2016 р. у справі № 923/1453/14 на підставі висновку комплексної судової економічної, товарознавчої, автотоварознавчої, будівельно-технічної експертизи № 381/382 від 31.12.2015 р., за якою розмір частки гр. ОСОБА_5 визначена в сумі 1 301 080 грн., та інших матеріалів справи встановлено, що сума, яка має бути виплачена гр. ОСОБА_5 у зв'язку з його виходом зі складу засновників (учасників) ТОВ «Фірма «ВІК», враховуючи розмір частки, визначеної висновком комплексної судової експертизи у даній справі, та зважаючи на заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, становить 598 793,04 грн. (з розрахунку 1 301 080 грн. - 702 286,96 грн.).
Розпорядником майна грошові вимоги гр. ОСОБА_5 визнані частково на суму 2 265 375,36 грн., що включає 598 793,04 грн. боргу, 106 299 грн. 3 % річних, 1 560 283,32 грн. інфляційних втрат.
Задовольняючи грошові вимоги гр. ОСОБА_5 частково, господарський суд виходив з того, що розрахунок грошових вимог в розмірі 13 759 726,03 грн. здійснено кредитором, виходячи з самостійної оцінки вартості майна боржника та частки, яка мала бути виплачена йому при виході із товариства станом на грудень 2012 року - 5 млн. грн., однак належних доказів підтвердження такої заборгованості не має.
Разом з тим, суд врахував висновок № 381/382 комплексної судової економічної, товарознавчої, автотоварознавчої, будівельно-технічної експертиз щодо розміру частки гр. ОСОБА_5, зменшення її на суму, встановлену у заявах про зарахування однорідних вимог, та погодився із розрахунком, наданим розпорядником майна боржника на суму 2 265 375,36 грн.
Одночасно з цим, визначаючи черговість задоволення вимог гр. ОСОБА_5, судом було зазначено, що сума грошових вимог гр. ОСОБА_5 виникла на підставах, передбачених законодавством України, відноситься до основного зобов'язання боржника, тому вона у повному обсязі має бути віднесена до четвертої черги задоволення.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права.
Посилання ТОВ «Фірма «ВІК» на неправильність розрахунку, зробленого розпорядником майна боржника, з яким господарський суд погодився, судова колегія вважає помилковими, оскільки визначальною сумою заборгованості судом врахована саме 598 793,04 грн., на якій наполягає скаржник.
Натомість, враховуючи вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на суму основного боргу, визначеного на підставі висновку комплексної судової експертизи № 381/382 від 31.12.2015 р., були нараховані 3 % річних та розраховані інфляційні втрати, що не суперечить чинному законодавству та правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України у постанові від 12 грудня 2011 року у справі № 3-131гс11.
Не може погодитися судова колегія й з твердженням скаржника про те, що вимоги гр. ОСОБА_5 виникли не на підставі грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 910/8399/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 910/18299/16).
В силу положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
За частиною першою статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до частини першої статті 148 названого Кодексу учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» унормовано, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Таким чином, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, а також належної йому частки прибутку, що характеризує це саме як грошове зобов'язання.
При цьому, гр. ОСОБА_5 виключено зі складу учасників товариства на підставі поданої ним заяви про вихід від 18.12.2012 р., на момент порушення судом провадження у справі про банкрутство не був учасником ТОВ «Фірма «ВІК» й він позбавлений можливості отримати задоволення своїх вимог після ліквідації товариства за рахунок майна, що залишиться після задоволення вимог кредиторів.
Правова позиція про те, що заявлені грошові вимоги про сплату вартості частки майна у статутному капіталі за своєю суттю є грошовими зобов'язаннями у розумінні Закону про банкрутство відображена й у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-35гс15.
Черговість задоволення вимог кредиторів передбачена статтею 45 Закону про банкрутство.
Враховуючи, що грошові вимоги гр. ОСОБА_5 виникли у зв'язку із наявністю грошового зобов'язання щодо виплати коштів пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, вони не забезпечені заставою майна, не підпадають під визначення вимог першої-третьої, п'ятої і шостої черг, передбачених ст. 45 Закону про банкрутство, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони повинні бути включені до четвертої черги.
Неспроможними вважає колегія суддів й посилання ТОВ «Фірма «ВІК» про сплив строку позовної давності за вимогами гр. ОСОБА_5
Заява про вихід з числа учасників ТОВ «Фірма «ВІК» подана гр. ОСОБА_5 18 грудня 2012 року. За приписами ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» сплата вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, провадиться у строк до 12 місяців з дня виходу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З матеріалів справи вбачається, що в межах справи № 923/1453/14 гр. ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Фірма «ВІК» про визначення дійсної (ринкової) вартості частини майна ТОВ «Фірма «ВІК» пропорційно його внеску в статутний капітал, що становіть 37,68 % статутного капіталу товариства; визначення розміру частини прибутку, отриманого ТОВ «Фірма «ВІК» в період з 01.01.2012 р. по 25.12.2012 р., а також про стягнення визначеної дійсної (ринкової) вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі в розмірі 37,68 %, тощо.
Отже, гр. ОСОБА_5 не було пропущено визначених законодавством строків щодо заявлених ним грошових вимог.
За таких обставин, судова колегія вважає, що належних правових підстав для скасування чи зміни ухвали господарського суду Херсонської області в оскаржуваній частині не вбачається.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 271, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 р. у справі № 923/378/17 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_5- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст складено 23.03.2018.
Головуючий суддя В.В.Лашин
Суддя О.Ю.Аленін
Суддя Л.В.Лавриненко
