ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"25" червня 2020 р. Справа № 914/1535/13
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Желіка М.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 16.06.2020 (вх. ЗАГС №01-05/1842/20 від 19.06.2020) та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх. ЗАГС №01-05/1840/20 від 19.06.2020)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 (суддя Морозюк А.Я.)
у справі №914/1535/13
за заявою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», м. Київ
про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт» (79040, м. Львів, вул. Каховська, буд.34, ідентифікаційний код 20826400)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі №914/1535/13 порушено справу про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт», визнано вимоги кредитора - ПАТ «Піреус Банк МКБ» в розмірі 32 063 960,91 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт», введено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Ярослава Степановича, попереднє засідання суду призначено на 01.08.2013.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі №914/1535/13, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі №914/1535/13, якою порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт» та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 справу №914/1535/16 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що на час прийняття оскаржуваної ухвали Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у скаржника - ОСОБА_1 не було статусу кредитора, скаржник - ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи та залучена до участі в ній, хоча така ухвала стосується інтересів усіх кредиторів, в тому числі і Гнатув У.Б., через відсутність статусу кредитора ОСОБА_1 не мала процесуальної можливості оскаржити ухвалу про порушення справи про банкрутство в апеляційному порядку у встановлений строк. Статус конкурсного кредитора, сторони у справі та учасника провадження у справі про банкрутство, а відтак, і право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство набуто лише 02.06.2020, після постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 02.06.2020 про визнання вимог ОСОБА_1 в розмірі 23 861,30 грн., які підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів як заборгованість із заробітної плати.
При цьому скаржник покликається на ч. 1 ст.119, ч.3 ст. 256, ч.2 ст.261 ГПК України.
Враховуючи те, що скаржниця обґрунтовує поважність пропущеного строку на апеляційне оскарження тим, що не була залучена до участі у справі та не була повідомлена про розгляд справи, суддя-доповідач зазначає, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається відповідно до Кодексу з процедур банкрутства, а станом на день постановлення оскаржуваної ухвали визначався відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ч.16 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, учасниками справи про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Боржник є учасником справи про банкрутство з моменту прийняття господарським судом до розгляду заяви про банкрутство у відповідності до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, та має безумовне право апеляційного оскарження ухвали про порушення справи про банкрутство.
Боржником у справі 914/1535/13 є Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт».
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого на запит судді від 25.06.2020 за №1006821525 щодо Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт» станом на 13.05.2013 керівником юридичної особи зазначено ОСОБА_1 .
На переконання суду ОСОБА_1 як керівник підприємства боржника не могла бути не обізнана з порушенням справи про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт», а відтак, не була позбавлена процесуального права заявити грошові вимоги до боржника у встановлений у ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, граничний тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення у справі про банкрутство. Водночас, відповідно до положення ч. 4 ст.23 закону у вказаній редакції, правило про те, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі не є конкурсними кредиторами, не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати. Тобто, у конкурсного кредитора з вимогами щодо заборгованості із заробітної плати не було перешкод для подання до господарського суду заяви про визнання грошових вимог до боржника протягом усього розгляду справи про банкрутство, провадження у якій порушено у 2013 році.
Також скаржниця, як керівник боржника, не була позбавлена права ознайомлюватись з матеріалами справи як після прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, так і під час усього строку здійснення процедури розпорядження майном боржника.
Слід зазначити, що обов`язок добросовісного використання процесуальних прав та обов`язків закріплений як у редакції Господарського процесуального кодексу, чинній до 15.12.2017 - (стаття 22 кодексу), так і в редакції Господарського процесуального кодексу, чинній станом на сьогодні (стаття 43 кодексу).
Таким чином, набуття процесуального статусу конкурсного кредитора у справі про банкрутство 02 червня 2020 року, тобто після спливу більш, ніж восьми років з часу порушення справи про банкрутство, а відтак, набуття (на думку апелянта) процесуального права оскарження ухвали про порушення справи про банкрутство, після спливу більш, ніж восьми років з дня постановлення оскарженої ухвали, залежало від суб`єктивної процесуальної поведінки скаржника, а не від об`єктивних обставин, що унеможливлювали подання апеляційної скарги в строки, передбачені процесуальним законом.
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідносин у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Як визначено статтею 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
У свою чергу частина друга статті 261 ГПК України встановлює загальне правило, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Одночасно вказана процесуальна норма встановлює два виключення з цього правила, а саме: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 1 частини 2); (2) пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (пункт 2 частини 2).
Зважаючи на те, що підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані в апеляційній скарзі, не доводять факту необізнаності ОСОБА_1 , як керівника та працівника боржника, із порушенням справи про банкрутство Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «УРС» «Єврогурт» та постановленням оскаржуваної ухвали, а відтак не є поважними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 13.05.2013
Відповідно до ч.3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до ч.4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261цього Кодексу.
Відповідно п.4 розділу Х «Прикінцевих положень» ГПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 на усій території України діє режим карантину до 31.07.2020.
Керуючись ст. ст. 234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 16.06.2020 (вх. ЗАГС №01-05/1842/20 від 19.06.2020) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.05.2013 у справі №914/1353/13 - залишити без руху.
3. Апелянту - ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху або протягом 10 днів після закінчення терміну дії карантину усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме:
- надати (надіслати) суду заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших належно обґрунтованих поважних причин його пропуску із додаванням відповідних доказів;
- при усуненні недоліків апеляційної скарги врахувати вимоги ч.9 ст.80 ГПК України.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий (суддя-доповідач) Желік М.Б.
