Ухвала
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 757/32769/15-ц
провадження № 61-12987вно19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
заявник - ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_1 ),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 9 грудня 1995 року між сторонами укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язується утримувати позивача довічно. Свої обов`язки за договором позивач виконала. Відповідач покладені зобов`язання за договором не виконує, не надає грошової допомоги, не купує одяг, взуття, не сплачує комунальні послуги. З 1996 року відповідач проживав у м. Львові, а у 2006 року залишив територію України та постійно проживає в США. Оскільки відповідач не вчиняє жодних дій щодо догляду за позивачем, її доглядом опікуються інші люди, то позивач звернулась з цим позовом до суду та просила розірвати договір довічного утримання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року позов задоволено; розірвано договір довічного утримання від 9 грудня 1995 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Бочкарьовою Н. М., реєстраційний номер 2у-434; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач поклав свій обов`язок по догляду за позивачем на своїх батьків, а законодавством не передбачено заміна сторони (набувача) у договорі довічного утримання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, тому рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для його скасування немає.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що законодавством України та договором довічного утримання не встановлено обов`язку набувача щодо саме особистого догляду за відчужувачем. Оскільки судами на підставі матеріалів справ установлено, що ОСОБА_1 не заперечувала проти догляду за нею батькам відповідача, підтверджувала що відповідний догляд від них отримувала, тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову та розірвання договору довічного утримання. Позивач ОСОБА_1 близько 20 років отримувала належний догляд від батьків відповідача, про що 08 вересня 2015 року складено розписку, в якій позивач погоджується з тим, що за нею доглядають саме батьки відповідача.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року залишено без розгляду.
У лютому 2019 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Любаренко І. О. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Верховного Суду від 02 травня 2018 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Любаренко І. О., на постанову Верховного Суду від 02 травня 2018 року повернуто заявниці. Стягнуто з представника ОСОБА_3 - адвоката Любаренка І. О. в дохід державного бюджету 3 842,00 грн штрафу (як засобу процесуального примусу).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У липні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 (правонаступник позивача ОСОБА_1 ) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Відповідач приховав даний факт від суду на момент розгляду справи у Верховному Cуді, оскільки він не займався похованням позивача та систематично не виконував умови договору довічного утримання та не міг виконувати, оскільки починаючи з 2006 року він постійно проживає в США. Приймаючи рішення 02 травня 2018 року яким скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд не взяв до уваги, що на момент прийняття рішення позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її спадкоємці не були залучені до розгляду справи належним чином. Отже, не взято до уваги істотні обставини для справи, що дає право на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Пояснень ОСОБА_2 на заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення Верховного Суду за нововиявленими обставинами до Верхового Суду не надходило.
Рух заяви про перегляд за нововиявленими обставинами
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами у цій справі, витребувано її з Печерського районного суду міста Києва. Справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 02 травня 2018 року призначено до судового розгляду Верховним Судом.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити з таких підстав.
Під час розгляду справи по суті судами встановлено, що 09 грудня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язується утримувати позивача довічно, а саме забезпечувати її їжею, одягом, доглядом, необхідною допомогою, ліками, сплачувати квартплату та комунальні послуги і зберігати за нею в безплатному користуванні її квартиру. Вартість матеріального забезпечення, згідно з договором, складає 3 000 000 крб з урахуванням інфляції.
Відповідач у м. Києві не проживав, а ОСОБА_1 забезпечують належним доглядом батьки відповідача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач не заперечує проти того, щоб саме батьки відповідача здійснювали за нею догляд, що підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, і розпискою від 08 вересня 2015 року. Позивач приймає догляд від батьків позивача протягом 20 років та нарікань на їх виконання обов`язку з догляду не має.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 близько 20 років отримувала належний догляд від батьків відповідача, про що 08 вересня 2015 року складено розписку, в якій позивач погоджується з тим, що за нею доглядають саме батьки відповідача.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта та п`ята статті 423 ЦПК України).
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами/
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOVv. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYAv. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_3 у заяві обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених.
Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 02 травня 2018 року.
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання відмовити.
Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
