печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32769/15-ц
Категорія 21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2016 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Батрин О.В.
при секретарі Мотрич В.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що 9 грудня 1995 року між сторонами укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу квартиру № АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язується утримувати позивача довічно. Свої обов'язки за договором позивач виконала. Відповідач покладені зобов'язання за договором не виконує, не надає грошової допомоги, не купує одяг, взуття, не сплачує комунальні послуги. З 1996 року відповідач проживав у м. Львові, а у 2006 року залишив територію України та постійно проживає в США. Оскільки відповідач не вчиняє жодних дій щодо догляду за позивачем, її доглядом опікуються інші люди, то позивач звернулась з цим позовом до суду та просила розірвати договір довічного утримання.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (т. 2 а.с. 58-62). Зазначив, що батьки відповідача виконували обов'язки за договором довічного утримання, оскільки така домовленість була досягнута при укладенні договору. Крім того, обов'язки щодо догляду за позивачем здійснювались належним чином: позивач постійно забезпечувалась їжею, одягом, ліками тощо; в квартирі здійснювався побутовий ремонт, проводилась заміна вікон, придбавалась побутова техніка.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 425 ЦК УРСР (у редакції, що діяла на момент укладення договору) за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні набувачеві майна) будинок (квартиру) або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
За змістом ст. 428 цього Кодексу договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих ним на себе за договором.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України, у 1996 році, проте продовжують діяти після набрання ним чинності, то до спірних правовідносин застосовується положення ЦК України 2003 року.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Судом встановлено, що 9 грудня 1995 року між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу квартиру № АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язується утримувати позивача довічно, а саме забезпечувати її їжею, одягом, доглядом, необхідною допомогою, ліками, сплачувати квартплату та комунальні послуги і зберігати за нею в безплатному користуванні її квартиру. Вартість матеріального забезпечення, згідно з договором, складає 3 000 000 крб. (а.с. 7) з урахуванням інфляції.
Разом з тим, судом встановлено, що умови договору відповідач не виконував та не виконує, що стверджується таким.
Зокрема, вказана обставинами стверджується поясненнями позивача, наданими під час судового розгляду, яка підтвердила факт невиконання відповідачем умов договору. Зазначила, що за нею здійснюють догляд, купують, одяг, їжу, речі, забезпечують медичною допомогою її родичі - ОСОБА_5, ОСОБА_6
Вказану обставину підтвердили допитані як свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, котрі зазначили, що догляд за ОСОБА_3 здійснюють її родичі, які кілька разів на тиждень відвідують позивача, а в останній час - щоденно.
У підтвердження факту невиконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за договором довічного утримання свідчать квитанції про оплату коштів за житлово-комунальні послуги по квартирі ОСОБА_3 за період до 2012 року, які вона власноручно заповнювала (т. 1 а.с. 46-228).
Крім того, у судовому засіданні позивач, допитані як свідки родичі позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, подруга позивача ОСОБА_8 зазначили, що ОСОБА_3 до лютого 2010 року офіційно працювала, отримуючи пенсію.
Зазначене підтверджується копіями трудових книжок позивача (а.с. 146-162, 167).
Також свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 підтвердили, що позивач постійно здійснювала рецензування наукових творів, у зв'язку з чим у неї завжди були кошти, які вона витрачала на їжу, одяг тощо, навіть іноді частину з них надавала родичам, котрі потребували матеріальної допомоги. Тому необхідності у знятті з рахунку коштів з пенсії позивача з 1999 року у ОСОБА_3 не було (т. 2 а.с. 69-83).
У підтвердження факту невиконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за договором довічного утримання свідчить договір про виготовлення та установку пластикового вікна від 8 липня 2011 року, який від імені замовника заповнений власноручно позивачем (т. 2 а.с. 168-170).
Крім того, і представник відповідача, і допитані як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнали у судовому засіданні факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по догляду за ОСОБА_3, зазначивши, що ці обов'язки виконували лише ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі усної домовленості із позивачем при укладенні договору довічного утримання, оскільки на час підписання договору відповідач був студентом. Згодом відповідач передавав кошти на утримання позивача.
Проте, судом встановлено, що і після закінчення навчального закладу відповідач належної допомоги позивачу не надавав так, як відповідач після закінчення вищого учбового закладу у м. Києві не проживав (проживав у м. Львові), а з 2006 року виїхав на постійне місце проживання до США.
Зокрема, у підтвердження виконання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обов'язків за договором довічного утримання надано розписку ОСОБА_3 від 8 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 67), у якій вона зазначає, що: «довіряє ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які доглядають мене протягом двадцяти років і весь цей час у мене не було ніяких претензій до них, бо ми жили і живемо як одна сім'я. Вони годували і годують мене, всі свята ми святкуємо за смачним столом, який готує ОСОБА_10. Вони виконують всі мої прохання, возять в лікарню, купують ліки, ремонтують як щось поламається в моїй квартирі. І взагалі я ні в чому не маю проблеми завдяки їм. Зараз у мене виникли проблеми, бо мене залякує чоловік моєї двоюрідної покійної племінниці. Він погрожує, що мене можуть вивести в ліс чи поле, не дає мені спокою дожити до кінця днів, відведених мені долею. Він сидів у мене всю ніч і вимагав мене підписати якийсь друкований текст, і поки я не підписала, не залишив мене в спокої».
Крім того, надано розписку від 8 серпня 2015 року, у якій позивач зазначає, що вона свої документи передала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 166).
Допитані як свідки сусіди ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили обставини щодо догляду ОСОБА_3 Зазначили, що постійно бачили, як - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 носили до квартири ОСОБА_3 посуд з їжею.
Сусідка ОСОБА_14, допитана як свідок повідомила, що зі слів ОСОБА_3 знає, що остання уклала договір довічного утримання із сусідами, які за нею доглядають, годують та виконують її прохання.
Допитана як свідок ОСОБА_10 зазначила, що з першого дня укладання договору забезпечувала ОСОБА_3 якісним харчуванням, доглядом, необхідними побутовими речам та ліками. Опікувалась нею під час перебування її в лікарні.
ОСОБА_9, допитаний як свідок, повідомив суду, що забезпечував належні побутові умови ОСОБА_3, в тому числі займався встановленням броньованих вхідних дверей, заміною вікон, покупкою холодильника, газової плити, а також дрібним ремонтом квартири. Також купував продукти харчування, сплачував комунальні послуги та забезпечував медичне обслуговування.
ОСОБА_8, яка є подругою позивача, допитана як свідок, зазначила, що неодноразово чула від ОСОБА_3, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 добре доглядають за нею, а також вона з обуренням розповіла їй, що посварилась з ОСОБА_5, який вимагав у неї розірвати договір довічного утримання і віддати квартиру йому.
Допитаний як свідок ОСОБА_15 підтвердив у судовому засіданні, що за дорученням ОСОБА_9 він займався ремонтом у квартирі ОСОБА_16, зокрема, займався установкою вікон в кухні та ванній кімнаті, ремонтував і замінював сантехніку, допомагав встановлювати плиту тощо.
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, допитані як свідки, зазначили суду, що бували в гостях у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та бачили як останні доглядали за ОСОБА_20
Допитані як свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 доглядали за позивачем, коли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відвідували сина та його сім'ю у США, зокрема, готували їжу, виконували прохання ОСОБА_20.
Надані квитанції про оплату за житлово-комунальні послуги за період 2013-2015 років підтверджують факт їх оплати від імені ОСОБА_3 (а.с. 84-140) ОСОБА_9 на утримання квартири позивача, про що зазначив останній у судовому засіданні.
Разом з тим, вказані розписки, квитанції та показання свідків свідчать про догляд за позивачем ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а не їх сином ОСОБА_4 - набувачем за договором довічного утримання.
Накладні, квитанції про оплату ліків, холодильника (т. 2 а.с. 141-144) також не підтверджують їх оплату будь-ким зі сторін.
Будь-яких належних доказів, що набувач ОСОБА_4 здійснював догляд за ОСОБА_3 суду не надано.
Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ч. 1 ст. 756 ЦК України).
Умовами договору довічного утримання також визначено, що він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін - в судовому порядку.
Відповідно до ст. 752 ЦК України у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.
Водночас, законодавець не визначає порядку здійснення заміни набувача та форму, в якій має бути висловлена згода відчужувача. У випадку передачі обов'язків набувача майна фактично відбувається передача боргу на іншу особу, оскільки відбувається повна заміна сторони (набувача майна) в зобов'язанні. Тому обов'язки набувача можуть бути передані виключно за згодою відчужувача.
Крім того, законодавець не визначає порядку здійснення заміни набувача та форму, в якій має бути висловлена згода відчужувача. Тому необхідно застосовувати загальні положення про зобов'язання, зокрема в частині підстав та порядку заміни боржника (ст. 520 - 523 ЦК України). У разі заміни набувача має бути складений правочин про заміну набувача між попереднім та новим набувачем, який має бути схвалений відчужувачем. Зазначений правочин повинен бути вчинений у такій самій формі, як і договір довічного утримання.
Тому, доводи представника відповідача, що за згодою позивача обов'язки ОСОБА_4 щодо догляду за ОСОБА_23 було покладено на його батьків на підставі усної домовленості, а згодом на підставі довіреностей (т. 1 а.с. 237, 238) та, які здійснювали догляд за позивачем, у зв'язку з чим підстав для розірвання договору довічного утримання немає, є безпідставними.
Слід зазначити, що нормами ЦК УРСР також не передбачалось передання обов'язків набувача за договором довічного утримання іншій особі, зокрема на підставі довіреностей. І така можливість не передбачена у самому договорі довічного утримання.
З урахуванням наведеного, встановленого під час судового розгляду справи факту невиконання відповідачем умов договору довічного утримання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог - розірвання договору довічного утримання від 9 грудня 1995 року, укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Бочкарьовою Н.М., реєстраційний номер 2у-434.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується відповідачем.
Керуючись ст. 744, 755, 756 ЦК України, ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215, ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання від 9 грудня 1995 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Бочкарьовою Н.М., реєстраційний номер 2у-434.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В.Батрин
