Ухвала
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа №757/32769/15-ц
провадження №61-4514ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Висоцької В. С. розглянув заяву судді Висоцької Валентини Степанівни про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Верховного Суду від 02 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року позов задоволено; розірвано договір довічного утримання від 09 грудня1995 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Двадцятої київської державної нотаріальної контори Бочкарьовою Н. М., реєстраційний номер 2у-434; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 551,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 584,64 грн - за подання касаційної скарги; всього стягнуто - 1 135,85 грн.
У лютому 2019 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Верховного Суду від 02 травня
2018 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі статті 33 ЦПК України визначено колегію суддів у складі: Висоцька В. С. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П., для розгляду зазначеної касаційної скарги.
При вивченні даного касаційного провадження суддею Верховного Суду Висоцькою В. С. заявлено самовідвід з підстав, визначених пунктом 5 частиною першою статті 36 ЦПК України.
Заява аргументована тим, що предметом оскарження є постанова Верховного Суд від 02 травня 2018 року, прийнята за участю судді Висоцької В. С.
Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу та підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Ураховуючи наведене, та з метою недопущення сумніву сторони у справі в об'єктивності та неупередженості суддів у розгляді даної справи, та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, заявлений суддею Висоцькою В. С., на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, самовідвід підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву судді Висоцької Валентини Степанівни про самовідвід задовольнити.
Справу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька
