ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/2101/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року (головуючий - Крестьянінов О. О., судді - Білоусова Я. О., Пуль О. А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"
до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Приватного підприємства "Ліро", 2. Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В.,
про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності,
(за участю представників: позивача - Буглак В.В.; відповідача - Гарвасюк В.Ю., Оленко Н.О.; ПП "Ліро" - Буренко А.Ю.)
(У судовому засіданні 27.11.2019 було оголошено перерву до 04.12.2019 о 14.45 год.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Підстави виникнення спору
1. Сторонами цього спору є Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі - ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" та/або Позивач, іпотекодавець) та Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк" та/або Відповідач, іпотекодержатель).
2. Позивач виступив майновим поручителем за виконання Приватним підприємством "Ресурс-Трейд Оіл" кредитних зобов`язань перед Відповідачем, передавши останньому в іпотеку нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель та споруд).
3. Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов`язань Відповідач звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на нерухоме майно Позивача.
4. Спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) набуття Відповідачем права власності на предмет іпотеки.
5. Позивач заперечує достовірність проведеної Відповідачем оцінки іпотечного майна, зазначаючи про те, що реальна ринкова вартість цього майна перевищує розмір кредитного боргу.
6. У свою чергу Відповідач стверджує, що набув у власність предмет іпотеки за ринковою ціною 2 500 002,73 грн. відповідно до проведеного на його замовлення експертного звіту про оцінку майна, що передбачено умовами договору іпотеки та відповідає нормам чинного законодавства.
Хронологія подій
7. 26.06.2013 між ПАТ "Кристалбанк" та ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" укладено іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 (далі - Іпотечний договір) у забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між Приватним підприємством "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальник) та ПАТ "Терра Банк".
8. Предметом іпотеки є нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2 883,0 кв.м., що розташовані за адресою: місто Полтава, вулиця Харчовиків, 13 (пункт 2.1 Іпотечного договору).
9. Відповідно до пункту 7.1 Іпотечного договору передбачене у ньому застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку", за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема шляхом: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 Закону України "Про іпотеку". При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 7.1.2).
10. 29 січня 2016 року Відповідач направив Позивачу та позичальнику вимогу №29.01.2016/5-вих в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" та також повідомив Позивача про те, що у випадку невиконання вимоги про погашення боргу в сумі 4 190 458,93 грн. протягом 31 дня з моменту її отримання ним буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки.
11. Листом від 25 лютого 2016 року за №7 Позивач заперечив проти вказаної вимоги.
12. 17 лютого 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі Іпотечного договору та вимог Відповідача в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36,5 кв.м. (далі - спірне нерухоме майно, предмет іпотеки). Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80637390 від 17.02.2017
13. У грудні 2017 року Позивач звертається до суду з вимогою про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності до ПАТ "Кристалбанк" на спірне нерухоме майно.
14. Під час розгляду справи Позивач змінює предмет позову та просить: (1) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчинене приватним нотаріусом Дробітько Вікторією на підставі Іпотечного договору, яким здійснено реєстрацію права власності за ПАТ "Кристалбанк" на спірне нерухоме майно; (2) витребувати вказане нерухоме майно з володіння Приватного підприємства "Ліро" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
ХІД РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Узагальнений зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
15. Позивач посилався на порушення Відповідачем встановленого частиною 1 статті 35 та частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядку набуття права власності на іпотечне майно. Таке порушення Позивач вбачав у: (1) не надсиланні Відповідачем вимоги про усунення порушення; (2) порушенні порядку оцінки іпотечного майна внаслідок невідповідності наданого Відповідачем експертного звіту про оцінку від 17.02.2017 вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 (далі - Національний стандарт), що виявилось в не проведенні експертом огляду об`єкту оцінки. На противагу експертному звіту про оцінку від 17.02.2017 Позивач надав інший висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 24.04.2017 № 13835/5572, відповідно до якого ринкова вартість спірного нерухомого майна складає 7 482 400 грн.
16. У свою чергу Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про наявність усіх передбачених чинним законодавством та умовами Іпотечного договору правових підстав для задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовий спосіб, а ринкова вартість предмета іпотеки на момент набуття права власності була визначена на підставі замовленого Відповідачем експертного висновку від 17.02.2017 в сумі 2 500 002,73 грн.
17. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 листопада 2018 року у позові відмовлено повністю.
18. Суд першої інстанції, відхиливши заяву Позивача про зміну предмету позову, виходив з того, що дії нотаріуса з реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "Кристалбанк" є реєстраційною дією, а не правочином, у зв`язку з чим позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Одночасно суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає надання державному реєстратору звіту про оцінку майна для здійснення реєстрації права власності на майно, у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави для відмови Відповідачу в державній реєстрації права власності.
Узагальнений зміст та мотиви рішень суду апеляційної інстанції
19. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 березня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови.
20. Суд апеляційної інстанції констатував неправомірне відхилення судом першої інстанції заяви Позивача про зміну предмета позову в частині вимоги про скасування державної реєстрації права власності на майно за Відповідачем та розглянув по суті саме цю позовну вимогу, встановивши: (1) факт невиконання позичальником умов кредитного договору; (2) отримання Позивачем вимоги іпотекодержателя в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" (3) дотримання Відповідачем строку звернення стягнення на предмет іпотеки; (4) наявність усіх необхідних для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя документів, передбачених п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно; (5) визначення вартості предмета іпотеки станом на момент переходу права власності на підставі експертного звіту про оцінку майна від 17.02.2017.
21. У той же час апеляційний суд зазначив, що питання щодо оцінки майна має значення при розгляді спору про відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та не впливає на вирішення питання про виникнення у Відповідача права власності на іпотечне майно та припинення прав Позивача на це майно. Отже, обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі, а тому доводи Позивача про те, що звіт про оцінку майна від 17.02.2017 є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає Національному стандарту, розгляду не підлягають.
22. Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
23. Верховний Суд констатував правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо: (1) розгляду позовних вимог Позивача з урахуванням заяви про зміну предмета позову у відповідній частині; (2) дотримання Відповідачем процедури надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення та строку звернення стягнення. У той же час суд касаційної інстанції визнав помилковими висновки апеляційного суду щодо визначення вартості іпотечного майна (пункт 21 Постанови), а також вказав на відсутність обгрунтування стосовно складу відповідачів у даному спорі щодо зміненої Позивачем позовної вимоги (предмета позову), а саме чи є належним відповідачем за такою вимогою тільки ПАТ "Кристалбанк".
24. Касаційний суд зазначив, що статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Даний висновок підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною при зверненні стягнення на майно у позасудовий спосіб та підлягає дослідженню при розгляді спору про скасування реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем. Отже, судом апеляційної інстанції необґрунтовано не розглянуті доводи позивача про невідповідність звіту про оцінку майна вимогам Національного стандарту.
25. За результатами нового розгляду справи постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2018 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові повністю.
26. Безпосередньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало встановлення судом апеляційної інстанції обставини прийняття судового рішення про права та обов`язки ПП "Ресурс Трейд-Ойл", яке не було залучено до участі у справі, тобто допущене судом першої інстанції процесуальне порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення.
27. При вирішенні спору по суті на виконання обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції апеляційний господарський суд встановив наступне.
28. Заявляючи позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на майно за ПАТ "Кристалбанк", ПАТ "Полтавське АТП 1662" фактично оспорює правомірність набуття відповідного речового права Відповідачем, а отже даний спір стосується спору про право власності на предмет іпотеки і ПАТ "Кристалбанк" є належним відповідачем у такому спорі, тоді як безпосередньо вимог до приватного нотаріуса, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, Позивач не заявляє.
29. Щодо ціни набуття права власності на предмет іпотеки, то апеляційний господарський суд надав власну оцінку подібності правовідносин у даній справі та у справі № 306/2053/16-ц, в якій наведено висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності встановлення ціни набуття права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Так, у справі № 306/2053/16-ц: (1) умови договору іпотеки передбачали добровільну передачу іпотекодавцем предмета іпотеки, як окремий юридичний факт, який підлягав перевірці нотаріусом при здійсненні державної реєстрації права власності іпотекодержателя, у тому числі на предмет узгодження оцінки предмета іпотеки між сторонами договору; (2) оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності взагалі не проводилась.
30. Натомість у даній справі: (1) Іпотечний договір передбачає набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за фактом наявності кредитної заборгованості та виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку", без необхідності вчинення іпотекодавцем будь-яких додаткових дій з передачі майна; (2) ринкову вартість предмета іпотеки було визначено на момент набуття права власності, проте здійснена оцінка не влаштовує Позивача, який вбачає допущення порушень оцінювачем при проведенні оцінки майна.
31. За результатом такого порівняння апеляційний суд дійшов висновку, що правовідносини у справі № 306/2053/16-ц та у справі №917/2101/17 не є подібними, а тому при вирішенні даного спору посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 306/2053/16-ц є хибним.
32. У той же час суд апеляційної інстанції, враховуючи обов`язковість вказівок касаційного суду, дослідив відповідність звіту про оцінку майна № 001-17022017 від 17.02.2017 вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту та встановив таке: (1) стан об`єкту визначався згідно даних, які були отримані оцінювачем при візуальному огляді, ознайомленні з об`єктом оцінки за його місцем розташуванням, спостереженні, вивченні технічної документації, а також інших даних, наданих замовником; (2) оскільки оцінювача не було допущено на територію, де розташовані об`єкти оцінки, останній здійснив візуальний огляд об`єкта оцінки на місці, що дозволило визначити їх наявність, зовнішній вигляд та стан; (3) в якості бази оцінки оцінювачем обрана ринкова вартість майна; (4) при здійсненні оцінки використовувався порівняльний підхід, проаналізовано відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже виконаних угод купівлі-продажу, які найбільш подібні до оцінюваного об`єкту. У результаті за висновком експерта ринкова вартість предмета іпотеки станом на 17.02.2017 становила 2 500 002,73 грн., що і стало фактичною ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки.
33. Одночасно суд відхилив як такий, що не спростовує висновків звіту про оцінку від 17.02.2017, наданий Позивачем висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 24.04.2017 №13835/5572, за якою ринкова вартість предмета іпотеки складає 7 482 400 грн., з посиланням на те, що вказана експертиза була проведена через два місяця після проведення оцінки майна від 17.02.2017, а також вже після переходу права власності на майно, а за матеріалами справи неможливо встановити, чи відбувалися зміни зі спірним майном у вказаний проміжок часу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
34. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Позивача
35. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини 3 статті 269 ГПК України, оскільки прийнято та досліджено під час апеляційного перегляду поданий відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу додатковий доказ - повний звіт про експертну оцінку майна від 17.02.2017 без наведення останнім обґрунтування неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції.
36. Суд апеляційної інстанції лише формально виконав вказівки суду касаційної інстанції щодо необхідності встановлення ціни набуття права власності на предмет іпотеки. Так, чинне законодавство передбачає порядок перевірки відповідності звіту про експертну оцінку майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна виключно шляхом його рецензування експертом-оцінювачем. Проте повний звіт про оцінку майна був долучений до справи з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку, а тому взагалі не міг бути оцінений та досліджений судом. При цьому апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги наданий позивачем висновок судової експертизи від 24.04.2017, відповідно до якого ринкова вартість предмету іпотеки в рази перевищує визначену у звіті від 17.02.2017.
37. Помилковими є висновки апеляційного суду про відмінність обставин даної справи зі справою №306/2053/16-ц, у якій прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019, на висновках якої щодо необхідності встановлення ціни набуття права власності на предмет іпотеки і грунтувалися вказівки суду касаційної інстанції в постанові від 19.06.2019 у даній справі.
Узагальнені доводи, що містяться у відзиві та поясненнях на касаційну скаргу
38. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вважає, що оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, прийнятою при повному та всебічному дослідженні обставин справи, а доводи касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому приписів частини 3 статті 80 ГПК України Відповідач не порушив, оскільки звіт про оцінку майна як доказ ринкової вартості майна був ним поданий разом з відзивом до суду першої інстанції.
39. ПП "Ліро" у поясненнях на касаційну скаргу вважає доводи касаційної скарги направленими на переоцінку доказів та необхідність їх повторного дослідження судом касаційної інстанції що суперечить вимогам статті 300 ГПК України. Щодо надання повного звіту про оцінку майна, то долучення до справи розгорнутого варіанту такого доказу мало на меті спростування наведеного лише під час апеляційного розгляду справи доводу Позивача про порушення порядку оцінки майна.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
40. З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд виходить з того, що спірним у даному судовому провадженні є питання вартості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, внаслідок чого зазначає про таке
41. Чинним законодавством, зокрема Законом України "Про іпотеку", передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (статті 35-37 Закону України "Про іпотеку").
42. Частиною 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
43. У свою чергу сторони в пункті 7.1.2 Іпотечного договору погодили, що ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя.
44. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач здійснив оцінку ринкової вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності, яка відповідно до звіту експерта про оцінку майна від 17.02.2017 № 001-17022017 становила 2 500 002,73 грн., що за вимогами чинного законодавства та умовами Іпотечного договору і є безпосередньо ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки.
45. Позивач заперечує визначену Відповідачем вартість предмета іпотеки, посилаючись на неналежність звіту про оцінку майна від 17.02.2017, як доказу, внаслідок допущених експертом під час оцінки майна порушень, які полягали в здійсненні оцінки без огляду предмета іпотеки. Вказане, на думку Позивача, свідчить про невідповідність визначеної експертом ціни набуття Відповідачем права власності реальній ринковій вартості іпотечного майна. У підтвердження своїх заперечень Позивач надав також альтернативний висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 24.04.2017 №13835/5572, за якою ринкова вартість предмета іпотеки складає 7 482 400 грн.
46. У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
47. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
48. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
49. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", як особа, яка стверджує про порушення з боку іпотекодержателя своїх прав іпотекодавця та умов Іпотечного договору, мало довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування своїх заперечень - невідповідність визначеної іпотекодержателем вартості іпотечного майна його реальній ринковій вартості, зокрема внаслідок того, що оцінювач не здійснював огляд об`єкта оцінки.
50. Проте суд апеляційної інстанції, надавши оцінку представленим доказам та доводам учасників справи в сукупності за правилами статті 86 ГПК України, у тому числі дослідивши звіт про оцінку майна від 17.02.2017 на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, а також мотивовано відхиливши висновок експертизи від 24.04.2017 (пункти 32, 33 Постанови), дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність Позивачем порушень вимог законодавства та умов Іпотечного договору при набутті Відповідачем права власності на предмет іпотеки за ціною 2 500 002,73 грн., визначеною експертним звітом про оцінку майна від 17.02.2017 № 001-17022017. При цьому при оцінці вказаного звіту про оцінку судом окремо відзначено, що оцінювач не був допущений Позивачем на територію розташування об`єкта оцінки, а тому мав можливість здійснити лише огляд зовнішнього вигляду майна, що безпосередньо зазначено у самому звіті про оцінку.
51. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги в пункті 36 Постанови Верховний Суд відхиляє як такі, що зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, необхідність втручання у фактичну складову судового рішення, що виходить за межі встановлених статтею 300 ГПК України повноважень Верховного Суду, як суду права.
52. Щодо посилань Позивача в пункті 35 Постанови, то зазначені ним обставини не входять до наведеного в статті 310 ГПК України переліку процесуальних порушень, які можуть бути підставою для скасування судових рішень Верховним Судом. Більше того, наданий Відповідачем під час апеляційного перегляду додаток до звіту про оцінку майна від 17.02.2017 за своєю суттю та змістом не є новим доказом в розумінні частини 3 статті 269 ГПК України, оскільки безпосередньо вказаний звіт про оцінку, як доказ, який підтверджує обставину визначення ринкової вартості спірного нерухомого майна, був наданий Відповідачем з дотриманням вимог частини 3 статті 80 цього Кодексу до суду першої інстанції.
53. Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами Позивача в пункті 37 Постанови та зазначає про помилковість тверджень суду апеляційної інстанції щодо нерелевантності висновків Великої Палати Верховного суду у справі №306/2053/16-ц про істотність обставини ціни набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно у позасудовий спосіб. Вказаний висновок Верховного Суду є загальним для відповідної категорії спорів, а виявлена судом апеляційної інстанції відмінність фактичних обставин двох справ, яка дійсно має місце, не має вирішального значення для застосування такого висновку при розгляді спорів щодо скасування державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем внаслідок набуття ним права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб. Проте у даному випадку допущена апеляційним судом помилка не призвела до прийняття незаконного судового рішення, оскільки відповідна обставина була досліджена цим судом при вирішенні спору у даній справі.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги.
54. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року у справі № 917/2101/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.
