СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа № 917/2101/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (вх.№2299 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 (ухвалене суддею Гетя Н.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області об 11:15 год, повний текст рішення складено та підписано 03.12.2018) у справі №917/2101/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Ресурс Трейд - Оіл», м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство "Ліро", м. Полтава,

2. Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., м. Полтава,

про визнання недійсним правочинну щодо переходу права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Суд першої інстанції розглянувши позовні вимоги, без врахування заяви про зміну предмету позову, зазначив, що дії нотаріуса Дробітько В.В., вчинені нею 17.02.2017 по реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ «Кристалбанк», є реєстраційною дією, а не правочином, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту права, яке на його думку порушено. В той же час, проаналізувавши правовідносини сторін, пов`язані із вчиненням банком правочину з набуття права власності, також з подальшою реєстрацію права власності на підставі відповідного рішення нотаріуса, суд зазначив, що спірні правовідносини регулюються, перш за все нормами Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідним порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також положеннями іпотечного договору. Місцевим господарським судом встановлено, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, які визначені Порядком №1127. Нормами чинного законодавства не передбачено надання державному реєстратору звіту про оцінку майна для реєстрації права власності, а тому у державного реєстратора були відсутні визначені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" з рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що дії ПАТ «Кристалбанк» з переходу права власності вчинені з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки на момент набуття права власності банком не проводилась оцінка нерухомого майна, як того вимагає ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та розділ 7 іпотечного договору. Позивач зазначає, що він є майновим поручителем та у випадку виконання ним зобов`язань боржника без повідомлення про вартість про вартість майна, яке передається в рахунок боргу, ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" не має інформації про зміст правовідносин, у які воно вступить після такого зарахування, а отже не може вчинити юридично значимі дії по виконанню своїх зобов`язань та реалізації права. Крім того, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали в тому, що суд необґрунтовано відхилив заяву про зміну предмету позову.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 касаційну скаргу ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 917/2101/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 10.09.2019.

15.08.2019 від АТ "Кристалбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№7683). До відзиву було надано копію повного тексту звіту про оцінку майна (нежитлових приміщень, виробничих будівель (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м., які розташовані по вул. Харчовиків, 13 у м. Полтаві) №001-17022017 від 17.02.2017.

16.08.2019 від ПП "Ліро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та відмовити у задоволенні позовних вимог, в тому числі з урахуванням заяви про зміну предмета позову повністю (вх.№7727).

Також до відзиву ПП "Ліро" подані клопотання про:

- продовження до 10.09.2019 включно процесуального строку для подання науково-правового висновку Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого з питань, поставлених згідно звернення ПП "Ліро" за вих. №26 від 06.08.2019;

- призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи нежитлових будівель (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м., які розташовані по вул. Харчовиків, 13 у м. Полтаві, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання: яка була ринкова вартість станом на дату набуття права власності на предмет іпотеки ПАТ "Кристалбанк" - 17.02.2017 нежитлових будівель (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м., які розташовані по вул. Харчовиків, 13 у м. Полтаві, та які складаються з літ "А-2" профілакторій, літ "Б-1" гараж для легкових автомобілів, "В-1" пост - 3141 (автозаправочний пункт), літ "Г-1" камера для вузла обліку води, "Д-1" гараж для вантажних автомобілів, "Е-1" трансформаторний пункт, "З-1" пункт охорони (переносний), огорожа №1, огорожа №2, ворота №3, огорожа №4, огорожа №5, хвіртка №6, ворота №7, ємності №8-11; чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна нежитлових будівель (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м., які розташовані по вул. Харчовиків, 13 у м. Полтаві згідно звіту про оцінку майна №001-17022017 ідентифікатор за базою ФДМУ 1634266_17022017_001-17022017 від 17.02.2017 та висновок про вартість майна вимогам чинних станом на 17.02.2017 нормативно - правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, якщо не відповідає зазначеному - то визначити чи вплинула така невідповідність на визначену станом на 17.02.2017 ринкову вартість зазначеного майна згідно звіту про оцінку майна №001-17022017 ідентифікатор за базою ФДМУ 1634266_17022017_001-17022017 від 17.02.2017 та висновок про вартість майна до нього. Зупинити провадження у справі на час проведення судової оціночно-будівельної експертизи і надання висновку за її результатами; витрати по проведенню експертизи покласти на ПП "Ліро".

28.08.2019 від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. надійшов лист від 06.08.2019, в якому вона повідомляла, що не має самостійних вимог та просила справу розглядати за її відсутності (вх.№8085).

09.09.2019 від ПП "Ліро" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Науково-правового висновку від 06.09.2019 за №126-01-1302, підготовленого доктором юридичних наук, професором кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, члена-кореспондента Національної академії правових наук України ОСОБА_1 (вх.№8523).

10.09.2019 від ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" надійшли заперечення проти задоволення клопотань про продовження процесуального строку для подачі доказів, призначення судової оціночно-будівельної експертизи, долучення до матеріалів справи звіту про оцінку майна (вх. №8550, 8551, 8552).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 залучено ПП "Ресурс Трейд - Оіл" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача; зобов`язано позивача протягом 3 днів з дня прийняття даної ухвали надіслати (вручити) ПП "Ресурс Трейд - Оіл" копії позовної заяви з додатками до неї, заяви про зміну предмету позову та апеляційної скарги, докази направлення вказаних документів третій особі надати суду; встановлено ПП "Ресурс Трейд - Оіл" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; зобов`язано ПАТ "Кристалбанк" протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати суду належним чином засвідчені копії кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ПАТ "Терра Банк", з усіма змінами та доповненнями. Оголошено в судовому засіданні перерву до 26.09.2019.

24.09.2019 від АТ «Кристалбанк» надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ПАТ "Терра Банк".

26.09.2019 від ПП "Ресурс Трейд-Оіл" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно підтримує доводи позивача та просить її задовольнити. Окрім того, ПП "Ресурс Трейд-Оіл" додатково посилається на неотримання від АТ «Кристалбанк» всупереч положень ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» будь-яких вимог, пов`язаних із виконанням кредитного та іпотечного договорів, а також вказує, що не залучення його до розгляду даної справи потягло порушення його прав, що є підставою для скасування рішення суду відповідно п. 4 ч. 2 ст. 277 ГПК України. Враховуючи, що ПП "Ресурс Трейд-Оіл" не отримувало ухвалу від 10.09.2019 у даній справі, а тому просило прийняти даний відзив на апеляційну скаргу, а також проводити розгляд справи, призначений на 26.09.2019 у відсутність його представника.

У судовому засіданні 26.09.2019 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Також повідомив, що виконав вимоги суду щодо вручення ПП "Ресурс Трейд-Оіл" копій позовної заяви, апеляційної скарги та інших документів по даній справі шляхом безпосереднього вручення їх керівнику третьої особи та надав відповідні докази.

Представники ПАТ "Кристалбанк" та ПП "Ліро" проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Представник ПАТ "Кристалбанк" також пояснив, що до відзиву на апеляційну скаргу під час нового апеляційного розгляду ним було надано копію повного тексту звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017. Необхідність його подання саме на такій стадії судового процесу була обґрунтована тим, що ні в позові, ні в апеляційній скарзі позивач не посилався на невідповідність вказаного звіту про оцінку вимогам чинного законодавства, а навпаки спростовував його наявність. Враховуючи, що вказані доводи були зазначені лише у відповіді на відзив ПП «Ліро» від 08.02.2019 (т. 5 а.с. 5-9) та визнані слушними судом касаційної інстанції, постала необхідність в наданні вказаного доказу до матеріалів справи у повному обсязі. У зв`язку з чим, представник банку просив прийняти його до уваги.

Представник ПП "Ресурс Трейд-Оіл" в судове засідання не з`явився.

Колегія суддів з`ясувала, що копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, яка була направлена ПП "Ресурс Трейд-Оіл" за його місцезнаходженням згідно з даними ЄДРЮОФОПГО, повернулася без вручення адресату. На поштовому конверті, в якому відправлялася вказана ухвала, було проставлено штамп «Судова повістка».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

За даними сайту Укрпошта вказане поштове відправлення зберігалося у точці видачі/доставки з 14.09.2019 по 19.09.2019, проте ПП "Ресурс Трейд-Оіл" не отримало його. Таким чином, судом було вчинено всі необхідні та достатні заходи щодо належного повідомлення залученої до участі у справі третьої особи про час та місце розгляду справи.

Необхідно також звернути увагу, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень. А про обізнаність вказаної третьої особи про час розгляду справи також свідчить зміст її відзиву на апеляційну скаргу з проханням проводити розгляд справи за її відсутності.

Щодо клопотання ПП "Ліро" про продовження процесуального строку для подання науково-правового висновку та приєднання його до матеріалів справи колегія суддів зазначає таке.

За положеннями ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. При цьому, висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Враховуючи, що висновок експерта у галузі права не є доказом та носить допоміжний (консультативний) характер, до нього не можуть застосовуватися правила подання доказів суду (зокрема, щодо процесуальних строків).

Необхідно також звернути увагу, що наданий суду науково-правовий висновок від 06.09.2019 за №126-01-1302 за своїм змістом не надає роз`яснень щодо застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права, а містить відповіді на правові питання і правову оцінку обставин справи, які не є обов`язковими та мають надаватися безпосередньо судом. А тому, суд не має права посилатися на вказаний висновок при винесенні рішення по суті справи, а відповідно - приймати його до уваги. У зв`язку з чим, клопотання ПП "Ліро" про продовження процесуального строку для подання науково-правового висновку та приєднання його до матеріалів справи колегія суддів не може вважати обґрунтованим.

Щодо долучення до матеріалів справи ПАТ «Кристалбанк» копії повного звіту про оцінку майна, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662» (як у позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову), зокрема, визначило те, що на момент набуття права власності ПАТ «Кристалбанк», як того вимагає ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та розділ 7 іпотечного договору, оцінка не проводилась. Крім того в апеляційній скарзі позивач зазначає саме про відсутність звіту про оцінку. Тобто позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ґрунтувалися на доводах відсутності (взагалі) звіту про оцінку.

Доводи стосовно невідповідності звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, були наведені заявником лише у відповіді на відзив ПП «Ліро» 08.02.2019, хоча апеляційна скарга була подана ще у грудні 2018.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що додаткове обґрунтування позовних та вимог апеляційної скарги (додатковими підставами позову) відбулося поза межами встановленого законом процесуального строку, позивач не обґрунтував причини його пропуску, посилання на невідповідність наявного в матеріалах справи звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 вимогам Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, не мали братися судом апеляційної інстанції до розгляду.

Водночас, враховуючи обов`язковість вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 (п. 45, 46 мотивувальної частини) для суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини відповідності звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що докази проведення оцінки майна станом на момент набуття права власності на нього ПАТ «Кристалбанк» були в матеріалах справи під час розгляду справи в суді першої інстанції, а зауваження щодо не відповідності звіту про оцінку майна вимогам законодавства (тобто щодо його змісту) виникли вже після подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття до розгляду копії повного тексту звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017, який надано відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія судів не вбачає підстав для задоволення клопотання ПП "Ліро" про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи нежитлових будівель, враховуючи наявність в матеріалах справи копій як звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017, так і висновку судової оціночно-будівельної експертизи №13835/5572 від 24.04.2017, а також те, що вказане клопотання не заявлялося в суді першої інстанції, хоча фактично спрямоване на збір нових доказів, а заявником всупереч положенням ст. 269 ГПК України не доведено неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як було зазначено, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 було залучено ПП "Ресурс Трейд - Оіл" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. При цьому, апеляційним судом було встановлено, що рішення з даного господарського спору може вплинути на його права або обов`язки щодо сторін у справі.

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В той же час, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що судом першої інстанції було прийнято рішення, яким фактично були вирішені питання про права, інтереси та (або) обов`язки ПП "Ресурс Трейд - Оіл", яке не було залучено до участі у справі, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

При прийнятті нового рішення апеляційним господарським судом встановлено таке.

26.06.2013 між ПАТ "Терра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Кристалбанк" (далі - іпотекодержатель) та ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір №КЛ/2013/03-40 (далі -договір), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (далі - позичальник) та ПАТ "Терра Банк", а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього у майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту), згідно умов якого позичальник зобов`язаний: повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 2900000,00 грн. у відповідності до графіку (п.1.1.1 договору); сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі - 22,5% річних та у розмірі, передбаченому п. 3.10. кредитного договору, який може бути змінений у відповідності до умов кредитного договору (п. 1.1.2 договору); сплачувати комісійну винагороду за надання кредиту одноразово в розмірі 29000,00 грн. (п. 1.1.3 договору); сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом (у випадку такого прострочення) в розмірі - 32, 5% річних (п. 1.1.4 договору); сплатити неустойку (пеню, штраф), інші платежі, що передбачені кредитним договором (п. 1.1.5 договору); відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником умов кредитного договору у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1.6 договору); виконати вимогу іпотекодержателя про дострокове погашення кредиту, як зазначено у кредитному договорі (п. 1.1.7 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м. (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 16.04.2013), що розташовані за адресою: місто Полтава, вулиця Харчовиків, будинок 13 , реєстраційний номер 34618053101 та складаються з: профілакторію, площею - 1659,9 кв.м.; гаражу для легкових автомобілів, площею - 108,5 кв.м.; пост-3141 (автозаправочний пункт), площею - 18,9 кв.м.; камера для вузла обліку води, площею - 3,3 кв.м.; гараж для вантажних автомобілів, площею - 1055,9 кв.м.; трансформаторний пункт, площею - 36,5 кв.м.; пункт охорони (переносний) металевий, огорожі № 1 - 5, хвіртка №6, ворота №7, ємності № 8-11.

Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 №463/БТ ПАТ "Терра Банк" віднесено до категорії проблемних банків.

21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було затверджено план врегулювання, яким передбачалось виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" з ринку у спосіб утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов`язань одного або декількох неплатоспроможних банків.

Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк".

Відповідно до п.1 Статуту ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", він є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання (затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014) активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов`язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями ПАТ "Терра Банк" (найменування неплатоспроможного банку), зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 за номером 263.

ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" було складено та підписано акт приймання- передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

Наведеним актом передано від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", зокрема, актив, який виник із кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Ресурс Трейд-Оіл".

22.12.2014 між ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк", а також підписано акти приймання-передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 21.12.2014, за якими неплатоспроможний банк передав, а перехідний банк прийняв всі права за договорами іпотеки та застав, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у плані врегулювання та у реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до вказаного акту, від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", було передано права кредитора за всіма угодами про забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, до ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" перейшло право вимоги до позивача за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, а також всі права та обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

14.04.2015 проведено державну реєстрацію статуту ПАТ "Кристалбанк", згідно п.1.3 якого, останній є правонаступником всього майна, прав та зобов`язань ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк", яке, в свою чергу, є правонаступником активів (включаючи права за договорами забезпечення) за переданими зобов`язаннями ПАТ "Терра Банк".

Отже, ПАТ "Кристалбанк" є правонаступником ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013.

Вищевказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015. Наведеним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до ПАТ "Терра Банк" та ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" про визнання недійсним договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.

17.02.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі іпотечного договору від 26.06.2013 та вимог в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункту загальною площею 36,5 кв.м.

У грудні 2017 року ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним правочин щодо переходу права власності до ПАТ "Кристалбанк" на нежитлове приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гараж для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторний пункт загальною площею 36,5 кв.м. у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 вчинено правочин з переходу права власності від ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення та виробничі будівлі, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13. Позивач вважає, що вказаний правочин вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

- ПАТ "Кристалбанк" не надсилало на адресу ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вимогу про усунення порушення, як це передбачено частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку";

- а також в порушення частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" на момент набуття відповідачем права власності на вказані нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась.

У лютому 2018 року ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" звернулось до господарського суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просило скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., яким здійснено реєстрацію права власності за ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36,5 кв.м у зв`язку із порушенням вимог чинного законодавства. Витребувати з володіння ПП "ЛІРО" об`єкт нерухомості: нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м, трансформаторного пункта загальною площею 36:5 кв.м на користь ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 відхилено заяву позивача про зміну предмету позову з підстав не відповідності вимогам ст. 162 ГПК України, а також не сплати судового збору за вимогу про витребування майна.

20.11.2018 господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 змінено рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. При цьому апеляційний суд погодився з доводами позивача про те, що судом першої інстанції в порушення ч.3 ст.46 ГПК України неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.1 її прохальної частини "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013".

Апеляційний господарський суд також вказав, що: суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем в позові невірно обрано спосіб захисту; доводи позивача про те, що він не отримував вимогу відповідача №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", спростовуються наявним в матеріалах справи запереченням позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача; відповідач правомірно у відповідності до п.7.1.2 іпотечного договору та ст.37 Закону України "Про іпотеку" скористався своїм правом на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до приватного нотаріуса для вчинення дії з реєстрації права власності на іпотечне майно відповідач надав всі необхідні документи, передбачені п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", у зв`язку з чим у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації; відповідач надав до матеріалів справи звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Міжрегіональна агенція незалежної оцінки" 17.02.2017, тобто оцінка була здійснена на момент переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача.

Посилаючись на статтю 37 Закону України "Про іпотеку" судова колегія також зазначила, що оцінка майна має значення при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та не впливає на вирішення питання про виникнення у відповідача права власності на іпотечне майно та припинення прав позивача на це майно. Іпотекодавець не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні. Отже, обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі. Враховуючи наведене, твердження позивача про наявність підстав для скасування оспорюваної реєстраційної дії нотаріуса з підстав порушення порядку проведення оцінки майна є безпідставними та не були прийняті судом.

Стосовно вимоги, викладеної в п.2 прохальної частини заяви позивача про зміну предмету позову щодо витребування у ПП "Ліро" об`єкту нерухомості: нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, судова колегія апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відхилення заяви позивача в цій частині, оскільки в даному випадку позивачем заявлено додаткову позовну вимогу, при цьому відбулася зміна як предмету, так і підстав позову, а вимоги заявлені до особи (ПП «Ліро»), яка не залучена в якості відповідача. Окрім того, позивачем невірно було визначено ставку судового збору за подання такої заяви.

Верховний Суд в постанові від 19.06.2019, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції, в порушення ч.3 ст.46 ГПК України, неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.1 її прохальної частини "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013".

Також, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду, що доводи позивача про те, що він не отримував вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", спростовуються наявним в матеріалах справи запереченням позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача. Окрім того, враховуючи, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, зареєстровано за ПАТ "Кристалбанк" тільки 17.02.2017, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла обґрунтованого висновку про доведеність факту спливу 40-денного строку з моменту отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.

Разом з цим, Верховний Суд зазначив, що в заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини), яку прийняв та розглядав апеляційний суд, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчинене приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013. В свою чергу відповідачем в даній справі є ПАТ "Кристалбанк", а приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Проте, постанова апеляційного суду не містить нормативно-правового та фактичного обґрунтування, який склад відповідачів мав бути за такою позовною вимогою та чи є належним відповідачем стосовно цієї зміненої позовної вимоги лише вищевказане ПАТ "Кристалбанк".

Крім того, колегія суддів касаційного суду не погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі, а іпотекодавець може оспорювати оцінку майна виключно при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог (за умови його 90 відсоткового перевищення) в окремому позовному провадженні, та доходить висновку, що апеляційним судом необґрунтовано не розглянуті доводи позивача, що вказаний звіт про оцінку не є належним доказом у справі, оскільки оцінка майна проведена з порушенням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

При новому розгляді справи колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що погоджується з позицією щодо неправомірності відхилення судом першої інстанції заяви позивача про зміну предмету позову в частині пункту 1 її прохальної частини "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013", оскільки при цьому не відбулася одночасна зміна предмету і підстав позову.

В той же час, місцевим господарським судом було вірно відхилено вимогу, викладену в пункті 2 прохальної частини заяви про зміну предмету позову щодо витребування у ПП "Ліро" об`єкту нерухомості: нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, оскільки дійсно позивачем було заявлено додаткову позовну вимогу, при цьому відбулася зміна як предмету, так і підстав позову, а вимоги заявлені до особи (ПП «Ліро»), яка не залучена до участі у справі в якості відповідача. Окрім того, позивачем невірно було визначено ставку судового збору за подання такої заяви (як немайнової вимоги).

А тому, предметом розгляду є позовна вимога у вказаній редакції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За положеннями частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Отже, за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку", відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

За положеннями ч.2 ст.37 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 укладено позивачем з ПАТ "Терра Банк", правонаступником якого є ПАТ "Кристалбанк", в забезпечення виконання ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (позичальником) умов кредитного договору №КЛ2013/03/40 від 26.06.2013.

Пунктом 6.1. іпотечного договору встановлено, що банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки на свій розсуд у разі настання будь-якого або всіх випадків, передбачених даним пунктом, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, що випливають з кредитного договору, в т.ч., але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або комісійної винагороди, та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором. В пункті 6.2 іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 7 іпотечного договору.

Відповідно до п.7.1 договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця.

В п.7.1.2 іпотечного договору сторони встановили, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору відбувається у порядку, передбаченому ст.37 Закону України "Про іпотеку". При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та в розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

З наведених умов іпотечного договору вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно із застереженням в іпотечному договорі, яке визначено сторонами за правовими наслідками як договір про задоволення вимог іпотекодержателя (п.7.1 іпотечного договору).

Можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, які визначені пунктами 7.1.1 та 7.1.2 іпотечного договору, відповідають положенням частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Ні позивачем, ні ПП "Ресурс Трейд-Оіл" не заперечується, що останнє не виконало умови кредитного договору № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013. Обставини недотримання умов кредитного договору з боку ПП "Ресурс Трейд-Оіл" також встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі №917/2557/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

ПАТ "Кристалбанк" зазначає, що направив ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", а також попередив позивача про те, що у разі невиконання вимоги, банком буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач надав відповідачу заперечення вих. №7 від 25.02.2016, в яких зазначив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі №917/2557/14 вже стягнуто з ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ТОВ "Нафтогазтранс-2011" на користь ПАТ "Кристалбанк" заборгованість за кредитним договором № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013; заборгованість за вказаним кредитним договором стягнута також із поручителя - ОСОБА_2 за рішенням Київського районного суду м. Полтава від 22.09.2015 у справі №552/8126/14-ц.

В свою чергу, відповідач надіслав позивачу відповідь на заперечення на вимогу №08.04.2016/10-вих від 08.04.2016, в якому посилався на те, що наявність вказаних судових рішень не позбавляє банк права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека припиняється у випадках, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Виходячи із наведеного, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, наявність судових рішень про стягнення заборгованості з позичальника та його поручителів за кредитним договором № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013 не позбавляє відповідача права звернути стягнення на предмет іпотеки у визначений іпотечним договором та законодавством спосіб.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно у відповідності до п.7.1.2 іпотечного договору та ст.37 Закону України "Про іпотеку" скористався своїм правом на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Доводи позивача про те, що він не отримував вимогу ПАТ "Кристалбанк" №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 (т. 1 а.с. 90, 91) в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", спростовуються наявними в матеріалах справи запереченнями позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача (т. 1 а.с. 94, 95).

Окрім того, враховуючи, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, зареєстровано за ПАТ "Кристалбанк" тільки 17.02.2017, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про доведеність факту спливу 40-денного строку з моменту отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.

Посилання на те, що в порушення частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" на момент набуття відповідачем права власності на вказані нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась, спростовуються наявним в матеріалах справи звітом про оцінку №001-17022017 від 17.02.2017 (т. 1 а.с. 99, 100; т. 6 а.с. 197-211).

Згідно п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

За положеннями ст.10 вказаного Закону державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначено в статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи те, що при зверненні до приватного нотаріуса для вчинення дії з реєстрації права власності на іпотечне майно, відповідач надав всі необхідні документи, передбачені п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації.

Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013 та відповідно задоволення позовних вимог.

Надаючи на виконання вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, оцінку обставинам справи, зокрема щодо складу відповідачів за зміненою позовною вимогою (в частині п.1 "про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013"), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Цей Кодекс також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України).

Підставою заявленого позову позивач вказав порушення банком вимог чинного законодавства при переході права власності на спірне майно до відповідача, а саме, недотримання вимог ч. 1 ст. 35, ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому нотаріус при здійсненні реєстрації переходу права власності на іпотечне майно від позивача до відповідача не звернув на це уваги, чим порушив приписи Законів України «Про іпотеку», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та права позивача.

Звертаючись із цим позовом, ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" у такий спосіб намагається повернути майно, тому наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан його речового права.

Відтак, незважаючи на посилання позивача щодо неправомірності дій приватного нотаріуса, питання встановлення дійсного власника нерухомого майна та правомірності підстави проведення державної реєстрації речового права, постає перед судом, який вирішуватиме цей спір.

Скасування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса, згідно з яким вчинено реєстрацію права власності за ПАТ «Кристалбанк» на об`єкт нерухомого майна, є підставою для припинення права власності цього товариства на нежитлові приміщенні

Отже, заявляючи такі вимоги, позивач фактично має намір скасувати запис про державну реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки вирішення питання правомірності набуття ПАТ «Кристалбанк» права власності виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662» на цей об`єкт. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Реєстрі. Участь приватного нотаріуса як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таким чином, належним відповідачем у даному спорі є ПАТ «Кристалбанк».

Разом з цим, оскільки в зміненій позовній заяві фактично заявляються вимоги до приватного нотаріуса та ставиться питання про скасування реєстраційних дій з підстав невідповідності їх вимогам чинного законодавства та позивач вважає нотаріуса винним у порушенні його прав, то приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. мала бути залучена до справи в якості співвідповідача.

Водночас ст. 48 ГПК України передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Однак, подаючи позов та змінюючи позовні вимоги, ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662» не зверталось до господарського суду з відповідною заявою про залучення до участі у справі в якості співвідповідача приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. При цьому, у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо самостійного залучення до участі у справі співвідповідача.

Щодо доводів позивача про неналежність звіту про оцінку майна, оскільки, на його думку, вона проведена з порушенням вимог Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постанові від 19.06.2019 (посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц) вказав, що законом і договором прямо визначена необхідність саме при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлення вартості предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

На вказані вказівки суду касаційної інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду, співставивши обставини справи №306/2053/16-ц з обставинами даної справи, зазначає таке.

Згідно з вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, сторони у договорі іпотеки, а саме пунктами 6.3-6.4.1 договору, погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін. За рішенням іпотекодержателя задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись у наступному порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом укладення довіреності на реалізацію предмету іпотеки: відповідно до пункту 3.1.5 дійсного договору іпотекодавець на вимогу іпотекодержателя повинен передати іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Тобто сторони договору іпотеки передбачили відповідні активні дії «передачу іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки», що Велика Палата Верховного Суду розцінила як умову договору, в якій по іншому в порівнянні із законом урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому в такому випадку застосовуються вимоги договору, згідно з якими однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю є добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки.

За обставинами даної справи договір іпотеки подібних вимог не містить, тому має діяти загальне правило про набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачене в ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №306/2053/16-ц з посиланням на п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, вказує на необхідність подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, документу, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Тобто, якщо в договорі іпотеки сторони передбачили добровільну передачу іпотекодавцем предмета іпотеки, то нотаріус як державний реєстратор мав перевірити, чи мала місце така передача як окремий юридичний факт. Оскільки ж таку передачу запроваджено передусім для взаємного узгодження не предмету іпотеки, який не викликає заперечень і позначений в договорі, а його вартості, що визначається на момент набуття права власності, то нотаріус мав перевірити не лише факт передачі майна, а й умови такої передачі, серед яких - узгодження оцінки іпотечного майна.

Навпаки, зі змісту даної справи не слідує, що сторони передбачили в договорі іпотеки вчинення додаткових дій з передання, подібних тим, про які вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №306/2053/16-ц. Більше того, за обставинами даної справи в договорі іпотеки сторони домовилися про те, що оцінку іпотечного майна при набутті права власності на нього іпотекодержателем здійснюватиме суб`єкт оціночної діяльності за договором з іпотекодержателем.

Тому вираз про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки визнається істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, тобто з іпотекодавцем, в цьому разі не слідує ані з закону, ані з договору. Отже, вимагати погодження ціни іпотечного майна немає підстав як при первісно обраному позивачем способі захисту, так і при способі захисту права у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки в порядку іпотечного застереження, що міститься в іпотечному договорі, чи способі захисту у вигляді скасування державної реєстрації права власності загалом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №306/2053/16-ц оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась. В контексті наведеного вище про те, що іпотекодавець має право на погодження оцінки майна, що переходить у власність іпотекодержателя, відсутність взагалі такої оцінки є істотним порушенням його прав.

За обставинами даної справи оцінку майна, право власності на яке набуває іпотекодержатель, було здійснено, але іпотекодавець вбачає порушення, що допущені оцінювачем при здійсненні оцінки.

Тобто, оцінка майна наявна, але вона не задовольняє іпотекодавця, шо відрізняє цей спір від того, що розглядався Великою Палатою Верховного Суду по справі № 306/2053/16-ц.

Таким чином, постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №306/2053/16-ц, в якій зазначається на те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки визнається істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, стосується лише спору, який розглядався по цій справі, що має особливості, визначені договором іпотеки.

У відсутність подібних умов в договорі іпотеки у даній справі, посилання на вказану правову позицію буде хибним.

Слід також враховувати, що у постанові від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц встановлено, поміж іншим, множинні порушення під час звернення стягнення на предмет іпотеки, які полягали у: наявності спору про розмір заборгованості, недоведеності направлення вимог в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», наявності розбіжностей у площі об`єкта нерухомості, який передавався в іпотеку та на який було звернено стягнення, порушення принципу територіальності під час здійснення реєстраційної дії, та не встановлення факту проведення оцінки взагалі тощо.

Таким чином, вищенаведене свідчить про суттєві відмінності в обставинах у справі №306/2053/16-ц та у справі №917/2101/17.

Натомість , враховуючи обов`язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції для суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне дослідити обставини відповідності звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 50 -54 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методі оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів). Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

Згідно п. 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіт та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання т найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки) дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки від 17.02.2017 ринкова вартість об`єкту оцінки за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 (нежитлове приміщення, виробничі будівлі (профілакторій загальною площею 1659,9 кв.м., гараж для легкових автомобілів загальною площею 108,50кв.м, пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторний пункт загальною площею 36,5 кв.м. ), загальною площею 2883,0 кв. м.) складає 2500002,73 грн.

За змістом звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 стан об`єкту визначався згідно даних, які були отримані оцінювачем при візуальному огляді, ознайомленні з об`єктом оцінки за його місцем розташуванням, спостереженні, вивченні технічної документації, а також інших даних, наданих замовником. При цьому оскільки оцінювача не було допущено охороною на огороджену територію, де розташовані об`єкти оцінки, оцінювач здійснював лише візуальний загальний огляд об`єкта оцінки на місці через відчинені ворота, що дозволило визначити їх наявність, зовнішній вигляд та стан. У якості джерела інформації про стан середовища та оточення об`єкта оцінки приймалися візуальний огляд об`єкта оцінки безпосередньо на місці та дані замовника. Визначено основні етапи проведення оцінки: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки: виїзд оцінювача, фотозйомка і огляд об`єкту оцінки та його околиць (без здійснення спеціальної технічної експертизи), збір та аналіз вихідних даних, в т.ч даних наданих замовником, а також інформації про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, аналіз економічних характеристик оцінюваного майна за умови його найбільш ефективного використання, обґрунтування методологічних підходів, методів та оціночних процедур, які можуть бути застосовані для оцінки вартості майна, розрахунок вартості об`єкта оцінки шляхом застосування певних підходів, визначення підсумкової величини вартості об`єкта оцінки, узгодження результатів оцінки, отриманих при застосуванні різних методологічних підходів, формування звіту.

Згідно пунктів 11-16, 47-49 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведенні оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Використання ринково вартості як бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе за умови відповідності угоди, у зв`язку з якою проводиться оцінка, змісту поняття ринкової вартості. При цьому умови такої угоди не повинні передбачати будь-які додаткові обмеження або вимоги, що впливають на майбутню економічну вигоду від використання покупцем об`єкта оцінки.

Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об`єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про цін пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку. Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки. Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Зі звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 вбачається, що в якості бази оцінки обрана ринкова вартість, тобто вартість, яка визначається за встановленим алгоритмом та складом вихідних даних. Для визначення ринкової вартості цього об`єкту оцінки оцінювач, виходячи з об`єму наявної інформації, прийняв рішення використовувати порівняльний підхід. Аналізуючи можливі варіанти і ефективність використання об`єкта нерухомості з урахуванням фізичних характеристик, прав власності, відсутність правових обтяжень та планувальних обмежень, беручи до уваги споживчі властивості об`єкта нерухомості, фінансову і технологічну обґрунтованість, ринковий попит на різні види нерухомості, який склався в районі розташування об`єкта оцінки, оцінювач дійшов висновку, що найкращим і найбільш ефективним використанням оцінюваного об`єкта буде поточне використання.

Застосування порівняльного підходу полягало в послідовності таких дій: ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, тобто встановлення відповідності об`єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації, підбір об`єктів порівняння, визначення характеристик, які підлягають коригуванню, внесення поправок, визначення вартості об`єкта оцінки шляхом узгодження отриманих величин вартості об`єктів порівняння.

Оцінювач вважав, що: вартість об`єкта оцінки, розрахована порівняльним підходом, буде найбільш точно відображати ринкову вартість об`єкта оцінки на дату оцінки, тому ціна продажу на об`єкт оцінки була встановлена на ринку; вартість об`єкту оцінки, розрахована порівняльним підходом, враховує кон`юнктуру ринку нерухомості на момент оцінки - враховує кризові явища сучасної економіки; при розрахунку вартості в рамках порівняльного підходу інструментом оцінки враховано технічний стан об`єкта оцінки, його інфраструктурне забезпечення; умови на ринку подібного майна, що визначали формування ціни продажу або пропозиції, на дату оцінки істотно не змінилися або були враховані; при розрахунку вартості в рамках порівняльного підходу інструментом оцінки враховано принцип найбільш ефективного використання з урахуванням існуючих обмежень.

При здійсненні розрахунку оцінювачем було проаналізовано відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже реалізованих угод купівлі - продажу, які найбільш подібні до оцінюваного об`єкту. Цей аналіз базувався на вивченні 4 пропозицій на продаж нерухомості. В межах порівняльного підходу вартість 1 кв.м. об`єкту склала 867,15 грн.; ринкова вартість оцінюваного об`єкта становить 2500002,73 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що в договорі іпотеки зазначається про те, що ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Вказане свідчить, що сторони договору іпотеки заздалегідь домовилися не лише про те, що до іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки, а й про те, що його ціна в момент переходу права власності буде визначатися без участі іпотекодавця. Іпотекодатель не бере участі ані в залученні суб`єкта оціночної діяльності та укладенні договору з ним, ані в прийнятті результату його послуг, що становлять оцінку іпотечного майна. Оцінювач надає послугу іпотекодержателю і надає відповідний звіт замовнику оцінки. При цьому оцінювач керується положеннями Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Апеляційний господарський суд зазначає що, якщо оцінка майна, надана оцінювачем не задовольняє іпотекодавця, він має право її оспорити. Окрім того, відповідно ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивач мав замовити рецензування звіту про оцінку майна. Однак в даному випадку звіт про оцінку майна не оскаржувався, його рецензування не здійснювалось.

Іпотекодавець також не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні.

Щодо посилань позивача на висновок судової оціночно-будівельної експертизи №13835/5572 від 24.04.2017, яка була проведена у господарський справі №917/1136/16 за позовом ПАТ «Кристалбанк» до ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662», третя особа ПП «Ресурс Трейд - Оіл», та згідно якого ринкова вартість предмета іпотеки нежитлових будівель, загальною площею 2879,0 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13 складає 7482400,00 грн., колегія суддів звертає увагу, що судова оціночно-будівельна експертиза від 24.04.2017 була проведена через два місяця після проведення спірної оцінки майна від 17.02.2017, замовленої банком, а також після переходу права власності на майно. При цьому, за матеріалами справи неможливо встановити, чи відбувалися зміни з вказаним майном у вказаний проміжок часу.

Враховуючи викладене, висновок судової оціночно-будівельної експертизи №13835/5572 від 24.04.2017 не спростовує висновків звіту про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 та не є підставою для його не врахування.

Щодо з`ясування обставин про фактичну ціну придбання іпотекодержателем (ПАТ «Кристалбанк») у власність предмету іпотеки, колегія суддів зазначає, що з письмових пояснень відповідача вбачається, що ПАТ «Кристалбанк» придбав у власність вказані нежитлові будівлі, загальною площею 2879,0 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, та які належали ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662», за ринковою вартістю, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, яка склала 2500002,73 грн.

Доводи ПП "Ресурс Трейд-Оіл" про неотримання ним від АТ «Кристалбанк» всупереч положень ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» будь-яких вимог, пов`язаних із виконанням кредитного та іпотечного договорів, не можуть бути прийняті до уваги при розгляді даного спору, оскільки такі підстави позову позивачем не заявлялися та всупереч положенням ст. 269 ГПК України не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Проте, вказане не позбавляє третю особу звернутися з окремим позовом до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 року у справі №917/2101/17 з прийняттям нового, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.10.2019

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль