СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2019 р. Справа № 917/2101/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Чернота Л.Ф.
при секретарі Казаковій О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Кім Д.І., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 16.10.2018р.; договір про надання правової допомоги (витяг) б/н від 11.02.19 р.,
відповідача - Оленко Н.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 16.03.2018; довіреність №11 від 14.01.19 р.,
першої третьої особи - Буренко А.Ю., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 19.06.2018, ордер № 078625 від 26.06.2018, довіреність б/н від 25.06.18 р.,
другої третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.1483) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 (суддя Гетя Н.Г., повний текст складено 03.12.2018) у справі №917/2101/17
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", м. Полтава,
до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк", м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Приватне Підприємство "Ліро", м. Полтава,
2. Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., м.Полтава
про визнання недійсним правочинну щодо переходу права власності
ВСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило суд визнати недійсним «правочин щодо переходу права власності» до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлове приміщення, виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з: профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м, гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м, поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м, камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м, гаража для вантажних автомобілів загальною площею 36,5 кв.м.
Позовна заява обгрунтована тим, що 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., на підставі іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, вчинено правочин з переходу права власності від ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662» до ПАТ «Кристалбанк» на нежитлові приміщення та виробничі будівлі, що розташовані за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13. Позивач вважає, що вказаний правочин вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме:
-Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" не надсилало на адресу ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вимогу про усунення порушення, як це передбачено частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку";
-в порушення частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», на момент набуття відповідачем права власності на вказані нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у справі №917/2101/17 в позові відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що дії приватного нотаріуса з реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Кристалбанк» є реєстраційною дією, а не правочином, у зв'язку з чим позивачем обрано невірний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним. Також суд першої інстанції встановив, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, визначені п.61 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ «Кристалбанк» на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Як зазначив місцевий господарський суд, чинним законодавством не передбачено надання державному реєстратору звіту про оцінку майна для здійснення реєстрації права власності на майно, у зв'язку з чим у державного реєстратора були відсутні визначені ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстави для відмови відповідачу в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином доводи позивача про те, що на момент набуття відповідачем права власності на спірне майно, оцінка такого майна, в порушення ст.37 Закону України «Про іпотеку», відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим позивач не був обізнаний про вартість майна, визначену іпотекодержателем, та відповідно, був позбавлений можливості виконати основне зобов'язання, забезпечене іпотекою. Також позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали в тому, що суд необгрунтовано відхилив заяву позивача від 26.02.2018 про зміну предмету позову.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відсутність порушення вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при здійсненні приватним нотаріусом реєстрації права власності за відповідачем на спірне нерухоме майно. Вважає доводи апеляційної скарги позивача необгрунтованими, просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Перша третя особа (ПП «Ліро») надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що дії приватного нотаріуса з реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Кристалбанк» не є правочином. Також перша третя особа зазначає про те, що для здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Кристалбанк» відповідачем було надано приватному нотаріусу всі необхідні документи, в тому числі, докази отримання та невиконання позивачем вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач надав суду відповіді на відзив ПП «Ліро» та відзив ПАТ «Кристалбанк», в яких, зокрема, зазначає про те, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови відповідачу в реєстрації права власності, оскільки на момент переходу права не була визначена ринкова вартість такого майна. Позивач зазначає, що наданий відповідачем звіт про оцінку майна №001-17022017 від 17.02.2017 не є належним доказом дотримання відповідачем вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку», оскільки він складений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, без огляду суб'єктом оціночної діяльності іпотечного майна.
Третя особа - ПП «Ліро» надала суду письмові пояснення №7 від 22.02.2019, в яких, зокрема, вказує на відсутність порушення приватним нотаріусом порядку вчинення дій з державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно. Також третя особа зазначає про те, що обставини проведення оцінки нерухомого майна при реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не входять до предмету доказування у цій справі та не впливають на правомірність набуття іпотекодержателем (відповідачем) права власності на предмет іпотеки.
Відповідач надав суду письмові пояснення №21.02.2019/8-вих від 21.02.2019, в яких зазначає, зокрема, про те, що чинним законодавством не передбачено надання приватному нотаріусу звіту про оцінку предмету іпотеки для реєстрації права власності на підставі ст.ст.36,37 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними.
В судове засідання 21.03.2019 друга третя особа не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що друга третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її представника.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, першої третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
26.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк", правонаступником якого є ПАТ «Кристалбанк» (далі - іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 (далі -договір) (а.с.14-18 т.1).
Відповідно до п.1.1 договору № КЛ/2013/03-40, він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між Приватним підприємством "Ресурс-Оіл" (далі - позичальник) та ПАТ "Терра Банк", а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього у майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).
Розділом « 1» договору іпотеки визначено, зокрема, наступні обов'язки позичальника: повернути іпотекодержателю кредит в розмірі - 2900000 грн.; сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі - 22, 5% річних та у розмірі, передбаченому п. 3.10. кредитного договору, який може бути змінений у відповідності до умов кредитного договору; сплачувати проценти за понадстрокове користування кредитом ( у випадку такого прострочення) в розмірі - 32, 5% річних; сплатити неустойку (пеню, штраф), інші платежі, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. договору, предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2 883, 0 кв.м. (згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 16.04.2013), що розташовані за адресою: місто Полтава, вулиця Харчовиків, будинок 13, реєстраційний номер 34618053101 та складаються з: профілакторію, площею - 1 659,9 кв.м., гаражу для легкових автомобілів, площею - 108,5 кв.м., пост-3141 (автозаправочний пункт), площею - 18, 9 кв.м., камера для вузла обліку води, площею - 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів, площею - 1 055,9 кв.м., трансформаторний пункт, площею - 36, 5 кв.м., пункт охорони (переносний) металевий, огорожі № 1,2,3,4,5, хвіртка №6, ворота №7, ємності № 8-11.
В розділі « 7» договору сторони виклали застереження, в якому передбачили задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовий спосіб..
Відповідно до п.7.1 договору, це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку», за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме, шляхом:
- п.7.1.1 продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження (додаткового погодження)…
Для реалізації цього права іпотекодержателя сторони з укладанням цього договору досягли згоди, що іпотекодавець доручає іпотекодержателю, а іпотекодержатель зобов'язується безпосередньо на підставі цього договору (незалежно від оформлення будь-яких інших документів на представництво) від імені та за рахунок іпотекодавця представляти інтереси іпотекодавця в державному органі, який відповідно до закону здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно…з правом здійснювати від імені іпотекодавця усі дії, необхідні для підготовки та проведення продажу іпотекодержателем предмету іпотеки згідно п.7.1.1 цього договору.
- п.7.1.2 набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задовлення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки…
- п.7.1.3 іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмету іпотеки законодавству України.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені законодавством (п.п.10.1-10.2 договору).
Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 463/БТ "Терра Банк" віднесено до категорії проблемних банків.
21.08.2014 Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №518 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було затверджено план врегулювання, яким передбачалось виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" з ринку у спосіб утворення перехідного банку із передачею всіх або частини активів і зобов'язань одного або декількох неплатоспроможних банків.
Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «Кристалбанк».
Відповідно до п.1 Статуту, ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» є правонаступником визначених відповідно до плану врегулювання (затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014) активів (включаючи права за договорами забезпечення) та обов'язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (найменування неплатоспроможного банку), зареєстрованого Національним банком України 18.10.1996 за номером 263.
ПАТ "Терра Банк" та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» було складено та підписано акт приймання- передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.
Наведеним актом передано від ПАТ "Терра Банк" до ПАТ "Перехідний банк «Кристалбанк», зокрема, актив, який виник із кредитного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Ресурс Трейд-Оіл".
22.12.2014 між ПАТ «Терра Банк» та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ «Терра Банк», а також підписано акти приймання-передавання активів та зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «Терра Банк» від 21.12.2014, за якими неплатоспроможний банк передав, а перехідний банк прийняв всі права за договорами іпотеки та застав, що нотаріально посвідчені, перелік яких наведено у плані врегулювання та у реєстрі договорів іпотеки та застави (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до вказаного акту, від ПАТ «Терра Банк» до ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк», було передано права кредитора за всіма угодами про забезпечення виконання зобов'язань.
Отже, до Публічного акціонерного товариства ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк перейшло право вимоги до позивача за кредитним договором № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, а також всі права та обов'язки іпотекодержателя за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.
14.04.2015 проведено державну реєстрацію статуту ПАТ «Кристалбанк», згідно п.1.3 якого, останній є правонаступником всього майна, прав та зобов'язань ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк», яке, в свою чергу, є правонаступником активів (включаючи права за договорами забезпечення) за переданими зобов'язаннями ПАТ «Терра Банк».
Отже, ПАТ «Кристалбанк» є правонаступником ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013.
Вищевказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі № 917/1922/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015.
Наведеним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662» до ПАТ «Терра Банк» та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» про визнання недійсним договору про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із неналежним виконанням ПП «Ресурс Трейд-Оіл» (позичальником) зобов'язань за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, відповідач направив іпотекодавцю та позичальнику вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку». Відповідач також повідомив позивача про те, що у випадку невиконання цієї вимоги протягом 31 дня з моменту її отримання ним буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.90-91 т.1).
Позивач надіслав відповідачу заперечення на вимогу №7 від 25.02.2016, в якому вказав на те, що на момент направлення позивачем вимоги, господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №917/2557/14, яким стягнуто з ПП «Ресурс Трейд-Оіл» (позичальника) та ТОВ «Нафтогазтранс-2011» (немайнового поручителя) на користь ПАТ «Кристалбанк» заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач зазначив про неможливість проведення розрахунків з позивачем, оскільки до вимоги не додано розрахунок заборгованості, а сума грошових коштів, яку відповідач вимагає погасити є необгрунтованою (а.с.94-95 т.1).
Відповідач направив позивачу відповідь на заперечення на вимогу №08.04.2016/10-вих від 08.04.2016, в якій зазначив, зокрема, про те, що наявність не виконаного судового рішення про стягнення грошових коштів за кредитним договором з позичальника та його майнових поручителів не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с.96-98 т.1).
17.02.2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною, на підставі іпотечного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 та вимог відповідача в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку», прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Кристалбанк» на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камера для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункта загальною площею 36,5 кв.м.
Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80637390 від 17.02.2017 (а.с.11-13 т.1).
ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" зверталося до господарського суду м.Києва з позовом до ПАТ "Кристалбанк" у іншій справі про:
- визнання недійсним п.п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2., 7.1.3. іпотечного договору №КЛ/2013/03-40 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2013 року, який укладено між ПАТ "Кристалбанк" та ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662";
- застосування наслідків недійсного правочину шляхом визнання незаконним та скасування рішення, індексний номер 33914068, прийняте 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. про державну реєстрацію права власності ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.
Рішенням господарського суду м.Києва від 23.11.2017 у справі №917/1330/17 (а.с.101 т.1), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 (а.с.8 т.2) та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2018 (а.с.95 т.2), в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Обгрунтовуючи позовні вимоги у цій справі позивач зазначає, що вчинений банком правочин з переходу права власності на спірне нерухоме майно від ПАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" до ПАТ «Кристалбанк» вчинено з порушенням вимог законодавства, а саме:
-Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" не надсилало на адресу Приватного акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" вимогу про усунення порушення, як це передбачено частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку";
-в порушення частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», на момент набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2017 право власності на нежитлові будівлі за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13 перейшло до Приватного підприємства «Ліро» на підставі договору купівлі-продажу №961 від 08.08.2017, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №93964971 від 08.08.2017 (тобто банк відчужив майно третій особі) (а.с.123 т.1).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 у справі №917/2101/17 Приватне підприємство «Ліро» залучено до участі у справі як третя особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.158-160 т.1).
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, позивач звернувся до суду із клопотанням від 27.02.2018 (а.с.21-22 т.1) про заміну процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Ліро" на співвідповідача у справі.
Також позивач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою від 26.02.2018 про зміну предмету позову (а.с.159-163), в якій просив суд:
1. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. вчинено реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з: профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункту загальною площею 36,5 кв.м. у зв'язку із порушенням вимог чинного законодавства;
2.Витребувати з володіння ПП "ЛІРО" об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., пост-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гаража для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункта загальною площею 36:5 кв.м. на користь ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.
В обгрунтування заяви про зміну предмету позову позивач зазначає про те, що ПАТ «Кристалбанк» при зверненні до нотаріуса не дотримався вимог чинного законодавства та вимог іпотечного договору. Відповідно до абз.4 ст.5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус був зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України, а саме, оскільки подані відповідачем документи не відповідали вимогам чинного законодавства. Також позивач зазначає, що право власності на спірне майно перейшло від ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662» до ПАТ «Кристалбанк» з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», оскільки не була проведена оцінка нерухомого майна, огляд нежитлових приміщень та виробничих будинків суб'єктом оціночної діяльності не здійснювався. Позивач вказує на те, що відповідачем при зверненні до нотаріуса не було надано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності за ПАТ «Кристалбанк», у зв'язку з чим приватний нотаріус повинен був відмовити у вчиненні реєстраційної дії.
Стосовно вимоги про витребування у ПП «Ліро» об'єктів нерухомого майна, позивач вказав у заяві про зміну предмету позову про те, що ПП «Ліро» є добросовісним набувачем майна, а тому повинно повернути його ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662».
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2018 у справі №917/2101/17 відмовлено в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову з тих підстав, що вона не відповідає вимогам ст.162 ГПК України. Крім того, в наведеній ухвалі суд вказав, що за подання позовної вимоги до ПП «Ліро» про витребування майна, позивачем сплачено судовий збір у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». Оскільки заява позивача про зміну предмету позову була відхилена судом, місцевий господарський суд в наведеній ухвалі дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про залучення ПП «Ліро» як співвідповідача у цій справі (а.с.112-115 т.3).
Позивач оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у цій справі апеляційну скаргу було повернуто заявнику з тих підстав, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову не входить до визначеного ч.1 ст.255 ГПК України переліку ухвал, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відтак, як вказав суд апеляційної інстанції в ухвалі від 02.05.2018, заперечення апелянта можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду (а.с.27 т.4).
Отже, справа №917/2101/17 розглянута господарським судом Полтавської області без урахування заяви позивача про зміну предмету позову.
Апеляційна скарга позивача мотивована, зокрема, тим, що місцевий господарський суд неправомірно відхилив заяву позивача про зміну предмету позову.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Як вбачається з позову, позивач просив суд визнати недійсним правочин щодо переходу права власності до Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлове приміщення, виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул. Харчовиків, 13.
Підставою заявленого позову позивач вказав порушення банком вимог чинного законодавства при переході права власності на спірне майно до відповідача, а саме, недотримання вимог ч.1 ст.35, ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.3 т.1).
Заява про зміну предмету позову подана позивачем господарському суду Полтавської області 27.02.2018, тобто, під час підготовчого провадження у цій справі, як цього вимагає ч.3 ст.46 ГПК України.
В заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини) позивач просив суд скасувати рішення приватного нотаріуса № 33914068 від 17.02.2017 про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13.
При цьому, підстави позовних вимог в заяві про зміну предмету позову позивачем не змінювались, оскільки позивач вказав на аналогічні порушення вимог чинного законодавства при переході права власності на спірне майно до відповідача.
Як і в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову підставою для звернення до суду зазначено порушення відповідачем вимог ст.35, ст.37 Закону України «Про іпотеку», оскільки банк не направив на адресу позивача письмової вимоги про усунення порушень та не здійснив оцінку майна. Нотаріус при здійсненні реєстрації переходу права власності на іпотечне майно від позивача до відповідача не звернув на це уваги, чим порушив приписи вказаних статтей та права позивача (а.с.160-161 т.4, а.с.3 т.1).
Доводи відповідача та ПП «Ліро» про те, що при зміні предмету позову позивач доповнив підстави позову шляхом посилання на норми Закону України «Про нотаріат» є безпідставними, оскільки не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17.
Судова колегія враховує, що як в позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову позивач по суті оскаржує правомірність переходу права власності на спірне нерухоме майно від позивача до відповідача, внаслідок чого право приватної власності позивача припинилось, а право власності іпотекодержателя (відповідача) виникло та було зареєстровано.
Обставинами, на яких грунтувалась вимога позивача (підстава позову), як у позовній заяві, так і у заяві про зміну предмету позову (п.1 її прохальної частини) є наявність, на думку позивача, порушень вимог чинного законодавств, зокрема, вимог Закону України «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки від нього до відповідача.
Отже, позивачем не змінювались одночасно предмет та підстави позову.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції, в порушення ч.3 ст.46 ГПК України, неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.1 її прохальної частини «про скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013».
Крім того, суд першої інстанції безпідставно посилається на порушення позивачем вимог ст.162 ГПК України при поданні вказаної заяви.
Вимоги цієї статті при поданні вказаного документу позивачем не порушувались.
Стосовно вимоги, викладеної в п.2 прохальної частини заяви позивача про зміну предмету позову щодо витребування у ПП «Ліро» об'єкту нерухомості: нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; правові підстав позову.
Позовна вимоги про витребування майна від ПП «Ліро» вказаним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки не містить правових підстав позову та обставин, якими така вимога обгрунтована.
За змістом ч.3 ст.46 ГПК України, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Отже, у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
Як вбачається із заяви позивача про зміну предмету позову (п.2 її прохальної частини), позивачем заявлено нову (додаткову) позовну вимогу про витребування майна із володіння ПП «Ліро» (третя особа у справі). В судовому засіданні 21.03.2019 представник позивача визнав цю обставину. Одночасно, позивачем було подано суду першої інстанції клопотання про залучення ПП «Ліро» як співвідповідача у цій справі.
Заява позивача в цій частині свідчить про зміну позивачем як предмету, так і підстав заявленого позову, а також звернена до особи, яка не залучена як відповідач у цій справі - ПП «Ліро».
Враховуючи, що процесуальним законом не передбачено права позивача на заявлення «додаткових» позовних вимог, а тому, у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен давати оцінку, чи не є це: поданням іншого (ще одного) позову, або збільшенням розміру позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.
Вимога позивача про витребування майна не може вважатись збільшенням позовних вимог, оскільки таке збільшення можливе лише щодо вимоги майнового характеру, яка була заявлена в позові, а у цій справі позивачем заявлено нову вимогу немайнового характеру - скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Отже, фактично в п.2 прохальної частини заяви позивача про зміну предмету позову йдеться про подання іншого позову, до іншого відповідача - ПП «Ліро», яке у цій справі має процесуальний статус третьої особи.
З огляду на наведене, п.2 прохальної частини заяви позивача про зміну предмету позову не є заявою про зміну предмета позову, як про це зазначає позивач, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, зверненим до іншої ніж відповідач особи.
Крім того, судова колегія приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.163 ГПК України, ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю майна.
Отже, судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Позивачем за подання позовної заяви про витребування майна у ПП «Ліро» сплачено 1762 грн., як за позов немайнового характеру, що підтверджується квитанцією №19 від 27.02.2018 (а.с.170 т.2).
Однак, враховуючи, що вказана позовна вимога заявлена позивачем до іншої особи, яка не є відповідачем у цій справі - ПП «Ліро» та не пов'язана із застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір повинен вираховуватись із вартості спірного майна.
При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ст.163 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Позивачем до позовної заяви було додано висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 24.04.2017, яким встановлено вартість спірного майна.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано звіт про оцінку майна від 17.02.2017 (а.с.99 т.1).
Отже, суд першої інстанції правомірно відхилив заяву позивача про зміну предмету позову в частині п.2 її прохальної частини щодо витребування у ПП «Ліро» нерухомого майна, вказавши, зокрема, на те, що позивачем невірно визначено ставку судового збору за подання вказаної позовної вимоги.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції повинен був залишити заяву про зміну предмету позову без руху або повернути таку заяву є безпідставними, оскільки ГПК України не перебачено вчинення таких процесуальних дій у разі відхилення заяви позивача про зміну предмету позову.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не повернуто позивачу судовий збір, сплачений у зв'язку із поданням заяви про зміну предмету позову також є безпідставними, оскільки повернення судового збору у визначених законом випадках, відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір», здійснюється ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що у суду першої інстанції були підстави для часткового задоволення заяви позивача від 26.02.2018 про зміну предмету позову, а саме п.1 прохальної частини заяви щодо: «скасування рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" № 33914068 від 17.02.2017, вчиненого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією на підставі іпотечного договору № 838 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., яким вчинено реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" на нежитлові приміщення, виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Харчовиків, 13, які складаються з профілакторію загальною площею 1659,9 кв.м., гаража для легкових автомобілів загальною площею 108,5 кв.м., поста-3141 (автозаправний пункт) загальною площею 18,9 кв.м., камери для вузла обліку води загальною площею 3,3 кв.м., гараж для вантажних автомобілів загальною площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункту загальною площею 36,5 кв.м. у зв'язку із порушенням вимог чинного законодавства».
Зміна предмету позову правомірна, бо відповідає тексту закону, а саме, положенням ч.4 ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції не прийняв зміну позовних вимог відповідно до п.1 прохальної частини заяви позивача та прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем в позові невірно обрано спосіб захисту.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з обставин справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем виник у зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань за кредитним договором і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно позивача.
Отже, існує спір про право, який повинен вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України (вказана правова думка відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15).
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній станом на 17.02.2017, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя…
Частиною 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За положеннями частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.
Отже, за змістом положень статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Розділ 7 іпотечного договору № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п.7.1 договору, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.36 Закону України «Про іпотеку» за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця.
З наведених умов іпотечного договору вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно із застереженням в іпотечному договорі, яке визначено сторонами за правовими наслідками як договір про задоволення вимог іпотекодержателя (п.7.1 іпотечного договору).
Можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, які визначені п.7.1.1 та п.7.1.2 іпотечного договору, відповідають положенням частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
За положеннями ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В п. 7.1.2 іпотечного договору сторони встановили, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору у порядку, передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому, ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця після спливу 40-денного строку з моменту надходження письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки…
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Згідно п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.
За положеннями ст.10 вказаного Закону, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Частиною 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначено в статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як свідчать матеріали справи, іпотечний договір № КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 укладено позивачем з ПАТ «Терра Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кристалбанк», в забезпечення виконання ПП «Ресурс Трейд-Оіл» (позичальником) умов кредитного договору №КЛ2013/03/40 від 26.06.2013.
Пунктом 6.1. іпотечного договору встановлено, що банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки на свій розсуд у разі настання будь-якого або всіх випадків, передбачених даним пунктом, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, що випливають з кредитного договору, в т.ч., але не виключно, щодо повернення кредиту або його частини в строк, передбачений кредитним договором, та/або сплати процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або процентів за понадстрокове користування кредитом, та/або комісійної винагороди, та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором.
В пункті 6.2 іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 7 іпотечного договору.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, ПП «Ресурс Трейд-Оіл» порушило умови кредитного договору № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У зв'язку із порушенням ПП «Ресурс Трейд-Оіл» умов кредитного договору №КЛ/2013/0340 від 26.06.2013 відповідач (іпотекодержатель) направив ПП «Ресурс Трейд-Оіл» (позичальнику) та ПАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662» (іпотекодавцю) вимогу №29.01.2016/5-вих від 29.01.2016 (а.с.90 т.1) в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», а також попередив позивача про те, що у разі невиконання вимоги, ПАТ «Кристалбанк» буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи позивача про те, що він не отримував вказану вимогу відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи запереченням позивача №7 від 25.02.2016 на вимогу відповідача (а.с.94 т.1).
В судовому засіданні 21.03.2019 представник позивача визнав отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.
В свою чергу, відповідач надіслав позивачу відповідь на заперечення на вимогу №08.04.2016/10-вих від 08.04.2016 (а.с.96 т.1).
Враховуючи, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, зареєстровано за ПАТ «Кристалбанк» тільки 17.02.2017, судова колегія приходить до висновку про доведеність факту спливу 40-денного строку з моменту отримання позивачем вимоги банку від 29.01.2016.
У запереченні на вимогу відповідача про сплату заборгованості позивач зазначив про те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі №917/2557/14 вже стягнуто з ПП «Ресурс Трейд-Оіл» (позичальника) та ТОВ «Нафтогазтранс-2011» (немайнового поручителя) на користь ПАТ «Кристалбанк» заборгованість за кредитним договором № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013 (а.с.88-101). Також, як зазначає позивач, заборгованість за вказаним кредитним договором стягнута також із поручителя - ОСОБА_7 за рішенням Київського районного суду м.Полтава від 22.09.2015 у справі №552/8126/14-ц. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач проти вказаних доводів заперечує, посилаючись на те, що вказані судові рішення не виконані боржниками, у зв'язку з чим дії ПАТ «Кристалбанк» з реєстрації права власності на предмет іпотеки не суперечать вимогам чинного законодавства.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
За приписами статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека припиняється у випадках, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.
Виходячи із наведеного, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Аналогічна правова думка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16.
З огляду на відсутність доказів виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, наявність судових рішень про стягнення заборгованості з позичальника та його поручителів за кредитним договором № КЛ/2013/0340 від 26.06.2013 не позбавляє відповідача права звернути стягнення на предмет іпотеки у визначений іпотечним договором та законодавством спосіб.
Отже , відповідач, правомірно, у відповідності до п.7.1.2 іпотечного договору та ст.37 Закону України «Про іпотеку» скористався своїм правом на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до приватного нотаріуса для вчинення дії з реєстрації права власності на іпотечне майно, відповідач надав всі необхідні документи, передбачені п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», у зв'язку з чим у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач, в обгрунтування своїх вимог, наполягає на тому, що на момент набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення та виробничі будівлі оцінка вказаного майна не проводилась, що свідчить про порушення частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Судова колегія приймає до уваги, що відповідач надав до матеріалів справи звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень, виробничих будівель за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13, виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» 17.02.2017, тобто, оцінка здійснена на момент переходу права власності на предмет іпотеки до відповідача (а.с.99-100 т.1).
Згідно п.7.1.2 договору, іпотекодержатель самостійно визначає суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості предмету іпотеки.
Позивач зазначає про те, що вказаний звіт не є належним доказом у справі, оскільки оцінка майна проведена з порушенням вимог Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Таким чином, питання щодо оцінки майна має значення при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя та не впливає на вирішення питання про виникнення у відповідача права власності на іпотечне майно та припинення прав позивача на це майно.
Іпотекодавець не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні.
Крім того, п.61 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» не вимагає подання державному реєстратору звіту про оцінку майна для здійснення державної реєстрації права власності.
Отже, обставини щодо оцінки майна не входять до предмету доказування у межах предмету позову у цій справі.
Враховуючи наведене, твердження позивача про наявність підстав для скасування оспорюваної реєстраційної дії нотаріуса з підстав порушення порядку проведення оцінки майна є безпідставними та не приймаються судом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що господарським судом Полтавської області при розгляді справи порушено норми процесуального права, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни мотивувальної частини рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 року у справі №917/2101/17 шляхом її викладення в редакції цієї постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2018 року у справі №917/2101/17 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.03.2019р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя Л.Ф. Чернота
