ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2753/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), Кролевець О.А., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - Ващенко В.О. - адвокат, Лук`яненко О.Л. - адвокат,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - Левадний Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Велбей Холдінгс Лімітед

на рішення Господарського суду Запорізької області

(суддя Проскуряков К.В.)

від 25.04.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Кузнецов В.О.)

від 12.08.2019

у справі за позовом Компанії Велбей Холдінгс Лімітед

до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонду державного майна України

про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів від 01.11.2018, оформленого протоколом № 24 від 01.11.2018,

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 19.12.2018 Компанія Велбей Холдінгс Лімітед (Velbay Holdings Limited) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (надалі - АТ "ЗАлК") про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів ПАТ "ЗАлК" від 01.11.2018, оформленого протоколом загальних зборів акціонерів № 24 від 01.11.2018 про внесення змін до Статуту ПАТ "ЗАлК" шляхом викладення його в новій редакції та обрання членів Наглядової ради ПАТ "ЗАлК".

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини:

1.2.1. Компанія Велбей Холдінг Лімітед є власником 183931089 простих цінних паперів ПАТ "ЗАлК", що складає 29,5363% статутного капіталу.

1.2.2. 01.11.2018 проведені позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "ЗАлК", що були скликані на вимогу Фондом державного майна України (надалі - ФДМУ) - акціонера, що володіє 68,0095 % статутного капіталу.

1.2.3. Позивач стверджує, що рішення загальних зборів порушують вимоги закону, принципу верховенства права та права та охоронювані законом інтерес акціонера, оскільки:

- пропозиції позивача щодо питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариств, не були включені до проекту порядку денного загальних зборів та до бюлетеня для кумулятивного голосування, а мотивоване рішення про відмову у включенні до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства пропозицій акціонера ФДМУ не прийняв та не надіслав, що є порушенням вимог статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства";

- шляхом внесення змін до статуту товариства було ліквідовано Ревізійну комісію та зменшено кількість членів Наглядової ради ПАТ "ЗАлК" з 7 до 5, що призвело до обмеження прав Велбей Холдінг Лімітед, як акціонера, на участь в управлінні товариством, хоча ці питанні не були включені до переліку питань порядку денного, що є порушенням вимог частини 10 статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" та принципу верховенства права. На думку позивача, ліквідація Ревізійної комісії ПАТ "ЗАлК" не переслідує жодної законної мети, окрім усунення із структури органів управління товариства контролюючої ланки;

- зазначення кількості голосуючих акції позивача як "0" порушило його право на управління товариством, оскільки Компанія із пакетом 29,5363% могла істотно вплинути на результати голосування. Позивач вважає, що рішення РНБО № 126/2018 від 02.05.2018 та Закон України "Про санкції" не передбачають, що санкція "блокування активів" є підставою для визнання належних Компанії акцій такими, що не дають право на голосування, а рішення НКЦПРФ від 13.10.2015 № 1707 не підлягає застосуванню, оскільки встановлює не передбачені законом обмеження майнових прав акціонера.

1.3. ПАТ "ЗАлК", заперечуючи проти позову стверджувало, що ФДМУ не мав законних підстав для врахування пропозицій, наданих позивачем до проекту порядку денного позачергових загальних зборів ПАТ "ЗАлК", оскільки активи компанії Велбей Холдінг Лімітед заблоковані на три роки на підставі рішення комісії від 13.10.2015 № 1707 "Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Зменшення кількості членів наглядової ради з 7 до 5 відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", якою встановлено, що мінімальна кількість членів наглядової ради публічного акціонерного товариства не може бути меншою ніж 5 осіб. Також, відповідач зазначає, що права компанії на участь у голосуванні не були порушені, оскільки пунктом 2 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.2015 № 1707 "Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" передбачено, що протягом дії санкції "блокування активів", під час складання переліків власників цінних паперів для організації проведення загальних зборів акціонерного товариства - включати власників - осіб, зазначених у санаційному списку, до яких застосована зазначена санкція, до відповідного переліку із зазначенням належних їм акцій як не голосуючих.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів ПАТ "ЗАлК" від 01.11.2018, оформленого протоколом загальних зборів акціонерів № 24 від 01.11.2018, щодо (1) внесення змін до статуту ПАТ "ЗАлК" шляхом викладення його в новій редакції; та (2) обрання членів Наглядової ради ПАТ "ЗАлК".

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження участі компанії Велбей Холдінгс Лімітед у загальних зборах товариства відбулось на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" та в порядку визначеному законом, і такі обмеження є виправданими та не порушують статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності.

2.3. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Указу Президента України від 14.05.2018 № 126/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача строком на три роки (позиція 380 у додатку 2 до рішення РНБО України від 02.05.2018).

2.4. Оскільки до позивача застосовано, зокрема, санкції "блокування активів - тимчасове обмеження прав особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном", суд дійшов висновку, що відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.2015 № 1707 "Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", статті 2, пункту 18 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції", пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" належні позивачу акції АТ "ЗАлК" у кількості 183931989 штук не є голосуючими, тому ФДМУ не мав правових підстав для врахування пропозицій щодо переліку складу наглядової ради та ревізійної комісії товариства, наданих позивачем до проекту денного позачергових загальних зборів, які відбулися 01.11.2018.

2.5. Щодо посилання позивача на те, що внаслідок внесення змін до статуту товариства було зменшено кількість членів наглядової ради ПАТ "ЗАлК" з 7 до 5, що на думку позивача призвело до обмеження прав Компанії Велбей Холдінгс Лімітед як акціонера на участь в управлінні, то суд зазначив, що внесення змін до статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції в частині встановлення кількісного складу наглядової ради акціонерного товариства у кількості 5 осіб відповідає положенням частини 11 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якої кількісний склад наглядової ради встановлюється статутом акціонерного товариства, а мінімальна кількість членів наглядової ради публічного акціонерного товариства не може бути меншою ніж 5 осіб.

2.6. Доводи позивача стосовно того, що оскаржуваним рішенням було ліквідовано ревізійну комісію, суд відхилив, зазначивши, що у частині 1 статті 73 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено можливість обрання ревізійної комісії та вказаний орган обирається виключно для проведення перевірки фінансово - господарської діяльності приватного акціонерного товариства, а не публічного, яким відповідно до розділу 1 статуту є АТ "ЗАлК".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 30.08.2019 компанія Велбей Холдінгс Лімітед звернулась із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі № 908/2753/18.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій:

- неправильно застосовано норми статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства". Скаржник вважає, що суди безпідставно не взяли до уваги те, що у частині 1 статті 38 цього Закону закріплено право кожного акціонера, а не тільки власника голосуючих акцій подавати пропозиції щодо питань порядку денного та щодо нових кандидатів до складу органів товариства. Фонд як акціонер з поміж 2 298 акціонерів, не має права на свій розсуд визнавати акції інших акціонерів не голосуючими. Крім того, відповідно до частини 7 статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства" Фонд не прийняв мотивоване рішення про відмову у включенні пропозиції по проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства;

- порушено норми частини 6-7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та принцип верховенства права, закріплений у частині 1 статті 8 Конституції України, оскільки застосовано положення підпункту 2 пункту 2 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.2018 № 1707, яке суперечить правовим актам вищої юридичної сили, міжнародним стандартам застосування санкції "блокування активів" та порушує принцип правової визначеності, внаслідок чого порушено право компанії на участь в управлінні товариством;

- порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки не було враховано, що втручання у право позивача володіти своїм майном не переслідувало законної мети, а рішення позачергових загальних зборів про затвердження статуту у новій редакції було спрямовано лише на обмеження представництва інших акціонерів у наглядовій раді та можливості контролю акціонерами за діяльністю товариства через ревізійну комісію.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ЗАлК" просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що суди дійшли правильного висновку, що обмеження участі позивача у загальних зборах товариства відбулося на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" та в порядку визначеному законом, а рішення позачергових загальних зборів щодо кількісного складу наглядової ради та припинення діяльності ревізійної комісії відповідає вимогам частини 11 статті 53 та частини 1 статті 73 Закону України "Про акціонерні товариства".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

4.3. Верховний Суд зауважує, що відповідно до усталеної судової практики такі порушення, як прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства, або безпідставна відмова у включенні пропозиції до проекту порядку денного загальних зборів, позбавлення акціонера товариства можливості взяти участь у загальних зборах є підставами для визнання рішення загальних зборів недійсними. Водночас, особливістю цієї справи є те, що неможливість реалізації акціонером цих прав відбулась не внаслідок порушення його прав самим товариством, а внаслідок встановлення державою законодавчих обмежень.

4.4. Так, частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

4.5. Зокрема, таким законом є Закон України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року

N 1644-VII, який Верховна Рада України прийняла,

виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил,

констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України,

заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим,

усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

4.6. Відповідно до статті 1, пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Одним із видів санкцій згідно з цим Законом є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

4.7. Оскільки 14.05.2018 Указом Президента України № 126/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким до Компанії Велбей Холдінг Лімітед були застосовані відповідні санкції строком на 3 роки та відповідно до положень Закону України "Про санкції" активи (акції) Компанії було заблоковано, Верховний Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивач строком на 3 роки втратив право користування та розпорядження активами (акціями) товариства, в тому числі брати участь в управління товариством шляхом голосування на загальних зборах акціонерів та виконання інших повноважень, зокрема: подання компанією пропозицій до порядку денного, до персонального складу Наглядової ради та Ревізійної комісії тощо.

4.8. При цьому, суди обґрунтовано виходили, що згідно із пунктом 2 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.10.2015 року № 1707 депозитарним установам після набрання чинності Указом Президента України, яким уведено в дію певне рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у разі застосування санкції "блокування активів" заборонено протягом дії зазначеної санкції, під час складання переліків власників цінних паперів для організації та проведення загальних зборів акціонерного товариства - включати власників - осіб, зазначених у санкційному списку, до яких застосована зазначена санкція, до відповідного переліку із зазначенням належних їм акцій як не голосуючих.

4.9. За цих підстав, суди правильно зазначили, що враховуючи інформацію про блокування активів Компанії Велбей Холдінгс Лімітед строком на 3 роки, рішення НКЦПФР та вимоги статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства", Фонд не мав законодавчих підстав для врахування пропозицій, наданих позивачем до проекту порядку денного спірних позачергових загальних зборів ПАТ "ЗАлК", які відбулись 01.11.2018. Посилання скаржника на неправильне застосування судами норм статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства" Верховний Суд відхиляє, оскільки частиною 2 статті 6 Закону України "Про санкції" встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення Закону України "Про акціонерні товариства", що визначають певні права акціонерів - власників простих акцій, застосовуються з урахуванням вимог Закону України "Про санкції" та обмежень, установлених рішенням щодо застосування санкцій, прийнятого відповідно до положень цього закону.

4.10. Суди, враховувавши, що санкції застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, що становить, обґрунтовано виходили з того, що обмеження права власності у вигляді блокування активів, права розпоряджатися та користуватися активами, в тому числі пакетом акцій, належних Компанії Велбей Холдінг Лімітед у статутному капіталі АТ "ЗАлК", прийнято відповідно до статті 2, пункту 18 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", з урахуванням Закону України "Про санкції" та на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України, є виправданими та не порушують статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності.

4.11. Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 1 Протоколу № 1 Верховний Суд відхиляє, оскільки погоджується з судами, що застосовані відповідно до закону санкції не мають на меті позбавлення заявника його власності, а стосуються тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (у даному випадку акціями). При цьому, як встановив суд першої інстанції, уповноваженого представника компанії було допущено до загальних зборів та він мав право та можливість як володілець отримати інформацію щодо належних йому активів. Суди також правильно зазначили, що ці заходи були в інтересах суспільства з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України. З огляду на обмежувальний характер цих заходів (3 роки) та обсяг обмежень, а також можливість у заявника права на оскарження в суді рішення, яким щодо нього застосовані відповідні санкції, Верховний Суд не вважає, що був не дотриманий розумний баланс між законною метою, яка лежить в основі, та правами позивача, який постраждав від застосування санкцій при прийнятті позачерговими загальними зборами товариства рішення, що оскаржується. При цьому, суд зауважує, що предметом спору у цій справі є наслідки застосування запроваджених санкцій, водночас підстави та порядок застосування цих санкцій є предметом окремого судового провадження (справа № 9901/215/19, адміністративне провадження №П/9901/215/19).

4.12. Щодо доводів скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій порушили норми частин 1, 6 та 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до спірних правовідносин застосували положення підпункту 2 пункту 2 рішення НКЦПФР № 1707 від 13.10.2015 "Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", які порушують принцип правової визначеності, який є складовою частиною принципу верховенства права (встановлює не передбачені законом обмеження корпоративних немайнових прав акціонерів, що не відповідає визначенню блокування активів (майна)), що суперечить статті 8 Конституції України, то Верховний Суд зауважує, що це рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку було достатньо доступним, точним та передбачуваним в його застосуванні.

4.13. Водночас, колегія бере до уваги також те, що це рішення є предметом іншого судового спору в адміністративному суді за позовом позивача (справа № 640/6888/19), а принцип правової визначеності не допускає наявності провадження, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень саме адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У межах цієї справи, що переглядається, Верховний Суд з урахуванням конкретних обставин справи не вбачає підстав для висновку щодо невідповідності правового акта (рішення НКЦПФР № 1707 від 13.10.2015) правовому акту вищої юридичної сили, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанції положень статті 11 Господарського процесуального кодексу України відхиляються.

4.14. Таким чином, перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії Велбей Холдінгс Лімітед залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №908/2753/18- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач