ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
02.07.2019
Справа № 910/23142/14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Кирилюк Т.Ю., суддів Князькова В.В., Бондаренко Г.П., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби по справі № 910/23142/14
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/23142/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 28 774 667, 95 грн. задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" основний борг в сумі 28 774 667,95 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/23142/14 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва 20 травня 2015 року по справі № 910/23142/14 видано наказ.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.03.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" подало скаргу на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби. У поданій скарзі стягувач просить суд визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не вчинення дій у виконавчому провадженні № 47687434 шляхом застосування положень статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» неправомірною та зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити передбачених частинами другою-третьою статті 4 Закону України "Про державні гарантії щодо виконання судових рішень" заходів для виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/23142/14, подати до Державної казначейської служби України документи і відомості, необхідні для перерахування коштів ТОВ "Укратоменерго" як стягувачу за виконавчим провадженням № 47687434 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За результатами проведення автоматизованого розподілу cкаргу по справі № 910/23142/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кирилюк Т.Ю., суддів Князькова В.В. та Бондаренко Г.П.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби по справі № 910/23142/14 залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 скасовано. Матеріали оскарження у справі № 910/23142/14 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби призначено до розгляду на 02.07.2019.
Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги.
Відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У судовому засіданні 02.07.2019 представник стягувача подану скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.
Дослідивши матеріали скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" та подані докази, суд зазначає наступне.
Відповідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2013 набрав чинності Закон України 4901-VI від 05.06.2012 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання (частина перша статті 1 цього Закону).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Стаття 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.
Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина друга статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надсилання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Тобто, надсилання виконавчого документа органам державного казначейства вчиняється в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на господарський суд в порядку статей 339-345 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої скарги стягувач вказує, що начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було виконано обов`язку, покладеного на нього статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у зв`язку з чим, на думку скаржника, в діях вказаної посадової особи державної виконавчої служби вбачається неправомірна бездіяльність.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.03.2019 вих. № 5730-33-19/20.1/4 за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р. В. стягувачу було надано відповідь на заяву останнього за вих. № 16 від 18.02.2019 щодо виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.
У вказаному листі керівник відділу примусового виконання рішень Департаменту повідомив стягувача про перелік виконавчих дій, які були вчинені державним виконавцем у виконавчому провадженні № 47687434 в межах зведеного виконавчого провадження № 57808376, та зазначив, що подальші дії щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження будуть проводитись відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні заяви стягувача про направлення документів про стягнення з акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтагаз» до державної казначейської служби України відповідно до приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відмовлено.
Наразі суд зазначає, що обов`язок органу державної виконавчої служби здійснювати дії, передбачені статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пов`язується із встановленням підстав, визначених положеннями пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа стягувачу (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій).
Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у провадженні якого перебуває наказ Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 за № 910/23142/14, були встановлені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, та доказів складення ним відповідного акту.
Всупереч встановленого статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності, скаржником не подано до суду матеріалів виконавчого провадження № 57808376, в якому скаржник є стороною, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу в межах даного виконавчого провадження.
При цьому, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що 10-денний строк, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», обліковується від дати подання заяви стягувачем, оскільки такий строк розраховується саме з дня складення державним виконавцем акту, як це передбачено у пункті 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Як наслідок, з огляду на наявні матеріали справи, передчасними є твердження скаржника про виникнення у керівника органу державної виконавчої служби обов`язку подати до органу казначейства оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Бездіяльність, дії чи рішення власне державного виконавця, у провадженні якого перебуває наказ Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 за № 910/23142/14, стягувач не оскаржує, а тому судом не досліджуються обставини належного чи неналежного здійснення виконавцем обов`язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, за висновками колегії суддів, на теперішній час не вбачається підстав для задоволення скарги стягувача про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Викладені висновки суду підтверджуються правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 01.03.2018 у справі № 913/1147/16, від 18.09.2018 у справі № 905/526/13-г, від 12.03.2018 у справі № 908/2671/13.
На підставі викладеного та керуючись статтями 232, 234, 235, 342, 343, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.07.2019.
Головуючий суддя Кирилюк Т.Ю.
Суддя Князьков В.В.
Суддя Бондаренко Г.П.
