ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
20.07.2015
Справа № 910/23142/14
за заявою №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», с.Білогородка, ЄДРПОУ 32999544
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м.Київ, ЄДРПОУ 00153117
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ, ЄДРПОУ 37471933
за участю прокуратури міста Києва
про стягнення 28 774 667,95 грн.
Головуючий суддя Любченко М.О.
суддя Князьков В.В.
суддя Прокопенко Л.В.
представники сторін:
від позивача: Токар В.О. - по дов., Токар Л.М. - по дов., Семко С.В. - по дов.
від відповідача: Варданян А.А. - по дов.
від третьої особи: не з'явився
прокурор: не з'явився
Рішенням від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», с.Білогородка до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м.Київ про стягнення 28 774 667,95 грн.
Постановою від 28.04.2015р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва залишено без змін.
20.05.2015р. на виконання вищевказаних процесуальних документів господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
До господарського суду міста Києва надійшла заява №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 до 01.01.2017р.
Розпорядженням №04-23/923 від 08.07.2015р. керівника апарату господарського суду міста Києва, у зв'язку із відпусткою судді Нечая О.В., по справі №910/23142/14 призначено повторний автоматичний розподіл, в результаті якого вищевказану справу передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Любченко М.О., судді Князькова В.В., судді Прокопенко Л.В.
В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» грошових коштів для оплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», як і перед іншими кредиторами. Заявником зазначено, що через націоналізацію нелегітимною владою Республіки Крим майна підприємства, відповідач не мав змоги здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі. Заявником наголошено, що станом на теперішній час Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями. На думку відповідача, означені вище обставини у їх сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 до 01.01.2017р.
У судовому засіданні 20.07.2015р. представники позивача проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надали заперечення, посилаючись на здійснення боржником господарської діяльності, а отже, і отримання прибутку не тільки на тимчасово-окупованій території. Одночасно, стягувачем наголошено, що боржником не вчинено жодних дій для здійснення своєї статутної діяльності на інших родовищах, які розміщені за межами тимчасово-окупованої території. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» зазначено, що відповідач має майно не тільки, що незаконно націоналізовано на території Автономної республіки Крим. Позивачем зауважено, що невиконання рішення по справі призводить до порушення майнових інтересів підприємства та відсутності у останнього можливості належним чином здійснювати свою підприємницьку діяльність.
Прокурор у судове засідання 20.07.2015р. не з'явився, пояснень по суті заяви не надав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034465189.
Третя особа участі під час розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у судовому засіданні 20.07.2015р. також не приймала, однак була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третьої особи на теперішній час є: 01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, буд.30.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 10.07.2015р. з метою повідомлення третьої особи про час та місце розгляду заяви.
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» третьою особою судова кореспонденція отримана.
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо отримання адресатом кореспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду заяви.
З приводу неявки прокурора та третьої особи у судове засідання 20.07.2015р. господарський суд зауважує наступне.
Положеннями ст.121 Господарського процесуального кодексу України встановлено десятиденний строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. У ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки та користується правами сторони. Аналогічними правами у ст.27 вказаного нормативно-правового акту наділено і третіх осіб.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви, внаслідок чого остання може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка прокурора та третьої особи не перешкоджає її розгляду.
Розглянувши заяву №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписом ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/23142/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.
При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.
Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені заявником документи, суд дійшов висновку, що заява №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вказувалось вище, в обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» грошових коштів для оплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», як і перед іншими кредиторами. Заявником зазначено, що через націоналізацію нелегітимною владою Автономної Республіки Крим майна, відповідач не мав змоги здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі. Заявником наголошено, що станом на теперішній час Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.
Зокрема, з наданих заявником до матеріалів справи банківських виписок з рахунку Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вбачається, що станом на 06.07.2015р. на рахунку боржника, який відкрито у Публічному акціонерному товаристві «Вернум банк», відсутні грошові кошти.
Відповідачем також представлено до матеріалів справи банківську виписку з рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк», в якій відображено залишок грошових коштів в розмірі 8038,85 грн. При цьому, заявником зазначено, що грошові кошти, які обліковуються на означеному рахунку використовуються боржником для виконання своїх обов'язків перед працівниками суб'єкта господарювання (виплати заробітної плати, здійснення соціальних виплат) та забезпечення відновлення господарської діяльності.
Одночасно, як свідчать матеріали справи, більшість інших розрахункових рахунків боржника фактично було відкрито у відділеннях банківських установ на території Автономної Республіки Крим (тимчасово-окупована територія).
Вказані обставини, за висновками суду, вказують на наявність ускладнень при розпорядженні Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» своїми матеріальними активами.
До того ж, представленими заявником документами підтверджується, що арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» накладено у декількох виконавчих провадженнях, в тому числі, №ВП44253228 та №ВП46948617.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» не єдиний суб'єкт господарських правовідносин, перед яким у Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» існує заборгованість, що підтверджується представленими до матеріалів справи постановами про арешт коштів останнього, що були винесені в межах окремих виконавчих проваджень, та додатково вказує на об'єктивне існування фінансових ускладнень у фінансового-господарській діяльності боржника.
Крім того, відповідачем надано суду сертифікат №1404 від 05.11.2014р. Торгово-промислової палати України, в якому зазначено, що обставини, які мали місце на території Автономної Республіки Крим у період з лютого по березень 2014р., в тому числі, прийняття нелегітимною владою Автономної Республіки Крим постанови про визнання власністю республіки рухомого та нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», унеможливили діяльність вказаного підприємства та виконання ним статутних завдань. Вказані обставини визнанні Торгово-промисловою палатою України обставинами непереборної сили, які почались 27.02.2014р.
При цьому, на підтвердження того, що в результаті подій на тимчасово окупованій території у Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» була відсутня можливість до сталого функціонування, заявником також представлено суду лист Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, що направлений для розгляду до Європейського суду з прав людини разом з доповненнями до міждержавної заяви «Україна проти Росії», в якому зазначено, що відповідача віднесено до переліку підприємств, майно яких було націоналізовано органами влади Російської Федерації.
Тобто, за висновками суду, неможливість здійснення відповідачем на теперішній час вільного розпорядження власним майном фактично і призводить до ускладнення виконання рішення по справі.
Одночасно, боржником наголошено, що станом на теперішній час Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.
З метою доведення вчинення боржником всіх дій для відновлення своєї господарської діяльності та стабілізації фінансового становища відповідачем надано суду протокол б/н від 04.02.2015р. спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області, яку проведено за участі представників Генічеської районної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз».
З наведеного протоколу вбачається, що за наслідками проведення наради вирішено забезпечити Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійність експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району природного газу.
За висновками суду, наведені вище обставини у їх сукупності дійсно свідчать про скрутне фінансове становище боржника, що фактично ускладнює виконання судового рішення, та намагання Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у найкоротший термін усунути порушення своїх грошових зобов'язань та розрахуватись з контрагентами.
До того ж, судом прийнято до уваги, що у відповідності до п.4.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», який затверджено Наказом №506 від 11.07.2014р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, метою діяльності товариства є здійснення підприємницької діяльності для забезпечення суб'єктів господарювання та населення України нафтою, природним газом, газовим конденсатом та продуктами їх переробки, задоволення потреб населення, підприємств і організацій в іншій продукції, впровадження в економіку винаходів та інших новацій, проведення будь-яких видів виробничо-комерційної діяльності, не заборонених чинним законодавством України.
За приписами п.1 Постанови №999 від 03.11.2010р. Кабінету Міністрів України «Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.
Згідно з Постановою №83 від 03.03.2015р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Суд зауважує, що нормами чинного законодавства передбачено низку дій, які направлено на сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості. Зокрема, такі заходи передбачено Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Тобто, з наведеного вбачається, що державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів. Аналогічну позицію наведено у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Отже, викладене свідчить, що Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є стратегічним підприємством паливно-енергетичного комплексу України, діяльність якого, насамперед, направлена на забезпечення інтересів населення природним газом, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України.
За висновками суду, наведені вище обставини вказують на велику соціальну значимість вказаного підприємства.
Одночасно , як вказувалось вище, під час розгляду заяв про відстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення. Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
З п.2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» вбачається, що товариство створене з метою отримання прибутку шляхом здійснення торговельної, виробничої, посередницької, інвестиційної, консалтингової, інжинірингової, транспортної, консультаційної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству.
Тобто, з наведеного вбачається, що основною метою діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» є саме отримання прибутку, тоді як невиконання рішення по справі з урахуванням терміну відстрочення, що наведений заявником (до 01.01.2017р.), фактично призведе до суттєвого порушення майнових інтересів позивача, що у даному випадку не відповідає принципам справедливості та добросовісності.
Одночасно, господарським судом прийнято до уваги, що постановою від 03.06.2015р. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в межах суми стягнення, що означена в наказі від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14.
За висновками суду, вказані обставини забезпечують та гарантують практичне виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14, а отже, і направлені на дотримання прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», як стягувача.
При цьому, твердження позивача про те, що фактичне невиконання рішення по справі призвело до відсутності грошових коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», суд до уваги не приймає, як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, з огляду на позицію Вищого господарського суду України щодо обов'язкового врахування збалансованості інтересів обох сторін під час розгляду заяв про відстрочення виконання рішень, з огляду на всі фактичні обставини справи та соціально-правовий статус боржника, господарський суд дійшов висновку, що виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду м.Києва по справі №910/23142/14 може бути відстрочене до 31.12.2015р.
Таким чином, заява №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 до 01.01.2017р. підлягає задоволенню частково.
Таким чином, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Частково задовольнити заяву №606 від 30.06.2015р. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 до 01.01.2017р.
Відстрочити виконання рішення від 13.02.2015р. господарського суду міста Києва по справі №910/23142/14 до 31.12.2015р.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Князьков В.В.
Суддя Прокопенко Л.В.
