-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/23142/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.05.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2019
у справі №910/23142/14 (головуючий суддя Кирилюк Т.Ю., судді Князьков В.В., Бондаренко Г.П.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби
у справі №910/23142/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
за участю прокуратури міста Києва
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про стягнення 28 774 667,95 грн.
В судовому засіданні 15.05.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 у справі №910/23142/14 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби у справі №910/23142/14 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 01.04.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Апелянт не погоджується з висновками місцевого суду про те, що вимога зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС вчинити дії, передбачені ч.ч. 2-3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів ТОВ "Укратоменерго", як стягувачу за виконавчим провадженням №47687434 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, знаходиться поза межами стадії примусового виконання судового рішення.
Апелянт вказує, що суд не ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження, не дослідив рішення яких саме судів у ньому об`єднано та залишив скаргу позивача без розгляду, в той час, як норми ГПК України не передбачають право господарського суду залишити без розгляду скаргу на дії чи бездіяльність виконавців чи інших посадових осіб органів ДВС, окрім випадків, коли їх подання буде визнано судом як зловживання процесуальними правами, чи їх буде подано після закінчення процесуальних строків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.05.2019.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.05.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.05.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.05.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представники третьої особи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання апеляційної інстанції 15.05.2019 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третьої особи та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження у справі, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 910/23142/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 28 774 667, 95 грн. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" 28 774 667,95 грн. боргу.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва 20 травня 2015 у справі № 910/23142/14 видано наказ.
19.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" подало скаргу на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби. У поданій скарзі стягувач просить суд визнати бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не вчинення дій у виконавчому провадженні № 47687434, шляхом застосування положень статті 4 Закону України "Про державні гарантії щодо виконання судових рішень" неправомірною та зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити передбачених частинами другою-третьою статті 4 Закону України "Про державні гарантії щодо виконання судових рішень" заходів для виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 910/23142/14, подати до Державної казначейської служби України документи і відомості, необхідні для перерахування коштів ТОВ "Укратоменерго" як стягувачу за виконавчим провадженням №47687434 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Залишаючи без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність осадової особи органу державної виконавчої служби, місцевим господарським судом зазначено, що вимога, наведена у наданій суду скарзі на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби, знаходиться поза межами стадії примусового виконання судового рішення і не є скаргою на дії чи бездіяльність державного чи приватного виконавця.
Вимога стягувача про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, який не є учасником виконавчого провадження №47687434, знаходиться в іншій площині правовідносин, які складаються на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Вчинення посадовими особами державних органів влади певних дій, направлених на виконання гарантій держави на підставі цього Закону, знаходиться у площині публічно-правових відносин і не є стадією виконавчого провадження.
Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана вимога не може бути розглянута господарським судом в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Судом також зазначено, що останніми діями державного виконавця у межах виконавчого провадження № 47687434 скаржником наведено постанови про зняття арештів та заборон з коштів та майна боржника від 07.02.2019, а відтак, зазначені дії державного виконавця також не можуть бути предметом розгляду у зв`язку з пропущенням строків на їх оскарження.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналогічні норми містить ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Наведені норми не обмежують можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності лише державного чи приватного виконавця, і прямо передбачають можливість подання скарг на рішення, дії та бездіяльність інших посадових осіб органу ДВС. Позаяк ці норми не вказують на те, що рішення, дії та бездіяльність приватних чи державних виконавців або інших посадових органів ДВС можуть бути оскаржені виключно при умові якщо вони стосуються вчинення ними заходів примусового виконання рішень, наведених в ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду м. Києва про те, що вимога про зобов`язання начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС вчинити дії, передбачені ч.ч. 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів ТОВ «Укратоменерго» як стягувану за виконавчим провадженням №47687434 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, знаходиться поза межами стадії примусового виконання судового рішення, оскільки відповідно до п.9 ч. 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надсилання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому ч. 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто таке надіслання виконавчого документа органам Державного казначейства, вчиняється в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на господарський суд.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що вимога зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту вчинити дії, передбачені ч.ч. 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», робить подану скаргу такою, що не відповідає ст.339 ГПК України, є хибним, оскільки відповідно до ч.2 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). В даному випадку, таким поновленням порушеного права, та вимогою у поданій скарзі є зобов`язання начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту вчинити дії, передбачені ч.ч. 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що повністю відповідає ч.2 ст.343 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, залишаючи без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність осадової особи органу державної виконавчої служби, не звернув уваги на те, що норми чинного ГПК України не передбачають право господарського суду залишити таку скаргу без розгляду, крім випадків, коли їх подання буде визнано судом як зловживання процесуальними правами, чи їх буде подано після закінчення процесуальних строків.
Посилання суду на ст. 118 ГПК України є помилковим, оскільки дана стаття регулює наслідки пропуску процесуальних строків, а не судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому безпідставними є висновки суду щодо останніх дій державного виконавця у виконавчому провадженні №47687434, оскільки скаржником не оскаржується постанова про зняття арештів та заборон з коштів та майна боржника від 07.02.2019, скарга стосується бездіяльності щодо не вчинення дій шляхом застосування положень ст. 4 Закону України «Про державні гарантії щодо виконання судових рішень».
Крім того, судом в тексті оскаржуваної ухвали взагалі не обґрунтовано та не конкретизовано, якими нормами ГПК України він керувався при її винесенні, залишаючи скаргу без розгляду на стадії вирішення питання про її прийняття до розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 340 ГПК України про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
З матеріалів оскарження у справі не вбачається повідомлення судом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про подання відповідної скарги позивачем.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях судів та інших органах з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються (§ 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Севярін та інші проти України»).
У § 23 та § 25 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на вищевикладені норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби у справі №910/23142/14.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що зроблено скаржником, та не спростовано іншими учасниками провадження.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про залишення скарги без розгляду у справі №910/23142/14 з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про залишення скарги без розгляду у справі №910/23142/14 підлягає скасуванню з передачею скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про залишення скарги без розгляду у справі №910/23142/14 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про залишення скарги без розгляду у справі №910/23142/14 скасувати.
3. Матеріали оскарження у справі №910/23142/14 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби по суті.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 04.06.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б.Михальська
скопійовано
-
скопійовано
-
