ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/23142/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021
(головуючий - Ткаченко Б.О., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)
у справі № 910/23142/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство енергетики України
за участю Прокуратури міста Києва
про стягнення 28 774 667,95 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з увільненням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021.
Історія справи
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" (далі - далі ТОВ "Укратоменерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "Чорноморнафтогаз", відповідач) про стягнення 28 774 667,95 грн.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Укратоменерго?" 28 774 667,95 грн основного боргу та судові витрати. Судові рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015.
4. 04.03.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", заявник), як особа, яка не була учасником справи, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 у даній справі, з посиланням на те, що судове рішення у справі стосується прав, інтересів та обов`язків АТ"НАК "Нафтогаз України" .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015.
6. Закриваючи апеляційне провадження апеляційний суд зазначив, що здійснення перегляду судового рішення, яке прийняте в період чинності Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової визначеності, як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може бути наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. Отже, апеляційне провадження у даній справі відкрито помилково, і хоча положення статті 264 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017), прямо не передбачають закриття апеляційного провадження з підстав виявлення після його відкриття того, що рішення суду не підлягає апеляційному оскарженню, однак у разі здійснення апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015, яке прийняте в період чинності ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017 , суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про продовження розгляду.
8. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення ст. 11 ГПК України. Так, скаржник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно закрив апеляційне провадження та не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 6/291, щодо застосування положень ст. 91 ГПК України ( в редакції чинній до 15.12.2017) у подібних правовідносинах. Водночас, скаржник вважає помилковим врахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 42/254.
9. Крім того, скаржником подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що у об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні повноваження, відступати від правових висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 25.05.2017 у справі № 6/291, отже, скаржник вважає, що справа містить виключну правову проблему.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі, та вказуючи на обґрунтованість судового рішення апеляційного суду, просить залишить без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу без задоволення. Крім того, відповідач заперечує проти клопотання скаржника про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на необґрунтованість вказаного клопотання.
Позиція Верховного Суду
11. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану апеляційним судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
12. У справі порушено питання щодо допуску до апеляційного провадження скарги, яка подана до суду апеляційної інстанції після набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на рішення місцевого суду, яке переглядалось апеляційним судом за правилами ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017.
13. Відповідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
14. Отже Основним Законом закріплений принцип незворотності дії закону у часі.
15. Згідно з висновками, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 06.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
16. АТ"НАК "Нафтогаз України" не було учасником справи. При цьому, станом на час постановлення судового рішення, яке АТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує в апеляційному порядку, положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, й у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
17. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
18. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Частиною першою статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 272 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
22. Водночас розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
23. З урахуванням вищезазначеного, суб`єктивне процесуальне право особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припиняється із втратою чинності цим Кодексом, та не підлягає відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), який не містить такого застереження.
24. При цьому, касаційний суд зауважує, що здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може бути наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
25. Аналогічні правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та постановах Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 12/116-12/21, від 16.03.2020 у справі № 911/3061/15, від 29.03.2021 у справі № 921/1359/14-г/5, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати.
26. З урахуванням зазначеного, поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження такого рішення, що припинилися в період чинності ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), є неправильним, оскільки суперечить принципу незворотності дії закону у часі.
27. З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України", на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.
28. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження, в наступному апеляційне провадження зупинялось до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 42/254, після прийняття постанови Верховним Судом у справі № 42/254, апеляційне провадження у справі було поновлено.
29. За наведених обставин дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження були процесуально необхідними, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду рішення суду, яке не підлягає оскарженню, і в разі його апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції діяв би не як "суд, встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ.
30. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від 06.07.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08.
31. Таким чином, аргументи скаржника щодо відсутності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 не знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
32. Крім того, з урахуванням вищезазначеного, безпідставними є доводи скаржника про помилкове врахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі № 42/254, оскільки у вказаній постанові викладено правові висновки, що стосуються питання перегляду судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду, ухваленого за правилами ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) після закінчення апеляційного розгляду справи.
33. Скаржник також звернувся до Суду з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не мала повноважень відступати від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 6/291, а тому справа містить виключну правову проблему, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
34. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання з огляду на таке.
35. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
36. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
37. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень статті 302 ГПК України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача справи для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
38. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Що ж до якісного критерію про виключність правової проблеми, то про нього свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
39. З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши доводи скаржника, Судом встановлено, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не відступала від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 6/291, обґрунтованих доводів, які б підтверджували існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні вищезазначених норм права, відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, скаржником не викладено, отже, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
40. Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
42. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
45. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розподіл судових витрат
46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №910/23142/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
Н.М. Губенко
