ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2015
Справа №910/23142/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», с.Білогородка, ЄДРПОУ 329999544
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м.Київ, ЄДРПОУ 00153117
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ, ЄДРПОУ 37471933
за участю прокуратури міста Києва
про стягнення 28 774 667,95 грн.
головуючий суддя Любченко М.О.
суддя Князьков В.В.
суддя Нечай О.В.
представники сторін:
від позивача: Крупа В.М. - по дов., Семко С.В. - по дов. Токар Л.М. - по дов., Маслюченко І.М. - по дов., Токар В.О. - дир.
від відповідача: Сидорчук Р.Д. - по дов.
від третьої особи: Пясецький Д.В. - по дов.
прокурор: Дергунов Д.С. - по посв.
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 12.11.2013р. та 26.11.2014р. оголошувались перерви.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», с.Білогородка звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м.Київ про стягнення 28 774 667,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1002 від 08.11.2013р. про надання послуг на обробку пластів колекторів свердловин Штормового ГКМ в частині здійснення оплати наданих послуг у визначені договором строки, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач у відзиві №20-1099 від 25.11.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що, на думку Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», обов'язок з оплати наданих на підставі договору №1002 від 08.11.2013р. послуг виник у відповідача тільки з моменту отримання рахунків-фактур, а подальше невиконання замовником своїх грошових зобов'язань було викликане наявністю форс-мажорних обставин.
Ухвалою від 18.12.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Третя особа у поясненнях №17/0084 від 23.01.2015р. проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» також заперечила з огляду на те, що оплата за договором №1002 від 08.11.2013р. повинна здійснюватись лише на підставі рахунку-фактури. До того ж, на думку вказаного учасника судового процесу, порушення умов спірного правочину виникло внаслідок дії непереборної сили.
25.12.2014р. до господарського суду міста Києва надійшла заява №07/2/2-1757вих-14 від 24.12.2014р. прокуратури міста Києва про вступ у справу.
Прокурор у судовому засіданні 13.02.2015р. підтримав правову позицію Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
У ст.626 Цивільного кодексу України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (замовник) було укладено договір №1002 про надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Штормового ГКМ, у відповідності до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надати за завданням замовника послуги з обробки пластів колекторів свердловин Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.
Сторонами узгоджено, що ціна договору на підставі кошторису складає 28 775 000 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Правочин набирає сили і вважається укладеним з моменту (дати) його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014р.
Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, вказаний правочин було погоджено Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» у листі №6281/110-13 від 27.11.2013р.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1002 від 08.11.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказувалось вище, предметом договору №1002 від 08.11.2013р. є надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Замовник приступає до надання послуг не пізніше 35 робочих днів від дати отримання від замовника письмово оформленої заявки (факт) про готовність прийняти персонал на об'єктах замовника (п.5.1 договору №1002 від 08.11.2013р.).
За умовами п.5.2 укладеного між сторонами правочину виконавець повинен надати послуги не пізніше 30.11.2014р.
Здавання виконавцем наданих послуг та приймання їх замовником здійснюється на території замовника. Після завершення надання послуг на кожній свердловині окремо, виконавець протягом 10 робочих днів, за кожною свердловиною окремо, готує 2 екземпляри акту здачі-приймання, інформаційний звіт по техніці та технології обробки свердловини і передає їх замовнику (п.5.5 договору №1002 від 08.11.2013р.).
Після отримання акту здачі-приймання наданих послуг замовник, за відсутності зауважень, протягом 10 робочих днів від дати отримання, підписує їх чи, у разі наявності зауважень, складає мотивовану відмову від підписання акту.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору сторонами було погоджено технічне завдання на надання послуг з обробок колекторів свердловин, затверджено кошторис вартості наведених послуг та типовий план проведення робіт з обробки свердловин Штормового ГКР конденсованими дегідратаційними системами.
Листом вх.№07/1-41 від 29.11.2013р. Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» про готовність прийняти персонал виконавця для надання послуг.
Як встановлено судом, на підставі договору №1002 від 08.11.2013р. виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги з обробок пластів колекторів конденсованими дегідраційними системами Штормового ГКР на загальну суму 28 774 667,95 грн. Вказана обставина підтверджується представленими до матеріалів справи актами №1 від 10.02.2014р. на суму 71 145,05 грн., №2 від 10.02.2014р. на суму 3 092 015,60 грн., №3 від 10.02.2014р. на суму 2 679 547,85 грн., №4 від 10.02.2014р. на суму 2 462 987,90 грн., №5 від 10.02.2014р. на суму 2 192 525,15 грн., №6 від 10.02.2014р. на суму 3 494 893,25 грн., №7 від 10.02.2014р. на суму 2 002 916,60 грн., №8 від 10.02.2014р. на суму 2 815 253,60 грн., №9 від 10.02.2014р. на суму 2 869 156,40 грн., №10 від 10.02.2014р. на суму 1 624 648,25 грн. та №11 від 10.02.2014р. на суму 5 469 578,30 грн. Вказані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.
До кожного з актів, на виконання умов спірного правочину позивачем було складено, а відповідачем затверджено інформаційні звіти про техніку і технологію проведення робіт з обробки свердловин.
У судовому засіданні 13.02.2015р. відповідач проти належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» своїх обов'язків з надання послуг за договором №1002 від 08.11.2013р. заперечень не представив.
За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» було належним чином виконано свої обов'язки за договором №1002 від 08.11.2013р. в частині надання послуг з обробки пластів колекторів свердловин.
Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як вказувалось вище, п.3.1 договору №1002 від 08.11.2013р. передбачено, що ціна правочину становить 28 775 000 грн.
Ціна на послуги встановлюється в національній валюті України (п.3.5 договору №1002 від 08.11.2013р.).
За умовами п.4.1 укладеного між сторонами правочину оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником за рахунком-фактурою, складеною на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання та виставлення рахунку-фактури.
У письмових поясненнях б/н від 12.12.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» Токара В.О. зазначено, що 10.02.2014р. позивачем було складено рахунки-фактури на оплату кожного акту та передано особисто директором товариства нарочно заступнику голови правління Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
14.02.2014р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків до договору №1002 від 08.11.2013р., відповідно до якого Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» шляхом проставляння підпису голови правління та скріплення печаткою суб'єкта господарювання засвідчено наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» в сумі 28 774 667,95 грн.
За твердженнями заявника, повторно рахунки-фактури було направлено відповідачу разом з претензією №192 від 29.09.2014р., що була зареєстрована Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 29.09.2014р. за вхідним номером 692.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що рахунки-фактури на оплату послуг за договором №1002 від 08.11.2013р. також передавались Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» з супровідним листом №195 від 02.10.2014р., що був зареєстрований відповідачем 03.10.2014р. за вхідним номером 720.
Отже, наведене вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» було передано Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» рахунки-фактури на оплату послуг за договором №1002 від 08.11.2013р.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг та вартість наданих послуг. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009р. Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013р. Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.
За таких обставин, приймаючи до уваги узгоджені сторонами у спірному договорі умови оплати наданих послуг, судом встановлено, що строк виконання Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 28 774 667,95 грн. настав.
Крім того, судом враховано зміст ст.631 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.
Як вказувалось вище, термін дії договору №1002 від 08.11.2013р. закінчився 31.12.2014р., тобто, враховуючи приписи ст.631 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що обов'язок відповідача по оплаті наданих послуг вже мав бути фактично виконаним.
Крім того, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, передбачено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України та момент фактичного виникнення у позивача дебіторської заборгованості в заявленому до стягнення розмірі, враховуючи відсутність у відповідача ґрунтовних заперечень з приводу розміру фінансових зобов'язань перед заявником та закінчення строку дії договору №1002 від 08.11.2013р., з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» до суду з розглядуваним позовом строк оплати послуг за договором №1002 від 08.11.2013р. в повному обсязі настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» свої грошові зобов'язання за договором №1002 від 08.11.2013р. не виконано, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» послуги не оплачено.
Наразі , твердження Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» щодо наявності підстав для зупинення строку виконання зобов'язання та звільнення відповідача від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, господарський суд вважає необґрунтованими. При цьому, господарський суд зазначає наступне.
За приписами ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, наведеною нормою права визначається можливість звільнення учасника господарських правовідносин, який порушив своє зобов'язання, саме від відповідальності, а не від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
У ч.1 ст.216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що саме господарські санкції є правовими засобами відповідальності у сфері господарювання.
У даному випадку предметом спору по справі є стягнення з відповідача грошових коштів як оплати за надані належним чином послуги, а ніяким чином не застосування до нього господарських санкцій за порушення умов договору №1002 від 08.11.2013р., що фактично виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ст.617 Цивільного кодексу України.
Щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по аналогії закону в частині вирішення питання стосовно можливості зупинення виконання зобов'язання через настання обставин непереборної сили господарський суд зазначає таке.
За приписами ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до п.4 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини.
Наразі, господарський суд зауважує, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулюються відмінні від спірних правовідносини.
Зокрема, суб'єктами, на яких розповсюджуються приписи вказаного нормативно-правового акту є резиденти, які здійснюють господарські операції з нерезидентами.
Ст.14 Податкового кодексу України визначено, що резиденти - це а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Нерезиденти - це а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Тоді як, учасниками спірних правовідносин є два резиденти - юридичні особи, що утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України.
До того ж, як вказувалось вище, обов'язковою умовою застосування аналогії закону є встановлення подібності правовідносин.
Наразі, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на положення ст.ст.1, 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 1 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті».
Одночасно, відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)
Тобто, предметом правового регулювання вказаного нормативно-правового акту є саме порядок й строки зарахування валютної виручки на рахунки резидентів, та притягнення резидентів за порушення строків повернення валюти до адміністративно-господарської відповідальності, що ніяким чином не може впливати саме на учасників договірних правовідносин, які мають кореспондуючі права та обов'язки.
Наведене фактично вказує, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулюються відмінні від спірних правовідносини, що виключає можливість застосування у даному випадку на підставі ст.8 Цивільного кодексу України аналогії закону.
Крім того, суд не вбачає прогалин в діючому законодавстві України стосовно регулювання правовідносин суб'єктів господарювання при здійсненні діяльності щодо надання послуг та внесення за них певної плати.
Таким чином, посилання Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на приписи Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та сертифікати Торгово-промислової палати України, як на підставу для зупинення строку виконання зобов'язання за договором №1002 від 08.11.2013р., є необґрунтованими та не спростовують наведених вище висновків суду стосовно настання строку оплати послуг за вказаним правочином.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 28 774 667,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго», с.Білогородка до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м.Київ про стягнення 28 774 667,95 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.26, ЄДРПОУ 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укратоменерго» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул.Леніна, буд.60, ЄДРПОУ 32999544) основний борг в сумі 28 774 667,95 грн. та судовий збір в розмірі 73 080 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 13.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 14.02.2015р.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Князьков В.В.
Суддя Нечай О.В.
