ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
16.03.2017
Справа № 910/23142/14
За заявою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
Про відстрочку виконання рішення суду
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"
До Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
Про стягнення 28 774 667,95 грн.
За участю прокуратури міста Києва
Головуючий суддя Ващенко Т.М.
Суддя Князьков В.В.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Крупа В.М., Токар Л.М., Семко С.В., Маслюченко І.М.
Від відповідача: Варданян А.А.
Від третьої особи: не з'явився
Від прокуратури: не з'явився
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.15. у справі №910/23142/14 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" основний борг в сумі 28 774 667,95 грн. та судовий збір в розмірі 73 080 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.15. рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. у справі № 910/23142/14 залишено без змін.
20.05.15. Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.15. (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.15.) частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. по справі № 910/23142/14 до 31.12.15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.16. відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. по справі № 910/23142/14.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.16. (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.16.) означену ухвалу було скасовано, частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. по справі № 910/23142/14 до 01.09.16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.16. (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.16.) відмовлено відповідачу в задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
02.03.17. через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. у справі № 910/23142/14 до 10.09.17.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.03.17. призначено повторний автоматизований розподіл справи для заміни судді, за результатами якого заяву по справі № 910/23142/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ващенко Т.М., суддів Князьков В.В. та Нечай О.В.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.03.17., призначено повторний автоматизований розподіл справи для заміни судді, за результатами якого заяву по справі № 910/23142/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ващенко Т.М., суддів Князьков В.В. та Підченко Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.17. вказаною колегією суддів прийнято дану заяву до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.03.17.
16.03.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду в даній справі.
В судовому засіданні 16.03.17. заявником підтримано подану ним заяву в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні 16.03.17. проти задоволення заяви заперечував.
Представники третьої особи та прокуратури в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, встановив:
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Як на підставу для відстрочки виконання рішення суду боржник посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" грошових коштів для оплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго", як і перед іншими кредиторами.
Внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим відповідач не має доступу до власного майна, документації, втратило контроль над усім належним заявнику майном, втратило можливість здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі.
Станом на теперішній час Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.
Боржник наголошує на вчиненні ним дій, спрямованих на забезпечення можливості експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району залишків природного газу., при цьому вказуючи на те, що його контрагент Приватне акціонерне товариство «Пласт» за Договором про спільну діяльність від 05.03.14., на підставі якого здійснюється видобуток природного газу на Стрілковому газовому родовищі, не виконує свої обов'язки за вказаним договором, не здійснив внесок у спільну діяльність, не сплачує в повному обсязі рентну плату, тощо.
Заявник наголошує на тому, що він вживає заходів з повернення податку на додану вартість в сумі 574 100 149,76 грн., проте, за його твердженням, такі дії тривають в часі у зв'язку з бездіяльністю податкового органу.
Стягувач, заперечуючи проти відстрочення виконання судового рішення, зазначає про відсутність дій боржника спрямованих на реальне виконання рішення суду в даній справі, вказує, що боржник володіє як грошовими коштами, так і майном (зокрема, транспортні засоби, повітряні судна, морські судна), на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим стверджує про відсутність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, стягувач просить суд врахувати також його матеріальні інтереси, фінансовий стан та інфляційні процеси в економіці держави.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/23142/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
При цьому судом враховано, що відповідними судовими рішеннями в даній справі відповідачу двічі надавалась відстрочка для виконання рішення - до 31.12.15. та до 01.09.16. Проте, відповідачем на рахунок стягувача не було перераховано жодної гривні з присудженої до стягнення заборгованості.
Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 34 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що фінансовий стан останнього покращиться, результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.
При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності заявника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.
Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається боржник як на підставу надання розстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13.).
Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку обставинам такого невиконання, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. у справі № 910/23142/14 до 10.09.17.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.15. у справі № 910/23142/14 до 10.09.17.
Головуючий суддя Ващенко Т.М.
Суддя Князьков В.В.
Суддя Підченко Ю.О.
