ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №812/1407/16
адміністративне провадження К/9901/56375/18, №К/9901/60253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
учасники справи:
представник відповідача - Голіней І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Офісу великих платників Державної фіскальної служби у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року (головуючий суддя - Чиркіна С.М.)
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді - Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.)
у справі №810/1407/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - Товариство) звернулося в Луганський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ "Луганськтепловоз" про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13 437 091, 00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" суми податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13 437 091, 00 грн. (т. 8 а.с. 174-176, т. 9 а.с. 173-178, т. 12 а.с. 162-170).
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, в якій заявило до бюджетного відшкодування суду ПДВ в розмірі 12 640 333 грн. Документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість контролюючим органом проведена не була, жодного податкового повідомлення - рішення відповідачами не приймалося, проте дотепер зазначені грошові кошти на рахунок Товариства не надійшли.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяви публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев'яносто одну) гривні згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року;
- зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б) суми податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев'яносто одну) гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року.
- стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір в розмірі 1 378, 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування, у відповідності до вимог законодавства, подав контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації за травень 2015 року. Враховуючи, що жодних порушень розрахунку зазначених сум бюджетного відшкодування контролюючим органом не встановлено, податкових повідомлень - рішень на цій підставі не прийнято, заява Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року підлягає включенню у відповідний Тимчасовий реєстр.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційних скарг послалися на листи Служби безпеки України від 15.12.2015 від 25.02.2016, від 01.08.2016 та від 26.08.2016, якими Казначейство повідомлено про те, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську та зазначено, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб'єкту може призвести до витрачання витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності.
Від позивача надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких Товариство вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними.
Ухвалами Верховного Суду від 16 серпня 2018 року та від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 лютого 2019 року.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б (т.1 а.с. 9-10).
До вересня 2016 року Товариство перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську, як платник податків. Розпорядженням Державної фіскальної служби України від 18.09.2016 № 47-р. «Щодо переведення платників податків» платника СДПІ у м. Луганську 16.09.2016 переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкова МГУ ДФС, яке реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв'язку з чим ПАТ "Луганськтепловоз" було передано на облік до Харківського управління.
З 01.01.2018 Товариство передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до реєстру, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 "Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік" (т.1 а.с. 9-10, т.12 а.с. 105-108, т.12 а.с. 96-101).
17 червня 2015 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Луганську МГУМД подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12 450 604,00 грн. (т.1 а.с.16-18).
З урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.07.2015, 11.08.2015, 12.08.2015, 21.09.2015, 19.10.2015, 19.11.2015, 18.12.2015 та від 22.12.2016, Товариством визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 14 122 861, 00 грн. Також до податкової декларації позивачем 22.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13 437 091, 00 грн. (т.9 а.с.124-125).
Предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача, що полягає у не вчиненні дій з внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13 437 091 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначався положеннями статті 200 Податкового кодексу України, якою встановлювались: порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Після набрання 01 січня 2017 року чинності змін до Податкового кодексу України змінено механізм бюджетного відшкодування, зокрема пунктом 200.7 статті 200 цього кодексу встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Підпунктом 200.7.2 цієї статті передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 135 Закону України від 21.12.2016 № 1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» передбачено, що до 1 лютого 2017 року ДФС формує в хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету (пункт 56 розділу XX Податкового кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №189 «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» установлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 "Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість".
Відтак, з огляду на приписи статті 200 Податкового кодексу України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N26, внесення заяви платника податку до вищевказаних Реєстрів має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної у заяві платника податку суми з Державного бюджету України.
В судах першої та апеляційної інстанцій відповідач посилався на Лист Державної казначейської служби від 28 жовтня 2016 року №1208/239-18027, в якому остання інформує Державну фіскальну службу стосовно тимчасового зупинення операцій з бюджетними коштами на користь ПАТ «Луганськтепловоз». Крім того, контролюючі органи посилалися на листи Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016, в яких зазначено про те, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську та вказано, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб'єкті господарювання може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.
Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.
Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що листи не підлягають застосуванню з огляду на те, що вони не є актами нормативно - правової дії, оскільки йдеться не про листи, як джерело права, яке застосовується судом відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а йдеться про оцінку доказів та інформації, яка впливає на вирішення питання про бюджетне відшкодування та співвідношення рішень Служби безпеки України стосовно вирішення цього питання, з урахуванням особливостей правового регулювання Товариства, як суб'єкта права виробничі потужності якого розташовані тимчасово непідконтрольній території.
Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган Казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів, відтак не з'ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Офісу великих платників Державної фіскальної служби у Луганській області-задовольнити частково, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року-скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханов
