8.1
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
03 квітня 2018 року
Сєвєродонецьк
Справа № 812/1407/16
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,
та
представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1,
від І-го відповідача - ОСОБА_2,
від ІІ-го відповідача – ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
від третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/1407/16 за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16 листопада 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі – Позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області (далі – Третя особа) визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії.
Позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги (т.8 а.с. 174-176, т.9 а.с. 173-178, т.12 а.с. 162-170).
Ухвалою суду від 17 травня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – І-ий Відповідач, Офіс ВПП ДФС).
Ухвалою суду від 23 січня 2018 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області відмовлено, залучено до участі у справі як відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області (далі – IІ-ий Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області).
Ухвалою суду від 23.01.2018 визначено здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування остаточних уточнених позовних вимог зазначив, що подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій заявлено бюджетне відшкодування на суму ПДВ в розмірі 12 640 333,00 грн. В подальшому Позивач направив до контролюючого органу уточнюючі розрахунки, тим самим збільшив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої становить 13437091,00 грн. Станом на сьогоднішній день за податковою декларацією та уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість за травень 2015 року документальна позапланова перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 13437,091,00 грн відповідачами не проводилась, тому Позивач вважає зазначену суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року узгодженою.
За результатами звітності підприємство - позивач не досягло критеріїв великого платника податку, у зв’язку з чим з 01 січня 2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» було переведено на обслуговування до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.
Станом на сьогоднішній день повноваження щодо бюджетного відшкодування, а саме контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та збір податкової інформації та внесення до інформаційних баз з 01.01.2018 перейшли до Головного управління ДФС у Луганській області, яке забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Луганської області.
З урахуванням зазначених змін Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;
- зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн.
І-ий Відповідач позов не визнав, надав заперечення (т.1 а.с. 34-35, т.9 а.с. 227-229, ) в яких зазначив, що Позивачем пропущений строк звернення до суду, однак Позивач в адміністративному позові не вказує причини пропуску строку. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки виробничі потужності підприємства знаходяться на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому бюджетне відшкодування такому підприємству може надаватись виключно після повернення територій під контроль державної влади. Таким чином, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ІІ-ий Відповідач позов не визнав про що подав відзив (т.12 а.с. 149-153).
В обґрунтування відзиву зазначив, що з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». Законом внесено зміни в частині адміністрування податку на додану вартість, зокрема саме пунктом 92, внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, що регулює, зокрема, порядок бюджетного відшкодування ПДВ. З 01 січня 2017 року формуватиметься лише один Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Здійснюватиметься це на підставі баз даних ДФС і Казначейства України. Водночас пунктом 135 Закону України від 21.12.2016 № 1797 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» передбачено, що до 1 лютого 2017 року ДФС формує в хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету (пункт 56 розділу XX Податкового кодексу України). Заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість подана ПАТ «Луганськтепловоз» до 01.02.2016, тому така заява підлягає розміщенню у хронологічному порядку саме у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, на думку IІ-го Відповідача, законодавчому рівні не передбачено внесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 13437091,00 грн до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки зазначена заява була подана платником податків з податковою декларацією за травень 2015 року, тобто до 01.02.2016.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.
Представники І-го та ІІ-го відповідачі у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надали пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях та відзиві відповідно. Просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на зазначений адміністративний позов не надав.
Під час надання пояснення та дослідження доказів представники сторін узгодили кількість та якість долучених до справи документів, зазначили, що наявні документи є достатніми для розгляду справи по суті та не мають зауважень.
З урахуванням вимог статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не прибули на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Позивач - публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, що підтверджується інформацією зазначеною у виписці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 9-10).
Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебувало на обліку до 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, з 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, яка на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «ОСОБА_4 питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізована у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що підтверджується інформацією, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 16.09.2016, довідці про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 за № 1528051400090, розпорядженні від 08.09.2016 № 47-р (т.1 а.с. 9-10, т.12 а.с. 105-108).
З 01.12.2016 до 31.12.2017 ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податків перебувало у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а з 01.01.2018 передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» Реєстру великих платників податків на 2018 рік, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.01.2018 за № НОМЕР_1 та листі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.01.2018 № 156/7/28-10-50-03-08 (т.12 а.с. 96-101), зареєстрований платником податку на додану вартість.
ПАТ «Луганськтепловоз» 17 червня 2015 року до СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУМД подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12450604,00 грн (т.1 а.с.16-18).
17.07.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУМД подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 177-181), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635283,00 грн, оскільки різниця суми складає 184679,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 17.07.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 183) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 184-185).
12.08.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 238-242), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635891,00 грн, оскільки різниця суми складає 608,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 12.08.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.246) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.247-248).
21.09.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 6-10), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12640333,00 грн, оскільки різниця суми складає 4442,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 21.09.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.13) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.14-15).
19.10.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 26-30), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13727051,00 грн, оскільки різниця суми складає 1086718,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 19.10.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с.32) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с. 33-34).
19.11.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 87-91), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 234141,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 19.11.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с. 95) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с.69-97).
18.12.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 106-110), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 151669,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 18.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 112) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 113-114).
22.12.2016 Позивачем до Харківського управління офісу великих платників податків ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 121-123), відповідно до якого у рядку 20.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.21+20.2.2) (рядок 3Д3) у розмірі 14122861,00 грн, оскільки різниця суми складає - 675770,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 22.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13437091,00 грн (т.9 а.с.124-125).
Позивач вважає порушеним право платника, у зв’язку із неподанням Відповідачем висновку до Третьої особи про відшкодування Позивачу податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн.
11.08.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку даних правомірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за наслідками якої складено довідку № 31/19-0/05763797 (т.11 а.с. 218-220), при перевірці охоплено також уточнюючий розрахунок від 17.07.2015 № НОМЕР_2 до податкової декларації.
Висновками перевірки, викладеними у довідці від 11.08.2015 № 31/19-0/05763797, визначено, що камеральною перевіркою підтверджене відображене ПАТ «Луганськтепловоз» по уточнюючому розрахунку за травень 2015 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку було збільшено на суму 184679,00 грн, та становить 12635283,00 грн.
Відповідно до інформації, зазначеної у витягах з АІС «Податковий блок», всі уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2015 № НОМЕР_3, від 21.09.2015 № НОМЕР_4, від 19.10.2015 № НОМЕР_5, від 19.10.2015 № НОМЕР_5, від 19.11.2015 № НОМЕР_6, від 18.12.2015 № НОМЕР_7, від 22.12.2016 № НОМЕР_8 пройшли камеральну перевірку, будь яких порушень податковим органом не встановлено (т.12 а.с. 16-22).
Внаслідок подання уточнюючих розрахунків сума податку на додану вартість, яка на думку Позивача підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією за травень 2015 року становить 13437091,00 грн.
Сторонами визнаються обставини, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13437091,00 грн. Позивачу не повернута.
Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеної суми в наслідок проведених перевірок.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», визначено:
- до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу;
- до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 189 «ОСОБА_4 питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» установлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».
Оскільки позивач як платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подав контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації за травень 2015 року, у межах спірних правовідносин заява публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 13437091,00 грн підлягає включенню у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, а не у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Статтею 200 Податкового кодексу України врегульовані порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, що діяла на час узгодження спірної суми бюджетного відшкодування).
Відповідно до абзацу першого пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Так, підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані:
1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;
2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);
3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;
5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;
6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;
8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;
11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;
12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;
13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;
14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;
15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку;
16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт «ґ» абзацу пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).
У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (абзац пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статуту узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунку для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п’яти операційних днів.
Згідно з абзацом першим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 25.01.2017 № 26 затвердив Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 26 Мінфін адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру такі дані:
найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер;
дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);
дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);
суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу;
реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;
реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування;
дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;
дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;
дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;
дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;
суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Таким чином, як Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так і Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, які діють з 01.04.2017, передбачають їх інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 54398764).
Оскільки в порушення вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не вніс до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяву публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091,00 грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року, контролюючий орган допустив бездіяльність, яка є протиправною.
Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).
У зв'язку зі змінами до Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», для державних податкових інспекцій статтею 19-3 Податкового кодексу України встановлено окремі функції.
Так, відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України «Функції державних податкових інспекцій» державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Згідно з підпунктом 14.1.226-1 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
В той же час, відповідно до пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1); здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість (підпункт 19-1.1.6.); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.9).
Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.12 а.с. 248-249).
Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503 (т.12 а.с. 110-122), Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює адміністрування податків і зборів та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів.
Відповідно до підпункту 16 пункту 4 зазначеного Положення Головне управління ДФС у Луганській області здійснює у межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників подків, Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, Реєстру отримувачів бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», реєстрів, банків та баз даних, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.
Підпунктами 45, 59 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління ДФС у Луганській області здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Організовує збір податкової інформації та вносить її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
З вищевикладеного суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 у зв’язку з переданням позивача на облік як платника податків до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вжиття певних заходів для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість – внесення відповідних даних до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, належать до компетенції Головного управління ДФС у Луганській області як контролюючого органу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Станом на час розгляду справи відомості щодо суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року з урахуванням уточнюючих розрахунків на суму 9015302,00 грн, не відображені ні у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, ні у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, що оприлюднені на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що підтверджується відомостями з веб-сайтів Державної фіскальної служби України (https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/reestr.jspx) та Міністерства фінансів України (https://www.minfin.gov.ua/reestr), зазначені обставини підтверджуються сторонами.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Посилання І-го відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на листи Служби безпеки України та Державної казначейської служби України як на тимчасову заборону здійснення бюджетних операцій на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суд вважає безпідставними, оскільки такі листи не є нормативно-правовим актом або рішенням органу владних повноважень. Жодного рішення про зупинення бюджетних операцій на користь позивача відповідачем не надано. Всі вищевказані листи носять рекомендаційний характер для казначейської служби при здійсненні бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону № 3674-VI).
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (аналогічну правову позицію щодо сплати судового збору висловлено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № П/800/559/16 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 65680258).
Станом на 01 січня 2016 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1378,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру юридична особа має сплатити судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яким допущено порушення прав платника податків внаслідок протиправної бездіяльності, понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1378,00 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач при зверненні до адміністративного суду з позовом немайнового характеру сплатив судовий збір у сумі 2756,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 31.10.2016 № 1343 (т.1 а.с. 2).
Таким чином, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, на 1378,00 грн.
Разом з тим, за приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Отже, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання надати висновок про відшкодування податку на додану вартість задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяви публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев’яносто одну) гривні згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б) суми податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев’яносто одну) гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року.
Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2018 року.
Суддя
ОСОБА_5
