ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2018 року справа №812/1407/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Терзі Д.А., за участю представника ОСОБА_2, представника відповідач-2 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. у справі № 812/1407/16 (головуючий І інстанції Чиркін С.М) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі – позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач-1, ОВПП ДФС), Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі – відповідач-2, ГУДФС), в якому з урахуванням уточнення просило: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ “Луганськтепловоз” про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов’язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ “Луганськтепловоз” суми податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн. (т.8 а.с. 174-176, т.9 а.с. 173-178, т.12 а.с. 162-170).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяви публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев’яносто одну) гривні згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року; зобов'язано Головне управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б) суми податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев’яносто одну) гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року (а.с.2-9 т.13).
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подали апеляційні скарги, в яких з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що згідно інформації позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте, виробничі потужності знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107. Відповідно до листа Державної казначейської служби України (ДКС України) від 28.11.2016 року № 1208/239-18027, СБУ тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області. Також, відповідачем отримано лист ДКС України від 26.05.2017 року № 12-08/486-8648, в якому зазначено, що листами СБУ Казначейству повідомлено, що виробничі потужності позивача залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано про проведення перевірки щодо ПАТ «Луганськтепловоз» і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами на користь вказаного товариства. Окрім того, СБУ повідомило, що відшкодування сум ПДВ вказаному суб’єкту може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Станом на сьогодні Казначейство не отримувало інформації щодо відкликання вищевказаних листів СБУ або втрати актуальності зазначених у них відомостей. Суд першої інстанції не врахував, що зміна механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм ПКУ, відсутні повноваження у Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до ДКС України (а.с.1-17 т.2).
Представники відповідачів в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали.
Позивач у судове засідання не з’явися, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстрований в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б (т.1 а.с. 9-10)
До вересня 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську, як платник податків. Розпорядженням Державної фіскальної служби України від 18.09.2016 № 47-р. «Щодо переведення платників податків» платника СДПІ у м. Луганську ПАТ «Луганськтепловоз» 16.09.2016 переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкова МГУ ДФС, яке реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв’язку з чим ПАТ “Луганськтепловоз” було передано на облік до Харківського управління. З 01.01.2018 передано на облік до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 “Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік” (т.1 а.с. 9-10, т.12 а.с. 105-108, т.12 а.с. 96-101)
17 червня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУМД подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12450604,00 грн (т.1 а.с.16-18).
17 липня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУМД подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 177-181), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635283,00 грн, оскільки різниця суми складає 184679,00 грн. Також до податкової декларації Позивачем 17.07.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 183) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 184-185).
11 серпня 2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку даних правомірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за наслідками якої складено довідку № 31/19-0/05763797 (т.11 а.с. 218-220), при перевірці охоплено також уточнюючий розрахунок від 17.07.2015 № НОМЕР_1 до податкової декларації.
Висновками перевірки, викладеними у довідці від 11.08.2015 № 31/19-0/05763797, визначено, що камеральною перевіркою підтверджене відображене ПАТ “Луганськтепловоз” по уточнюючому розрахунку за травень 2015 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку було збільшено на суму 184679,00 грн, та становить 12635283,00 грн.
12 серпня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 238-242), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635891,00 грн, оскільки різниця суми складає 608,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 12.08.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.246) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.247-248).
21 вересня 2015 року позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 6-10), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12640333,00 грн, оскільки різниця суми складає 4442,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 21.09.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.13) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.14-15).
19 жовтня 2015 року позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 26-30), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13727051,00 грн, оскільки різниця суми складає 1086718,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 19.10.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с.32) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с. 33-34).
19 листопада 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 87-91), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 234141,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 19.11.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с. 95) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с.69-97).
18 грудня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 106-110), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 151669,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 18.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 112) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 113-114).
22 грудня 2016 року позивачем до Харківського управління офісу великих платників податків ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 121-123), відповідно до якого у рядку 20.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.21+20.2.2) (рядок 3Д3) у розмірі 14122861,00 грн, оскільки різниця суми складає - 675770,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 22.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13437091,00 грн (т.9 а.с.124-125).
Відповідно до інформації, зазначеної у витягах з АІС “Податковий блок”, всі уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2015 № НОМЕР_2, від 21.09.2015 № НОМЕР_3, від 19.10.2015 № НОМЕР_4, від 19.10.2015 № НОМЕР_4, від 19.11.2015 № НОМЕР_5, від 18.12.2015 № НОМЕР_6, від 22.12.2016 № НОМЕР_7 пройшли камеральну перевірку, будь яких порушень податковим органом не встановлено (т.12 а.с. 16-22).
Внаслідок подання уточнюючих розрахунків сума податку на додану вартість, яка на думку позивача підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією за травень 2015 року становить 13437091,00 грн.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є протиправність (правомірність) бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій передбачених статтею 200 ПК України про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПАТ “Луганськтепловоз” по податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року та уточнюючому розрахунку до неї.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено норми ПК України, а саме заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ за травень 2015 року протягом визначеного ст. 200 ПК України строку не відшкодована, вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, є належним способом захисту.
Колегія суддів зазначений висновок суду першої інстанції підтримує з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначався положеннями статті 200 Податкового кодексу України, якою встановлювались: порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Після набрання 01 січня 2017 року чинності змін до Податкового кодексу України змінено механізм бюджетного відшкодування.
Згідно із пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
За змістом пункту 200.7 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (пп.200.7.1 п.200.7 ст.200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт ґ).
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
За пунктом 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Отже, внесення до Реєстру заяви платника про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється після проведення податковим органом відповідних перевірок. У разі якщо контролюючим органом за результатами первірки прийнято податкове повідомлення-рішення, сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою з дня його визнання протиправним та/або скасування.
При цьому, у разі якщо платник податків у судовому порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте за результатами перевірки, контролюючий орган зобов'язаний, після набрання законної сили рішенням суду, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Відповідно до п.4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок №26), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, як сума узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно п.2 розділу 2 Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року №326, (далі - Порядок №326), ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Отже, вказаними нормами, які діють з 01 січня 2017 року передбачено, що узгоджені суми бюджетного відшкодування за заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, повинні бути внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”, визначено:
- до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу;
- до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 189 “Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість” установлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 “Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість”.
Таким чином, як Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так і Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, які діють з 01.04.2017 року, передбачають їх інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.
Суд зазначає, що відповідач правильність розрахунку сум бюджетного відшкодування досліджувалась у ході перевірки та буд яких порушень не було виявлено.
Отже, заява публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року підлягає включенню у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, а не у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 54398764).
Відповідно до матеріалів справи, податковий орган не вчинив жодних дій щодо внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПАТ “Луганськтепловоз” по податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року. Тобто, контролюючий орган допустив бездіяльність, яка є протиправною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не внесення заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Стосовно зобов’язання саме Головного управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” суми податку на додану вартість, згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.226-1 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов'язаних з реалізацією прав та обов'язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Відповідно до пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1); здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість (підпункт 19-1.1.6.); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.9).
Відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює адміністрування податків і зборів та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів.
Відповідно до підпункту 16 пункту 4 зазначеного Положення Головне управління ДФС у Луганській області здійснює у межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, Реєстру отримувачів бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, реєстрів, банків та баз даних, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.
Підпунктами 45, 59 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління ДФС у Луганській області здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Організовує збір податкової інформації та вносить її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Аналіз зазначеного дає підстави дійти суду до висновку, що з 01.01.2018 у зв’язку з переданням позивача на облік, як платника податків до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вжиття певних заходів для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість – внесення відповідних даних до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, належать до компетенції Головного управління ДФС у Луганській області як контролюючого органу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_3 проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Станом на час розгляду справи відомості щодо суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року не відображені ні у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, ні у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, що підтверджуються сторонами.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання Головного управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” суми податку на додану вартість у розмірі 13437091 грн. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091 грн.
Суд не приймає посилання апелянта на зміну порядку відшкодування сум ПДВ, оскільки позивачем на час подання заяви про бюджетне відшкодування було дотримано всі вимоги законодавства, а отже до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління перейшов обов’язок щодо належного розгляду поданих декларацій з розрахунком суми бюджетного відшкодування, який є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року.
Суд не приймає посилання апелянта, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, на інформаційні листи ДКСУ та СБУ, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Відтак, з огляду на приписи статті 200 Податкового кодексу України та Порядку N26, після внесення заяви платника податку до вищевказаного Реєстру орган Казначейства здійснює дії для виконання, а саме перерахунку сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку.
Відповідно до п.7 ч. 2 статті 25 Закону України “Про Службу безпеки України”, у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.
З налізу зазначених норм Закону вбачається, що за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб, шляхом ініціювання накладення на невизначений строк арешту на активи, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН та уповноважений орган повинен прийняти рішення про накладення арешту на активи.
Відповідно до листа Державної казначейської служби від 26 травня 2017 року №12-08/486-8648, інформовано Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначено, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв’язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року.
Отже, зазначені листи СБУ адресовані саме Державній казначейській службі України та стосувались зупинення операції з бюджетними коштами на користь позивача та не стосуються заборони вносити заяву до Тимчасового реєстру, а стосуються заборони казначейській службі після внесення заяви платника податку до Тимчасового реєстру при здійсненні бюджетного відшкодування здійснювати дії для виконання, а саме перераховувати суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку.
Суд зауважує, що у даному випадку предметом даної справи є право позивача на внесення його заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача.
При цьому, з урахуванням положень статті 25 Закону України “Про Службу безпеки України” та листів СБУ, внесення заяви позивача до вищевказаного реєстру не має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної у заяві платника податку суми з Державного бюджету України, через наявну заборону вчинення таких дій.
Також, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року зобов’язано Державну казначейську службу України та Службу Безпеки України надати до 12.06.2018 року листи (або витяги з листів) Служби Безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року з грифом “Для службового користування”, в яких, нібито, порушено питання щодо зупинення операцій з відшкодування сум ПДВ на користь ПАТ “Луганськтепловоз”, у зв’язку із можливим витрачання бюджетних коштів на фінансування терористичної діяльності.
Разом з цим, станом на 12 червня 2018 року жодних матеріалів на виконання зазначеної ухвали суду, до суду не надходило.
06 червня 2018 року на адресу суду від Служби Безпеки України надійшов лист в якому повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації. В листі повідомлено, що СБУ на адресу ДКС України надіслано ряд інформувань, які містять конфіденційну інформацію, у тому числі щодо проведення операцій з бюджетними коштами Пат «Луганськтепловоз». Слідчим відділом третього управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22017130000000216 від 06.09.2017 року за ч.1 ст.258-2 КК України, в рамках якого досліджується окремі питання щодо можливого витрачання бюджетних коштів посадовими особами ПАТ «Луганськтепловоз» на фінансування терористичної діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За вимогами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано належність зазначених листів як доказів для підтвердження своїх дій (яку саме інформацію містять листи СБУ щодо предмета доказування), а суд позбавлений можливості дослідити вказані докази через ненадання їх відповідачем для дослідження та невиконанням державними органами ухвали суду про їх витребування, суд не може прийняти посилання відповідача на зазначені листи, як належний спосіб доказування.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. у справі № 812/1407/16 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 р. у справі № 812/1407/16 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 19 червня 2018 року.
ОСОБА_4ОСОБА_1
Судді І.Д. Компанієць
ОСОБА_5
