ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.03.2018
Справа № 910/3262/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Паська М.В, при секретарі судового засідання Сандровського А.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1) до приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1)
про стягнення заборгованості по заробітній платі
Представники сторін: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Пасько М.В. перебуває справа № 910/3262/16 про банкротство приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (ідентифікаційний код 13504334) на стадії процедури розпорядження майном.
В межах справи № 910/3262/16 про банкрутсво позивачем було подано позов до боржника про стягнення заборгованості по заробітній платі.
12.03.18 від розпорядника майна боржника спільно з боржником надійшов відзив та додаткові пояснення на позовну заяву.
У судовому засіданні, розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд встановив, наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній платі в розмірі 24.784, 89 грн. та компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 1.016, 18 грн., зазначена заборгованість відповідачем не оспорюється.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Також, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені по день постановлення рішення.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Відповідач в своєму відзиві заперечує щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки, посилаючись на те, що це не є заробітною платою в розумінні законодавства про оплату праці, а є санкцією за неналежне виконання зобов'язань з оплати праці.
Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що стаття 117 КЗпП України структурно віднесена до розділу VII "Оплата праці" зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, всупереч посиланням відповідача. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.12 у справі № 6-139цс12), у зв'язку з чим, питання стягнення середнього заробітку за час затримки може розглядатися в господарському суді.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача з 06.04.16 по 13.03.18 складає: 188 днів*98,13 грн. = 18.448, 44 грн. (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
Крім того, як вбачається з поданої заяви, позивач просить суд стягнути з боржника моральну шкоду в розмірі 1.000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 Кодексу Законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, вимога заявника про відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки ним не надано доказів того, що йому було нанесено маральних страждань.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1.600, 00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в дохід державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 116, 117 Кодексу Законів про працю України та ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334) користь ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі 24.784, 89 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати 1.016, 18 грн., середній заробіток 18.448, 44 грн.
3.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334) в дохід Державного бюджету України 1.378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
4.В решті позовних вимог відмовити повністю.
5.Рішення підлягає оскарженню в порядку та строк розділу ІV ГПК України, та набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України.
6.Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.
Суддя М.В. Пасько
Повний текст рішення складено 23.03.18.
