Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.01.2022Справа № 910/3262/16
За позовом ОСОБА_1
(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»
(ідентифікаційний код: 13504334)
про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 31 495,52 грн
та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 16 762,40 грн
у межах справи № 910/3262/16
За заявою Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (ідентифікаційний код: 25605170) Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Сталепаливна Компанія» (ідентифікаційний код: 39758946)до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334)про банкрутство Суддя Омельченко Л.В.
Без виклику (повідомлення) учасників
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 31 495,52 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 16 762,40 грн, сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4755,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем, однак останній, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, не провів повного розрахунку з позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3262/16 за позовом ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334) про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 146 861,88 грн та компенсації за втрату частини заробітної плати в розмірі 134 680,34 грн у межах справи № 910/3262/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (ідентифікаційний код: 13504334), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, документів на підтвердження авансування, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу, встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу, звернуто увагу сторін на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів, попереджено сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, звернуто увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5. 27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003), попереджено сторін, що при невиконанні процесуальних обов`язків, зокрема ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону, до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.11.2021 була направлена на адреси сторін.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження від 25.11.2021 отримав 14.12.2021, що підтверджується зворотнім повідомленням, наявним в матеріалах справи, однак відзив від відповідача до суду не надходив.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Азовзагальмаш» з 2003 по 03.07.2017, що підтверджується копією трудової книжки.
З листопада 2014 по липень 2017 заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалася не в повному обсязі, тому останній просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за вказаний період у розмірі 31 495,52 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 16 762,40 грн, сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4755,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України «Про оплату праці» включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.
Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України «Про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Перевіривши копію розрахункового листа за грудень 2017, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з листопада 2014 по липень 2017 становить 31 495,52 грн.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
За своєю суттю середній заробіток це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.12 у справі № 6-139цс12).
У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як роз`яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача з 03.07.2017 по 01.10.2018 складає: 72,88х230 днів = 16 762,40 грн.
Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи всі обставини та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку є цілком обґрунтованими.
На підставі ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4755,00 грн, яка підтверджується договором про надання правової допомоги № 10/17 від 12.10.2017 та розрахунком суми судових витрат.
Також на підставі п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, зважаючи на зміст позовних вимог, встановлених під час розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 762 грн, слід віднести на боржника (відповідача), стягнувши його в дохід державного бюджету України.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 116, 117 Кодексу Законів про працю України та статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 31 495,52 грн (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять гривень 52 коп) заборгованості по заробітній платі, 16 762,40 грн (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят дві гривні 40 коп) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривень 00 коп) сплаченого судового збору за позовну вимогу майнового характеру, 4 755,00 грн (чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код: 13504334) в дохід Державного бюджету України 1 762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривень 00 коп) судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Омельченко
