Справа № 369/8537/15-ц
Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.
Провадження № 22-ц/780/1546/18
Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.
Категорія 20
05.03.2018
УХВАЛА
05 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі судді судової палати в цивільних справах Березовенко Р.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни, третя особа -Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задоволено.
Визнано частково недійсним договір дарування від 06.06.2013 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко Марією Олександрівною 06.06.2013 року та зареєстрований в реєстрі за №1153, в частині дарування ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Скасовано рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни (АДРЕСА_2) від 06.06.2013 року індексний № 2921629 в частині державної реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку за адресою: вул. Каштанова, 31, с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області.
Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 299,5 кв.м., житловою площею 142,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 19 лютого 2018 року подала апеляційну скаргу з пропуском річного строку на його апеляційне оскарження.
Однак апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою не може бути відкрито з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 19 лютого 2018 року в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року, в якій остання посилається на те, що її не було повідомлено про дату розгляду справи та не надіслано їй копію рішення після його ухвалення. 22 грудня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу стало відомо, що на її будинок було накладено арешт, відповідно до ухвали місцевого суду від 12 серпня 2015 року. Копію оскаржуваного рішення суду вона отримала лише 09 лютого 2018 року засобами поштового зв'язку після подання відповідної заяви від 22 грудня 2017 року (зареєстрованої за вх. № 40737 від 27 грудня 2017 року) до місцевого суду.
Крім того, 02 березня 2018 року до апеляційного суду надійшли заперечення позивача ОСОБА_3 на клопотання відповідача ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення місцевого суду від 15 березня 2016 року.
Вищевказані посилання ОСОБА_2, як на підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки строк на апеляційне оскарження не може бути поновлений з підстав зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України (ч.3 ст. 354 ЦПК України).
Вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення процесуальних строків на оскарження судового рішення. (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості відповідача з 2015 року. З дня відкриття провадження у справі - 12 серпня 2015 року і до дня ухвалення рішення суду першої інстанції - 15 березня 2016 року вона неодноразово викликалась судом на судові засідання по даній справі, в тому числі шляхом повідомлення телеграфом на адресу її проживання: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 22, 30, 36, 40, 42, 64, 114, 135, 139), яка була зазначена в матеріалах справи.
Також на поштову адресу ОСОБА_2 надсилалась копія ухвали про забезпечення позову від 12 серпня 2015 року (Т.1 а.с. 22)
Крім того, ОСОБА_2 особисто зверталась до місцевого суду із заявою від 12.12.2015 року про відкладення розгляду справи № 369/8587/15-ц (Т.1 а.с. 116), зареєстрованою канцелярією суду за вх.№35817 від 18.12.2015 року, з якої вбачається, що їй було відомо про розгляд даної справи зі слів своєї матері ОСОБА_5, в якій вона залучена відповідачем, в тому числі був відомий і номер справи.
У вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила місце свого проживання: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.116), куди судом направлялись поштові повідомлення, іншої адреси проживання відповідачем зазначено не було.
Згідно довідки про доставку SMS-повідомлення (Т.1 а.с. 67), ОСОБА_2 повідомлялась про розгляд справи SMS-повідомленням на її мобільний номер телефону - НОМЕР_1
Із Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що мотивований текст судового рішення від 15 березня 2016 року у вказаній справі був надісланий до реєстру 14 квітня 2016 року та оприлюднений 19 квітня 2016 року.
На поштову адресу ОСОБА_2 надсилалась копія рішення суду від 15 березня 2016 року (Т.1 а.с. 156)
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було відомо про оскарження рішення суду від 15 березня 2016 року від її матері ОСОБА_5, також відповідачем по справі, так як їй надсилалась копія апеляційної скарги ОСОБА_5
ОСОБА_2 також, як сторона по справі, викликалась на засідання Апеляційного суду Київської області, в зв'язку з розглядом цієї скарги (а.с. Т.1 а.с. 180, 187, 206, 225).
Крім того, на адресу проживання ОСОБА_2, яку вона вказала у вищезазначеній заяві від 12.12.2015 (18.12.2015), Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ були надіслані за вих. № 612-69599/0/19-16 від 26.10.2016 копія ухвали суду про відкриття касаційного провадження від 29.09.2016 року та копія касаційної скарги позивача з доданими до неї матеріалами (зокрема копії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської від 15 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 31.08.2016 року по даній справі) (Т. 2 а.с. 26, 27, 37).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження не можуть бути враховані судом, оскільки незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (ч. 2 ст. 358 ЦПК України).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процессу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 була залучена до розгляду справи № 369/8537/15, повідомлялась, відповідно до вимог чинного на час розгляду справи Цивільного процесуального кодексу України, про розгляд цієї справи, але свідомо не дізнавалась про стан відомого їй судового провадження та ухилялась від отримання судових повідомлень в даній справі, та своєчасно не скористалась правом не оскарження рішення суду в апеляційному порядку, і те, що апеляційна скарга подана нею після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, вважаю, що відсутні правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 354, ч.2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни, третя особа -Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.
Суддя Апеляційного суду Київської області Р.В. Березовенко
