Справа № 369/8537/15-ц
Провадження № 2/369/501/16
РІШЕННЯ
Іменем України
15.03.2016 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який дієв інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_3 було досягнуто згоди щодо поділу спірного майна. Була постановлена судом ухвала про затвердження мирової угоди. Зокрема, було погоджено, що ОСОБА_6 зобов’язувалася після закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: вул. Каштанова, 31, с. Гатне подарувати ? частину цього будинку малолітньому сину обох сторін ОСОБА_2. Нещодавно йому стало відомо, що ОСОБА_3 ввела в експлуатацію будинок, але подарувала його ОСОБА_4 Тобто не виконала умови мирової угоди. Вказав, що даний правочин суперечить вимогам ЦК України, суперечить правам та інтересам неповнолітнього сина.
Просив суд визнати недійсним договір дарування від 06 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №2921629 в частині дарування ? частини будинку №31 по вул. Каштанова в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області; скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок №31 по вул. Каштанова в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області; зобов’язати ОСОБА_3 виконати умови мирової угоди від 13 липня 2010 року в частині зобов’язання після закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку №31 по вул. Каштанова в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, подарувати частину цього будинку неповнолітньому ОСОБА_2
При розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги та їх обґрунтовування. Вказав також, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витягу про державну реєстрацію прав спірне домоволодіння було введено в експлуатацію та оформлене за відповідачем ОСОБА_3 право власності на нього на підставі рішення виконавчого комітету Гатнянської сільської ради від 12.09.2012р. за №8/12 та зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.12.2012р. Тобто відповідач ОСОБА_3 набула законну можливість виконати мирову угоду затверджену ухвалою суду в частині зобов'язання подарувати ? частину цього будинку малолітньому сину обох сторін ОСОБА_2. Посилаючись на ч. 1 ст. 202, ст.509, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 526, 527, ч.1 ст.203, ч. 1 ст. 215, ч. 6 ст. 203, ч.3 ст.215 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", 3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" вважає, що, вчинивши оспорюваний правочин, відповідач ОСОБА_3 не тільки порушила умови затвердженої судом мирової угоди, але й вчинила даний правочин в порушення прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2 в цій частині зобов'язань. Обґрунтовував також позовні вимоги ч.1 ст.15, 1, 2, 6ст.13, ч.1 ст.215, частини 1 та 6 ст. 203,ч.1 ст.328, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. 3 ст. 271 ЦПК Українипринципу 8 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, статтю 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеній в Ухвалі від 04.02.2015р. по цивільній справі №6-38307св14 (номер у ЄДРСР 42686261).
Остаточно просив суд визнати частково недійсним договір дарування від 06 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в частині дарування ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: с.Гатне, вул.Каштанова, 31 Києво-Святошинського району Київської області; Скасувати рішення державного реєстратора - ОСОБА_7 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.06.2013 року індексний № 2921629 в частині державної реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку за адресою: вул. Каштанова, 31, с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області; Визнати за малолітнім ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 299,5 кв.м., житловою площею 142,2 кв.м., розташованого за адресою: с.Гатне, вул.Каштанова, 31, Києво-Святошинського району Київської області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, у подальшому подав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Подано суду письмові заперечення проти позовних вимог з посиланням на нікчемність укладеної з позивачем мирової угоди. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. У подальшому представник відповідача та відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_7 нотаріус ОСОБА_5 в поданій до суду заяві просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Третя особа Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в листі до суду просить вирішити питання відповідно до вимог чинного законодавства та розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів цивільної справи №2-212/10 за позовом ОСОБА_1доОСОБА_6 про поділ майна подружжя встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області про розподіл спільного майна подружжя, яке було надбане протягом спільного життя в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. При розгляді даної справи між сторонами була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 13 липня 2010 року. Ухвала суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі сторонами не оскаржувалася та набрала чинності.
Відповідно до п. 3 зазначеної мирової угоди ОСОБА_6 зобов’язувалася після закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: вул. Каштанова, 31, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область, подарувати ? частину цього будинку малолітньому сину обох сторін ОСОБА_2.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 листопада 2012 року та Витягу про державну реєстрацію прав від 02 листопада 2012 року, спірне домоволодіння, що знаходиться за адресою, с.Гатне, вул.Каштанова,31, було введено в експлуатацію та оформлене за відповідачем ОСОБА_3 право власності на нього на підставі рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради від 12 вересня 2012 року за №8/12 та зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 грудня 2012 року.
Згідно договору дарування житлового будинку від 06 червня 2013 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Каштанова, 31, загальною площею 299,5 кв.м., житловою площею 142,2 кв.м. Житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер якої: 3222481601:01:056:0049, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Каштанова, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Даний договір посвідчено ОСОБА_5, нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1153.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 червня 2013 року право власності на вищезазначений будинок зареєстровано 06 червня 2013 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 за індексним № 2921629, на підставі рішення державного реєстратора ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.
На підставі встановлених вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 невиконанням умов мирової угоди, укладеної 13 липня 2010 року між нею та позивачем ОСОБА_1, затвердженої ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 13 липня 2010 року у цивільній справі №2-212/10, та відчуженням спірного житлового будинку, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Каштанова, 31, шляхом дарування його відповідачу ОСОБА_4, порушені майнові права малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме право на отримання у власність 1/2 частини зазначеного житлового будинку.
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 набула можливості виконати свої зобов'язання за мировою угодою від 13 липня 2010 року після того, як спірний житловий будинок був введений в експлуатацію і вона отримала Свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно від 02 листопада 2012 року та була проведена відповідна державна реєстрація прав на нього від 02 листопада 2012 року.
Однак, відповідач ОСОБА_3 протиправно подарувала 1/2 частку спірного житлового будинку відповідачу ОСОБА_4, тоді як відповідно до мирової угоди зобов'язана була подарувати її малолітньому ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до. ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як передбачено статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати будь-які договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Згідно вимог ч.2 статті 177 Сімейного кодексу України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Частиною 3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 06 червня 2013 року та документів, на підставі яких він був укладений, попередній дозвіл органу опіки та піклування на його укладення не надавався, тобто оспорюваний договір укладений без дотримання та в порушення прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2.
Крім того, укладаючи даний договір дарувальник, тобто відповідач ОСОБА_3 вказала в п.4 Договору неправдиві свідчення про те, що прав третіх осіб щодо відчужуваного житлового будинку немає і відсутні будь-які права малолітніх, неповнолітніх дітей.
Таким чином договір дарування житлового будинку від 06 червня 2013 року укладений в порушення вимог чинного законодавства, тобто без попереднього дозволу органу опіки та піклування, а також він суперечить правам та інтересам малолітнього ОСОБА_2
Посилання відповідача ОСОБА_3 в письмових запереченнях на нікчемність укладеної з позивачем ОСОБА_1 мирової угоди в частині її зобов'язання подарувати 1/2 частину спірного будинку після введення його в експлуатацію, є безпідставним, так як дана угода затверджена ухвалою Києво-Святошинського районного суду і у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1 та 2ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Про те, що мирова угода є цивільно-правовим зобов'язанням, витікає з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.12.2011 р., в якому викладені правові позиції Верховного суду України щодо окремих норм матеріального права.
Тобто, в даному випадку відповідач ОСОБА_3 після введення спірного житлового будинку в експлуатацію та оформлення за нею права власності на нього, мала право вільно розпорядитись тільки 1/2 частиною цього будинку, в тому числі подарувати її відповідачу ОСОБА_4, тоді як відповідно до укладеної з позивачем мирової угоди (договору), що затверджена ухвалою Києво-Святошинського районного суду 13.07.2010 року та вимог частин 1 та 2 ст.13 ЦК України зобов'язана була утриматися від дарування іншої 1/2 частини цього будинку відповідачу ОСОБА_8, так як такі дії порушують права малолітнього ОСОБА_2.
Згідно ч.6 ст.13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Суд приходить до висновку, що такими наслідками в даній справі має бути визнання судом на підставі ч.1 ст.215, частин 1 та 6 ст. 203ЦК України частково недійсним договір дарування від 06 червня 2013 року житлового будинку, в частині дарування Ладан ОСОБА_9 ОСОБА_10 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: вул. Каштанова, 31, в с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за №1153 та як наслідок скасування в зазначеній частині рішення державного реєстратора про реєстраціюправа власності на даний житловий будинок за ОСОБА_4.
Крім того, для ефективного захисту майнового права малолітнього ОСОБА_2, визнаного відповідачем ОСОБА_3 у мировій угоді, що затверджена ухвалою Києво-Святошинського районного суду 13 липня 2010 року,суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Каштанова,31 в с.Гатне, Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, тобто, в даному випадку визнання судом права власності за малолітнім ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного житлового будинку.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктом 2.6. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року №1429/20167 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.
Тобто, державний реєстратор вносить запис про скасування державної реєстрації права власності саме на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Враховуючи викладене, в зв'язку з визнанням недійсним договору дарування від 06 червня 2013 року житлового будинку в частині дарування Ладан ОСОБА_9 ОСОБА_10 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: вул. Каштанова, 31, в с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області,наявні правові підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за ОСОБА_4 в зазначеній частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК Українисуд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно принципу 8 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.
Відповідно до статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладеній в Ухвалі від 04 лютого 2015 року по цивільній справі №6-38307св14, у випадку наявності будь якої правової колізії, неповноти, нечіткості, або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог статті 8 ЦПК України та статті 3 Конвенції "Про права дитини" повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 13, 15, 16, 202, 203, 215, ч.1 ст.242, ч.1 ст.328, ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України,ч.2 ст. 177 СК України, Декларацією прав дитини, ст.3 Конвенції "Про права дитини", ч. 3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. ч. 3 ст. 271, 57-64, 208-223 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задоволити.
Визнати частково недійсним договір дарування від 06.06.2013 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 06.06.2013 року та зареєстрований в реєстрі за №1153, в частині дарування ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: с.Гатне, вул.Каштанова, 31, Києво-Святошинського району Київської області.
Скасувати рішення державного реєстратора - ОСОБА_7 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, кім. 25) від 06.06.2013 року індексний № 2921629 в частині державної реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності за ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку за адресою: вул. Каштанова, 31, с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 299,5 кв.м., житловою площею 142,2 кв.м., розташованого за адресою: с.Гатне, вул.Каштанова, 31, Києво-Святошинського району Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич
