ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2017 року
Справа № 913/518/13-г
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот", м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Товариство),
на рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016
зі справи № 913/518/13-г
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія),
до Товариства
про стягнення 47 206 502,88 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Мицька Р.М.,
відповідача - Демидаса Д.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення "інфляційних втрат" у розмірі 16 629 105,41 грн. та 3% річних у розмірі 30 577 394,47 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу за договором поставки природного газу від 22.12.2009 №06/09-1984 (далі - Договір).
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2014: позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь Компанії 16 629 105,41 грн. "інфляційних втрат"; 30 577 394,47 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 постанову апеляційного господарського суду від 21.10.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 рішення місцевого господарського суду від 01.07.2014 та постанову апеляційного господарського суду від 30.03.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.2016 (суддя Драгнєвіч О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І. і Зубченко І.В.): позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь Компанії: 16 629 105,41 грн. "інфляційних нарахувань"; 30 577 394,47 грн. - 3% річних та 68 820 грн. судового збору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 з даної справи та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відповідність висновків попередніх судових інстанцій нормам матеріального і процесуального права, спростування відповідних доводів викладеним у відзиві, та просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення -без змін, а "витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у даній справі покласти на Відповідача".
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
22.12.2009 Компанією (постачальник) та Товариством (покупець) укладено Договір.
У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до Договору, а саме: від 10.03.2010 № 1, від 31.05.2010 № 3, від 01.06.2010 № 4, від 06.07.2010 № 9 та від 06.08.2010 № 6.
Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 1 584,40 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того, включає:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того, ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 708,39 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 050,07 грн.
Згідно з додатковою угодою від 31.05.2010 № 3 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"Ціна за 1000 куб.м природного газу становить:
з 01.04.2010 - 2 020,25 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 152,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 583,55 грн.
З 01.05.2010 - 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 124,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 549,95 грн.
З 13.05.2010 - ціна за 1000 куб.м природного газу, що використовується покупцем для технологічних потреб становить 1 633,30 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92.30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 109,92 грн."
Додатковою угодою від 01.06.2010 № 4 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01 червня по 30 червня 2010 року ціна за 1000 куб.м природного газу становить:
5.1.1 для технологічних потреб - 1 633,30 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 109,92 грн.;
5.1.2 для інших власних потреб - 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 549,95 грн."
Додатковою угодою від 06.07.2010 № 9 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01.07.2010 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 992,80 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 113,60 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 146,26 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2575,51 грн."
Додатковою угодою від 06.08.2010 № 6 пункт 5.1 Договору викладено в такій редакції:
"З 01.08.2010 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 911,01 грн."
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Відповідно до пункту 6.4 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Компанія протягом січня-грудня 2010 року передала у власність Товариству природний газ на суму 2 760 978 285,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2010 на суму 158 239 174,79 грн.; від 28.02.2010 на суму 156 888 723,25 грн.; від 31.03.2010 на суму 202 138 705,66 грн.; від 30.11.2010 на суму 169 551 857,45 грн.; від 30.11.2010 на суму 168 673 869,55 грн.; від 30.06.2010 на суму 132 370 664,90 грн.; від 31.07.2010 на суму 98 066 719,61 грн.; від 31.08.2010 на суму 243 733 256,26 грн.; від 30.09.2010 на суму 361 553 466,83 грн.; від 31.10.2010 на суму 331 251 526,99 грн.; від 30.11.2010 на суму 320 491 303,22 грн. та від 31.12.2010 на суму 418 019 016,74 грн.
Товариство не в повному обсязі здійснило оплату за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2010 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість з оплати поставленого природного газу в сумі 503 912 285,25 грн.
На момент звернення з даним позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем не погашена та становить 503 912 285,25 грн., Компанією заявлено до стягнення "інфляційні втрати" в сумі 16 629 105,41 грн. за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року та 3% річних у сумі 30 577 394,47 грн. за період з 28.01.2011 по 06.02.2013.
Факти порушення Товариством грошового зобов'язання на суму 503 912 285,25 грн. за спожитий природний газ, наявність заборгованості за зобов'язаннями з січня по грудень 2010 року в зазначеній сумі та допущення Товариством прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором встановлені під час вирішення господарського спору у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011).
18.02.2016 ухвалою господарського суду Луганської області у справі 3/5014/866/2012(9/11/2011) затверджено мирову угоду від 16.09.2015.
Згідно з пунктом 4 даної мирової угоди Товариство зобов'язується сплатити на користь Компанії суму основного боргу в сумі 503 912 285,25 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 20 997 417,55 грн., а в двадцять четвертому місяці - 20 997 417,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Абзацом другим пункту 2 мирової угоди обумовлено, що її сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї мирової угоди не є пеня, 3% річних та "інфляційні втрати", тобто Компанія не відмовляється від позовних вимог у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) щодо стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат".
Дана мирова угода не є новацією зобов'язань за Договором за зобов'язаннями з поставки природного газу за період січень-грудень 2010 року, оскільки її предметом визначено лише порядок виконання судового рішення у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) у частині вимог про стягнення основної заборгованості та судових витрат, без зміни предмета зобов'язання та способу його виконання.
Докази належного виконання Товариством зобов'язань за Договором в частині проведення повного та своєчасного остаточного розрахунку з Компанією за поставлений йому природний газ протягом січня-грудня 2010 року відсутні.
На підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Товариству були нараховані "інфляційні втрати" в сумі 16 629 105,41 грн. за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року та 3% річних у сумі 30 577 394,47 грн. за період з 28.01.2011 по 06.02.2013.
Перевіривши розрахунки і періоди нарахування 3% річних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правильність визначення позивачем періоду нарахування та про допущення позивачем арифметичних помилок під час підрахунку. Правильна сума 3% річних, нарахованих на суму боргу 503 912 285,25 грн. за 740 днів прострочення складає є 30 607 494, 15 грн. (що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача 3% річних саме у заявленій позивачем сумі, а саме: 30 577 394, 47 грн.
Перевіривши розрахунок "інфляційних втрат", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача 16 629 105,41 грн. "інфляційних втрат" за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року.
Судами попередніх інстанцій не прийнято як належний та допустимий доказ висновок ТОВ "Український центр судових експертиз" від 08.09.2015 № 1-08/09, оскільки вирішення питання щодо правильності наведених розрахунків нарахованих "інфляційних втрат" та 3% річних потребує правової оцінки та належить виключно до компетенції суду. Крім того, як вбачається зі змісту висновку судового експерта, останній посилається на наявність дії форс-мажорних обставин з 16.04.2014 стосовно виконання Товариством зобов'язань за Договором. У період здійснення нарахування у даній справі обставини, які впливали б на виконання Товариством зобов'язань за Договором та відповідальність Товариства та які з урахуванням умов Договору і положень чинного законодавства можна визначити як форс-мажорні, були відсутні.
Товариство заперечує правомірність стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних, зазначаючи, що, оскільки сторонами не було дотримано умови Договору щодо внесення 100% попередньої оплати у встановлені строки, поставки газу відбулися без її здійснення, що свідчать про те, що сторони фактично змінили умови Договору щодо порядку розрахунків за Договором. Оскільки нового порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ сторони в Договорі не передбачили, строк виконання грошового зобов'язання за Договором необхідно визначати саме моментом пред'явлення кредитором відповідної вимоги боржнику згідно з положеннями частини другої статті 530 ЦК України. Враховуючи те, що Компанія не зверталася до Товариства з такою вимогою, строк виконання грошового зобов'язання не настав, відповідно, право позивача як кредитора не порушено.
Щодо вказаного заперечення Товариства судами попередніх інстанцій зазначено таке.
Пунктом 6.1 Договору сторонами було чітко встановлені строки оплати за поставлений газ, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530 ЦК України в частині необхідності пред'явлення позивачем як кредитором відповідної вимоги та обов'язку відповідача як боржника виконати обов'язок у семиденний строк.
Сторонами не було дотримано умов пункту 6.1 Договору в частині внесення відповідачем 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки, що також не заперечується сторонами. Зазначені обставини також були встановлені під час розгляду господарської справи №3/5014/866/2012(9/11/2011).
Відповідно до частини першої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 названого Кодексу.
Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поставка Компанією природного газу без попередньої оплати Товариства не свідчить про зміну умов Договору, оскільки в даному випадку продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Компанії "інфляційних втрат" у розмірі 16 629 105,41 грн., нарахованих за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, та 3 % річних у розмірі 30 577 394,47 грн., нарахованих за період з 28.01.2011 по 06.02.2013 за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу.
Відповідно до приписів ЦК України:
- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);
- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);
- у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611);
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливим заходом відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким є правовий висновок Верховного Суду України, що неодноразово викладався в його судових рішеннях, зокрема у постанові від 09.11.2016 № 9/5014/969/2012(5/65/2011) та ін. Відповідний висновок згідно з частиною третьою статті 82 та частиною першою статті 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) враховується судами при застосуванні норм права.
З огляду на відповідні законодавчі приписи, правові висновки Верховного Суду України та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши, що: Компанія свої зобов'язання за Договором стосовно поставки природного газу виконала належним чином; Товариство свої обов'язки за Договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ належним чином не виконало; сума основного боргу Товариства перед Компанією на час звернення з позовом до суду складає 503 912 285,25 грн. та залишається несплаченою; Товариством допущено прострочення виконання грошового зобов'язання; сторонами не вносилися зміни до Договору стосовно терміну та порядку оплати, укладена сторонами мирова угода стосується лише погашення боржником суми основного боргу та витрат зі сплати судового збору, стягнутих на підставі судового рішення у справі №3/5014/866/2012 (9/11/2011); поставка Компанією природного газу без попередньої оплати Товариством не свідчить про зміну умов Договору, оскільки в даному випадку продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні, - дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання сум інфляційних нарахувань та 3 % річних.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не спростовують. Переважно відповідні доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж згадані доводи не знайшли свого підтвердження в судах першої та апеляційної інстанцій, і переконливих заперечень стосовно відповідних правових висновків цих судових інстанцій скаржником не наведено. Не вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень й порушення місцевим та апеляційним господарськими судами передбачених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів. Водночас цими судами виконано вказівки касаційної інстанції, зазначені в постанові Вищого господарського суду України з даної справи від 19.07.2016, тобто додержано вимог статті 11112 названого Кодексу.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 зі справи № 913/518/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя С. Бондар
Суддя В. Палій
