донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.11.2016 справа №913/518/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №138/16 від 01.02.2016 року ОСОБА_6 – представник за довіреністю №05/48 від 11.12.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського суду
Луганської області
від
04.10.2016р. ( повний текст 10.10.16 р.)
у справі
№913/518/13-г (суддя О.В. Драгнєвіч)
за позовом
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача
Приватного акціонерного товариства “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область
про
стягнення 47 206 502,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_7" нарахованих у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат в сумі 16 629 105,41 грн., розрахованих за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, а також 3% річних в сумі 30 577 394,47 грн.,розрахованих з 28.01.2011 по 06.02.2013, у зв’язку із допущеним простроченням проведення розрахунків за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 та укладених до нього додаткових угод (т.1, а.с.119-122).
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2014 у справі №913/518/13-г (яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 було залишено без змін) позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_7" задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 30 577 394,47 грн., інфляційні втрати в сумі 16 629 105,41 грн (т.1, а.с.39-45; т.3, а.с.25-31).
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 постанову апеляційного господарського суду від 21.10.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду (т.3, а.с.86-91).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 залишено без змін (т.3, а.с. 149-157).
Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі № 913/518/13-г скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області (т.3, а.с.236-242).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, судовому засіданні від 20.09.2016 представник позивача надав усні та письмові пояснення, згідно яких: під час виготовлення позову в його змісті були допущені арифметичні помилки, зокрема, сума 3% річних в розмірі 30 577 394 грн 47 коп. вказана у прохальній частині позову помилково, правильною сумою, що підлягає стягненню з відповідача та формує ціну позову є 30 577 397 грн. 47 коп.
У судовому засіданні від 04.10.2016 року позивачем не подано у відповідності до вимог ст.22 ГПК України відповідної заяви про збільшення розміру позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 30 577 397, 47 грн. Представник позивача підтримав заявлені в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача 3% річних саме в сумі 30 577 394,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 16 629 105,41 грн. (всього 47 206 499 грн. 88 коп.), вказав на не принциповість різниці в 3 грн. в заявленій до стягнення сумі, залишив це на розсуд суду, просив позов задовольнити повністю. Отже, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 30 577 394,47 грн., розраховані за період з 28.01.2011 по 06.02.2013, та інфляційні втрати в сумі 16 629 105,41 грн., розраховані за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.2016 р. позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ інфляційні нарахування в сумі 16 629 105 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 30 577 394 грн. 47 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 68 820 грн. 00 коп. (т.4, а.с. 64-71)
Не погодившись з вищезазначеним рішенням Приватне акціонерне товариство “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область звернулось із апеляційною скаргою №05юд/10071 від 07.10.2016 р., за змістом якої просить рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 р. по справі №913/518/13-г скасувати. Прийняти нове рішення по справі, яким повністю відмовити у позові Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення 3% річних за несвоєчасні розрахунки за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 р.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.16р. порушено провадження у справі №913/518/13-г., справу призначено до розгляду на 14.11.2016 на 11:15 год.
За результатами автоматизованого розподілу справи від 20.10.2016 р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Попков Д.О., Радіонова О.О.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2016 р. №1525 у зв’язку з надходженням у відпустці суддів Радіонової О.О та ОСОБА_8 через перебування у відпустці на дату слухання справи 14.11.2016 р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/518/13-г.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.2016 р. сформовано склад колегії: головуючий – суддя Чернота Л.Ф., члени колегії: суддя Бойченко К.І., та суддя Зубченко І.В.
Від представника Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ отримано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2016 р. вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі.
Під час розгляду справи судова колегія оголосила перерву до 21.11.2016 р. о 10:45 год.
21.11.2016 року через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи, які судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2016 р. були присутні представники обох сторін, які підтримали позицію, викладену в попередньому судовому засіданні.
Крім того,у судовому засіданні скаржник надав клопотання про призначення у справі судово-економічну експертизу. Колегія суддів відхилила клопотання, як необґрунтоване.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/518/13-г.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2009 між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” –постачальник- та Закритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об’єднання “АЗОТ”, яке в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” –покупець- був укладений договір поставки природного газу №06/09-1984, відповідно до п.1.1 якого постачальник згідно з цим договором зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 цього договору.(т.1, а.с.136-142).
Відповідно до п.1.3. договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.
Положеннями п.2.1 договору передбачено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.01.2010 по 31.03.2010 включно газ в обсязі до 250000 тис. м куб.
Розділом 5 договору сторони узгодили ціну газу та тариф на його транспортування. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 584,40 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92.30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 1 708,39 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2050,07 грн.
Разом з тим, сторонами також було укладено ряд додаткових угод до договору, а саме: №1 від 10.03.2010, №3 від 31.05.2010, №4 від 01.06.2010, №5 від 06.07.2010, №5/1 від 29.07.2010 та №6 від 06.08.2010, якими було визначено обсяги поставки газу на наступний період, а також вартість переданого природного газу (т.1, а.с. 143-152).
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 10.03.2010 доповнено п.2.1. договору абзацом в наступній редакції: “постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 квітня 2010 року до 30 вересня 2010 року включно, газ в обсязі до 600 000 тис. куб.м., за наявності його в обсязі, в тому числі по місяцях”.
В пункті 11.1 договору після слів : “і діє в частині поставки газу до” викладено в наступній редакції: “ 30 вересня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення” (п.5 додаткової угоди) (т.1, а.с.143-144).
Відповідно до змісту додаткової угоди №3 від 31.05.2010 п. 5.1 викладено в наступній редакції:
Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить: з 01.04.2010 - 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2152,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2583,55 грн.
З 01.05.2010 - 1992,80 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2124,96 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2549,95 грн.
З 13.05.2010 - ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується покупцем для технологічних потреб становить 1633,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92.30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2109,92 грн (т.1, а.с.145-148).
Додатковою угодою № 4 від 01.06.2010 було внесено зміни до п.1.1. договору, визначивши, що придбаний газ використовується покупцем для технологічних та інших власних потреб, а також у п. 5.1 договору, у зв'язку з чим п. 5.1 договору викладено в наступній редакції.
З 01 червня по 30 червня 2010 року ціна за 1000 куб.м. природного газу становить:
5.1.1 для технологічних потреб - 1633,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1758,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2109,92 грн.;
5.1.2 для інших власних потреб - 1992,80 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 92,30 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2549,95 грн (т.1, а.с.149).
Додатковою угодою №5 від 06.07.2010 було внесено зміни у п. 5.1 договору, у зв'язку з чим п. 5.1 договору викладено в наступній редакції.
З 01.07.2010 ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1992,80 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 113,60 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2146,26 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2575,51 грн (т.1, а.с.150).
Згідно п.1 додаткової угоди №5/1 від 29.07.2010 доповнено п.2.1. договору абзацом в наступній редакції: “постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 жовтня 2010 року до 31 грудня 2010 року включно, газ в обсязі до 380 000 тис. куб.м., за наявності його в обсязі, в тому числі по місяцях”.
В пункті 11.1 договору після слів : “і діє в частині поставки газу до” викладено в наступній редакції: “ 31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення” (п.2 додаткової угоди) (т.1, а.с.151).
Додатковою угодою №6 від 06.08.2010 було внесено зміни у п. 5.1 договору, у зв'язку з чим п. 5.1 договору викладено в наступній редакції.
З 01.08.2010 ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2911,01 грн (т.1, а.с.152).
Сторонами протягом січня-грудня 2010 року підписані актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 року на суму 158239174,79 грн., від 28.02.2010 року на суму 156888723,25 грн., від 31.03.2010 року на суму 202138705,66 грн., від 30.11.2010 року на суму 169551857,45 грн., від 30.11.2010 року на суму 168673869,55 грн., від 30.06.2010 року на суму 132370664,90 грн., від 31.07.2010 року на суму 98066719,61 грн., від 31.08.2010 року на суму 243733256,26 грн., від 30.09.2010 року на суму 361553466,83 грн., від 31.10.2010 року на суму 331251526,99 грн., від 30.11.2010 року на суму 320491303,22 грн. та від 31.12.2010 року на суму 418019016,74 грн. На загальну суму 2 760 978 285,25 грн.(т.1, а.с.153-164).
Розділом 6 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків. Оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Разом з тим, в п.6.4 договору сторони передбачили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за даним договором постачальник зараховує кошти, що надішли від покупця, як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Приватне акціонерне товариство “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, відповідач по справі, неналежним чином виконав свої обов'язки за договором в частині своєчасного та повного проведення розрахунку, сплатив вартість поставленого йому природного газу за період січень-грудень 2010 року частково, в сумі 2 257 066 000,00 грн., у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 503 912 285,25 грн.
Сума основного боргу відповідача перед позивачем на час звернення з даним позовом до суду (в лютому 2013 року) складала 503 912 285,25 грн. та залишалася несплаченою, що призводило до подальшого прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем на підставі ст.625 ЦК України було донараховано на суму основного боргу інфляційні втрати за період лютий 2011 року – грудень 2012 року в розмірі 16 629 105,41 грн. та 3% річних за період з 28.01.2011 по 06.02.2013 у розмірі 30 577 394,47 грн., що і стало підставою для звернення Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ із відповідним позовом до відповідача.
Зазначені обставини, зокрема, були предметом дослідження під час вирішення спору господарським судом у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011), в якій позивачем була заявлена до стягнення вказана сума основного боргу за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 (за зобов’язаннями січня - грудня 2010 року), а також у зв’язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов’язання – нарахована пеня в сумі 2054254 грн. 07 коп. за період з 11.12.2010 по 29.12.2010, інфляційні витрати в сумі 2813306 грн. 15 коп. за грудень 2010 року, 3% річних в сумі 1154553 грн. 27 коп. за період з 11.12.2010 по 27.01.2011. Проаналізувавши розгляд справи №3/5014/866/2012(9/11/2011) в усіх інстанціях господарський суд першої інстанції встановив, що в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 503912285 грн. 25 коп. за спожитий природний газ у січні-грудні 2010 року за вказаним договором рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишені без змін та набрали законної сили. Вказаними судовими рішеннями в частині, що набрала законної сили, встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання на суму 503 912 285 грн. 25 коп., наявність заборгованості за зобов’язаннями січня – грудня 2010 року у зазначеній сумі та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до п. 1, 2 мирової угоди сторони домовились про наступне: рішенням господарського суду Луганської області 17.06.2014 року у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) стягнуто з ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_7” на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року в розмірі 503912285,25 грн., пеню в розмірі 1027127,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 2813306,15 грн., 3% річних в розмірі 1154553,27 грн., витрати зі сплати держмита в розмірі 25500,00 грн. та інформаційно-технічні витрати в розмірі 236,00 грн.
З огляду на те, що ПрАТ “Сєвєродонецьке об'єднання ОСОБА_7” було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2014 року у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011), протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 94, сторони дійшли згоди про укладення цієї мирової угоди в частині суми основного боргу та судових витрат.
За умовами п. 4 мирової угоди відповідач зобов'язується сплатити на користь ДК “Газ України” заборгованість по сплаті основного боргу за Договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 року в сумі 503912285,25 грн., витрат зі сплати держмита в розмірі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., рівними частинами щомісячно впродовж двадцяти трьох місяців по 20997417,55 грн., а в двадцять четвертому місяці - 20997417,60 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв'язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Також, абзацем 2 п. 2 мирової угоди обумовлено, що її сторони підтверджують та однаково розуміють, що предметом цієї мирової угоди не є пеня, 3% річних та інфляційні втрати, тобто ДК “Газ України” не відмовляється від позовних вимог у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011) стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначена мирова угода не є домовленістю про передачу ДК “Газ України” відступного (ст.600 ЦК України) та/або прощенням пені, 3% річних, та інфляційних втрат (ст.605 ЦК України).
Суд проаналізувавши 2, 4 статті 604 ЦК України, дійшов до висновку, що дана мирова угода не є новацією зобов'язань за договором поставки природного газу від 22.12.2009 № 06/09-1984 за зобов'язаннями з поставки природного газу за період січень-грудень 2010 року, оскільки її предметом визначено лише порядок виконання судового рішення у справ № 3/5014/866/2012(9/11/2011) в частині вимог про стягнення основної заборгованості та витрат зі сплати судового збору без зміни предмета зобов'язання та способу його виконання. Отже, не припиняються й додаткові зобов'язання (нарахування 3% річних/інфляційних втрат), пов'язані з первісним.
Крім того, суд зауважує про те, що на час розгляду даного спору господарським судом Луганської області прийнято рішення від 24.03.2016 у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) з урахуванням ухвали від 06.04.2016, яким позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_7” задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_7” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пеню у сумі 2 054 254,07 грн., 3% річних у сумі 1 154 553,27 грн., інфляційні втрати у сумі 2 573 306,15 грн. В решті позову відмовлено.
В підставу відмови у задоволенні частини позовних вимог судом покладено неточність здійснених позивачем розрахунків заявленої суми інфляційних втрат, зокрема, неправильне визначення сформованої суми боргу з урахуванням здійснених відповідачем проплат.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2016 у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання ОСОБА_7” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області по справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) від 24.03.2016, з урахуванням ухвали від 06.04.2016, залишено без змін.
Як вбачається, під час розгляду спору у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) господарським судом було ретельно досліджено питання проведених між сторонами розрахунків за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 за зобов’язаннями січня – грудня 2010 року, здійснених відповідачем проплат, за результатами розгляду якого, також підтверджено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання на суму 503912285 грн. 25 коп., наявність заборгованості за зобов’язаннями січня – грудня 2010 року у зазначеній сумі та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання.
Крім того, з огляду на встановлені господарським судом під час розгляду спору у справі №3/5014/866/2012(9/11/2011) обставини, а саме хронологію здійснених відповідачем проплат за зобов’язаннями січня-грудня 2010 року (сум та дат платежів, зарахування позивачем частини платежів у відповідності до п.6.4. договору в рахунок поставленого природного газу за минулі періоди, незалежно від вказаного призначення платежу в платіжному дорученні), підтверджено факт недотримання сторонами умов п.6.1 договору в частині здійснення відповідачем 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки.
Зазначене також підтверджується даними наявного в матеріалах справи розрахунку боргу із зазначенням дат, сум здійснених відповідачем проплат за зобов’язаннями січня – грудня 2010 року (т.1, а.с.123-128), а також не заперечується самими сторонами.
Разом з тим, факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання за вказаним договором, допущення прострочення, було також предметом розгляду господарським судом у справі №913/869/14. Суд першої інстанції ретельно проаналізував обставини вказаної справи та дійшов до висновку, що за даною справою, підставою для відмови позивачу в частині нарахованих 3% річних та інфляційних у зв’язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов’язання, стали висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанції про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання у період дії антитерористичної операції, починаючи з 16.04.2014.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.( ст. 35 Господарського процесуального кодексу України)
Отже, вищевказаними судовими рішеннями було підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 503 912 285 грн. 25 коп. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань в частині проведення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений останньому природний газ протягом січня-грудня 2010 року за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009, та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання, а тому згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що факт належного виконання позивачем зобов’язань за вказаним договором, зокрема, поставки природного газу в зазначених обсягах не потребує повторного доведення, зокрема, і не потребує повторного доведення факт прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем за даним договором.
Як вже було з’ясовано господарським судом першої інстанції, спір між сторонами у даній справі виник з приводу продовження нарахування позивачем компенсаційних платежів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України у зв’язку з допущеним простроченням відповідачем в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за договором та непогашенням суми боргу протягом тривалого часу.
На час звернення позивачем до суду із відповідним позовом зазначена сума заборгованості 503 912 285 грн. 25 коп. обліковується за відповідачем та останнім не погашена.
Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ заявлена вимога про стягнення з відповідача нарахованих у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат в сумі 16 629 105,41 грн., розрахованих за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, а також 3% річних в сумі 30 577 394,47 грн., розрахованих з 28.01.2011 по 06.02.2013, у зв’язку із допущеним простроченням проведення розрахунків за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач заперечує правомірність стягнення вказаних сум, вважаючи, що оскільки сторонами не було дотримано умови договору щодо внесення 100% попередньої оплати у встановлені строки, поставки газу відбулись без її здійснення, що свідчать про те, що сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків за договором. Оскільки нового порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ сторони в договорі не передбачили, за твердженням відповідача, строк виконання грошового зобов'язання за договором необхідно визначати саме моментом пред'явлення кредитором відповідної вимоги боржнику згідно положень частини 2 ст.530 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із такою вимогою, строк виконання грошового зобов’язання не настав, відповідно право позивача як кредитора не порушено.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 19.07.2016 по справі №913/518/13-г суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи та виконав вимоги викладені у вищевказаній постанові. Зокрема, суду першої інстанції треба було з’ясувати чи було сторонами змінено умови договору щодо порядку розрахунків за договором, враховуючи те, що поставка відбувається не за умовами попередньої оплати та, відповідно, чи настав строк виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України)
Положеннями ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі–продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі–продажу не встановлено інший строк оплати.
В укладеному договорі сторонами були чітко встановлені строки оплати за поставлений газ, відповідно до п.6.1 договору, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України в частині необхідності пред’явлення позивачем як кредитором відповідної вимоги та обов’язку відповідача як боржника виконати обов’язок у семиденний строк.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі–продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
Судом першої інстанції було встановлено, що матеріали справи (дати та суми здійснених відповідачем платежів, т.1,а.с.123-128) свідчать про те, що сторонами не було дотримано умов п.6.1. договору в частині внесення відповідачем 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки, що також не заперечується сторонами. Зазначені обставини також були встановлені під час розгляду господарським судом справи №3/5014/866/2012(9/11/2011), в якій судом було ретельно досліджено зокрема формування боргу, дати та суми здійснених відповідачем платежів, врахування позивачем частини платежів згідно п.6.4 договору – за газ поставлений в минулі періоди, допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання, правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на те, що в п. 6.1 договору сторонами визначено строк остаточного розрахунку за спожитий газ на підставі акта приймання–передачі газу (за місяць передачі газу) – до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу (рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 набрало законної сили).
Відповідно до вимог ч. 2 ст.693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК України.
Отже, відповідно до вищевказаної норми виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Апеляційний суд погоджується з висновком суд першої інстанції, щодо помилковісті доводів відповідача про те, що оскільки поставка природного газу, здійснена позивачем без попередньої оплати відповідача, сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків, не встановивши строк виконання грошового зобов’язання, а оскільки в договорі відсутній конкретний строк, та вимога згідно ч.2 ст.530 ЦК України відповідачу не направлялася, то відсутнє прострочення виконання зобов’язання.
Поставка Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, м.Київ природного газу без попередньої оплати відповідача не свідчить про зміну умов договору, оскільки в даному випадку продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов’язанні.
В договорі в п.6.1. договору сторони визначили строк остаточного розрахунку за спожитий газ на підставі акта приймання–передачі газу (за місяць передачі газу) – до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Зокрема, в акті приймання-передачі газу зазначаються фактичні, а не заплановані обсяги поставленого газу, його ціна та вартість (згідно п.4.4. договору). Відповідно 09 число місяця, наступного за місяцем передачі газу, для відповідача є останнім днем для можливості проведення остаточного розрахунку з позивачем за відповідний місяць поставки газу.
Приватне акціонерне товариство “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область належним чином зобов’язання в частині проведення повного та своєчасного остаточного розрахунку з позивачем за зобов’язаннями січня-грудня 2010 року (до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу)не виконало, відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов’язання, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом про стягнення платежів, нарахованих згідно ст.625 ЦК України (зазначене, зокрема, було встановлено господарським судом і під час розгляду справи №3/5014/866/2012(9/11/2011).
Докази щодо належного виконання відповідачем зобов’язань за договором в частині проведення повного та своєчасного остаточного розрахунку з позивачем за поставлений йому природний газ протягом січня-грудня 2010 року в матеріалах справи відсутні.
На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу були нараховані інфляційні втрати в сумі 16 629 105,41 грн., розраховані за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року, а також 3% річних в сумі 30 577 394,47 грн., розраховані з 28.01.2011 по 06.02.2013р. (т.1, а.с.119-122).
Перевіривши розрахунки позивача і періоди нарахування 3% річних суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правильність визначення позивачем періоду нарахування. Щодо самого розрахунку, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення позивачем арифметичних помилок під час підрахунку.
За висновком суду першої інстанції, правильною сумою 3% річних, нарахованих на суму боргу 503 912 285,25 грн. за 740 днів прострочення складає 30 607 494 грн. 15 коп. (що є більшою сумою, ніж заявлено позивачем).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення розмір заявленої позивачем суми 3% річних, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, та стягнення з відповідача 3% річних саме в заявленій позивачем сумі – 30 577 394 грн. 47 коп.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія зазначає про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 16 629 105,41 грн., розрахованих за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року.
Відповідачем в ході розгляду справи було надано висновок ТОВ “Український центр судових експертиз” № 1-08/09 від 08.09.2015 експертного дослідження від 08.09.2015 № 1-08/09 (т.2, а.с.232-257), який, за твердженням відповідача спростовує розрахунок 3% та інфляційних витрат, зроблений позивачем. Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що вирішення питання щодо правильності наведених розрахунків нарахованих інфляційних втрат та 3% річних потребує правової оцінки та належить виключно до компетенції суду. За змістом висновку судового експерта, останній посилається на наявність дії з 16.04.2014 форс-мажорних обставин стосовно виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/09-1984 від 22.12.2009. Нарахування ж позивачем інфляційних втрат та 3 % річних у справі здійснено за період: інфляційні втрати у сумі 16 629 105,41 грн.: лютий 2011 - грудень 2012; 3 % річних у сумі 30 577 394,47 грн.: 28.01.2011 - 06.02.2013. У період розрахованих та заявлених до стягнення у даній справі нарахувань обставини, які б впливали на виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/09-1984 від 22.12.2009 та відповідальність відповідача, які з урахуванням умов договору та положень чинного законодавства можна було б визначити як форс-мажорні, були відсутні.
Щодо клопотання про зупинення розгляду у даній справі до розгляду пов’язаної справи №3/5014/866/2012(9/11/2011), а також до заміни підприємства позивача його правонаступником (у зв’язку із реорганізацією) які заявлялися відповідачем, то судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду спору в судових засіданнях представниками відповідача надані пояснення, згідно яких раніше подані вказані клопотання на даний час не є актуальними, та відповідачем не підтримуються.
Разом з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що на час розгляду спору у даній справі - справа №3/5014/866/2012(9/11/2011) розглянута, рішення суду набуло законної сили. Наразі позивач також не перебуває у стані реорганізації/припинення, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.09.2014 №650 (т.4, а.с.21) та відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідні підстави для зупинення провадження у справі згідно ст.79 ГПК України відсутні.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 року у справі №913/518/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОСОБА_7”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 р. у справі №913/518/13-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 04.10.2016 р. у справі №913/518/13-г – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.:1 –позивачу, 1 - відповідачу; 1-у справу;1 -ДАГС.1-ГСЛО
