ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 року
Справа № 913/518/13-г
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Компанія),
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015
зі справи № 913/518/13-г
за позовом Компанії
до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Товариство),
про стягнення 47 206 502,88 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Онищенка І.П.,
відповідача - Бруля А.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2014 з даної справи: позов було задоволено частково; з Товариства стягнуто на користь Компанії: 16 629 105,41 грн. "інфляційних"; 30 577 394,47 грн. - 3% річних; 68 820 грн. судового збору.
На виконання даного рішення господарського суду було видано наказ від 14.07.2014 про стягнення відповідних сум, направлений з супровідним листом на адресу стягувача 21.07.2014.
22.12.2014 Компанія звернулася до господарського суду Харківської області із заявою про видачу дубліката згаданого наказу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2015 (колегія суддів у складі: Жиляєв Є.М. - головуючий, Аріт К.В. і Ємельянова О.О.) заяву Компанії про видачу дубліката наказу задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О. і Шевель О.В.): задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи від 03.03.2015, а ухвалу місцевого господарського суду від 03.02.2015 залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права - статей 42, 43, 47, 32 - 34, 43, 116, 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її задоволення з урахуванням такого.
Суд першої інстанції у розгляді відповідної заяви Компанії виходив з таких обставин і висновків.
Товариство, заперечуючи проти вимог Компанії, зазначило, що рішення господарського суду Луганської області з цієї справи не набрало законної сили, оскільки: Товариством 10.07.2014 було подано апеляційну скаргу від 09.07.2014 № 05юд/0709 до господарського суду Луганської області, яка отримана названим судом, про що Товариством подано копію витягу з офіційного сайту Укрпошти, а апеляційну скаргу подано в межах встановленого для цього строку, але її розгляд не відбувся.
Повний текст рішення зі справи було складено й підписано 03.07.2014, рішення набрало законної сили 13.07.2014, наказ на його виконання надіслано стягувачеві 21.07.2014. Апеляційну скаргу на це рішення було подано Товариством 25.07.2014, тобто після закінчення строку, встановленого для цього ГПК України; доказів відновлення даного строку на час розгляду заяви про видачу дубліката наказу Товариством не подано.
Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду, викладеними в ухвалі від 03.02.2015, не погодився із зазначенням такого.
Компанією у заяві про видачу дубліката наказу вказано, що наказ на адресу Компанії не надходив. Тобто відповідно до даної заяви наказ, імовірно, втрачено саме під час його пересилання поштою. Це підтверджується і в заяві Компанії до суду про направлення наказу, і в поясненнях представника Компанії в апеляційному господарському суді.
Водночас Компанією не подано суду першої інстанції довідки органу зв'язку про втрату наказу, натомість подано довідку, видану самою Компанією про те, що наказ господарського суду Луганської області від 14.07.2014 у цій справі втрачений та до виконання не пред'явлений.
Місцевим господарським судом не досліджено зміст заяви Компанії та доданих до неї документів на предмет відповідності приписам статті 120 ГПК України, не з'ясовано, ким саме втрачений наказ.
З мотивами, наведеними апеляційним господарським судом, погодитися не можна.
Відповідно до частин першої - третьої статті 120 ГПК України:
- у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання;
- про видачу дубліката наказу виноситься ухвала;
- до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ, а також і від того, чи було подано апеляційну скаргу на судове рішення в межах або поза межами встановленого для цього строку. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу і те, що він не пред'являвся до виконання. Відповідні обставини місцевим господарським судом з'ясовані у винесенні ухвали від 03.02.2015 і апеляційною інстанцією не спростовані. Відтак місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката наказу, а апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши статтю 120 ГПК України, необґрунтовано скасував згадану ухвалу. Тому оскаржувана постанова згідно з частиною першою статті 11110 названого Кодексу підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду від 03.02.2015 слід залишити в силі.
Сплачений Компанією судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 609 грн. на підставі статті 49 ГПК України покладається на Товариство.
Керуючись статтями 49, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 зі справи № 913/518/13-г скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.02.2015 зі справи № 913/518/13-г залишити в силі.
5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Харченко
